Постановление суда № 76301682, 07.09.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

07 вересня 2018 року м. Київ № 826/14980/17

Окружний адміністративний суд м. Києва в складі: головуючого судді Шевченко Н.М., розглянувши в письмовому порядку за правилами загального провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дакстер Трен», Товариства з обмеженою відповідальністю «Агровінер Імпорт» про визнання правочину недійсним,

У С Т А Н О В И В :

Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі по тексту - позивач, ГУ ДФС у Київській області) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дакстер Трен» (далі по тексту - відповідач 1, ТОВ «Дакстер Трен»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Агровінер Імпорт» (далі по тексту - відповідач 2, ТОВ «Агровінер Імпорт»), в якому просило визнати недійсним правочин, укладений між ТОВ «Дакстер Трен» та ТОВ «Агровінер Імпорт», за результатами якого складено податкову накладну від 31.05.2016 №34.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 08.02.2017 у справі №755/1949/17 директора ТОВ «Дакстер Трен» ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 КК України, внаслідок чого діяльність вказаного суб'єкта господарювання носить фіктивний характер, що є підставою для визнання господарського договору недійсним.

У судовому засіданні представник позивача Крапівнер В.Р. підтримала заявлений позов і просила задовольнити його у повному обсязі.

Відповідачі належним чином повідомлені про дату, час і місце судових засідань, явку своїх представників не забезпечили, причин неприбуття суду не повідомили. Крім того, визначений судом строк відзив на позовну заяву не надали, заяву про визнання позову також суду не надіслали.

Враховуючи неявку представників сторін, 27 червня 2018 року суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.

Як убачається із матеріалів справи, 31.05.2016 ТОВ «Дакстер Трен» (постачальник, продавець) виписано на користь ТОВ «Агровінер Імпорт» (отримувач, покупець) податкову накладну №34 на загальну суму 102 673,20 грн.

Вказана накладна, згідно наявних у ній даних, була складена директором ТОВ «Дакстер Трен» ОСОБА_1

Підставою для звернення до суду контролюючого органу, став вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 08.02.2017 у справі №755/1949/17, яким директора ТОВ «Дакстер Трен» ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 КК України.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України), Господарським процесуальним кодексом України (далі по тексту - ГПК України) та Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У п. 5 ч. 2 ст. 17 КАС України у редакції, чинній до на момент звернення позивача до суду з позовом у цій справі, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Пунктом 5 частини 1 статті 19 КАС України в редакції, чинній на теперішній час, передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України в редакції, чинній на теперішній час, передбачено, що публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

У п. п. 1, 7, 9 ч. 1 ст. 3 КАС України у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду з позовом у цій справі, визначено, що справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Згідно з ч. 2 ст. 4 КАС України у редакції, чинній до на момент звернення позивача до суду з позовом у цій справі, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 12 ГПК України у редакції, чинній до на момент звернення позивача до суду з позовом у цій справі, господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів.

Аналогічна норма закріплена у п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України у чинній редакції.

У пп. 20.1.30 п. 20.1 ст. 20 ПК України закріплено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

Аналізуючи все викладене вище, враховуючи предмет даного позову, суд дійшов висновку про те, що даний спір не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства та підсудний суду господарської юрисдикції.

При цьому, доводи позивача щодо наділення його владно-управлінськими функціями на звернення до суду з позовами до підприємств, установ, організацій про визнання правочинів недійсними в силу пп. 20.1.30 п. 20.1 ст. 20 ПК України є необґрунтованими та безпідставними з огляду на вищевикладене.

При цьому, у рішенні ЄСПЛ від 20.07.2006 р. у справі «Сокуренко і Стригун проти України», Суд, зокрема зазначив, що фраза «судом встановленим законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, а в рішенні Комісії Ради Європи від 12.10.1978 р. у справі «Zand v. Austria» визначено, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 передбачає «усю організаційну структуру судів».

Відповідно до ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» висновки ЄСПЛ є джерелом права.

Ураховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що дану справу належить розглядати в порядку господарського судочинства та, як наслідок, наявність підстав для закриття провадження у даній справі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Зважаючи на викладене вище, беручи до уваги норми чинного законодавства, суд приходить до висновку, що дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, а відтак провадження у справі слід закрити.

Керуючись статтями 238, 239, 241 - 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В :

Провадження у справі за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дакстер Трен», Товариства з обмеженою відповідальністю «Агровінер Імпорт» про визнання правочину недійсним закрити.

Роз'яснити позивачеві, що даний спір може бути розглянутий в порядку господарського судочинства за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена за правилами, встановленими ст.ст. 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя Н.М. Шевченко