Решение № 76330554, 10.09.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 вересня 2018 року № 826/17831/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до треті особи проНаціонального агентства з питань запобігання корупції Заступник Міністра юстиції України Янчук Артем Олександрович, Керівник Департаменту моніторингу дотримання законодавства про конфлікт інтересів та інших обмежень щодо запобігання корупції Національного агентства з питань запобігання корупції ОСОБА_9, Міністерство юстиції України, Янчук Артем Олександрович визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся з позовом до Національного агентства з питань запобігання корупції (далі по тексту - відповідач), за участі третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - заступника Міністра юстиції України Янчука Артема Олександровича, керівника Департаменту моніторингу дотримання законодавства про конфлікт інтересів та інших обмежень щодо запобігання корупції Національного агентства з питань запобігання корупції ОСОБА_9, Міністерства юстиції України та Янчука Артема Олександровича про:

- визнання незаконною бездіяльності відповідача щодо не складення акту за результатами перевірки за листом Генеральної прокуратури України, не складення адміністративного протоколу за результатами виявлення ознак складу адміністративного правопорушення у діях ОСОБА_4 та не здійснення заходів реагування (внесення припису) у зв'язку з виявленням бездіяльності з боку Міністра юстиції України ОСОБА_5 щодо забезпечення врегулювання такого конфлікту, а також не здійснення вчасного інформування позивача про хід та результати перевірки;

- визнання протиправними дії посадових осіб НАЗК щодо складення службової записки від 01.01.2017р. №41-02/270/17, закриття вказаною запискою перевірки інформації, викладеної в листі ГПУ;

- скасування службової записки від 01.01.2017р. №41-02/270/17;

- зобов'язання відповідача скласти акт у відповідності до вимог Регламенту НАЗК за результатами перевірки інформації, викладеної у листі ГПУ; скласти протокол про вчинення ОСОБА_4 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-2 Кодексу, розглянувши вказаний протокол на засіданні НАЗК та направити його до суду відповідним рішенням Національного агентства; вжити передбачених законом заходів реагування на бездіяльність Міністра юстиції України ОСОБА_5 щодо врегулювання конфлікту інтересів у діях ОСОБА_4;

- зобов'язання відповідача та голову НАЗК відкрити дисциплінарне провадження відповідно до Закону України "Про державну службу" стосовно ОСОБА_9. - керівника Департаменту (нині займає посаду заступника керівника апарату Національного агентства) та працівників НАЗК, які здійснювали перевірку інформації, викладеної в листі Генеральної прокуратури України, та розгляд запиту позивача від 13.02.2017р.

Ухвалою суду від 02 лютого 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою суду від 05 березня 2018 року зупинено провадження у справі до вирішення заяви про відвід головуючого судді Амельохіна В.В.

Ухвалою суду від 19 березня 2018 року поновлено провадження у справі №826/17831/17.

Ухвалою суду від 19 квітня 2018 року відмовлено представнику керівника Департаменту моніторингу дотримання законодавства про конфлікт інтересів та інших обмежень щодо запобігання корупції Національного агентства з питань запобігання корупції ОСОБА_9 та Міністерства юстиції України у задоволенні клопотання про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду.

Позовні вимоги мотивовані протиправними діями та бездіяльністю відповідача щодо неналежного проведення перевірки інформації про порушення посадовими особами Міністерства юстиції України вимог антикорупційного законодавства, зокрема, ОСОБА_4 під час проведення службової перевірки щодо неналежного ведення Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення, за результатами якої Міністерством юстиції України було прийнято наказ про звільнення позивача з посади директора Департаменту антикорупційного законодавства та з питань юстиції і безпеки Міністерства юстиції України.

Як зазначає позивач в позові, в травні 2016 року він звернувся до Генеральної прокуратури України із повідомленням про порушення посадовими особами Міністерства юстиції України вимог антикорупційного законодавства, зокрема, ОСОБА_4 (на момент звернення - заступник Міністра юстиції) під час проведення службової перевірки щодо неналежного ведення Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення, що мало наслідком вчинення ним правопорушення, пов'язаного з корупцією, а саме - порушення вимог щодо конфлікту інтересів, за що Кодексом України про адміністративні правопорушення (стаття 172-7), встановлена адміністративна відповідальність.

Про хід його розгляду Генеральна прокуратура неодноразово інформувала позивача.

Водночас, як зазначає позивач, у зв'язку із початком роботи Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - Національне агентство, НАЗК) та відповідно переходом повноважень щодо складання адміністративних протоколів за відповідне адміністративне правопорушення від Генпрокуратури до НАЗК, матеріали перевірки за зверненням позивача, Генеральна прокуратура листом № 32-360 вих-16 від 31.08.2016 року спрямувала до НАЗК для вирішення в межах компетенції питання про наявність підстав для складення протоколу про адміністративне правопорушення за частиною другою статті 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - Кодекс) стосовно ОСОБА_4 та інформування ГПУ про результати у встановленому порядку.

Розгляд листа ГПУ, отриманого Національним агентством 05 вересня 2016 року, та доданих до нього матеріалів було доручено Департаменту моніторингу дотримання законодавства про конфлікт інтересів та інших обмежень щодо запобігання корупції Національного агентства (далі - Департамент), до повноважень якого належить здійснення моніторингу та контролю за виконанням законодавства з питань етичної поведінки, отримання подарунків, інших обмежень, встановлених Законом України «Про запобігання корупції» (далі - Закон), у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування та прирівняних до них осіб.

Як зазначає позивач, 15 вересня 2016 року на офіційній фейсбук сторінці Національного агентства з питань запобігання корупції з'явилась інформація про початок перевірки Агентством наявності конфлікту інтересів в діях високопосадовця Міністерства юстиції України ОСОБА_4, а також про те, що НАЗК «обов'язково буде інформувати про перебіг перевірки та її результати».

29 вересня 2016 року Національним агентством надіслано позивачу листа щодо необхідності надання додаткових пояснень по-суті скарги та листа ГПУ.

Відповідні письмові пояснення, а також додаткові матеріали були надані позивачем до Національного агентства.

Також, як зазначає позивач, 12 жовтня 2016 року на фейсбук сторінці ОСОБА_9. (на той час - керівника Департаменту моніторингу дотримання законодавства про конфлікт інтересів та інших обмежень щодо запобігання корупції - далі Департамент) з'явилася інформація щодо запрошення ОСОБА_4 до Національного агентства для надання пояснень (фотокопія листа від 07 жовтня 2016 року № 40-07/2761), що свідчить про здійснення ним особисто контролю за ходом розгляду його працівниками листа ГПУ. Відтоді ні про хід, ні про результати перевірки інформації, викладеної у листі ГПУ, позивача жодного разу не було поінформовано. Не з'являлась така інформація і на офіційному веб-сайті Національного агентства чи на фейсбук-сторінках НАЗК або ОСОБА_9.

У зв'язку з цим, а також з огляду на те, що з часу надходження листа ГПУ до Національного агентства пройшло більше 5 місяців, 13 лютого 2017 року позивач звернувся до Національного агентства із запитом на доступ до публічної інформації, у якому містилося прохання щодо надання інформації про нормативно-правові акти, які регулюють процедуру (у т.ч. строки) проведення Національним агентством перевірки на наявність конфлікту інтересів, осіб, які проводили перевірку інформації, викладеної в листі ГПУ, хід самої перевірки (усіх вчинюваних працівниками Департаменту моніторингу дотримання законодавства про конфлікт інтересів та інших обмежень щодо запобігання корупції дій щодо підтвердження/спростування наведених обставин та копій документів, що це підтверджують), а також результатів такої перевірки (прийнятих Національним агентством або його посадовими особами рішень про її початок і завершення).

Крім того у вказаному запиті позивач просив керівництво НАЗК вжити відповідних заходів реагування та притягнення згідно закону до відповідальності посадових НАЗК, які проводять перевірку інформації, викладеної у листі ГПУ за зверненням позивача, - у випадку виявлення бездіяльності чи інших порушень з боку таких уповноважених осіб.

У свою чергу 20 лютого 2017 року на електронну пошту позивачем отримано лист-відповідь Національного агентства № 75-03/3667/17, із якого вбачається, що жодного внутрішнього порядку проведення перевірки інформації про можливі порушення, пов'язані, зокрема, із недопущенням та врегулюванням конфлікту інтересів у НАЗК немає.

В наданні решти запитуваної позивачем інформації йому було відмовлено, з огляду на те, що поки перевірка триває, вся інформація щодо неї є службовою і не підлягає розголошенню. Враховуючи, що таке рішення було, на думку позивача, незаконним, він звернувся до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини для відновлення своїх порушених прав на доступ до публічної інформації.

Як зазначає позивач, у серпні 2017 року, у зв'язку з листом представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (який відкрив провадження за ознаками порушення права на доступ до публічної інформації) до НАЗК, останнє додатково надало позивачу запитувану інформацію (лист НАЗК від 23.08.2017 року № 75-03/29927/17), проте знову не всю. У зв'язку із цим, представник Уповноваженого намагався офіційно викликати керівника апарату НАЗК ОСОБА_6, який підписав зазначений лист, для складення протоколу про адміністративне правопорушення, проте той на момент направлення такої вимоги, вже звільнився із займаної посади за власним бажанням. У самому ж листі НАЗК поінформувало позивача про те, що за результатами перевірки у діях ОСОБА_4 під час проведення службової перевірки щодо неналежного ведення Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення, встановлено конфлікт інтересів, зумовлений немайновим приватним інтересом, а саме уникненням відповідальності. «Приватний інтерес полягав в тому, що очолюючи комісію з проведення перевірки, ОСОБА_4 мав можливість спрямовувати її роботу та свідомо приховувати свою персональну відповідальність як профільного заступника Міністра юстиції України, на якого відповідно до низки наказів Міністерства юстиції України було покладено обов'язки зі здійснення координації і контролю за діяльністю структурного підрозділу, що підлягав перевірці».

Як зазначає позивач, Національним агентством вказано, що перевірку завершено ще 01 березня 2017 року, а оскільки тримісячний строк для складення проколу про адміністративне правопорушення з дати його виявлення станом на цю дату уже минув, то протокол не складався. Натомість 22 грудня 2016 року НАЗК направило лист Міністру юстиції для вжиття заходів щодо недопущення в подальшому порушень вимог антикорупційного законодавства, зокрема, в частині недопущення та врегулювання конфлікту інтересів. При цьому про причини пропуску строку, тривалості провадження в самому НАЗК понад п'ять місяців, чи винних у бездіяльності осіб не повідомлялося.

По суті ж твердження посадових осіб НАЗК щодо спливу строків давності, слід звернути увагу на те, що у статті 38 Кодексу йдеться не про строки складення протоколу, а про строки давності накладення адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 164-14, 212-15, 212-21 Кодексу, яке може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення. При цьому, Національне агентство не є суб'єктом накладення відповідних стягнень, у зв'язку з чим і вирішувати питання про те чи пройшли вказані строки не вправі. У даному випадку такими повноваженнями наділено лише суд. У зв'язку із зазначеним, а також беручи до уваги наявність ознак умисного затягування посадовими особами Департаменту строків проведення перевірки та їх бездіяльність щодо складення протоколу про адміністративне правопорушення, позивач 19.09.2017 звернувся до керівника НАЗК - ОСОБА_7 - із скаргою на дії та бездіяльність посадових осіб Департаменту. У вказаній скарзі було висловлено прохання щодо: відкриття та здійснення відповідно до Закону «Про державну службу» дисциплінарного провадження щодо посадових осіб Департаменту (на той час невідомих позивачу), які проводили перевірку за листом ГПУ, та керівника Департаменту, щодо допущених ними порушень під час її проведення, у тому числі затягування строків такої перевірки, а також незаконної відмови у наданні інформації, яка позивачем запитувалася згідно із листом від 13 лютого 2017 року; складення у зв'язку з виявленням ознак адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, адміністративного протоколу про вчинення ОСОБА_4 адміністративного правопорушення, та направлення його до суду згідно з рішенням Національного агентства; надання повної інформації, яку позивач запитував раніше.

У відповідь на зазначену скаргу, Сектором запобігання та виявлення корупції в НАЗК (далі - Сектор) позивача поінформовано (листами від 31.10. та 03.11.2017 № 96-18/39090/17 та № 96-02/12/17) про отримання пояснень від керівника Департаменту ОСОБА_9., згідно з якими до матеріалів перевірки за листом ГПУ було застосовано норму частини третьої статті 38 Кодексу, про яку йшлося вище. У цих же листах також зазначено, що в рамках розгляду скарги позивача, Сектором проведено аналіз матеріалів адміністративних проваджень, які знаходяться На розгляді в НАЗК, за результатами чого встановлено, що інших подібних трактувань та застосування працівниками НАЗК положень статті 38 Кодексу не встановлено. Зокрема, в НАЗК наявні сотні матеріалів, які надійшли від ГПУ, МВС, ДФС та інших державних органів щодо неподання або несвоєчасного подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. При цьому обробку зазначеної інформації здійснюють в термін понад 3 місяці, застосовуючи норму права щодо відрахування терміну накладення адміністративного стягнення протягом трьох місяців з моменту складання протоколу, але не пізніше двох років з дня його вчинення. Окрім цього у листі Сектору вказано, що голова Національного агентства під час особистого спілкування повідомила, що рішення щодо не притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 прийнято внаслідок особистих зобов'язань членів НАЗК перед керівництвом Міністерства юстиції України. Все вищезазначене ставить під сумнів безсторонність (неупередженість) Голови та працівників Департаменту НАЗК під час розгляду листа ГПУ, як дотримання ними принципу рівності перед законом.

Також повідомлено, що Сектором в рамках опрацювання скарги позивача було підготовлено службову записку на ім'я Голови НАЗК щодо необхідності відкриття дисциплінарного провадження стосовно керівника Департаменту ОСОБА_9., однак вона повернута Головою НАЗК без нанесення будь-якої резолюції. В подальшому рішення Головою НАЗК щодо проведення дисциплінарного розслідування стосовно посадових осіб Національного агентства, зазначених у скарзі позивача, не було прийнято до закінчення строку її розгляду, так само, як і до цього часу не прийнято рішення НАЗК про затвердження та направлення до суду адміністративного протоколу про вчинення ОСОБА_4 адміністративного правопорушення. Слід зазначити, що згідно з інформацією з відкритих джерел на керівника Сектору з боку керівництва НАЗК здійснюється тиск у зв'язку з викриттям ним інформації про можливі порушення Голови та інших посадових осіб НАЗК антикорупційного законодавства. У зв'язку з ненаданням документів на попередній запит (від 13.02.2017), про який йшлося вище, позивач повторно звернувся до НАЗК із запитом щодо надання копії документа від 01.03.2017, яким власне завершено перевірку щодо наявності в діях ОСОБА_4 ознак правопорушення, пов'язаного із корупцією.

У відповідь на вказаний запит, НАЗК надано копію службової записки від 01.01.2017 № 41-02/270/17 за підписом керівника департаменту ОСОБА_9. із накладеною резолюцією «Не заперечую» Голови НАЗК ОСОБА_7, а також зазначено посадових осіб, які брали участь в її підготовці. А у попередній відповіді №75-03/40845/17 від 10.11.2017 року, яка надавалась на додаток до листа підписаного керівником апарату НАЗК ОСОБА_6, Національне агентство, із посиланням на пункт 6 частини першої статті 12 Закону (право отримувати заяви фізичних та юридичних осіб про порушення вимог цього Закону, проводити за власною ініціативою перевірки його дотримання), поінформувало позивача про те, що Законом не встановлено вимог щодо необхідності прийняття Національним агентством рішення у зв'язку з надходженням повідомлення про можливе порушення вимог антикорупційного законодавства.

Щодо вказаних фактів позивач зазначає, що складення службової записки та посилання НАЗК в обґрунтування своєї позиції на відсутність відповідних норм у Законі, є неправомірним, адже це питання врегульовано підзаконним актом НАЗК, а саме, розділом VI «Правозастосовна діяльність НАЗК» Регламенту Національного агентства, затвердженого рішенням НАЗК № 1 від 12 квітня 2016 року. Перевірки проводяться за рішенням НАЗК уповноваженими особами НАЗК, якими є Голова, члени НАЗК, інші уповноважені Національним агентством особи.

Таким чином, на думку позивача, з дати надходження до НАЗК листа ГПУ Національним агентством допущено такі порушення: розпочато перевірку, яка безпідставно тривала понад п'ять місяців; завершено перевірку шляхом накладення резолюції голови НАЗК на складеній Департаментом службовій записці, що підмінило собою рішення Національного агентства; в порушення вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» відмовлено позивачу у наданні інформації щодо вказаної перевірки та жодного разу не поінформовано (до надходження листа Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини) про її хід та результати; не надано відповіді на скаргу позивача в частині початку та здійснення дисциплінарного провадження відповідно до Закону України «Про державну службу» стосовно керівника та працівників Департаменту; не складено протокол про адміністративне правопорушення та не направлено його до суду в установленому порядку, хоча і встановлено у діях заступника Міністра юстиції України ОСОБА_4 ознак складу правопорушення, пов'язаного з корупцією за яке законом передбачено адміністративну відповідальність; не вжито заходів реагування (не внесено припис Прем'єр-міністру України про проведення службового розслідування) на порушення, допущене з боку Міністра юстиції України ОСОБА_5 вимог частини четвертої статті 28 Закону та безпідставно підмінено його інформативним листом до самого Міністра юстиції з проханням більше не допускати таких порушень.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив повністю.

Так, відповідач у відзиві на позов зазначає, що позивач вважає, що перевірка щодо наявності в діях особи конфлікту інтересів має проводитись відповідно до розділу VI «Правозастосовна діяльність НАЗК» Регламенту Національного агентства з питань запобігання корупції, затвердженого рішенням Національного агентства від 12.04.2016 № 1, а тому за результатами перевірки має бути складений акт такої перевірки, однак дані твердження позивача є необґрунтованими, оскільки факт вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, фіксується уповноваженою особою Національного агентства в протоколі про адміністративне правопорушення.

Також відповідач зазначає, що, як стверджує позивач, Національне агентство проводило перевірку щодо наявності конфлікту інтересів понад п'ять місяців, за результатами якої резолюцією Голови Національного агентства до службової записки керівника Департаменту моніторингу дотримання законодавства про конфлікт інтересів та інших обмежень щодо запобігання корупції ОСОБА_9. від 01.03.2017 № 41-02/290/17 було завершено перевірку без застосування заходів реагування з боку Національного агентства як спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції, однак дані твердження позивача є необґрунтованими, оскільки

Генеральна прокуратура листом від 31.08.2016 № 32-360вих-16 надіслала до Національного агентства матеріали за зверненням для вирішення в межах компетенції питання про наявність підстав для складення протоколу про адміністративне правопорушення за частиною другою статті 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У вказаному листі, а також у листі Генеральної прокуратури України від 15.09.2016 №32-396вих-16 міститься інформація про порушення заступником Міністра юстиції України ОСОБА_4 вимог Закону України «Про запобігання корупції».

Згідно з матеріалами, 19.05.2017 (вх.№105277-16) до Генеральної прокуратури України надійшло звернення ОСОБА_1 з додатками на 148 аркушах від 16.05.2016 про правопорушення, пов'язані з корупцією, зокрема стосовно наявності підстав для складення протоколу про адміністративне правопорушення за частиною другою статті 172-7 КУпАП. Слід зауважити, що до 15.08.2016 (день початку роботи Національного агентства з питань запобігання корупції) Генеральна прокуратура України, отримавши повідомлення ОСОБА_1 від 16.05.2016 про правопорушення, пов'язане з корупцією, мала повноваження, за наявності підстав, вирішити питання про складення протоколу про адміністративне правопорушення за частиною другою статті 172-7 КУпАП стосовно заступника Міністра юстиції України ОСОБА_4

Відповідач зазначає, що право та можливість складати протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 172-7 КУпАП, прокурори втратили відповідно до абзацу четвертого розділу II Закону України від 12.02.2015 № 198-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення діяльності Національного антикорупційного бюро України та Національного агентства з питань запобігання корупції» (із змінами). Так, за наданими матеріалами, відповідно до частини третьої статті 65 Закону України «Про запобігання корупції» Генеральна прокуратура України як спеціально уповноважений суб'єкт у сфері протидії корупції до Міністерства юстиції України надіслала подання від 06.07.2017 № 32-286вих-16, згідно з яким вимагалось призначити проведення службового розслідування з метою встановлення причин і умов, що сприяли невиконанню вимог Закону України «Про запобігання корупції» заступником Міністра юстиції України ОСОБА_4 та іншими службовими особами, вжити заходи реагування, у тому числі щодо усунення порушень. Це свідчить, в свою чергу, про встановлення Генеральною прокуратурою України факту недотримання, зокрема, заступником Міністра юстиції України ОСОБА_4 вимог статті 28 Закону України «Про запобігання корупції».

Враховуючи, що відповідне подання Генеральної прокуратури України вносилось Міністерству юстиції України на підставі частини третьої статті 65 Закону України «Про запобігання корупції» (після встановлення порушення), з метою виявлення причин і умов, що сприяли невиконанню вимог Закону України «Про запобігання корупції» заступником Міністра юстиції України ОСОБА_4, станом на 06.07.2016 Генеральна прокуратура України вже встановила факт порушення заступником Міністра юстиції України ОСОБА_4 вимог цього Закону.

Так, за результатами проведеної перевірки у діях заступника Міністра юстиції України ОСОБА_4 під час організації та проведення службової перевірки у період з 12 по 21 квітня 2016 року на підставі подання Генеральної прокуратури України від 01.04.2016 № 32-129вих16 встановлено конфлікт інтересів, зумовлений немайновим приватним інтересом, а саме уникненням відповідальності.

Приватний інтерес полягав у тому, що очолюючи комісію з проведення службової перевірки, ОСОБА_4 мав можливість спрямовувати її роботу та свідомо приховувати свою персональну відповідальність як профільного заступника Міністра юстиції України, на якого відповідно до низки наказів Міністерства юстиції України було покладено обов'язки зі здійснення координації і контролю за діяльністю структурного підрозділу, що підлягав перевірці.

Тому, як зазначає відповідач, Генеральна прокуратура України повинна була протягом трьох місяців з дня надходження скарги ОСОБА_1 скласти протокол про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 172-7 КУпАП, стосовно заступника Міністра юстиції України ОСОБА_4

Однак всупереч вимогам КУпАП цього зроблено не було. Натомість Генеральна прокуратура України лише 31.08.2016 після спливу строків, передбачених статтею 38 КУпАП, листом № 32-360вих-16 надіслала до Національного агентства матеріали за зверненням для вирішення в межах компетенції питання про наявність підстав для складення протоколу про адміністративне правопорушення за частиною другою статті 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Також відповідач зазначає, що у позовній заяві ОСОБА_1, посилається на листи завідувача Сектору запобігання та виявлення корупції в НАЗК ОСОБА_8 від 31.10.2017 № 96-18/39090/17 та від 03.11.2017 № 96-02/12/17 як на доказ правомірності своїх вимог.

Однак такий доказ не може бути визнаний належним та допустимим відповідно до вимог КАС України, оскільки наведена у листах ОСОБА_8 інформація є його суб'єктивною точкою зору та не відображає офіційну позицію Національного агентства. Більше того, ОСОБА_8 наказом Голови Національного агентства від 26.12.2017 № 642-к/тр було притягнуто до дисциплінарної відповідальності, в тому числі за перевищення ним своїх повноважень під час розгляду скарги громадянина ОСОБА_1

Відповідач також зазначає, що позивач стверджує про те, що Національне агентство допустило бездіяльність у зв'язку з непритягненням до дисциплінарної відповідальності уповноважених осіб Національного агентства, які проводили перевірку на наявність конфлікту інтересів в діях заступника міністра юстиції України ОСОБА_4

Відповідач вважає такі твердження необгрунтованими та помилковими, оскільки у скарзі та позові ОСОБА_1 відсутні конкретні відомості про вчинення посадовими особами Національного агентства порушень під час проведення ними перевірки. Позивач резюмував, що посадові особи Департаменту моніторингу дотримання законодавства про конфлікт інтересів та інших обмежень щодо запобігання корупції неналежно виконали свої посадові обов'язки. Проте аргументів щодо того, з яких підстав ОСОБА_1 дійшов висновку про неналежне їх виконання, не наведено.

Щодо позовних вимог про зобов'язання Національне агентство вжити передбачених законом заходів реагування на бездіяльність Міністра юстиції України ОСОБА_5 щодо врегулювання конфлікту інтересів у діях ОСОБА_4.», відповідач зазначає наступне.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.12.2016 № 922-р ОСОБА_4 було звільнено з посади заступника Міністра юстиції України у зв'язку з переходом на іншу роботу.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.12.2016 № 924-р ОСОБА_4 призначено Головою Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, строком на п'ять років.

У зв'язку з цим підстави для вжиття Національним агентством заходів реагування на бездіяльність Міністра юстиції України ОСОБА_5 щодо врегулювання конфлікту інтересів у діях ОСОБА_4 відсутні, оскільки ОСОБА_4 з грудня 2016 року обіймає посаду Голови Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, та безпосередньо не підпорядковується Міністру юстиції України.

Представники третіх осіб проти задоволення позовних вимог заперечили.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

ОСОБА_1 працював на посаді директора Департаменту антикорупційного законодавства та з питань юстиції і безпеки Міністерства юстиції України.

Наказом Міністерства юстиції України від 28.04.2016р. №2366/к було звільнено позивача із займаної посади на підставі п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу» (за порушення присяги державного службовця).

Не погоджуючись з зазначеним наказом ОСОБА_1 оскаржив його у судовому порядку.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.12.2017р. у справі №826/8164/16 позов було задоволено та поновлено ОСОБА_1 на посаді директора Департаменту антикорупційного законодавства та з питань юстиції і безпеки Міністерства юстиції України з 29 квітня 2016 року.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2018р. рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.12.2017р. - залишено без змін.

У той же час, в травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Генеральної прокуратури України із повідомленням про порушення посадовими особами Міністерства юстиції України вимог антикорупційного законодавства, зокрема, ОСОБА_4 під час проведення службової перевірки щодо неналежного ведення Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення, за результатами якої Міністерством юстиції України було прийнято наказ про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Департаменту антикорупційного законодавства та з питань юстиції і безпеки Міністерства юстиції України.

Як зазначає позивач, у зв'язку із початком роботи Національного агентства з питань запобігання корупції та відповідно переходом повноважень щодо складання адміністративних протоколів за відповідне адміністративне правопорушення від Генеральної прокуратури України до НАЗК, матеріали перевірки за зверненням ОСОБА_1, Генеральна прокуратура листом № 32-360 вих-16 від 31.08.2016 року спрямувала до НАЗК для вирішення в межах компетенції питання про наявність підстав для складення протоколу про адміністративне правопорушення за частиною другою статті 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення стосовно ОСОБА_4 та інформування Генеральну прокуратуру України про результати у встановленому порядку.

Також, як зазначає позивач, відповідач його не повідомляв про хід та результати перевірки інформації, викладеної в листі Генеральної прокуратури України.

Лише 23.08.2017р. листом №75-03/29927/17 Національне агентство з питань запобігання корупції повідомило позивача, що за результатами проведеної перевірки, яку завершено 01.03.2017р., у діях заступника Міністра юстиції України ОСОБА_4 під час організації та проведення службової перевірки у період з 12.04.2016р. по 21.04.2016р. на підставі подання Генеральної прокуратури України від 01.04.2016р. №32-129вих16 встановлено конфлікт інтересів, зумовлений немайновим приватним інтересом, а саме уникнення відповідальності.

Приватний інтерес полягав у тому, що очолюючи комісію з проведення службової перевірки, ОСОБА_4 мав можливість спрямувати її роботу та свідомо приховувати свою персональну відповідальність як профільного заступника Міністра юстиції України, на якого відповідно до низки наказів Міністерства юстиції України було покладено обов'язки із здійснення координації і контролю за діяльністю структурного підрозділу.

Зазначеним листом від 23.08.2017р. також було повідомлено про відсутність підстав для складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4 за фактом порушення ним вимог статті 28 Закону України «Про запобігання корупції» у зв'язку із спливом строків давності накладення адміністративного стягнення (з дня виявлення правопорушення минуло більше трьох місяців).

Як вбачається з матеріалів справи, керівником Департаменту моніторингу дотримання законодавства про конфлікт інтересів та інших обмежень щодо запобігання корупції Національного агентства з питань запобігання корупції ОСОБА_9. 01.03.2017р. складено Службову записку №41-02/290/17, якою запропоновано завершити перевірку без застосування заходів реагування з боку Національного агентства з питань запобігання корупції, як спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції.

Не погоджуючись з діями відповідача щодо складення службової записки від 01.03.2017р., закриття вказаною запискою перевірки інформації, викладеної в листі Генеральної прокуратури України та з бездіяльністю відповідача щодо не складення акту за результатами перевірки за листом ГП України, не складення адміністративного протоколу за результатами виявлення ознак складу адміністративного правопорушення у діях ОСОБА_4 та не здійснення заходів реагування (внесення припису) у зв'язку з виявленням бездіяльності з боку Міністра юстиції України ОСОБА_5 щодо забезпечення врегулювання такого конфлікту, а також не здійснення вчасного інформування позивача про хід та результати перевірки, та у зв'язку із цим про зобов'язання вчинити певні дії, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень визначає Закон України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII (далі також - Закон).

Частиною першою статті 4 Закону визначено, що Національне агентство з питань запобігання корупції (далі - Національне агентство) є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику.

Пунктом 6 частини першої статті 11 Закону визначено, що до повноважень Національного агентства належать здійснення моніторингу та контролю за виконанням актів законодавства з питань етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону Національне агентство з метою виконання покладених на нього повноважень має такі права: 1) одержувати в установленому законом порядку за письмовими запитами від державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, суб'єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, громадян та їх об'єднань інформацію, необхідну для виконання покладених на нього завдань; 2) мати прямий доступ до інформаційних баз даних державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, користуватися державними, у тому числі урядовими системами зв'язку і комунікацій, мережами спеціального зв'язку та іншими технічними засобами; 3) залучати у встановленому порядку до виконання окремих робіт, участі у вивченні окремих питань науковців, у тому числі на договірній основі, працівників державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування; 4) створювати комісії та робочі групи, організовувати конференції, семінари і наради з питань запобігання і протидії корупції; 5) приймати з питань, що належать до його компетенції, обов'язкові для виконання нормативно-правові акти; 6) отримувати заяви фізичних та юридичних осіб про порушення вимог цього Закону, проводити за власною ініціативою перевірку можливих фактів порушення вимог цього Закону; 7) проводити перевірки організації роботи із запобігання і виявлення корупції в державних органах, органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування, зокрема щодо підготовки та виконання антикорупційних програм; 8) вносити приписи про порушення вимог законодавства щодо етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, інших вимог та обмежень, передбачених цим Законом; 9) отримувати від осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, письмові пояснення з приводу обставин, що можуть свідчити про порушення правил етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, інших вимог та обмежень, передбачених цим Законом, щодо достовірності відомостей, зазначених у деклараціях осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; 10) звертатися до суду із позовами (заявами) щодо визнання незаконними нормативно-правових актів, індивідуальних рішень, виданих (прийнятих) з порушенням встановлених цим Законом вимог та обмежень, визнання недійсними правочинів, укладених внаслідок вчинення корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення; 11) затверджувати методологію оцінювання корупційних ризиків у діяльності органів влади, проводити аналіз антикорупційних програм органів влади та надавати обов'язкові для розгляду пропозиції до таких програм; 12) ініціювати проведення службового розслідування, вжиття заходів щодо притягнення до відповідальності осіб, винних у вчиненні корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, надсилати до інших спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції матеріали, що свідчать про факти таких правопорушень; 12-1) складати протоколи про адміністративні правопорушення, віднесені законом до компетенції Національного агентства, застосовувати передбачені законом заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення; 13) інші права, передбачені законом.

Крім того, главою 13-А (статті 172-4 - 172-9) КУпАП передбачені види адміністративних правопорушень, пов'язаних з корупцією та санкції за такі правопорушення.

Так, статтею 172-7 КУпАП визначено, що неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів -

тягне за собою накладення штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів -

тягнуть за собою накладення штрафу від двохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Дії, передбачені частиною першою або другою, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення, -

тягнуть за собою накладення штрафу від чотирьохсот до восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю строком на один рік.

Примітка. Суб'єктом правопорушень у цій статті є особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 Закону України "Про запобігання корупції". У цій статті під реальним конфліктом інтересів слід розуміти суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання вказаних повноважень.

Статтею 221 КУпАП визначено, що судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені зокрема, 172-4 - 172-20 цього Кодексу.

Пунктом першим статті 255 КУпАП передбачено, що у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи Національного агентства з питань запобігання корупції (статті 172 4 - 172 9, 172 9-2, 188 46, 212 15, 212 21).

Відповідно до частин першої та другої статті 65 Закону України «Про державну службу» підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Дисциплінарними проступками є: 1) порушення Присяги державного службовця; 2) порушення правил етичної поведінки державних службовців; 3) вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу; 4) дії, що шкодять авторитету державної служби; 5) невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень; 6) недотримання правил внутрішнього службового розпорядку; 7) перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення; 8) невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця; 9) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб; 10) подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби; 11) неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення; 12) прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин; 13) поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; 14) прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу злочину або адміністративного правопорушення; 15) прийняття державним службовцем рішення, що суперечить закону або висновкам щодо застосування відповідної норми права, викладеним у постановах Верховного Суду, щодо якого судом винесено окрему ухвалу.

Частиною другою статті 74 Закону України «Про державну службу» передбачено, що дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця.

В частині позовних вимог щодо визнання незаконною бездіяльності відповідача щодо не складення акту за результатами перевірки за листом Генеральної прокуратури України, не складення адміністративного протоколу за результатами виявлення ознак складу адміністративного правопорушення у діях ОСОБА_4 та не здійснення заходів реагування (внесення припису) у зв'язку з виявленням бездіяльності з боку Міністра юстиції України ОСОБА_5 щодо забезпечення врегулювання такого конфлікту, а також не здійснення вчасного інформування позивача про хід та результати перевірки; визнання протиправними дії посадових осіб НАЗК щодо складення службової записки від 01.01.2017р. №41-02/270/17, закриття вказаною запискою перевірки інформації, викладеної в листі ГПУ та скасування службової записки від 01.01.2017р. №41-02/270/17, суд зазначає, що позивач обрав неналежний спосіб захисту порушених прав, оскільки він фактично просить суд дати оцінку щодо наявності або відсутності складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення в діях ОСОБА_4 та визнати його дії протиправними, що є виключною компетенцією місцевого загального суду як адміністративного суду.

Належним способом захисту порушених прав позивач скористався про, що свідчить рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.12.2017р. у справі №826/8164/16, яким скасовано наказ Міністерства юстиції України від 28.04.2016р. №2366/к про звільнення позивача із посади директора Департаменту антикорупційного законодавства та з питань юстиції і безпеки Міністерства юстиції України на підставі п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу» (за порушення присяги державного службовця) та поновлено ОСОБА_1 на зазначеній вище посаді та визнано протиправними дії Міністра юстиції України щодо утворення Комісії та дії Комісії щодо складення довідки від 21.04.2016р. за результатами службової перевірки щодо обставин неналежного ведення Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення, стосовно ОСОБА_1.

Так, вищевказаним наказом №2366/к ОСОБА_1 звільнено із займаної посади - директора Департаменту антикорупційного законодавства та з питань юстиції і безпеки Міністерства юстиції України відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу» (за порушення присяги державного службовця).

Підставою прийняття наказу №2366/к були статті 147-149 Кодексу законів про працю України, п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу», Присяга державного службовця ОСОБА_1 від 19.12.2001р., доручення заступника Міністра юстиції України ОСОБА_4 від 27.04.2016р. №825/14/48-16, Акт про відмову надати письмові пояснення від 28.04.2016р., доповідна записка заступника Міністра юстиції України ОСОБА_4 від 26.04.2016р., Довідка від 21.04.2016р. за результатами службової перевірки щодо обставин неналежного ведення Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення, викладених у поданні Генеральної прокуратури України від 01.04.2016р. №32-129вих16, Акт про відмову від підписання довідки за результатами службової перевірки та ознайомлення з результатами службової перевірки від 25.04.2016р., п.п. 19 п. 12 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014р. №228, п. 1, 2, 10 глави ІІІ, п. 1, п.п. 1 - 3 п. 5 глави V Положення про Департамент антикорупційного законодавства та з питань юстиції і безпеки Міністерства юстиції України, затвердженого наказом Міністерства юстиції від 29.09.2015р. №3011/к.

Наказу №2366/к від 28.04.2016р. передував наказ Міністра юстиції «Про проведення службової перевірки» від 13.04.2016р. №1638/к та утворення Комісії для проведення службової перевірки щодо обставин неналежного ведення Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення з метою об'єктивної перевірки обставин, викладених у поданні.

Рішенням суду від 19.12.2017р. у справі №826/8164/16 також було визнано протиправними дії Міністра юстиції України щодо утворення Комісії та дії Комісії щодо складення довідки від 21.04.2016р. за результатами службової перевірки щодо обставин неналежного ведення Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення, стосовно ОСОБА_1.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2018р. рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.12.2017р. залишено без змін.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в задоволенні зазначених позовних вимог має бути відмовлено.

В частині позовних вимог про зобов'язання відповідача скласти акт у відповідності до вимог Регламенту НАЗК за результатами перевірки інформації, викладеної у листі ГПУ; скласти протокол про вчинення ОСОБА_4 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-2 Кодексу, розглянувши вказаний протокол на засіданні НАЗК та направити його до суду відповідним рішенням Національного агентства; вжити передбачених законом заходів реагування на бездіяльність Міністра юстиції України ОСОБА_5 щодо врегулювання конфлікту інтересів у діях ОСОБА_4. також має бути відмовлено, оскільки вони є похідними вимогами.

Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача скласти акт у відповідності до вимог Регламенту НАЗК за результатами перевірки інформації, викладеної у листі ГПУ; скласти протокол про вчинення ОСОБА_4 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-2 Кодексу, розглянувши вказаний протокол на засіданні НАЗК та направити його до суду відповідним рішенням Національного агентства; вжити передбачених законом заходів реагування на бездіяльність Міністра юстиції України ОСОБА_5 щодо врегулювання конфлікту інтересів у діях ОСОБА_4, суд відмовляє в їх задоволені з огляду на те, що це є виключною компетенцією Національного агентства з питань запобігання корупції.

Відповідно до зазначених позовних вимог позивач фактичного просить суд встановити факт наявності адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_4, однак це не є адміністративною справою у відповідності до норм статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням норм частини першої статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України.

В частині позовних вимог про зобов'язання відповідача та голову НАЗК відкрити дисциплінарне провадження відповідно до Закону України "Про державну службу" стосовно ОСОБА_9. - керівника Департаменту (нині займає посаду заступника керівника апарату Національного агентства) та працівників НАЗК, які здійснювали перевірку інформації, викладеної в листі Генеральної прокуратури України, та розгляд запиту позивача від 13.02.2017р., суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої та другої статті 65 Закону України «Про державну службу» підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Дисциплінарними проступками є: 1) порушення Присяги державного службовця; 2) порушення правил етичної поведінки державних службовців; 3) вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу; 4) дії, що шкодять авторитету державної служби; 5) невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень; 6) недотримання правил внутрішнього службового розпорядку; 7) перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення; 8) невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця; 9) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб; 10) подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби; 11) неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення; 12) прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин; 13) поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; 14) прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу злочину або адміністративного правопорушення; 15) прийняття державним службовцем рішення, що суперечить закону або висновкам щодо застосування відповідної норми права, викладеним у постановах Верховного Суду, щодо якого судом винесено окрему ухвалу.

Частиною другою статті 74 Закону України «Про державну службу» передбачено, що дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця.

Відповідачем під час розгляду справи було повідомлено про відсутність конкретних фактів, які б свідчили про вчинення посадовими особами Національного агентства дисциплінарних проступків, підстав для відкриття дисциплінарного провадження стосовно працівників Національного агентства немає, а тому відсутні підстави для задоволення зазначених позовних вимог.

Отже, на підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 має бути відмовлено повністю.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскільки судове рішення ухвалене на користь суб'єкта владних повноважень, судові витрати, відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (02152, АДРЕСА_1) відмовити повністю.

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Амельохін