№ 76196921, 29.08.2018, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2018 року

м.Суми

Справа №591/3714/17

Номер провадження 22-ц/788/1160/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Ткачук С. С. (суддя-доповідач),

суддів - Хвостика С. Г. , Собини О. І.

за участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»,

представники позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідач - ОСОБА_3,

представник відповідача - ОСОБА_4,

третя особа - ОСОБА_5,

представник третьої особи - ОСОБА_6,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 26 квітня 2018 року в складі судді Клименко А.Я., ухваленого у м. Суми, повне судове рішення складено 04 травня 2018 року,

в с т а н о в и в:

Звернувшись до суду із позовом 17.07.2017 року, в якому після уточнення, ПАТ «Укрсоцбанк» просило в рахунок погашення заборгованості за договором про надання відновлювальної кредитної лінії №750/4-4781 від 13.07.2007 року, яка станом на 02.03.2017 року становить - 37988,28 доларів США та складається: 17522,16 доларів США - заборгованість за кредитом, 20466,12 доларів США - заборгованість по відсоткам, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на однокімнатну квартиру, загальною площею 35,26 кв.м, житловою площею 16,8 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження», за початковою ціною 307820,00 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що 13.07.2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_5 укладено договір про відновлення кредитної лінії №750/4-4781, відповідно до якого останній отримав позику в сумі 19000 доларів США. В забезпечення виконання вказаного кредитного зобов'язання цього ж дня між банком та ОСОБА_3 було укладено іпотечний договір, предметом якого є вказана квартира. ОСОБА_5 свої зобов'язання належним чином не виконує, в результаті чого станом на 02.03.2017 року виникла заборгованість за кредитом у сумі - 17522,16 доларів США, заборгованість за відсотками - 20466,12 доларів США, яку позичальник не погашає, тому банк і звернувся до суду з даним позовом.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 26.04.2018 року позов ПАТ «Укрсоцбанк» задоволено. В рахунок погашення заборгованості за договором про надання відновлюваної кредитної лінії №750/4-4781 від 13.07.2007 року, яка станом на 02.03.2017 року становить 37988,28 доларів США (з них: сума заборгованості за кредитом - 17522,16 доларів США, сума заборгованості за відсотками - 20466,12 доларів США) звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме на однокімнатну квартиру загальною площею 35,26 кв. м, житловою площею 16,8 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження», за початковою ціною 307820,00 грн. Стягнуто на користь ПАТ «Укрсоцбанк» з ОСОБА_3 - 14828,74 грн судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове про відмову у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову банку, оскільки останній пропустив строк позовної давності, так як, пред'явивши позов про стягнення заборгованості до боржника, який рішення суду від 20.03.2014 року було задоволено, змінив строк виконання основного зобов'язання, тому повинен був звернутись до поручителя в межах трьохрічного строку. Крім того, звіт про оцінку вартості предмету іпотеки в порушення вимог закону був проведений експертом без ознайомлення з об'єктом оцінки.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги і просив задовольнити, оскільки на час звернення банку до суду сплинула позовна давність на вимогу до поручителя про дострокове погашення заборгованості по кредиту шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Представник банка просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Представник третьої особи на скаргу заперечив і просив залишити без змін рішення.

У своєму відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що позичальник визнає борг повністю і на даний час рішення суду, яким з нього стягнуто заборгованість в сумі 259794,21 грн перебуває на примусовому виконанні, а відповідач є солідарним боржником.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, проте позичальник свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, що є підставою для стягнення заборгованості за цим договором. При цьому іпотекодавець несе відповідальність перед банком за невиконання позичальником основного зобов'язання в межах вартості предмета іпотеки.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками місцевого суду виходячи з наступного.

Як вбачається із цивільної справи, що 13.07.2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_5 укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії №750/4-4781, за умовами якого останньому надано кредит в розмірі 19000,00 доларів США на споживчі цілі зі сплатою щомісячних платежів згідно додатку №1 до кредитного договору «Графік погашення кредиту» та процентів 13,35 % річних з кінцевим терміном повернення до 10.07.2022 року. Повернення кредиту здійснюється відповідно до Додатковою угодою № 1 про внесення змін до договору про надання відновлювальної кредитної лінії №750/4-4781 від 13.07.2007 року, з 30 червня змінено розмір відсоткової ставки до 13,85 % річних (а.с. 7-12).

В забезпечення виконання вказаного кредитного зобов'язання, 13.07.2018 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 було укладено іпотечний договір, за умовами якого остання передала в іпотеку банку нерухоме майно: однокімнатну квартиру, загальною площею 35,26 кв.м., житловою площею 16,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належить іпотекодавцю на праві приватної власності (а.с. 15-16).

Вартість предмету іпотеки за згодою сторін становить 141400,00 грн, що за курсом НБУ на дату укладання договору кредиту у валюті кредиту становить 28000,00 доларів США (п.1.2).

Згідно звіту № ВА 170717-002 про незалежну оцінку вартості майна, ринкова вартість квартири - предмету іпотеки, станом на 17.07.2017 року складає 307820,00 грн (а.с.72-127).

Відповідно до п. 4.1 іпотечного договору у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов'язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

У разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених цим договором, іпотекодержатель має право вимагати виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання з вернути стягнення на предмет іпотеки (п. 4.2 договору іпотеки).

Іподекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способів, зокрема, на підставі рішення суду (п. 4.5.1 договору).

Відповідно до п. 4.6 іпотечного договору у разі звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, реалізація предмету іпотеки здійснюється у спосіб, зазначений у відповідному рішенні суду, а саме: шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку»; або шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

23.06.2017 року ПАТ «Укрсоцбанк» направлено на адресу ОСОБА_5 та ОСОБА_3 вимогу про усунення порушення, в якій повідомляється про наявну заборгованість за кредитну договором, яка станом на 02.03.2017 року становить 47708,34 доларів США, з яких: 17522,16 доларів США - заборгованість за кредитом, 20466,12 доларів США - заборгованість по відсоткам (з урахуванням нарахованих процентів за період з 14.05.14 по 12.09.2017 на строкову та прострочену заборгованість), 3333,69 доларів США - пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 6386,37 доларів США - пеня за несвоєчасне повернення відсотків (а.с. 18-24).

Також встановлено, що заочним рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 20.03.2014 року, що набрало законної сили 13.05.2014 року, яким позовну заяву ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості задоволено, та стягнуто з останнього на користь банку заборгованість за договором №750/4-4781 від 30.07.2007 року станом на 06.12.2013 року в розмір 259794,21 грн (а.с. 168).

З оглянутих матеріалів справи щодо розгляду позову банку до боржника ОСОБА_5 встановлено, що у лютому 2014 року банк звернувся до суду із позовом тільки до позичальника ОСОБА_5 і просив стягнути з нього достроково усю заборгованість за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 750/4-4781 від 13.07.2007р. з терміном дії договору до 10.07.2022, яка станом на 06.12.2013р. становила 259794,21грн.

Останній черговий платіж здійснено 09.07.2008р.

Статтею 4 цього кредитного договору позичальник зобов'язаний достроково повернути наявну заборгованість за кредитом та сплатити нараховані проценти, можливі штрафні санкції у випадках не виконання позичальником зобов'язань щодо сплати кредиту, процентів за користування кредитом протягом 90 календарних днів, строк користування вважається таким, що сплив, та відповідно, позичальник зобов'язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції.

Рішення суду від 20.03.2014р. перебуває на примусовому виконанні, але на час ухвалення оскарженого судового рішення в рахунок погашення боргу сплата коштів ОСОБА_5 не проводилася.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 1049 цього Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За приписами ст. 1052 цього Кодексу у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення позики, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором, або законом.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 цього Закону у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

На підставі аналізу викладених норм матеріального права, апеляційний суд робить висновок, що вимогою про дострокове стягнення кредиту з позичальника ОСОБА_8, банком було змінено дату повернення кредиту і ця вимога була задоволена у повному обсязі шляхом стягнення з позичальника всієї суми боргу станом на 06.12.2013р. в сумі 259794,21грн., яка на даний час залишається не стягнутою.

Як приводилось вище, банк мав право на дострокове стягнення кредиту окрім прописаної норми ст. 1052 ЦК України, також порядком дострокового стягнення, прописаним умовами кредитного договору.

Але звернувшись до суду у лютому 2014 року, банк на свій розсуд заявив вимоги тільки до позичальника, а до майнового поручителя, яким виступає відповідач, його вимоги не були висунуті, незважаючи, що вони обидва є солідарними боржниками.

Отже, з дня набрання 13.05.2014р. законної сили заочним рішенням від 20.03.14р. договірні відносини за кредитним договором від 13.07.2007р. припинилися і банк втратив право подальшого нарахування процентів та штрафних санкцій на не отриману суму кредиту.

Звернення до майнового поручителя з позовом про дострокове стягнення заборгованості за цим кредитним договором у липні 2017 року, банком здійснено вже після спливу трирічного строку позовної давності (останній платіж погашення заборгованості вчинено у липні 2008 року) про застосування якого представник відповідача заявив в суді першої інстанції і з боку банку не надійшло клопотання про його поновлення із посиланням на поважні причини.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Вирішуючи спір, місцевий суд не звернув на це уваги і помилково визнав наявність боргу у розмірі заявленому банком у позові - 37988,28 доларів США, який було безпідставно збільшено через нарахування процентів у період з 14.05.14р. по 12.09.2017р. на строкову та прострочену заборгованість вже після судового вирішення спору про дострокове стягнення заборгованості, у порівнянні із сумою, яка була стягнута на користь банку рішення суду від 20.03.2014р. станом на 06.03.2013р. у гривневому еквіваленті - 259794,21грн.

Апеляційний суд визнає наявність не виконаного відповідачем, як майновим поручителем, кредитного зобов'язання на суму 259794,21грн, але відмовляє у задоволені позову, застосовуючи позовну давність, яка сплинула станом на час звернення до суду з позовом - 17.07.17р.

Враховуючи викладене, через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, колегія суддів визнає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду - скасуванню, на підставі п.п.1, 4 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, із ухвалення нового рішення про відмову у задоволені позову.

Відповідно до ст.ст. 141, 142 ЦПК України з банку на користь держави підлягає стягненню сума судового збору за апеляційний перегляд справи в розмірі 22237,96грн. у зв'язку із повною відмовою у задоволені позову. При подачі апеляційної скарги ОСОБА_3 сплату судового збору відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-382, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 26 квітня 2018 року скасувати.

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на користь держави судовий збір у розмірі 22 237 грн 96 коп. за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 03 вересня 2018 року.

Головуючий - С.С. Ткачук

Судді: С.Г.Хвостик

О. І.Собина