Решение № 76227897, 04.09.2018, Великобагачанський районний суд Полтавської області

Справа № 525/638/18

Провадження № 2/525/247/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.09.2018 Великобагачанський районний суд Полтавської області в складі: головуючого - судді Хоролець В.В., при секретарі Пилипенко П.І., розглянувши на підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в селищі Велика Багачка Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Великобагачанського району Полтавської області про визнання права власності на житловий будинок з надвірними будівлями в порядку спадкування та продовження права на приватизацію на земельні ділянки в порядку спадкування, -

в с т а н о в и в:

З позову ОСОБА_1 вбачається, що 15.10.2007 року помер її батько ОСОБА_3, який на момент смерті був зареєстрований та проживав за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 (бувша Леніна) буд. № 48. До складу спадкового майна, поряд з іншим, входить житловий будинок, який знаходиться за адресою село Корнієнки Великобагачанського району Полтавської області, вулиця Центральна (бувша Леніна) буд. № 48 та складається в цілому з житлового будинку (літ. – А-1), літня кухня (літ. – Б, б), сарай (літ. – В), погріб вхідний (літ. – Г), колодязь питний №1.

Як вказує позивач, цей житловий будинок з господарськими будівлями відносився до колгоспного двору на 15.04.1991 року, головою двору був її батько ОСОБА_3, членами двору були її мати ОСОБА_4, яка померла 09.09.2003 року, своєї долі у бувшому колгоспному дворі не виділила за життя. Окрім копії свідоцтва на забудову садиби в сільських населених пунктах без зазначення адреси, ніяких правовстановлюючих документів немає. Також, як вказує позивач, до складу спадкового майна увійшла земельна ділянка для обслуговування житлового будинку з господарськими будівлями, яка знаходиться за адресою село Корнієнки Великобагачанського району Полтавської області вулиця Центральна (бувша Леніна) №48 площею 0,25 га, яка була передана у власність безоплатно моєму батькові ОСОБА_3 рішенням виконкому Корнієнківської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області від 07.05.1997 року. На дану земельну ділянку правовстановлюючих документів батько за життя не виготовив та помер.

Позивач вказує, що вона, ОСОБА_1, є спадкоємицею за заповітом який був складений батьком за життя 19 травня 2005 року та посвідчений Корнієнківською сільською радою Великобагачанського району Полтавської області, цим заповітом батько заповів все своє майно їй ОСОБА_1, спадщину вона прийняла шляхом подання заяви до державного нотаріуса та вже отримала ряд спадкових документів. ЇЇ сестра ОСОБА_5 від прийняття спадщини відмовилась. Окрім рішення про передачу у власність на земельну ділянку – інших правовстановлюючих документів не виготовлено.

Як вказує позивач, коли вона звернулась до державного нотаріуса Великобагачанського нотаріального округу із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок та на земельну ділянку, то нотаріус відмовила їй в зв’язку з тим, що на житловий будинок та на земельну ділянку немає свідоцтва про право власності. Коли вона звернулась до ОСОБА_2 сільської ради про надання дозволу на виготовлення технічної документації на вищезазначену земельну ділянку, то їй було роз’яснено, що оскільки дана земельна ділянка вже передавалась у власність її батькові за життя, але він не встиг виготовити правовстановлюючі документи на неї та помер, то їй потрібно звертатись в судовому порядку із позовом про визнання права на продовження приватизації в порядку спадкування на цю земельну ділянку.

Посилаючись на вищевказані обставини та на те, що в позасудовому порядку отримати правовстановлюючі документи на спадкове майно (житловий будинок з господарськими будівлями) не можливо, так як на померлого документи не видаються, позивач змушена звернутися до суду з відповідним позовом (а.с.а.с.3-4).

Загальне позовне провадження у справі було відкрите ухвалою суду від 12.06.2018 року, розгляд даної цивільної справи призначено за правилами загального позовного провадження і підготовче засідання у справі призначено на 13.07.2018 року (а.с.30). В подальшому, підготовче засідання було перенесено з поважних причин та 04.09.2018 року.

Після відкриття провадження у справі за нормами ЦПК України, суд витребував відповідну інформацію у в.о. державного нотаріуса Великобагачанської державної нотаріальної контори ОСОБА_6 про те, хто прийняв спадщину (відмовився від прийняття спадщини) та про наявність/відсутність заповіту після смерті 15.10.2007 року ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, останнім місцем проживання якого було с. Корнієнки Великобагачанського району Полтавської області та чи надходили претензії кредиторів (а.с.30). Відповідна інформація надійшла до суду та документи спадкової справи приєднані до матеріалів справи.

До проведення підготовчого судового засідання у справі від відповідача у справі ОСОБА_2 сільської ради Великобагачанського району Полтавської області до суду надійшов лист про те, що даний відповідач не заперечує проти задоволення заявлених позовних вимог позивача і просять провести відповідне засідання у відсутність представника даної сільської ради (а.с.а.с.55,68).

Відповідно до ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Згідно ч.4 цієї статті, ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі, зокрема, визнання позову, проводиться в порядку, встановленому статтями 206,207 цього Кодексу.

За нормою ч.1 ст.206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

В підготовче засідання представник позивача адвокат ОСОБА_7 подала письмову заяву про підтримання заявлених позовних вимог та про розгляд справи у її відсутність на підставі наявних у справі доказів (а.с.а.с.49,69).

Враховуючи вищевказану заяву представника позивача, лист відповідача у справі про розгляд справи у його відсутність, суд вирішив можливим розглянути справу в підготовчому засіданні у відсутність сторін, на підставі наявних у справі доказів, при цьому керуючись положеннями ч.2 ст.247 ЦПК України та Рішенням Конституційного Суду України №16-рп/2011 від 08.12.2011 року (справа про фіксування судового процесу технічними засобами).

Суд, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи і давши їм належну оцінку, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Великобагачанського району Полтавської області про визнання права власності на житловий будинок з надвірними будівлями в порядку спадкування та продовження права на приватизацію на земельні ділянки в порядку спадкування підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст.12 ЦПК України). Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.13 ЦПК України (диспозитивність цивільного судочинства), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У розумінні цивільно-процесуального закону предмет позову – це матеріально-правова вимога позивача, стосовно якої він просить ухвалити рішення, у матеріальному розумінні – це певна річ (об’єкт), щодо якої виник спір.

Судом встановлено, що батько позивача по справі ОСОБА_1 (до укладення шлюбу ОСОБА_3) ОСОБА_8 – ОСОБА_3 (а.с.а.с.8-9), який на момент смерті був зареєстрований та проживав за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 (колишня Леніна), буд. 48 Великобагачанського району Полтавської області, помер 15.10.2007 року, про що виконавчим комітетом Корнієнківської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області видано свідоцтво про смерть (а.с.а.с.6,12).

З фотокопії заповіту від 19.05.2005 року, посвідченого секретарем виконавчого комітету Корнієнківської сільської ради ОСОБА_9, зареєстрованого в реєстрі за №37 вбачається, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, житель ІНФОРМАЦІЯ_5, все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що буде належати йому на день смерті і на що він матиме за законом право, заповідає ОСОБА_1 (а.с.7).

З довідки, наданої ОСОБА_2 сільською радою Великобагачанського району Полтавської області №02-20/220 від 28.03.2018 року вбачається, що згідно рішення 5 сесії 7 скликання Корнієнківської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області від 15.02.2016 року про перейменування вулиць населених пунктів Корнієнківської сільської ради в с. Корнієнки, вулиця Леніна перейменована без зміни поштового номера житлового будинку на вулицю Центральна (а.с.10).

З довідки, наданої ОСОБА_2 сільською радою Великобагачанського району Полтавської області №02-20/221 від 28.03.2018 року вбачається, що померлий ОСОБА_3 на день смерті 15.10.2007 року був зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6 в зв’язку з упорядкуванням номерів погосподарського обліку Великобагачанського району Полтавської області. Житловий будинок відповідно погосподарського обліку рахувався за ОСОБА_3 (а.с.11).

З довідки, наданої ОСОБА_2 сільською радою Великобагачанського району Полтавської області №02-20/222 від 28.03.2018 року вбачається, що померла ОСОБА_4 на день смерті 09.09.2003 року була зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_5. На день смерті ОСОБА_4 за вказаною адресою разом із нею проживали: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 – чоловік (а.с.12).

З довідки, наданої ОСОБА_2 сільською радою Великобагачанського району Полтавської області №02-20/223 від 28.03.2018 року вбачається, що померлий ОСОБА_3 на день смерті, тобто 15.10.2007 року був зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_7. На день смерті ОСОБА_3 за вказаною адресою інші особи, крім померлого, не проживали та не зареєстровані (а.с.13).

З виписки з погосподарської книги №14 обліку сільського населення за 1991-1995 роки с. Корнієнки том 3 кн.14 ст.3 Корнієнківської сільської ради народних депутатів, наданої ОСОБА_2 сільською радою Великобагачанського району Полтавської області №02-20/224 від 28.03.2018 року вбачається, що головою сім’ї був ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4; членами сім’ї були: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_8 – дружина (а.с.14).

З архівного витягу з протоколу №5 засідання виконавчого комітету Корнієнківської сільської ради народних депутатів Великобагачанського району Полтавської області від 07.05.1997 року вбачається, що ОСОБА_3 передано безоплатно у приватну власність земельні ділянки загальною площею 0,67 га, з них: для обслуговування житлового будинку площею 0,25 га та для ведення особистого підсобного господарства площею 0,42 га (а.с.16).

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи (ст.76 ЦПК України).

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2 ст.77 ЦПК України).

Частиною 1 ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин 5,6 ст.81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Домоволодіння по вулиці Центральна, 48 в с. Корнієнки Великобагачанського району Полтавської області складається в цілому відповідно до технічного паспорта з житлового будинку (літ. – А-1), літня кухня (літ. – Б, б), сарай (літ. – В), погріб вхідний (літ. – Г), колодязь питний №1 (а.с.а.с.17-19). Згідно з витягом зі звіту про оцінку майна ринкова вартість об’єкта оцінки без ПДВ складає 69700 грн. (а.с.20).

З листа Полтавського БТІ «Інвентаризатор» від 03.05.2018 року №4205 вбачається, що у відповідності до матеріалів Полтавського БТІ «Інвентаризатор» реєстрація права власності на житловий будинок за адресою: с. Корнієнки, вул. Центральна, 48 Великобагачанського району Полтавської області не проводилась (а.с.21).

Постановою від 19.04.2018 року в.о. державного нотаріуса Великобагачанської державної нотаріальної контори Полтавської області ОСОБА_6 позивачу ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок в с. Корнієнки, вул. Центральна, 48 Великобагачанського району Полтавської області після померлого 15.10.2007 року ОСОБА_3 у зв’язку з відсутністю у позивача правовстановлюючого документа на даний житловий будинок (а.с.22).

З уточнюючого (вірного) повідомлення в.о. державного нотаріуса Великобагачанської державної нотаріальної контори Полтавської області ОСОБА_6 №01-09/830 від 23.08.2018 року, з Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) та Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) та копій документів зі спадкової справи вбачається, що у Великобагачанській ДНК після померлого 15.10.2007 року ОСОБА_3 відкрита спадкова справа за №637/2007; спадщину після нього прийняла його дочка ОСОБА_1, ОСОБА_5 від прийняття спадщини відмовилася; заяви від інших спадкоємців та претензії кредиторів не надходили, на ім’я ОСОБА_1 були видані свідоцтва про право на спадщину за законом на земельні ділянки площею 4,00 га та майновий пай (а.с.а.с.59-62).

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 ЦК України).

Згідно ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися на момент його смерті.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч.ч.1,2 ст.1220 ЦК України).

У відповідності до вимог ч.1 ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч.5 цієї статті).

Відповідно до ч.1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов’язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно (ч.1 ст.1297 ЦК України).

Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», якою встановлено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами загального провадження.

Отже, з досліджених матеріалів справи вбачається, що спадкоємцем за заповітом після померлого 15.10.2007 року ОСОБА_3 є позивач у справі ОСОБА_1, яка прийняла спадщину у встановленому законом порядку та є належним спадкоємцем майна, однак в даний час, з урахуванням підстав відмови нотаріуса у видачі відповідного свідоцтва про право на спадщину (у зв’язку з відсутністю правовстановлюючого документу на житловий будинок), позивач ОСОБА_1 не може оформити своє право на спадкове майно після смерті ОСОБА_3, тому змушена звернутися до суду з відповідним позовом.

Статтею 55 Конституції України установлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Аналогічні положення містяться у ч.1 ст.15 ЦК України та ст.4 ЦПК України.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст.4 ЦПК).

Зі змісту п.3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» вбачається, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності та того, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Як вказав Верховний Суд України у своїй постанові від 10.02.2016 року у справі №6-2124цс15, оскільки відповідно до ст.328 ЦК України набуття права власності – це певний юридичний склад, з яким закон пов’язує виникнення у особи суб’єктивного права власності на певні об’єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб особа набула право власності на відповідний об’єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному ст.392 цього Кодексу.

Також, у постанові від 23.12.2014 року у справі №3-199гс14 Верховний Суд України зазначив, що за змістом ст.392 ЦК України, позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інший спосіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли позивач не може реалізувати своє право власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правоустановчого документу. При цьому, передумовою для застосування положень ст.392 ЦК України є відсутність іншого, крім зазначеного, шляху для відновлення порушеного права.

З листа ОСОБА_2 сільської ради Великобагачанського району Полтавської області №257 від 19.04.2018 року вбачається, що оскільки дана земельна ділянка була надана у власність за життя ОСОБА_3 виконавчим комітетом Корнієнківської сільської ради народних депутатів від 07.05.1997 року, то враховуючи вищезазначене він може звернутись в судовому порядку з позовом про продовження права приватизації на ці дві земельні ділянки в порядку спадкування після смерті свого батька (а.с.15).

Відповідно п. “г” ч.1 ст.81 Земельного кодексу України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Відповідно до ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.

Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку Державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку. Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано, право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до ст. 1216 ЦК не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія п. 1 розділу Х «Перехідні положення» ЗК.

Згідно п.11 ч.1 ст.346 ЦК України право власності припиняється у разі смерті власника, що перешкоджає позивачу ОСОБА_1 вирішити це питання у позасудовому порядку, тому в даний час позивач не має можливості виготовити правовстановлюючі документи на ім’я померлогої, які необхідні для оформлення свідоцтва про право на спадщину.

ОСОБА_10 спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року “Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування” передбачено, що якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно ст.125 Земельного кодексу України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім’я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

ОСОБА_2 сільська рада Великобагачанського району Полтавської області рішення про завершення приватизації спадкоємцем померлого ОСОБА_3 - ОСОБА_1 не прийняла. Право на завершення приватизації та отримання даної земельної ділянки у власність, яке належало померлому ОСОБА_3 на момент відкриття спадщини не припинилося внаслідок його смерті. Це право в порядку спадкування перейшло до спадкоємця за законом позивача у справі ОСОБА_1

При таких обставинах, коли відповідач у справі по суті не заперечує проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1, з огляду на сукупність досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку про ухвалення рішення про задоволення заявлених позовних вимог ОСОБА_1

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.55 Конституції України, ст.ст.15,16,328,392,1216-1218,1220,1261,1296,1297 ЦК України, п.1 розділу Х Перехідних положень Земельного Кодексу України, прийнятого 25.10.2001 року №2768-ІІІ, ст.ст.4,11,12,13,76-80,81,83,197,200,206,247,259,263-265,272-273 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Великобагачанського району Полтавської області про визнання права власності на житловий будинок з надвірними будівлями в порядку спадкування та продовження права на приватизацію на земельні ділянки в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати, що на момент смерті на 15.10.2007 року ОСОБА_3 належав на праві власності житловий будинок з господарськими будівлями, який знаходиться за адресою с. Корнієнки Великобагачанського району Полтавської області вулиця Центральна (бувша Леніна) будинок №48 та який складається в цілому відповідно до технічного паспорта з житлового будинку (літ. – А-1), літня кухня (літ. – Б,б), сарай (літ. – В), погріб вхідний (літ. – Г), колодязь питний №1.

В порядку спадкування після смерті 15.10.2017 року ОСОБА_3 як за спадкоємицею за заповітом, визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями, який знаходиться за адресою с. Корнієнки Великобагачанського району Полтавської області, вулиця Центральна (бувша Леніна) будинок №48 та який складається в цілому відповідно до технічного паспорта з житлового будинку (літ. – А-1), літня кухня (літ. – Б,б), сарай (літ. – В), погріб вхідний (літ. – Г), колодязь питний №1.

Визнати за ОСОБА_1 право на завершення приватизації та одержання правовстановлюючих документів в порядку спадкування на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,25 га, яка знаходиться за адресою с. Корнієнки Великобагачанського району Полтавської області вулиця Центральна (колишня Леніна) №48 після смерті 15.10.2007 року ОСОБА_3, яка надавалася останньому згідно рішення виконкому Корнієнківської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області від 07.05.1997 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до пп.15.5 п.15 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Великобагачанський районний суд Полтавської області.

На виконання п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України судом зазначається повне найменування сторін: позивач ОСОБА_1, місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_9, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1; представник позивача адвокат ОСОБА_7, місце знаходження селище ОСОБА_11, вулиця Каштанова, 20 Полтавської області; відповідач ОСОБА_2 сільська рада Великобагачанського району Полтавської області, місце знаходження с. Рокита, вул. Центральна, 34 Великобагачанського району Полтавської області, код ЄДРПОУ 21044711.

Суддя В.В.Хоролець