Постановление суда № 76271008, 03.09.2018, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/2833/17

1-кп/214/222/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2018 року колегія суддів Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Гриня Н.Г., суддів Чернової Н.В., Євтушенка О.І.,

за участю секретаря судового засідання Печарник З.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12015040230000343 від 25.02.2017 року відносно ОСОБА_1, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115КК України,

сторони кримінального провадження та інші та учасники судового провадження: прокурор Денисенко О.В., представника потерпілого ОСОБА_2, обвинувачений ОСОБА_1, захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5,

встановила:

Прокурор заявив клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_1на два місяці, оскільки він обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, а ризики, які існували під час розгляду даного кримінального провадження не відпали.

Представник потерпілого підтримав клопотання прокурора.

Обвинувачений та його захисники, заперечували проти задоволення клопотання прокурора та вважають що ризики, перелічені прокурором є недоведеними. Крім того, захисники вважають, що їх підзахисний має міцні соціальні зв’язки – мати та брата, з якими спільно проживав, малолітнього сина, офіційно працював, є учасником бойових дій та раніше не судимий. При цьому захисники зазначили, що тяжкість злочину в якому обвинувачується ОСОБА_1 та тяжкість покарання, що загрожує останньому в разі визнання його винуватим, не є підставою для продовження тримання під вартою останнього. Посилаючись на зазначене, захисники просили змінити обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід на домашній арешт за місцем реєстрації.

Вислухавши думки учасників судового провадження, колегія суддів приходить до висновку про необхідність та доцільність продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 строком на шістдесят днів, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Аналізуючи вимоги норм викладених в ст. 199 КПК України, суд приходить до висновку, що вирішуючи питання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою на стадії судового розгляду кримінального провадження прокурор повинен довести суду, на який безпосередньо покладено обов’язок вирішення цього питання, що заявлений раніше ризик не зменшився або з’явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, при цьому навести обставини, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. При не доведенні прокурором вказаних обставин суд зобов’язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою.

В свою чергу встановлено, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні

кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, покарання за якою передбачено позбавлення волі на строк від семи до п’ятнадцяти років.

Із метою досягнення завдань кримінального провадження та для належного здійснення правосуддя у справах про вчинення кримінального правопорушення законодавець визначив у КПК України види заходів забезпечення кримінального провадження, до яких належать запобіжні заходи, включаючи тримання під вартою, який є винятковим запобіжним заходом, оскільки є найбільш суворим та застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Отже, враховуючи всі встановлені вище обставини, а також положення норм закону, колегія суддів вважає, що заявлені раніше прокурором та встановлені судом ризики,передбачені ст. 177 КПК України, а саме, можливість вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення та можливість незаконного впливу на свідків, та можливість переховуватись від суду не зменшилися.

Виходячи із встановлених обставин, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав вважати, що більш м’який запобіжний захід, крім тримання під вартою, буде недостатнім для запобігання спробам обвинуваченого ОСОБА_1 переховуватися від суду та вчиняти інші кримінальні правопорушення та впливати на свідків.

Виходячи з вище наведеного, суд вважає, що прокурором доведені обставини, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою, а отже наявні підстави та доцільність продовження терміну тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою строком на шістдесят днів.

Також, колегія суддів бере до уваги рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року, про те, що тримання під вартою є виправданим у тому випадку, якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.

Слід також врахувати, що відповідно до правової позиції, викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Марченко проти України», при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Разом з тим, приймаючи вказане вище рішення, хоча колегією суддів і враховані посилання захисників ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 та обвинуваченого ОСОБА_1 про наявність у останнього постійного місця проживання, соціальних зв’язків та позитивної репутації, однак вони не спростовують наявності ризиків за встановлених вище обставин.

Керуючись ст.ст. 110, 331, 369, 371 КПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_1, 24.07.1977 року, строком на шістдесят днів, тобто до 02 листопада 2018 року включно.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Н.Г. Гринь

судді

ОСОБА_7

ОСОБА_8