Решение № 76173638, 22.08.2018, Роздільнянський районний суд Одеської області

Роздільнянський районний суд Одеської області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 511/824/18

Номер провадження: 2/511/434/18

22 серпня 2018 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді: Теренчук Ж. В.,

секретаря – Ніколас С.О.,

за участю позивача – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Роздільна Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігма Автолізінг" про захист прав споживача, визнання договору фінансового лізінгу недійсним та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігма Автолізінг" (далі ТОВ "Сігма Автолізінг"), в якому просить: - визнати договір Фінансового лізінгу №01015, укладений 15.12.2017 року між ним та відповідачем недійсним; - стягнути з відповідача на його користь грошові кошти в розмірі 23500,00 грн та витрати по сплаті судового збору.

Свої вимоги мотивував тим, що 15.12.2017 року між ним та ТОВ «Сігма Автолізінг» було укладено договір фінансового лізінгу №01015 та на підставі вказаного договору він провів відповідно до квитанції перерахунок грошових коштів у сумі 23500 грн за автомобіль.

Далі 18.12.2017 року він звернувся до ТОВ «Сігма Автолізинг» з проханням врегулювати даний спір, оскільки ознайомившись з Договором №01015, йому стало зрозуміло, що автомобіль Lada отримати за досягнутими попередньо домовленостями він не зможе, оскільки у тексті Договору відсутні будь-які розрахунки та не був наданий Додаток №1 до Договору фінансового лізингу №01015. Представники ТОВ «Сігма Автолізинг» запропонували йому написати заяву про розірвання договору і тим самим пообіцяли повернути кошти, але уважно ознайомившись з п. 12.1 р. 12 договору, йому стало відомо, що у випадку розірвання даного договору лізинг одержувачем до підписання Акту приймання-передачі предмета лізингу Лізингодавець повертає сплачені кошти за вирахуванням штрафу за дострокове розірвання 80% від сплаченої суми авансових платежів. В такому випадку комісія за організацію договору Лізингоодержувачу не повертається.

Позивач вважає Договір фінансового лізингу №01015 від 15.12.2017 року недійсним, оскільки, оспорюваний Договір не було посвідчено нотаріально тому він є нікчемним. Крім того, Договір фінансового лізингу було укладено з багатьма порушеннями, що призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов’язків сторін.

В зв’язку з вищевикладеним позивач просить суд, визнати недійсним Договір фінансового лізингу № №01015 від 15.12.2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Сігма Автолізинг», застосувавши наслідки недійсності правочину ст.216 ЦК України і стягнувши з відповідача на його користь отриманий за договором платіж в розмірі 23500 грн.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав заявлені позовні вимоги, просив їх задовольнити, також не заперечував проти винесення по справі заочного рішення.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про час та місце слухання справи були повідомлені належним чином. На підставі ч.6 ст.128 ЦПК України судова повістка надсилалась разом з копіями відповідних документів разом з розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення. На адресу суду надійшло поштове повідомлення з відміткою про невручення відповідачу повідомлення.

Судова повістка надсилалась відповідачу в порядку, передбаченому ч. 10 ст. 128 ЦПК України, на адресу місцезнаходження.

Враховуючи вказані факти, згоду позивача, суд вважає за можливе у відповідності до ч. 4 ст. 223 ЦПК України постановити заочне рішення, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

В порядку ст.280 ЦПК України, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, на підставі наявних у справі доказів та неявки відповідача в судове засідання без поважних причин, хоча відповідач був повідомлений про дату та час судового засідання належним чином.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (AlimentariaSandersS.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Судом встановлені наступні обставини справи і відповідно до них правовідносини.

Так 15.12.2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ «СІГМА АВТОЛІЗІНГ» укладено договір фінансового лізингу №01015. Предметом Договору відповідно до пункту 1.1. було зазначено автомобіль Lada 219010-011-50.

Договір фінансового лізингу № 02072 від 21.11.2017 року укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Сігма Автолізинг» не був нотаріально посвідченим.

15.12.2017 року відповідно до квитанції №0.0.916617512.1 на розрахунковий рахунок № 26007589469 ТОВ «Сігма Автолізинг», що відкритий в AT «ОСОБА_2 Аваль» ОСОБА_1 проведено перерахунок грошових коштів у сумі 23500 грн, як оплата згідно Договору Фінансового Лізингу №01015 за автомобіль.

Згідно умов договору Авансовий платіж - це обов'язковий платіж, що складає частину від вартості Предмета Лізингу, розмір якого визначено у даному Договорі та у Додатку №1 даного Договору та становить 23%, який сплачується Лізингоодержувачем на користь Лізингодавця,на умовах Договору,до моменту передачі Предмета Лізингу.

18.12.2017 року ОСОБА_1 відповідно до ст..175 ЦПК У країни,звернувся до представників ТОВ «Сігма Автолізинг» з проханням врегулювати даний спір,оскільки ознайомившись з Договором №01015, вирішив його розірвати.

Однак досудове врегулювання даного спірного питання виявилось не можливим. ОСОБА_3 Угоду і повернути всі сплачені позивачем кошти представники ТОВ «Сігма Автолізинг» відмовились.

Дані спірні правовідносини регулюються наступними нормами права.

Згідно із частиною другою статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до частин 1 ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

За частиною другою статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки предметом оспорюваного Договору є автомобіль, то до відносин сторін застосуванню також підлягають положення ЦК України про найм (оренду) транспортного засобу.

Частина 2 ст. 799 ЦК України зазначає, що договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Аналогічний висновок міститься в правовій позиції Верховного суду України, ухваленій за наслідками розгляду цивільної справи № 6-2766цс15 від 16.12.2015 року.

Відповідно до зазначеної правової позиції виходячи з аналізу норм чинного законодавства, договір фінансового лізингу за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Згідно статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. В свою чергу частина 2 ст. 215 ЦК України передбачає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до частини 1 ст. 807 ЦК України, предметом договору лізингу може бути не споживна річ, визначена індивідуальними ознаками віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Частини 1 та 2 ст. 184 ЦК України зазначають, що річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними. Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.

Несправедливими згідно із частиною третьою статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов’язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов’язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов’язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної.

Ч. 2 ст. 6 Закону України про «Фінансовий лізинг» Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, шодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини 2 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням

Відповідно до частини 1 ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Частини 1 та 2 ст. 216 ЦК України зазначають, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

За викладених обставин, оцінюючи надані сторонами письмові докази в обґрунтування своїх вимог та заперечень, враховуючи зазначені положення чинного законодавства, суд приходить до висновку про недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені ЦК України, а також Законом України «Про захист прав споживачів», у зв’язку із чим спірний договір належить визнати недійсним, а позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Так судом встановлено, що оскільки договір фінансового лізингу за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України, а відповідно до вимог статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню, вказаний договір лізингу, як укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Сігма Автолізинг» повинен бути нотаріально посвідчений.

Договір фінансового лізингу № 02072 від 21.11.2017 року укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Сігма Автолізинг» не був нотаріально посвідченим, а тому відповідно до частини першої статті 220 ЦК України є нікчемним. В свою чергу частина 2 ст. 215 ЦК України передбачає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Також судом встановлено, що предметом лізингу відповідно до п. 1.1. Договору є автомобіль – Lada 219010-011-50, об’єм двигуна 1,6 м3. Вказані ознаки не є індивідуальними, а є виключно родовими. У випадку з автомобілем індивідуальними ознаками є номер кузова, рік випуску, колір і т.п. Із вказаних в Договорі ознак не вбачається який саме автомобіль має отримати Позивач - новий або вживаний, в якій комплектації, якого покоління і року випуску, тощо.

Таке визначення предмету лізингу не відповідає поняттю індивідуально визначеної речі (марка,модель,номер кузову та номер двигуна, рік випуску, колір, об'єм двигуна, індивідуальних технічних характеристик, індивідуальної комплектації тощо), не містить вимог щодо якості предмету лізингу відповідно до ДСТУ, класифікаторів, технічних умов тощо.

З огляду на це, предмет Договору не визначено індивідуальними ознаками, що є порушенням норм ч.1 ст. 807 ЦК України, ч.1 та 2 ст.184 ЦК України, якими визначено предмет лізингу

А також суд зазначає, що у договірних умовах не дотримано право Лізингоодержувача на вибір постачальника предмета лізингу. У договорі не зазначено, за дорученням чи за погодженням лізингоодержувача має здійснюватись вибір постачальника предмету лізингу, тобто, яка із сторін договору визначає продавця предмету лізингу. Згідно договірних умов, право вибору продавця (постачальника) предмету лізингу належить лізингоодержувачу, однак реалізація такого права договором не передбачена. У порушення вимог закону, ні у договорі ні у

специфікації до нього, продавця (постачальника) предмета лізингу не зазначено взагалі.

Спірний Договір містить ряд несправедливих умов, що в силу положень ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» також є підставою для його оспорювання. Так, зокрема, стаття 1 Договору передбачає відповідальність сторін за невиконання умов договору. В зазначеній статті і в Договорі в цілому відсутня будь-яка конкретна відповідальність Лізингодавця за невиконання своїх зобов’язань, прострочення передачі предмета лізингу, несвоєчасне повернення коштів і т.п.

Ще однією несправедливою умовою Договору є пункт 3.2.6, який надає право Відповідачу в односторонньому порядку розірвати Договір у випадку порушення Позивачем будь-якого з зобов’язань за Договором.

Окрім того зі змісту договору вбачається, що за невиконання своїх зобов’язань за договором фінансового лізингу Лізингодавець не несе відповідальності, а навпаки, отримує вигоду - штраф у розмірі 20 % від розміру авансового платежу та всю суму сплаченої комісії за організацію договору (пункт 12.1 договору).

Несправедливими є положення Договору щодо вартості предмета лізингу. Так, у випадку його здорожчання, всі платежі Позивача за Договором підлягають безумовному і автоматичному збільшенню, а Позивач в такому випадку зобов’язаний доплатити Відповідачу різницю (п. 9.4., п. 9.7.)

За положеннями частини 2 ст. 16 ЗУ «Про фінансовий лізинг», якою визначено поняття лізингових платежів, ні комісія за укладення Договору, ні адміністративний платіж не відносяться до витрат лізингодавця, що безпосередньо пов’язані з виконанням договору лізингу. Договір не містить жодного обґрунтування співмірності розміру комісії (10% вартості предмета лізингу) за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладення договору і вартості виконаної послуги, яка в розумінні статті 16 ЗУ «Про фінансовий лізинг» не вважається лізинговим платежем, а відповідні дії фактично полягали лише у виготовленні типової форми договору. Те саме стосується і комісії за передачу..

До таких висновків дійшов Верховний Суд України у справах № 6-2766 цс 15 від 15 грудня 2015 року, № 6-330 цс 16 від 8 червня 2016 року та№6-1551 цс 16 від 19 жовтня 2016 року.

Зі змісту оспорюванного договору вбачається, що сторони остаточно не визначили вартості предмета лізингу, не погодили графіку сплати лізингових платежів.

Одна відповідно до положень ст. 806 ЦК України, ч. 2 ст. 6 Закону

України про «Фінансовий лізинг» та ч. 1 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги», до істотних умов договору фінансового лізінгу, щодо яких має бути досягнуто згоди сторонами окрім розміру лізингових платежів, є їх кількість та період в продовж якого здійснюється оплата за користування предметом лізингу, тобто період впродовж якого здійснюється сплата лізингових платежів, розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його

внесення та умови взаєморозрахунків.

Таким чином, на момент укладення договору фінансового лізингу лізингоодержувач був позбавлений можливості ознайомитися з обсягом своїх грошових зобов’язань та графіком лізингових платежів, що свідчить про невизначеність загального обсягу грошових зобов’язань лізингоодержувача.

Судом встановлено, що зміст основного тексту Договору №01015 фінансового лізингу не містить повної та достовірної інформації про фінансові послуги, що надаються ТОВ «Сігма Автолізинг» відповідно до підписаного 15.12.2017 року основного тексту Договору №01015 фінансового лізингу. А відтак підписання вказаних документів договору про надання фінансових послуг порушують права позивача, як споживача на отримання повної та достовірної інформації про фінансові послуги.

В ст.18 цього Закону наведено перелік несправедливих у договорах із споживачами, якщо всупереч принципу недобросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Таким чином, вищезазначені положення договору свідчать про несправедливість умов, які вказані у п. п. 4, 5, 7, 11, 13 ч. З ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до частини 1 ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Частини 1 та 2 ст. 216 ЦК України зазначають, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Таким чином на підставі викладеного, суд вважає, що укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Сігма Автолізінг» договір фінансового лізингу №01015 від 15.12.2017 року слід визнати недійсним та стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти в сумі 23500,00 грн, сплачені ним за вказаним договором.

На підставі ст.141 ЦПК України з ТОВ " Сігма Автолізінг " підлягає стягненню на користь держави судовий збір в сумі 1762,00 грн. позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ч.3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

На підставі ст. 6, 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", ст. 16, 20, 203, 215, 216, 220, 799, 627, 806 ЦК України, керуючись ст. ст. ст. 81, 141, 259, 263-265, 281-284, 288, 289 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 про захист прав споживача, визнання договору фінансового лізінгу недійсним та стягнення коштів, – задовольнити.

Визнати недійсним договір фінансового лізингу №01015 від 15.12.2017 року укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сігма Автолізінг".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігма Автолізінг" (код ЄДРПОУ 41298109) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, паспорт серії КМ №579626, 23500,00 грн сплачені ним за договором фінансового лізингу №01015 від 15.12.2017 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігма Автолізінг" (код ЄДРПОУ 41298109) судовий збір на користь держави у розмірі 1762,00 грн. (Стягувач: Державна судова адміністрація України вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, Реквізити для зарахування до державного бюджету: отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача: 899998, рахунок отримувача: 31211256026001, код класифікації доходів бюджету: 2203010).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі протягом 30 днів апеляційної скарги з дня проголошення судового рішення, з урахуванням п.15.5 Перехідних положень ЦПК України.

Суддя Ж. В. Теренчук