Решение № 76178889, 16.08.2018, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/4523/18

Справа №754/5248/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

16 серпня 2018 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Зотько Т.А.,

за участю секретаря судових засідань - Малинки А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 17.04.2018 року було визначено підсудність цивільної справи за позовною заявою ПАТ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - Деснянському районному суду м.Києва.

ПАТ АБ «Укргазбанк» у квітні 2018 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на той факт, що 21.06.2013 між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ФОП ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №98/2013, відповідно до умов якого ФОП ОСОБА_3 отримав від банку кредит у розмірі 343680 грн. для придбання транспортного засобу, зі сплатою 19,3% річних, з кінцевим строком повернення до 29.06.2018.

З метою забезпечення своєчасного та повного виконання зобов'язань за кредитним договором №98/2013, 21.06.2013 року між ПАТ АК «Укргазбанк», позичальником та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №1, за умовами якого поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за виконання позичальником зобов'язань по кредитному договору №98/2013 від 21.06.2013 року укладеного між кредитором та позичальником. При цьому, згідно п. 1.2 Договору поруки поручитель несе солідарну відповідальність з позичальником перед кредитором за виконання зобов'язань по кредитному договору та відповідає за повернення заборгованості у тому ж обсязі, що і позичальник.

Однак, позичальник взяті на себе зобов'язання не виконав належним чином, що призвело до утворення заборгованості, яка станом на 14.03.2018 року становить 688095 грн. 16 коп., а тому позивач змушений звертатись до суду з даним позовом, відповідно до вимог якого просить суд стягнути з відповідача вказану заборгованості, а також понесені ним судові витрати.

Ухвалою судді від 05.05.2018 р. було відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду у підготовчому засіданні.

Ухвалою суду від 05.06.2018 було закрито підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду по суті в судовому засіданні.

В судове засідання представник позивача не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Крім того, представником до суду було подано заяву про здійснення розгляду справи без її участі, де остання позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила суд про їх задоволення, проти проведення заочного розгляду та постановлення по справі заочного рішення не заперечувала.

Відповідач у судове засідання не з'явилась про розгляд справи повідомлялась судом належним чином, шляхом розміщення оголошення про виклик до суд через офіційний сайт судової влади.

Згідно вимог ч.3 ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.

Частиною третьою статті 223 ЦПК України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

На адресу суду від відповідача ані клопотань щодо перенесення розгляду справи з повідомленням про поважність причин неявки, ані відзиву на позовну заяву не надходило.

Враховуючи те, що у справі достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи та, враховуючи положення ст.ст. 280-281 ЦПК України постановити заочне рішення у справі.

Вивчивши матеріали позовної заяви та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено наступне.

Положеннями ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

З матеріалів справи вбачається, що 21.06.2013 року між ПАТ АК «Укргазбанк» та ФОП ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №98/2013, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 343680 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 19,3% річних, з кінцевим строком повернення - до 20.06.2018.

Відповідно до п. 1.2 договору було визначено, що цільовим використанням (метою) кредиту є придбання транспортного засобу.

У відповідності до п. 1.3.2. Кредитного договору позичальник зобов'язався у будь-якому випадку повернути кредит у повному обсязі у строки (терміни) та у сумі, які зазначені в графіку погашення кредиту (Додаток № 1 до цього договору).

Згідно до п. 3.7 Кредитного договору за користування кредитними коштами, що не повернені у строки/терміни, передбачені цим договором (прострочена заборгованість), процентна ставка встановлюється у розмірі 24,3 % річних. Нарахування процентів за користування кредитними коштами, що не повернуті у строки/терміни, передбачені цим договором (прострочена заборгованість), здійснюється на суму фактичного щоденного залишку простроченої заборгованості по кредиту, виходячи з процентної ставки, зазначеної в першому абзаці цього пункту договору.

Згідно п. 1.3.1. Кредитного договору, кредит надавався строком з 21.06.2013 року по 20.06.2018 року.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.

Банк виконав умови кредитного договору надавши позичальнику кредитні кошти, а позичальник в свою чергу не виконує в'язі на себе зобов'язання з повернення позичених коштів.

Згідно із ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Частиною 1 ст.530 ЦК України, передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, у зв'язку з невиконанням зобов'язань за кредитним договором №98/2013 станом на 21.03.2018 року виникла заборгованість у розмірі 688095 грн. 16 коп., з яких:

-285200 грн. 45 коп. - заборгованість за тілом кредиту (поточна - 17184 грн., прострочена - 268016 грн. 45 коп.);

-3933 грн. 99 коп. - поточна заборгованість по процентам;

-185907 грн. 89 коп. - прострочена заборгованість по процентам за період з 22.03.2015-21.03.2018;

-61868 грн. 40 коп. - заборгованість по неустойці (пені) за несвоєчасну сплату кредиту;

-56719 грн. 41 коп. - заборгованість по неустойці (пені) за несвоєчасну сплату процентів за користування кредиту;

-50199 грн. 03 коп. - сума індексу інфляції простроченої заборгованості по кредиту;

-44265 грн. 99 коп. - сума індексу інфляції простроченої заборгованості по нарахованим процентам.

Таким чином, позичальник не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором. А тому, в порушення умов кредитного договору, а також вимог ст. 509, 526, 1054 ЦК України позичальник зобов'язання за вказаним вище договором не виконав.

Разом з тим, положення ст. 553 ЦК України передбачають, що виконання зобов'язання може забезпечуватися порукою частково або у повному обсязі.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника, та кредитором боржника.

З метою забезпечення своєчасного та повного виконання зобов'язань за вказаним вище кредитним договором №98/2013, 21.06.2013 року між ПАТ АК «Укргазбанк», ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №1, за умовами якого поручитель зобов'язалась перед кредитором відповідати за виконання позичальником зобов'язань по кредитному договору №98/2013 від 21.06.2013 року укладеного між кредитором та позичальником. При цьому, згідно п. 1.2., 1.3. Договору поруки визначено, що поручитель несе солідарну відповідальність з позичальником перед кредитором за виконання зобов'язань по кредитному договорі та відповідає за повернення заборгованості за кредитним договором у тому ж обсязі, що і позичальник.

Положеннями ст. 553 ЦК України, встановлено, що у разі невиконання боржником своїх зобов'язань за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку та відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Так, у відповідності до п. 1.1. Договору поруки, визначено, що поручитель відповідно зобов'язується перед кредитором відповідати за виконання позичальником зобов'язань по кредитному договору, згідно якого позичальник зобов'язаний в порядку та на умовах викладених в Кредитному договорі не пізніше 20.06.2018 року сплатити всі зобов'язання за Кредитним договором.

Пунктом 2.1. Договору поруки передбачено, що у випадку невиконання позичальником зобов'язання по кредитному договору кредитор звертається з письмовою вимогою про виконання зобов'язання по Кредитному договору до позичальника та поручителя.

Положеннями п. 2.2., 2.3. Договору поруки зазначено, що поручитель зобов'язаний не пізніше 2-х банківських днів з дати отримання письмової вимоги кредитора, перерахувати суму заборгованості позичальника за кредитним договором на рахунок(ки), номер(а), якого(их) зазначається(ються) в письмовій вимозі кредитора.

Відповідно до ст. 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Отже, порука є спеціальним заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання, чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов'язання. Таким чином, в разі неможливості виконання боржником за кредитним договором грошового зобов'язання, поручитель зобов'язаний його погасити.

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, аналізуючи в сукупності наявні по справі докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є законними, обґрунтованим, доведеними з його боку та не спростовані відповідачем, а відтак підлягають задоволенню судом у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 10321 грн. 43 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.509, 525, 526, 527, 530, 536, 611, 626, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 2, 7, 10, 12, 13, 19, 43, 49, 81, 83, 128, 133, 141, 233, 258-260, 263-265, 280-284, 289, 352, 354-355, Розділом ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м.Городенка Івано-Франківської області, РНОКПП - НОМЕР_1, (місце проживання: АДРЕСА_1) на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" (код ЄДРПОУ 23697280, МФО 320478, місцезнаходження: м.Київ, вул.Єреванська, 1) суму заборгованості за кредитним договором №98/2013 від 21.06.2013 в загальному розмірі 688095 грн. 16 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 10321 грн. 43 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Деснянський районний суд міста Києва.

Повний текст судового рішення складено 23.08.2018.

Суддя: