№ 76354512, 05.09.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3599/18 Справа № 173/1337/17 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Городнича В.С.

Категорія

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2018 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Городничої В.С.,

суддів - Варенко О.П., Лаченкової О.В.,

при секретарі - Порубай М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Виконуючого обов’язки керівника Жовтоводської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Новомиколаївської селищної ради на рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Верхньодніпровський завод потужного радіобудування”, Новомиколаївської селищної ради, Комунального підприємства “Житловик” про визнання права власності за набувальною давністю, –

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду першої інстанції з вищевказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 18 вересня 2005 року ВАТ «Верхньодніпровський завод потужного радіо будування» видав їй ордер ВДн № 36 від 18 вересня 2005 року на житлове приміщення (квартиру) в гуртожитку №6 по вул. Привокзальній, 7 в сел. Новомиколаївка Верхньодніпровського району Дніпропетровської області.

Вона та її сім'я мешкає у вищевказаній квартирі з 2005 року. Вона неодноразово зверталась до Новомиколаївської селищної ради, КП «Житловик» та ВАТ «Завод потужного радіо будування», з проханням надати їй відомості у кого на балансі числиться даний будинок, та щодо можливості приватизувати належне їй житлове приміщення. Але будь-якої відповіді не отримувала. Весь даний час вона проживає та користується вищезазначеною квартирою. Добросовісно, відкрито та безперевно володіє нею, утримує квартиру, оплачує комунальні послуги, проводить поточні та капітальний ремонт.

У зв’язку з чим, ОСОБА_2 просила суд визнати за нею право власності в порядку набувальної давності на квартиру в гуртожитку №6 в будинку № 7 по вул. Привокзальній в сел. Новомиколаївка Верхньодніпровського району Дніпропетровської області.

Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_2 було задоволено: визнано за позивачем право власності за набувальною давністю на квартиру в гуртожитку №6 в будинку №7 по вул. Привокзальній в сел. Новомиколаївка Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 649,60 грн. – залишено за ОСОБА_2

Не погодившись із таким рішенням, виконувач обов’язків керівника Жовтоводської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Новомиколаївської селищної ради подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким відмовити ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог про визнання права власності за набувальною давністю в повному обсязі.

В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, а також на неповне з’ясування всіх обставин справи, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення суду.

06 липня 2018 року за вх. №22ц-16737 ОСОБА_2 в порядку положень ст. 360 ЦПК України подала відзив, в якому просить апеляційну скаргу виконувача обов’язків керівника Жовтоводської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Новомиколаївської селищної ради залишити без задоволення, а рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2017 року — без змін.

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Відповідно ч. 3 ст. 82 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», переведення судді на посаду судді до іншого суду того самого або нижчого рівня може здійснюватися без конкурсу тільки у випадках реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду, в якому такий суддя обіймає посаду судді.

Згідно ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Тож, до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження та переглядати рішення судів перших інстанцій.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу - задовольнити, рішення суду – скасувати та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в повному обсязі, з огляду на таке.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 суд першої інстанції дійшов висновку про те, що наявні всі правові підстави для застосування, зокрема, положень ст. 344 ЦК України, оскільки ОСОБА_2 починаючи з 2005 року добросовісно, відкрито та безперервно володіє квартирою в гуртожитку № 6 в будинку № 7 по вул. Привокзальній в сел. Новомиколаївка Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, проживає там з членами своєї родини, здійснює оплату комунальних платежів, проводить поточний ремонт квартири та спрямовую дії на підтримання її в належному стані, а тому має право на визнання за нею права власності на спірну нерухомість за набувальною давністю.

Однак, колегія суддів не погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 128 ЖК Української РСР Жила площа в гуртожитку надається одиноким громадянам і сім’ям, які мають право проживати у гуртожитках, за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації або органу місцевого самоврядування, у власності чи управлінні яких перебуває гуртожиток.

Відповідно до ст. 129 ЖК Української РСР - На підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації, орган місцевого самоврядування видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу в гуртожитку.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 є користувачем квартири в гуртожитку №6 в будинку №7 по вул. Привокзальній в сел. Новомиколаївка Верхньодніпровського району Дніпропетровської області на підставі ордера ВДн №36 від 18 вересня 2005 року, виданого позивачу ВАТ «Верхньодніпровський завод потужного радіо будування», на вселення її та її дітей у вищезазначену квартиру.

Так як відповідно до ч. 1, 2 ст. 58 ЖУ Української РСР, на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Тож, право користування у ОСОБА_2В, квартирою №6 в гуртожитку в будинку №7 по вул. Привокзальній в сел. Новомиколаївка Верхньодніпровського району Дніпропетровської області виникло правомірно.

В подальшому будинок, в якому позивачці та членам її сім'ї була видана квартира, був переданий на баланс Новомиколаївської селищної ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області з метою надання можливості проживаючим в ньому наймачам приватизувати належні їм приміщення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про приватизазацію державного житлового фонду», приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Таким чином Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачена можливість набуття права приватної власності на квартири в гуртожитках.

Відповідно до ст. 8 вказаного Закону, приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку.

Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Передача житлових приміщень у гуртожитках у власність мешканців гуртожитків здійснюється відповідно до закону.

Разом з тим, п. 7 ч. 1 ст. Закону України “Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків” передбачено, що приватизація жилих приміщень у гуртожитках здійснюється шляхом:

а) безоплатної їх передачі громадянам з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 квадратних метрів на сім'ю;

б) продажу надлишків загальної площі жилих приміщень громадянам України, які мешкають у них і на яких поширюється дія цього Закону.

При цьому, ст. 5 Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду” передбачено, що якщо загальна площа квартири менше площі, яку має право отримати сім'я наймача безоплатно, наймачу та членам його сім'ї видаються житлові чеки, сума яких визначається виходячи з розміру недостатньої площі та відновної вартості одного квадратного метра.

Якщо загальна площа квартири (будинку) перевищує площу, яку має право отримати сім'я наймача безоплатно, наймач здійснює доплату цінними паперами, одержаними для приватизації державних підприємств чи землі, а у разі їх відсутності - грошима. Сума доплат визначається добутком розміру надлишкової загальної площі на вартість одного квадратного метра.

Таким чином, із аналізу вищенаведених норм вбачається, що для передачі житлових приміщень безоплатно громадянам встановлена відповідна процедура — шляхом приватизації такої нерухомості, особливо житлових приміщень в гуртожитку.

Із матеріалів справи вбачається, що майно на яке ОСОБА_2 просить визнати право власності за набувальною давністю є квартирою №6 в гуртожитку в будинку №7 по вул. Привокзальній в сел. Новомиколаївка Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, який знаходиться на балансі Новомиколаївської селищної ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, а тому отримання у власність даної нерухомості можливе лише шляхом його приватизації.

Тобто, діючими положеннями законодавства України не передбачено визнання права власності на житлові приміщення гуртожитків за набувальною давністю.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 в порушення норм ЦПК України, Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду”, Закону України “Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків” та Положення про порядок передачі квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року №396, не в повному обсязі з'ясував всі обставини справи, що призвело до ухвалення необґрунтованого рішення, зокрема, не взяв до уваги що позивач жодного разу не зверталась до компетентного органу із заявою про приватизацію спірного нерухомого майна, що перебуває в неї в користуванні, тобто жодного разу не намагалась скористатись своїми правами щодо законного отримання квартири у власність, а також судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального права, зокрема, не враховано, що діючим законодавством не передбачено передача житлових приміщень гуртожитку у власність громадянам шляхом визнання за ними права власності за набувальною давністю.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне скасувати рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2017 року та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Верхньодніпровський завод потужного радіобудування”, Новомиколаївської селищної ради, Комунального підприємства “Житловик” про визнання права власності за набувальною давністю — відмовити.

Водночас, колегія суддів вважає за необхідне вирішити питання одо розподілу судових витрат та відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України стягнути з ОСОБА_2 на користь прокуратури Дніпропетровської області судовий збір в розмірі 974,40 грн.

А тому, керуючись положеннями ст. ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, –

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Виконуючого обов’язки керівника Жовтоводської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Новомиколаївської селищної ради – задовольнити.

Рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2017 року – скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Верхньодніпровський завод потужного радіобудування”, Новомиколаївської селищної ради, Комунального підприємства “Житловик” про визнання права власності за набувальною давністю — відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь прокуратури Дніпропетровської області судовий збір в розмірі 974,40 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: О.П. Варенко

ОСОБА_3