№ 76357311, 07.09.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/10308/17 Головуючий у І інстанції Вознюк С. М.Провадження № 22-ц/780/2930/18 Доповідач у 2 інстанції Ігнатченко Н. В.Категорія 56 07.09.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

7 вересня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого - Ігнатченко Н.В.,

суддів: Сержанюка А.С., Сушко Л.П.,

за участю секретаря судового засідання - Вергелес О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 квітня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Автосаміт ЛТД» про стягнення неустойки за несвоєчасне виконання гарантійного ремонту транспортного засобу,

в с т а н о в и в:

У грудні 2017 року ОСОБА_2 через свого уповноваженого представника ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи його тим, що він є власником автомобіля «Toyota Land Cruiser 200», 2016 року випуску, державний № НОМЕР_1, двигун № НОМЕР_2. Гарантійні зобов'язання продавця на вказаний автомобіль згідно з сервісною книжкою автомобіля діють до 21.11.2019 року або при досягненні 100 000 км пробігу.

13 березня 2017 року він звернувся до ТОВ «Автосаміт ЛТД» (Тойота Центр Київ) для проведення технічного обслуговування автомобіля у зв'язку з досягненням пробігу 15 000 км, як передбачено умовами гарантії, що підтверджується замовленням-нарядом № 2017004203 від 13.03.2017 року.

Під час здійснення технічного обслуговування автомобіля, а саме 13.03.2017 року було виявлено несправність шлангу підсилювача керма високого тиску та вихід з ладу насосу гідропідсилювача керма, що є гарантійним випадком, внаслідок чого зроблено висновок, що експлуатація автомобіля до ремонту заборонена, що підтверджується замовленням-нарядом № 2017004226 від 13.03.2017 року.

Працівниками ТОВ «Автосаміт ЛТД» йому було зазначено, що у зв'язку з виявленими несправностями експлуатація автомобіля до їх усунення заборонена, автомобіль підлягає залишенню на станції техобслуговування до усунення недоліків. При цьому йому було повідомлено, що строк усунення недоліків автомобіля триватиме до 22.03.2017 року, про що було зазначено у замовленні-наряді № 2017004226 від 13.03.2017 року. Однак, 22.03.2017 року автомобіль відремонтований не був і йому повідомили, що ремонтні роботи будуть тривати до 24.03.2017 року.

24.03.2017 року автомобіль також не був відремонтований, а ремонтні роботи було завершено лише 6.04.2017 року і цього ж дня автомобіль було повернуто позивачу, що підтверджується актом виконаних робіт № 2017004203 та актом виконаних робіт № 22017005021 від 6.04.2017 року

ТОВ «Автосаміт ЛТД» здійснило гарантійний ремонт автомобіля у термін, що перевищує 14 днів, а більш тривалий термін гарантійного ремонту з ним не узгоджувався.

Станом на квітень 2017 року вартість автомобіля марки «LAND CRUISER 200», 2016 року випуску, тип пального - дизель, з пробігом 15-16 тис. км (автомобіль аналогічний по параметрам до автомобіля позивача) згідно з даними інтернет-сайту https://autо.ria.com становить 92 000 дол. США, що по курсу валют на квітень 2017 року (26,24 грн. за 1 дол.) становить 2 414 080 грн.

Позивач вказав, що ремонт його автомобіля розпочався 13.03.2017 року, 14 днів, протягом яких відповідач повинен був здійснити цей ремонт сплинули 27.03.2017 року, а фактично ремонт закінчився 6.04.2017 року, тому затримка усунення недоліків тривала 11 днів.

Згідно вимог законодавства за кожний день затримки усунення недоліків понад 14-денний строк сплачується пеня у розмірі 1 % від вартості товару, відтак, виходячи із зазначеної вище вартості автомобіля, 1 % від вартості автомобіля становить 24 140,80 грн., а загальний розмір неустойки складає 265 548,80 грн. (24 140,80 (1% вартості товару) х 11 (дні затримки)).

Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь вказану суму неустойки.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 квітня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, з мотивів неповного з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права, невідповідності висновків, викладених в рішенні суду, обставинам справи, та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що у замовленні-наряді на технічне обслуговування від 13.03.2017 року № 2017004203 міститься підпис товариша позивача ОСОБА_5, однак суд не взяв до уваги його пояснення як свідка ОСОБА_5 про те, що позивач не уповноважував його підписувати від його імені документи, ані усних, ані письмових доручень представляти його інтереси не надавав. Судом не визначено зміст правовідносин між позивачем і його товаришем ОСОБА_5, не застосовано зміст ст. 237 ЦК України, яка передбачає, що представництво виникає на підставі договору, закону або акту органу юридичної особи, підтверджується документально з визначенням повноважень представника. За обставин відсутності доручення позивача на вчинення певних дій від його імені, підпис, зроблений ОСОБА_5 на замовленні-наряді не може нести будь-які наслідки для позивача, не може підтверджувати факт його згоди на перевищення 14-денного терміну, визначеного законодавством, на здійснення гарантійного ремонту.

Судом не враховано, що в будь-якому випадку замовник орієнтується на дату зазначену в замовлені-наряді у верхньому правому куті, і саме ця дата є узгодженою сторонами. При неможливості закінчити ремонт у вказаний у замовлені-наряді термін виконавець додатково повинен проінформувати про це замовника. Обставини справи свідчать, що відповідач збільшення терміну гарантійного ремонту з позивачем не узгоджував, додатково про строки виконання робіт, відмінні від вказаних в замовленні-наряді на гарантійний ремонт від 13.03.2017 року № 2017004226, не інформував.

Суд зробив хибний висновок про те, що рахувати строк, в який було проведено гарантійний ремонт, необхідно з 24.03.2017 року, тобто з дати відкриття замовлення-наряду № 2017005021, не встановив на який правовій підставі грунтується складання замовлення-наряду від 24.03.2017 року, адже автомобіль був переданий відповідачу 13.03.2017 року згідно замовлення-наряду на гарантійний ремонт від 13.03.201 7 року № 2017004226.

Відповідно до п. п. 24, 25 Порядку гарантійного ремонту дорожніх транспортних засобів, затверджених Наказом Мінпромполітики України № 721 від 29.12.2004 року, замовлення-наряд, яке підтверджує передання автомобіля на гарантійний ремонт це замовлення наряд № 2017004226 від 13.03.2017 року і з дати зазначеної у ньому слід відраховувати термін виконання гарантійного ремонту. Складання замовлення-наряду від 24.03.2017 року № 2017005021 лише підтверджує, що відповідач вчасно до виконання замовлення не приступив, що призвело до порушення з термінів виконання гарантійного ремонту, та намагався приховати цю обставину шляхом повторного складання наряду-замовлення, який не передбачено законом.

Крім того законодавство не ставить збільшення терміну гарантійного ремонту в залежність від отримання деталей виконавцем робіт.

Щодо визначення вартості автомобіля для розрахунку розміру неустойки, то позивач зазначив, що відповідач жодних заперечень або непогодження з визначеною сумою не висловлював. Для розрахунку вартості автомобіля позивачем було застосовано данні інтернет-сайту. Однак він також звернувся до експертної організації і отримав експертний висновок стосовно вартості автомобіля «Toyota Land Cruiser 200», 2016 року випуску, станом на квітень 2017 року (на дату звернення до відповідача). Враховуючи, що експертний висновок було отримано після ухвалення судового рішення, позивач не міг можливості надати його під час розгляду справи, тому просить долучити такий висновок до матеріалів справи та надати йому оцінку.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Автосаміт ЛТД» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, посилаючись на його законність і обґрунтованість.

Відповідач зазначив, що 13.03.2017 року позивач дійсно звернувся до ТОВ «Автосаміт ЛТД» для проведення регламентного технічного обслуговування на автомобілі «Toyota Land Cruiser 200», державний № НОМЕР_1, про що було складено замовлення-наряд № 2017004203 від 13.03.2017 року. При виконанні робіт 13.03.2017 року з технічного обслуговування вказаного автомобіля спеціалістами відповідача було встановлено несправність, яка впливала на безпечну експлуатацію автомобіля, а саме відсутність рідини в ємкості системи гідропідсилювача керма та несправність трубки гідропідсилювача керма. З метою проведення детальної діагностики виявлених несправностей та визначення переліку робіт з їх усунення було сформовано та укладено з позивачем замовлення-наряд на ведення інспекції № 2017004226 від 13.03.2017 року. Разом з тим, цього ж дня було замовлено у компанії дистриб'ютора ПІІ «Тойота-Україна» необхідні запасні частини для ведення необхідних ремонтних робіт з усунення виявленої несправності. У вказаному замовленні-наряді на проведення інспекції № 2017004226 від 13.03.2017 року зазначено умови виконання робіт, з якими позивача було ознайомлено та на застосування яких ним було надано згоду шляхом підписання замовлення-наряду. Так, у замовленні-наряді вказано, що в разі якщо після проведення діагностичних робіт виникне необхідність у виконанні гарантійного ремонту, замовник підтверджує свою згоду на його виконання в терміни не більше 14 днів після отримання необхідних запасних частин. Замовник погоджує, що граничний термін виконання гарантійного ремонту буде перевищувати встановлений законодавством - 14 днів, що вказується у замовленні-наряді, але не повинен перевищувати 90 днів з дати підписання замовлення-наряду. Зазначені умови були викладені та погоджені підписом заявника і в замовленні-наряді на проведення технічного обслуговування № 2017004203 від 13.03.2017 року.

Згідно п. п. 20, 24 Порядку письмова заява щодо виконання гарантійного ремонту ДТЗ позивачем не була подана відповідачу і замовлення-наряду з переліком необхідних для виконання ремонтних робіт не було підписано позивачем. У замовленні-наряді № 2017004226 від 13.03.2017 року лише було передбачено виконання інспекційних робіт.

У зв'язку з тим, що виявлена несправність підлягала усуненню в порядку гарантійного ремонту, а також враховуючи той факт, що без усунення несправності користування автомобілем становило небезпеку, маючи згоду замовника на проведення гарантійного ремонту у замовленнях-нарядах № № 2017004203 та 2017004226 від 13.03.2017 року, відповідачем було прийнято рішення провести гарантійний ремонт на автомобілі позивача без наявності заяви від споживача та без підписаного споживачем наряду-замовлення з переліком робіт по гарантійному ремонту. Даний замовлення-наряд було складено 24.03.2017 року за № 2017005021. Вказаний гарантійний ремонт було виконано наступного дня після отримання на склад відповідача необхідних запасних частин (трубки підсилювача керма та насоса гідропідсилювача керма), про що свідчать копії видаткових накладних від 21.03.2017 року та 5.04.2017 року.

Копія замовлення-наряду № 2017005021 є саме тим документом, який підтверджує, що до гарантійного ремонту автомобіля позивача відповідач приступив, не 13.03.2017 року, а 24.03.2017 року. У даному замовленні-наряді передбачене виконання гарантійних робіт з їх назвою та переліком запасних частин, саме номер та зміст робіт цього замовлення-наряду відповідає номеру та змісту робіт в акті виконаних робіт № 2017005021 від 6.04.2017 року. Отже рахувати строк в який було проведено гарантійний ремонт необхідно з дати відкриття замовлення-наряду № 2017005021 - 24.03.2017 року по дату закінчення ремонту, тобто складення акту виконаних робіт № 2017005021 від 6.04.2017 року.

Вказував, що до моменту визнання судом недійсності правочину, а саме угоди про виконання робіт з автомобілем позивача - замовлень-нарядів № № 2017004203, 2017004226, дані угоди є дійсними. У випадку визнання судом недійсним правочину на підставі відсутності підпису на них позивача, тобто недодержання письмової форми правочину, у частині погодження, що граничний термін виконання гарантійного ремонту буде перевищувати встановлений законодавством - 14 днів, що вказується у замовленні-наряді, але не повинен перевищувати 90 днів, суд повинен визнавати недійсним сам правочин у зв'язку з тим, що підпис відсутній на всьому замовленні-наряді, а не тільки у частини погодження терміну гарантійного ремонту. Визнання замовлень-нарядів № № 2017004203, 2017004226 недійсними, відповідно до ст. 216 ЦК України, автоматично призводить до факту відсутності будь-яких зобов'язань відповідача перед позивачем, передбачених вказаними замовленнями-нарядами. Отже і підстав для розгляду позову в такому випадку не мало б бути.

Підписанням акту виконаних робіт № 2017005021 від 6.04.2017 року позивач прийняв роботи, виконані в порядку гарантійного ремонту, а тому він згідно ч. 2 ст. 218 ЦК України погодив угоду: замовлення-наряд № 2017005021 від 24.03.2017 року та всі умови викладені в ньому.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також відзиву на неї, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

За правилом частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до вимог статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було погоджено збільшення граничного строку виконання гарантійного ремонту і такий строк слід рахувати з дати відкриття замовлення-наряду № 2017005021 від 24.03.2017 року, а не с дати звернення до відповідача з приводу планового технічного обслуговування автомобіля.

Такий висновок суду відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником автомобіля «Toyota Land Cruiser 200», 2016 року випуску, державний № НОМЕР_1, двигун № НОМЕР_2. Гарантійні зобов'язання продавця на вказаний автомобіль згідно з сервісною книжкою автомобіля діють до 21.11.2019 року або при досягненні 100 000 км пробігу (а.с. 7).

13.03.2017 року ОСОБА_2 звернувся до ТОВ «Автосаміт ЛТД» (Тойота Центр Київ) для проведення технічного обслуговування свого автомобіля у зв'язку з досягненням пробігу автомобіля 15 000 км, як передбачено умовами гарантії, що підтверджується замовленням-нарядом № 2017004203 від 13.03.2017 року (а.с.10, 29-30).

Замовник погоджує, що граничний термін виконання гарантійного ремонту буде перевищувати встановлений законодавством - 14 днів, що вказується у замовленні-наряді, але не повинен перевищувати 90 днів з дати підписання замовлення-наряду. Зазначені умови були викладені та погоджені, як встановлено в судовому засіданні суду першої інстанції за підписом товариша заявника і в замовленні-наряді на проведення технічного обслуговування № 2017004203 від 13.03.2017 року (а.с. 12, 30).

Згідно актів виконаних робіт № 2017004203 та № 2017005021 ремонт автомобіля позивача було завершено 6.04.2017 року (а.с. 14-16).

Звертаючись до суду, позивач зазначав, що датою пред'явлення товару на ремонт є 13.03.2017 року, а тому строк виконання ремонту в порядку гарантійного зобов'язання сплив 27.03.2017 року. Фактично ремонт автомобіля відповідачем здійснено 6.04.2017 року, а отже останнім порушено виконання зобов'язання визначеного ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» та затримано усунення недоліків на 11 днів.

Вартість аналогічного автомобіля станом на квітень 2017 року позивач встановив самостійно з інтернет-сайту в сумі 92 000 США. Саме вказану суму ОСОБА_2 використав при розрахунку неустойки.

Відомості про те, що позивач звертався до відповідача та його партнерів-дилерів з запитами про надання інформації відносно вартості аналогічного транспортного засобу станом на квітень 2017 року в матеріалах справи відсутні.

Долучений до апеляційної скарги звіт № GR-115 про оцінку ринкової вартості КТЗ, складений 31 травня 2018 року ТОВ «Українська експерта компанія», апеляційний суд не бере до уваги, оскільки позивачем не наведено поважних причин, які об'єктивно перешкоджали йому подати такий доказ під час розгляду справи в суді першої інстанції.

За частиною 3 статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Так, правовідносини між власниками дорожніх транспортних засобів (далі ДТЗ) та суб'єктами господарювання, в тому числі тими, що здійснюють роздрібну торгівлю ДТЗ, підприємствами-виробниками ДТЗ та виконавцями робіт із технічного обслуговування і гарантійного ремонту ДТЗ врегульовані Порядком гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни дорожніх транспортних засобів (далі Порядок), затвердженим наказом Міністерства промислової політики України від 29 грудня 2004 року № 721.

Відповідно до п. 23 Порядку граничний термін виконання гарантійного ремонту ДТЗ становить 14 днів. Інший термін має бути узгоджений сторонами.

Пунктом 22 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» установлено, що споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: захист своїх прав державою; належну якість продукції та обслуговування; безпеку продукції; необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця); відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону; звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав; об'єднання в громадські організації споживачів (об'єднання споживачів).

У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати: пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару (ч. 1 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Як вбачається із змісту ч. 9 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» при пред'явленні споживачем вимоги про безоплатне усунення недоліків товару вони повинні бути усунуті протягом чотирнадцяти днів з дати його пред'явлення або за згодою сторін в інший строк.

На письмову вимогу споживача на час ремонту йому надається (з доставкою) товар аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації) незалежно від моделі. Для цього продавець, виробник (підприємство, що задовольняє вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті) зобов'язані створювати (мати) обмінний фонд товарів. Перелік таких товарів визначається Кабінетом Міністрів України.

За кожний день затримки виконання вимоги про надання товару аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації) та за кожний день затримки усунення недоліків понад установлений строк (чотирнадцять днів) споживачеві виплачується неустойка відповідно в розмірі одного відсотка вартості товару.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 10 постанови від 12 квітня 1996 року № 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» споживачеві, який звернувся із заявою про безоплатне усунення недоліків товару, на його вимогу надається (з доставкою) на час ремонту аналогічний товар (але без урахування моделі). Перелік таких товарів наведено в додатку № 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 року № 172. За кожний день затримки виконання вимоги про надання в користування на час ремонту зазначеного у згаданому переліку товару та за кожний день затримки усунення недоліків понад чотирнадцятиденний або встановлений за домовленістю сторін строк споживачеві сплачується неустойка в розмірі одного відсотка вартості товару на час пред'явлення вимоги, а в разі зниження ціни - виходячи з вартості товару на час купівлі.

Таким чином виплата неустойки можлива при наявності наступних умов 1) письмової вимоги про надання на період ремонту товару аналогічної марки та ненадання продавцем такого товару, 2) усунення недоліків товару понад 14 днів при відсутності на це згоди споживача.

Згідно зі ст. ст. 76, 81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як передбачено ч. 4 ст. 81 ЦПК України, рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем шляхом укладання замовлень-нарядів № 2017004203 та № 2017004226 від 13.03.2017 року було погоджено, що встановлений законодавством термін виконання гарантійного ремонту буде перевищувати встановлений законодавством - 14 днів. Зокрема, замовник погодив, що граничний термін виконання гарантійного ремонту буде перевищувати встановлений законодавством - 14 днів, що вказується у замовленні-наряді, але не повинен перевищувати 90 днів з дати підписання замовлення-наряду.

Суд першої інстанції обгрунтовано не взяв до уваги пояснення свідка ОСОБА_5, оскільки він зазначав, що документи, які він підписував він імені позивача, не читав, а вважав їх формальними. З приводу погодження строків гарантійного ремонту йому нічого не відомо.

При цьому, згідно положень статті 204 ЦК України, якою встановлена презумпція правомірності правочину, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до замовлень-нарядів № 2017005021 до гарантійного ремонту автомобіля позивача відповідач фактично приступив 24.03.2017 року, а не як вказує позивач 13.03.2017 року (а.с.39-42).

Саме у даних замовленнях-нарядах передбачене виконання гарантійних робіт з їх назвою та переліком запасних частин, саме номер та зміст робіт цього замовлення-наряду відповідає номеру та змісту робіт в акті виконаних робіт № 2017005021 від 6.04.2017 року (а.с.14-16).

Згідно п. п. 20, 24 Порядку письмова заява щодо виконання гарантійного ремонту ДТЗ позивачем не була подана відповідачу і замовлення-наряду з переліком необхідних для виконання ремонтних робіт не було підписано позивачем. У замовленні-наряді № 2017004226 від 13.03.2017 року лише було передбачено виконання інспекційних робіт.

З огляду на вищевикладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рахувати строк, в який було проведено гарантійний ремонт необхідно саме з дати відкриття замовлення-наряду № 2017005021, тобто 24.03.2017 року.

При цьому, судом встановлено, що відповідач виявив пошкодження транспортного засобу позивача, які можливо було усунути лише після отримання необхідних запчастин трубки та насоса гідропідсилювача. Ці запчастини відповідач фактично замовляє за кордоном. З останньої видаткової накладної вбачається, що насос гідропідсилювача на автомобіль позивача, відповідач отримав 5.04.2017 року, і вже наступного дня встановив його на ТЗ, згідно акту виконаних робіт.

На момент приймання транспортного засобу після ремонту у позивача були відсутні будь-які зауваження до відповідача, зокрема і щодо строків проведення ремонту, а підписанням акту виконаних робіт № 2017005021 від 6.04.2017 року позивач прийняв роботи, виконані в порядку гарантійного ремонту, а відтак погодив угоду між сторонами - замовлення-наряд № 2017005021 від 24.03.2017 року та всі умови викладені в ньому.

Крім того, письмової вимоги про надання на період ремонту товару аналогічної марки позивач не заявляв і в Переліку товарів, з яких утворюється обмінний фонд, який є додатком № 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 року № 172 «Про реалізацію окремих положень Закону України «Про захист прав споживачів», такий товар як транспортний засіб не значиться.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача неустойки.

Доводи апеляційної скарги є власними тлумаченнями позивачем спірних правовідносин, обставини, на які він посилається були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Розглядаючи заявлений позов, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, дослідив наявні у справі докази та надав їм належну правову оцінку, в результаті чого ухвалив рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до пункту 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 квітня 2018 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду, крім випадків визначених у частині 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий Н.В. Ігнатченко

Судді: А.С.Сержанюк

Л.П. Сушко