Решение № 76270504, 05.09.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 вересня 2018 року № 826/20278/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства «Ярослав»доОфісу великих платників податків Державної фіскальної служби Українипровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Ярослав» (далі-позивач/ПП «Ярослав») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (далі - відповідач), в якій просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.09.2016 №0000111403.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що висновки контролюючого органу, на яких ґрунтуються оскаржуване податкове повідомлення-рішення є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки штрафні санкції застосовані до позивача неправомірно.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, прийнятого у межах наданих контролюючому органу повноважень, у зв'язку з виявленими під час перевірки порушеннями вимог податкового законодавства з боку позивача.

В судовому засіданні, на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції до 15.12.2017 ухвалено продовжувати розгляд справи в порядку письмового провадження.

Враховуючи те, що 15.12.2017 набрала чинності нова редакція Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Беручи до уваги те, що станом на дату прийняття рішення у справі, вона знаходиться на стадії розгляду у письмовому провадженні, відповідно її розгляд продовжено у письмовому провадженні з урахуванням положень пункту 10 частини першої статті 4, частини четвертої та п'ятої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції з 15.12.2017.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Ярослав» у зв'язку із не включенням до звіту про контрольовані операції інформації про всі здійснені протягом 2015 року контрольовані операції.

Перевіркою встановлено порушення ПП «Ярослав» пп. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 Податкового кодексу України в частині не включення до звіту інформації про всі здійсненні контрольовані операції протягом 2015 року відповідно до вимог п. 39.4 ст. 39 Кодексу.

За наслідками передвіки Офіси великих платників податків ДФС України складено акт від 05.09.2016 №1347/25-10-14-03/21635240 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.09.2016 №0000111403, відповідно до якого до позивача застосовані штрафні санкції в сумі 57693 грн.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а свої законні права та охоронювані інтереси порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Згідно з п.п. 39.2.1.1. п. 39.2. ст. 39 Податкового Кодексу України, для цілей нарахування податку на прибуток підприємств контрольованими операціями є: господарські операції, що впливають на об'єкт оподаткування сторін (сторони) таких операцій, що здійснюються платниками податків з пов'язаними особами - нерезидентами; зовнішньоекономічні господарські операції з продажу товарів через комісіонерів - нерезидентів.

Відповідно до п.п. 39.2.1.2. п. 39.2. ст. 39 Податкового Кодексу України, для цілей нарахування податку на прибуток підприємств контрольованими є господарські операції, що впливають на об'єкт оподаткування платника податків, однією із сторін яких є нерезидент, зареєстрований у державі (на території), що включена до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України; операції з контрагентом, зареєстрованим у державі (на території), включеній до зазначеного переліку, визнаються контрольованими з дати включення держави (території) до такого переліку; під час визначення переліку держав (територій) Кабінет Міністрів України враховує такі критерії: держави (території), у яких загальна ставка податку на прибуток підприємств (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижча, ніж в Україні; держави, з якими Україною не укладені міжнародні договори з положеннями про обмін інформацією; затверджений Кабінетом Міністрів України перелік держав (територій) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, оприлюднює щороку в офіційних друкованих виданнях та на своєму офіційному веб-сайті із зазначенням ставок податку на прибуток підприємств (корпоративний податок). Інформація про зміну ставок оприлюднюється протягом трьох місяців з дати їх зміни.

Згідно з п.п. 39.4.1. п. 39.4. ст. 39 Податкового Кодексу України, для цілей податкового контролю за трансфертним ціноутворенням звітним періодом є календарний рік.

Відповідно до пп. 39.4.2. п. 39.4. ст. 39 Податкового Кодексу України, платники податків, обсяг контрольованих операцій яких з одним контрагентом перевищує 5 млн. гривень (без урахування податку на додану вартість), зобов'язані подавати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, до 1 травня року, що настає за звітним, засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису; форма звіту про контрольовані операції встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до п. 120.3. ст. 120 Податкового Кодексу України, неподання платником податків звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення або невключення до такого звіту інформації про всі здійснені протягом звітного періоду контрольовані операції відповідно до вимог пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу тягне за собою накладення штрафу у розмірі, зокрема, 300 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, - у разі неподання (несвоєчасного подання) звіту про контрольовані операції.

Сплата таких фінансових санкцій (штрафів) не звільняє платника податку від обов'язку подання звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення.

Згідно розпоряджень Кабінету Міністрів України від 14.05.2015 №449 (термін дії з 14.05.2015 по 30.06.2015), від 01.07.2015 №677 (термін дії з 01.07.2015 по 15.09.2015), від 16.09.2015 №977 (термін дії з 16.09.2015), Туркменістан був включений до переліку держав (територій), у яких ставки податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижче, ніж в Україні.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2015 рік, ПП «Ярослав» (звітна від 25.02.2016 №9276031911, уточнюючий від 19.05.2016 №9276812510), річник дохід ПП «Ярослав» від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку, за 2015 рік склав 311092421 грн.

З акту перевірки вбачається, що відповідно бази даних АСМО «Інспектор» АА «Ярослав» здійснено операції з нерезидентом Хлопкопрядильна фабрика ш. Сейди (Туркменістан) у період з 14.05.2015 по 31.12.2015 на суму 5769307,00 грн. за вирахуванням непрямих податків, що відповідно до пп. 39.2..1.2 та 39.2.1.7 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу України визнаються контрольованими, проте про здійснення яких позивачем не включено інформацію до звіту, наслідком чого і стало застосування штрафних санкцій до позивача.

Водночас, суд наголошує на наступному.

Форма звіту про контрольовані операції встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, а саме - Наказом Міністерства фінансів України від 18.01.2016 року № 8 "Про затвердження форми та Порядку складання Звіту про контрольовані операції", що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 04.02.2016 року за № 187/28317.

Положеннями п. 1 - 3 розд. І зазначеного Порядку (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що звіт про контрольовані операції (далі - Звіт) складається платниками податків, обсяг контрольованих операцій яких з одним контрагентом перевищує 5 млн. гривень (без урахування податку на додану вартість).

Звіт подається до 01 травня року, що настає за звітним, засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законодавства щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

При цьому, у разі якщо платником податку виявлено, що у раніше поданому Звіті інформація надана не в повному обсязі, містить помилки або недоліки, такий платник податків має право подати: Звіт з позначкою "звітний новий" у разі подання нового Звіту про контрольовані операції до 01 травня року, що настає за звітним; Звіт з позначкою "уточнюючий" (далі - уточнюючий Звіт) у разі його подання після 01 травня року, що настає за звітним.

Звіт з позначкою "звітний новий" та уточнюючий Звіт повинні містити повну інформацію про контрольовані операції за звітний рік, як передбачено при складанні основного Звіту (Звіту з позначкою "звітний").

Поряд з цим, нормам п. 50.1 ст. 50 ПК України передбачено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

У свою чергу п. 50.2 ст. 50 цього Кодексу встановлено, що платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

Це правило не поширюється на випадки, встановлені статтею 177 цього Кодексу.

З системного аналізу положень п. 50.1 і 50.2 ст. 50 ПК України та розд. І Порядку складання Звіту про контрольовані операції можна дійти правового висновку про те, що платник податків у разі виявлення помилок (інформація подана не в повному обсязі та/або наявні помилки чи недоліки), що містяться у раніше поданому ним звіті про контрольовані операції, має право з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу (1095 днів), та до початку проведення контролюючим органом документальних планових та позапланових перевірок такого платника подати уточнюючий звіт з відповідною позначкою.

При цьому, згідно з п. 56.21 ст. 56 Податкового Кодексу України, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Так, як вбачається з акту перевірки від 05.09.2016 №1347/28-10-14-03/21635240, документальна позапланова невиїзна перевірка ПП «Ярослав» проводилась 30.08.2016.

Водночас, матеріалами справи підтверджується, що ПП «Ярослав» подано Уточнюючий звіт про контрольовані операції за звітній 2015 рік від 24.06.2016 №9276853490, відповідно до квитанції №2 від 24.06.2016, прийнятий контролюючим органом, з уточненою інформацією щодо нерезидента Хлопкопрядильна фабрика ш. Сейди, Туркменістан на суму операції з вказаним підприємством 5769307 грн.

Вищевикладене також вказане і самому акті перевірки від 05.09.2016 №1347/28-10-14-03/21635240.

Отже, наявні матеріали справи свідчать, що позивач у відповідності до вищевказаних норм Кодексу та Порядку, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу (1095 днів), та до початку проведення відповідачем документальної позапланової перевірки подав Звіт за 2015 рік з позначкою "уточнюючий", який був прийнятий і зареєстрований 24.06.2016 року без зауважень. Даний Уточнюючий звіт містив відомості про всі здійснені позивачем упродовж 2015 року контрольовані операції, що не спростовано відповідачем.

З урахуванням вищенаведеного суд приходить до висновку про відсутність в діях ПП «Ярослав» ознак правопорушення, передбаченого пп. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 Податкового кодексу України, та не вбачає підстав у контролюючого органу для застосування до платника штрафної санкції за п. 120.3 ст. 120 ПК України.

Також при вирішенні даної справи суд враховує правову позицію, висловлену в остаточному рішенні Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 року у справі «Щокін проти України», яке згідно із Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.

Так, у вказаному рішенні Європейський суд з прав людини дійшов висновку про порушення прав заявника, гарантованих ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, зокрема, у зв'язку з тим, що національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника - платника податку, коли у його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування.

Водночас, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги приватного підприємства «Ярослав» є обґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення від 16.09.2016 №0000111403 підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов приватного підприємства «Ярослав» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України від 16.09.2016 №0000111403.

3. Відшкодувати приватному підприємству «Ярослав» витрати по сплаті судового збору в сумі 1600 грн. (одна тисяча шістсот гривень 00 коп.) з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя С.К. Каракашьян