Решение № 76301156, 27.08.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 серпня 2018 року № 826/5301/18

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Смолій І.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НАН» до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.12.2017 №0108861213,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «НАН» (надалі - ТОВ «НАН», позивач) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (надалі - ГУ ДФС у Харківській області, відповідач), в якому просили:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 28.12.2017 року № 0108861213;

стягнути витрати на оплату судового збору.

Позовні вимоги мотивовано тим, що у нього не виникло податкових зобов'язань, які не були б задекларовані або не сплачені, а тому притягнення до відповідальності за п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України є неправомірним.

Представник відповідача в судове засідання проти позову заперечував, надавши відзив проти позову.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення присутніх представників осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «НАН» отримало від Головного управління ДФС у Харківській області Акт про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за вересень 2017 від 17.11.2017 № 20942/20-40-12-13-19/30987396 про результати камеральної перевірки даних, задекларованих ТОВ «НАН» у податковій звітності з податку на додану вартість за вересень 2017 року, складений головним державним ревізором-інспектором відділу адміністрування податків і зборів з юридичних осіб території обслуговування Центральної ОДПІ м, Харкова управління податків і зборів з юридичних осіб Головного управління ДФС у Харківській області Колядинською Т.В.

Перевіркою встановлено, що ТОВ «НАН» порушено порядок ведення податкового обліку, а саме: завищено значення податкового кредиту (рядок 17) по податковій декларації з ПДВ за вересень 2017 року, занижене позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до державного бюджету (рядок 18.1) на суму 833 333 грн., чим порушено п. 198.6 ст. 198 ПКУ. п.п. 1 п. 4 розділу V Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21.

03 січня 2018 року ТОВ отримало податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 28.12.2017 № 0108861213 (надалі - Рішення), яким Товариству збільшено податкове зобов'язання на суму 833 333,33 грн. та до Позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 416 666,67 грн.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України.

Згідно ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно з п.198.1. ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6. ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Сума 833 333,33 грн., на яку є посилання в Акті перевірки, є сумою ПДВ з податкової накладної від 21.09.2017 № 53, складеної ТОВ «СІ EC CICTEMC» «за першою подією» - отриманим авансом у розмірі 5 000 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 833 333,33 грн.) від ТОВ «НАН» за Договором субпідряду від 04.08.2017 № 01/17, укладеним між ТОВ «НАН» та ТОВ «СІ ЕС CICTEMC».

ТОВ «НАН» отримало зазначену податкову накладну з Єдиного реєстру податкових накладних зі штампом: «Зареєстровано в ЄРПН». В Реєстрі первинних документів комп'ютерної програми M.E.DOC 10.01.206 також стоїть відмітка про реєстрацію зазначеної податкової накладної в ЄРПН. Крім того, після виникнення суперечки щодо результатів камеральної перевірки ТОВ «НАН» направило запит до Єдиного реєстру податкових накладних у відповідь на який отримала Витяг з Єдиного реєстру податкових накладних № 40130, згідно якого, податкова накладна від 21.09.2017 № 53 зареєстрована в Реєстрі 13.10.2017 р..

Враховуючи наведене, у ТОВ «НАН» були усі законодавчі підстави для включення суми ПДВ у розмірі 833 333,33 грн. до податкового кредиту, а податковий орган необґрунтовано вирішив, що ТОВ «НАН» не має права включати вищевказану суму ПДВ до податкового кредиту.

Згідно п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Таким чином, з аналізу статті вбачається, що накладення штрафу за п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України можливе лише у разі коли контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання чи суму зменшення бюджетного відшкодування.

Враховуючи те, що позивач правильно визначив суму податкового зобов'язання, притягнення його до відповідальності за п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України є неправомірним.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України лише при задоволенні позову судові витрати покладаються на суб'єкта владних повноважень.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НАН»» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 28.12.2017 року № 0108861213.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НАН»» (код ЄДРПОУ 30987396, м. Київ, вул. Камишинська, 4-А) понесені ними витрати по сплаті судового збору у розмірі 18 750,00 (вісімнадцять тисяч сімсот п'ятдесят гривень 00 коп.) за рахунок асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області.

Рішення відповідно до ст. 255 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Суддя І.В. Смолій