Решение № 76300614, 04.09.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 вересня 2018 року 16:16 № 826/16593/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В. при секретарі судового засідання Коноваловій Н.Ю.

за участі представників сторін:

від позивача - Крижевська Я.В.

від відповідача - не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

до фізичної особи - ОСОБА_2

про стягнення боргу у розмірі 2 408 529,14 грн

В С Т А Н О В И В:

Головне управління ДФС у місті Києві (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до фізичної особи - ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач) в якому просить суд стягнути з Фізичної особи - ОСОБА_2 податковий борг в сумі 2 408 529,14 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2017 року позовну заяву залишено без руху. У встановлений судом строк, позивач усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 січня 2018 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

У підготовче засідання 24 квітня 2018 року прибув представник позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, узгоджена сума податкового боргу складає 2 408 529,14 грн, яка підлягає стягненню на користь державного бюджету.

Відповідач у підготовче засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня 2018 року закрито підготовче провадження, призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

У судовому засіданні 12 червня 2018 року, відповідно до частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд перейшов до подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження.

До суду надійшла заява позивача, в якій він зазначив, що у позовній заяві була допущена описка, а саме: замість фізичної особи ОСОБА_2 помилково зазначено фізична особа-підприємець ОСОБА_2.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 серпня 2018 року виправлено технічну помилку у вищезазначених ухвалах.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 серпня 2018 року, суд вийшов зі стадії письмового провадження, призначення справи до судового розгляду та викликати у судовому засіданні сторін, для належного повідомлення відповідача по справі.

У судовому засіданні 04 вересня 2018 року, представник позивача підтримав позову у повному обсязі, відповідач у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

Слід зазначити, відповідач у судові засідання не з'явився, повідомлявся про дату, час та місце судових засідань засобами поштового зв'язку та оголошеннями, розміщеним на судовій владі, про виклик у судове засідання.

Відповідно до шостої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України проголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Матеріали справи свідчать, що фізична особа - ОСОБА_2 перебуває на обліку в ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у місті Києві та є платником податків за основним місцем обліку.

Відповідач має заборгованість на загальну суму 2 408 529,14 грн, яка складається з податку на доходи з фізичних осіб - 2 084 970 грн, військового збору - 156 360,00 грн.

Зокрема, заборгованість з податку на доходи з фізичних осіб у сумі 2 084 970 грн виникла на підставі податкового повідомлення - рішення від 16 грудня 2016 року № 0005961306; заборгованість з військового збору у розмірі 156 360,00 грн. виникла на підставі податкового повідомлення - рішення від 16 грудня 2016 року № 0005971306.

Відповідний акт від 23 листопада 2016 року № 296-26-54-13-06-17-2922513636 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету платником податків-фізичною особою ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3) за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року», на підставі висновків якого прийняті вищезазначені податкові повідомлення - рішення, містяться в матеріалах справи.

Також, матеріали справи містять копію конверту, відповідно до якого кореспонденція (податкові повідомлення - рішення від 16 грудня 2016 року № 0005961306 та № 0005971306) повернулась до податкового органу за закінченням встановленого строку зберігання.

Матеріали справи не містять доказів оскарження вказаних рішень у судовому або адміністративному порядках.

У зв'язку з несплатою узгоджених грошових зобов'язань позивачем виставлено податкову вимогу від 30 січня 2017 року № 936-17, яке також відповідно до конверту повернулось до податкового органу за закінченням встановленого строку зберігання.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи довідки Головного управління ДФС у місті Києві та облікової картки відповідача за відповідачем обліковується заборгованість з орендної плати юридичних осіб у розмірі 2 408 529,14 грн.

Аналізуючи викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням наступного.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до підпункту 14.1.39. пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з підпунктом 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Згідно з підпунктом 14.1.175. пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Строки сплати податкового зобов'язання встановлені статтею 57 ПК України, відповідно до пункту 57.3 якої передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Як встановлено в абзаці четвертому пункту 56.18 статті 56 ПК України, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу, податкове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

З аналізу наведених положень слідує, що у разі несплати платником податків протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, визначених контролюючим органом грошових зобов'язань та не оскарження у зазначений строк відповідного рішення контролюючого органу, такі податкові зобов'язання вважаються узгодженими.

Як вже зазначалось, матеріали справи підтверджують, що податкові повідомлення - рішення від 16 грудня 2016 року № 0005961306 та № 0005971306 направлені на адресу відповідача відповідно до копій конвертів повернуті у зв'язку «з закінченням терміну зберігання».

У зв'язку із наведеним слід зазначити, що відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Підпунктом 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

В даному випадку, як встановлено вище судом, станом на момент звернення позивача із даним позовом до суду та станом на момент розгляду даної справи, спірні грошові зобов'язання вважаються узгодженими.

У той же час, зазначені грошові зобов'язання не сплачені у встановлений строк, що підтверджується обліковими даними, та, відповідно, набули статусу податкового боргу, який не сплачений станом на час звернення до суду та розгляду справи.

Слід зазначити, що ДПІ у відповідності з вимогами 95.2 статті 95 ПК України виставлено відповідачу податкову вимогу. Доказів оскарження та скасування зазначеної податкової вимоги та визначеної у ній суми податкового боргу відповідачем не надано.

З наведеного у сукупності вбачається дотримання позивачем вимог п. 95.2 статті 95 ПК України, а відтак і про дотримання встановленої ПК України процедури, яка передує зверненню до суду із позовом про стягнення податкового боргу.

Відтак, враховуючи вищенаведене у сукупності та те, що зазначені рішення позивача не виконано відповідачем у добровільному порядку, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на положеннях згаданих вище правових актів та є обґрунтованими, з урахуванням чого надані позивачем докази та повідомлені ним обставини є достатніми для прийняття рішення у справі про задоволення адміністративного позову.

Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент прийняття даного рішення) розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Керуючись статтями 72 - 77, 241 - 246, 250, 251, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи - ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3) податковий борг в сумі 2 408 529,14 грн (два мільйони чотириста вісім тисяч п'ятсот двадцять дев'ять гривень чотирнадцять копійок).

Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Аверкова

Повний текст рішення виготовлений 06.09.2018.