Постановление суда № 76321750, 07.09.2018, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.09.2018 Справа №607/16167/18

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого – судді Сливка Л.М.

за участі секретаря судового засідання Зарічної О. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі заяву Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 акціонерне товариство «Універсал Банк» 20 серпня 2018 року подав до суду позов до відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 38063,25 доларів США.

05 вересня 2018 року від представника Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» - ОСОБА_4 надійшла до суду заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на торговий павільйон, загальною площею 212, 2 кв.м., який знаходиться по вул. Протасевича, 9 у м. Тернополі та належить на праві приватної власності ОСОБА_2. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що за час розгляду справи, відповідач ОСОБА_2 може приховати, продати, знищити, або знецінити належний їй на праві приватної власності торговий павільйон, а тому, невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або унеможливити виконання рішення суду у разі його задоволення.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд приймає до уваги наступні обставини:

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Згідно з ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Вимогами п. 3-4 ч. 1 ст. 151 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Відповідно до роз’яснень п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову судом беруться до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Зокрема, такий вид забезпечення позову як арешт майна передбачає обмеження права власника майна на користування цим майном.

Частина 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. За змістом наведеного, жодне з положень Конвенції не може бути витлумачене як таке, що легітимізує набуття права власності одним суб'єктом за рахунок протиправного позбавлення майнового права іншого суб'єкта, із відмовою, до того ж, у можливості захисту порушеного права. Кожен, чиї права та свободи було порушено має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (Статті 13 і 14 Конвенції).

Окрім національного законодавства, також і прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п.1ст. 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Диспозиція ст. 149 – 153 ЦПК України, яка дозволяє суду забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно та забороною вчиняти дії носить оціночний характер судом ризиків заподіяння шкоди інтересам позивача.

З приписів норм цивільно-процесуального законодавства України вбачається, що процесуальне законодавство обумовлює допустимість застосування заходів із забезпечення позову наявністю обставин, які свідчать про те, що невжиття таких заходів може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Забезпечення позову застосовується як засіб запобігання можливим порушенням майнових чи охоронюваних законом інтересів особи.

При цьому достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного виду забезпечення позову.

У поданій заяві про забезпечення позову представник позивача обмежився лише зазначенням, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, не навівши достатніх підстав для вжиття заходів забезпечення позову, зокрема представником позивача не долучено жодних доказів на підтвердження того, що відповідачем вчиняються дії спрямовані на відчуження вказаного торгового павільйону, а також не доведено наявності реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду при задоволенні позову. Позивачем висловлене лише припущення про те, що незастосування забезпечення позову у даній справі може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

При цьому, згідно долученої до заяви про забезпечення позову Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо суб’єкта, належна на праві власності відповідачу ОСОБА_2 квартира №38, що знаходиться по вул. Протасевича, 8 у м. Тернополі перебуває в іпотеці ПАТ «Універсал Банк» на підставі договору іпотеки від 10 січня 2008 року.

З огляду на зазначені обставини, а також, беручи до уваги, що накладення арешту на майно відповідача - торговий павільйон, загальною площею 212, 2 кв.м., який знаходиться по вул. Протасевича, 9 у м. Тернополі є заходом, який призводить до суворих обмежень для власників майна у користуванні її майном та вказані дії можуть призвести до порушень конституційних прав відповідача по справі на володіння та користування належним їй майном, суд не вбачає підстав для задоволення заяви.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 149-153, 261, 353, Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» про забезпечення позову – відмовити.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Тернопільської області.

Головуючий суддяОСОБА_5