Решение № 76160901, 28.08.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 серпня 2018 року №826/7726/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ространснафтопродукт" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій, скасування рішення та податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва, (також далі - суд), надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ространснафтопродукт", (далі - позивач, ТОВ "Ространснафтопродукт"), до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві, (далі - відповідач, ДПІ у Голосіївському районі), в якому позивач просив суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у прийняті податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ "Ространснафтопродукт" за лютий 2016 року;

- скасувати рішення, оформлене листом від 06 квітня 2016 року №3913/10/26-50-08-04 про відмову у прийнятті податкової звітності, (далі - оскаржуване рішення);

- скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі №0023471201 від 11 травня 2016 року, (далі - оскаржуване податкове повідомлення-рішення).

Ухвалою суду (суддя Шулежко В.П.) від 24 травня 2016 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/7726/16, (далі - справа).

У подальшому, у зв'язку із припиненням повноважень судді Шулежка В.П. щодо здійснення правосуддя, у провадженні якого перебувала справа та ним не розглянута по суті, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для її подальшого розгляду і вирішення визначено суддю Шрамко Ю.Т.

Так, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня 2017 року справу прийнято до провадження судді Шрамко Ю.Т.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем безпідставно не визнано спірну податкову декларацію з ПДВ за лютий 2016 року, у зв'язку з чим протиправно прийнято оскаржувані рішення та податкове повідомлення-рішення, чим порушено законні права та інтереси позивача.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки оскаржувані дії, рішення та повідомлення-рішення вчинені (прийняті) ним на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

ТОВ "Ространснафтопродукт" зареєстровано як юридична особа 26.06.2007 року, 26.06.2007 року взято на податковий обліку в ДПІ у Голосіївському районі.

31 березня 2016 року ТОВ "Ространснафтопродукт" надіслано поштою до ДПІ у Голосіївському районі податкову декларацію з ПДВ за лютий 2016 року.

Проте, ДПІ у Голосіївському районі листом від 06 квітня 2016 року №3913/10/26-50-08-04 повідомлено позивача, що надіслана ним податкова декларація з ПДВ за лютий 2016 року не визнана як податковий звіт.

Крім того, 20 квітня 2016 року відповідачем проведено камеральну перевірку даних, задекларованих позивачем у податковій звітності з ПДВ за лютий 2016 року, за результатами якої складено акт перевірки №413/26-50-12-01-11/35234346, (далі - акт перевірки).

Згідно висновків акту перевірки, встановлено порушення позивачем вимог пп. 49.18.1 (пп. 49.18.2) п. 49.18 ст. 49, п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України (далі - ПК України) - неподання податкової звітності з ПДВ за лютий 2016 року.

На підставі акту перевірки відповідачем 11 травня 2016 року прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 170,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 ПК України, платник податків зобов'язаний, зокрема, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно положень пп. 21.1.1 - пп. 21.1.5 п. 21.1 ст. 21 ПК України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій; коректно та уважно ставитися до платників податків, їх представників та інших учасників відносин, що виникають під час реалізації норм цього Кодексу та інших законів, не принижувати їх честі та гідності.

Пунктом 46.1 ст. 46 ПК України передбачено, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Відповідно до п.п. 49.1 - 49.3, 49.5, 49.8 та 49.9 ст. 49 ПК України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів:

а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

У разі надсилання податкової декларації поштою, платник податку зобов'язаний здійснити таке відправлення на адресу відповідного контролюючого органу не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення граничного строку подання податкової декларації, визначеного цією статтею, а при поданні податкової звітності в електронній формі, - не пізніше закінчення останньої години дня, в якому спливає такий граничний строк.

Прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених п. 48.3 та п. 48.4 ст. 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

Положеннями п. 48.3 та п. 48.4 ст. 48 ПК України передбачено, що податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

У окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період (п. 48.4 ст. 48 ПК України).

Згідно з п. 48.7 ст. 48 ПК України, податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.

Відповідно до п. 49.11 ст. 49 ПК України, у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог п.48.3 та п.48.4 ст.48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Суд звертає увагу, що в листі від 06 квітня 2016 року №3913/10/26-50-08-04 та у письмових запереченнях на позовну заяву не зазначено, а судом не встановлено, в чому саме полягає невідповідність заповнення податкової декларації позивача з ПДВ за лютий 2016 року.

Разом з тим, у письмових запереченнях на позовну заяву відповідач звертав увагу суду на необхідність зазначення у податковій декларації місцезнаходження (місце проживання) платника податків, а також подано до суду копію протоколу допиту свідка (ОСОБА_1) від 23.08.2013 р.

Із зазначеним вище обґрунтуванням відповідача суд не погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" №755-IV від 15 травня 2003 року, в редакції станом на час існування спірних правовідносин, (далі - Закон №755-IV), Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які, відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону №755-IV, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Нормами пункту 45.2 ст. 45 ПК України визначено, що податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Судом встановлено, що в поданій позивачем податковій декларації з ПДВ за лютий 2016 року в якості податкової адреси зазначено - 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 57 Б, при цьому суд звертає увагу, що аналогічна адреса зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як місцезнаходження ТОВ "Ространснафтопродукт".

Суд звертає увагу, що відповідачем не було надано належних доказів того, що адреса, зазначена позивачем в поданій ним податковій декларації з ПДВ за лютий 2016 року, не відповідає дійсності.

Крім того, суд також звертає увагу, що відповідачем не зазначено та не надано належних доказів того, що подана позивачем податкова декларація з ПДВ за лютий 2016 року не відповідає іншим вимогам чинного законодавства.

Разом з тим, надана відповідачем копія протоколу допиту свідка (ОСОБА_1) від 23.08.2013 р. не є належним доказом правомірності дій (рішення) щодо не визнання податкової декларації з ПДВ за лютий 2016 року податковою звітністю, оскільки з матеріалів справи, в т.ч. з даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, неможливо встановити яке відношення до ТОВ "Ространснафтопродукт" має ОСОБА_1.

Враховуючи вищезазначене у сукупності, суд приходить до висновку, що відповідачем необґрунтовано відмовлено позивачу у прийнятті його податкової декларації з ПДВ за лютий 2016 року, а тому, оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з вимогами п. 49.13 ст. 49 ПК України, у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність встановлення, що податкова декларація ТОВ "Ространснафтопродукт" з ПДВ за лютий 2016 року вважається прийнятою та зареєстрованою 04 квітня 2016 року.

Відповідно до пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49, п. 120.1 ст. 120 ПК України, податкові декларації подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Враховуючи те, що податкова декларація з ПДВ за лютий 2016 року подана ТОВ "Ространснафтопродукт" відповідачу 04 квітня 2016 року, тобто з пропущенням 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, а тому прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є обґрунтованим.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги в частині скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, (далі - КАС України), розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ространснафтопродукт" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій, скасування рішення та податкового повідомлення-рішення є таким, що підлягає задоволенню частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Отже, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає частина сплаченої суми судового збору у розмірі 2756,00 грн.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 72-77, 90, 134, 139, 192, 241-246, 250, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ространснафтопродукт" (місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 57, літ."Б"; код ЄДРПОУ 35234346) до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві (місцезнаходження: 01033, м .Київ, вул. Жилянська, 23; код ЄДРПОУ 39468461) про визнання протиправними дій, скасування рішення та податкового повідомлення-рішення задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо відмови у прийняті податкової декларації з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Ространснафтопродукт" за лютий 2016 року.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо відмови у прийняті податкової декларації з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Ространснафтопродукт" за лютий 2016 року, оформлене листом від 06 квітня 2016 року №3913/10/26-50-08-04 про відмову у прийнятті податкової звітності.

4. Позов в іншій частині залишити без задоволення.

5. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ространснафтопродукт" частину сплаченого ним судового збору у розмірі 2756,00 грн. (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Шрамко