Решение № 76158903, 27.08.2018, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2018 р.м. ХерсонСправа № 2140/1583/18 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гомельчука С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Північна виправна колонія (№90)" про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати одноразової грошової допомоги,

встановив:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної установи «Північна виправна колонія (№ 90)» (далі – відповідач, Виправна колонія), у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки виплати одноразової грошової допомоги в сумі 4046,65 грн.; зобов'язати відповідача у 10-денний строк подати звіт про виконання рішення суду; судові витрати покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані наступними обставинами. Так, позивач проходив службу в державній кримінально-виконавчій службі України. Наказом відповідача від 12 березня 2018 року №26 о/с його було звільнено з посади першого заступника начальника установи – заступника начальника установи з нагляду і безпеки, охорони та оперативної роботи установи. Проте, одноразова допомога виплачена позивачу лише 11 травня 2018 року. Відтак, оскільки остаточний розрахунок з позивачем проведено з затримкою, з відповідача має бути стягнуто середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Ухвалою від 10 серпня 2018 року провадження по справі відкрито, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 27 серпня 2018 року.

Відповідач отримав ухвалу про відкриття провадження по справі 17 серпня 2018 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Станом на 27 серпня 2018 року відповідачем не подано до суду відзиву.

27 серпня 2018 року від представника позивача до суду надійшло клопотання про розгляд позовної заяви у письмовому провадженні.

Відповідач не забезпечив явку свого представника у судове засідання, яке було заплановане на 27 серпня 2018 року. Ніяких клопотань та/або заяв з приводу неявки до суду не надходило.

Таким чином, згідно ч. 6 ст. 162 КАС України, суд приймає рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в державній кримінально-виконавчій службі України.

Наказом Державної установи «Північна виправна колонія (№ 90)» від 12 березня 2018 року №26 о/с підполковника внутрішньої служби ОСОБА_1 звільнено з посади першого заступника начальника установи – заступника начальника установи з нагляду і безпеки, охорони та оперативної роботи установи 12 березня 2018 року за п. 7 ст. 77 відповідно до Закону України «Про Національну поліцію». Вислуга років для виплати одноразової допомоги склала 10 років 11 місяців 08 днів.

Згідно довідки Виправної колонії за № 28/10-6021 від 18 травня 2018 року та банківської виписки по картковому рахунку ОСОБА_1, звільненому виплачено одноразову грошову допомогу 11 травня 2018 року в розмірі 27426,09 грн.

Таким чином остаточний рахунок з позивачем проведено через 59 календарних днів після звільнення. Проте, середній заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку позивачу не виплачувався.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 7 ст. 43 Конституції України встановлено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Перебування особи на державній службі є однією із форм реалізації, закріпленого у ст. 43 Конституції України права на працю (постанова ВСУ від 06 листопада 2013 року у справі № 21-389а13).

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).

Відповідно до ч. 8 ст. 14 Закону України «Про державну кримінально – виконавчу службу України» від 23 червня 2005 року № 2713 – 15 трудові відносини працівників кримінально – виконавчої служби регулюються законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами (контрактами).

Оскільки спеціальним законодавством не встановлено виплати працівникам органів державної кримінально – виконавчої служби середнього заробітку за час затримки проведення повного розрахунку при звільненні, суд застосовує законодавство про працю – Кодекс законів про працю України (далі – КЗпП УКраїни).

Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ст. 117 КЗпП України).

З матеріалів справи вбачається, що позивача звільнено зі служби 12 березня 2018 року (наказ Виправної колонії № 26 о/с від 12 березня 2018 року), проте остаточний розрахунок з ним проведено лише 11 травня 2018 року, у зв’язку із виплатою одноразової грошової допомоги (згідно довідки №28/10-6021 від 18 травня 2018 року та банківської виписки по картковому рахунку).

Таким чином, проведення остаточного рахунку з позивачем затримано на 59 календарних днів.

Таким чином, на користь позивача має бути стягнуто середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку.

Відповідно до абз.3 п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабміну від 08 лютого 1995 року № 100 (далі – Порядок) заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі (абз.3 п.3 Порядку).

Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати (п. 5 Порядку).

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (п. 8 Порядку).

Згідно матеріалів справи грошове забезпечення позивача за період з 01 січня 2018 року по 28 лютого 2018 року склало: за січень 2018 року – 13360,57 грн. (31 календарний день); за лютий 2018 року 34686,16 грн. (28 календарних днів); за два місяці грошове забезпечення позивача склало 48046,73 грн. Кількість календарних днів складає 59.

Таким чином, середньоденне грошове забезпечення позивача за останні два місяці роботи складає 814,35 грн. (48046,73/59=814,35).

Кількість календарних днів, протягом яких відповідач затримав остаточний розрахунок при звільненні з позивачем складає 59 календарних днів (з 13 березня 2018 року по 10 травня 2018 року включно).

Враховуючи викладене, відповідач має сплатити позивачу 48046,65 грн. (814,35*59=48046,65) за затримку здійснення остаточного розрахунку при звільненні.

Під час розгляду справи суд також враховує, що Конституційним Судом України у рішеннях від 06 липня 1999 року № 8-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 та від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, сформовано правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо.

Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2016 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Аналіз прецедентної практики Європейського суду з прав людини дає підстави для формування позиції, що при вирішенні питань щодо порушення державами учасницями положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї велика увага акцентується на дотриманні державною принципу "правомірних або законних очікувань" та захисту прав людини через призму цього принципу.

Зокрема, у справах "ОСОБА_2 Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" та "Федоренко проти України" Європейський суд з прав людини констатував, що відповідно до прецедентного права органів, які діють на підставі конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Тобто, Європейський суд з прав людини зробив висновок, що певні законні очікування заявників мають бути юридично захищені, та сформував позицію для інтерпретації вимоги як такої, що може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема, є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність.

Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі “Федорченко та Лозенко проти України”, відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення “поза розумним сумнівом”.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.74 КАС України).

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 ст.77 КАС України).

На підставі ч. 1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Проаналізувавши надані сторонами докази та норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію не довів та не обґрунтував. Натомість, позивач довів протиправність дій відповідача щодо затримки остаточного розрахунку при звільненні.

Суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов’язати суб’єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення (ч. 1 ст. 382 КАС України).

З урахуванням встановлених судом протиправних дій відповідача щодо затримки остаточного розрахунку з позивачем, невиплати середньої заробітної плати за час затримки остаточного розрахунку, суд зобов’язує відповідача протягом десятиденного строку з дня набрання цим рішенням законної сили, подати до суду звіт про його виконання.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що має бути задоволеним у повному обсязі.

Таким чином, керуючись статтями 2, 9, 12, 14, 139, 241 - 246, 205, 255 КАС України, суд.

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державної установи «Північна виправна колонія (№ 90)» (код ЄДРПОУ 08564699, 73033, м. Херсон, вул. Некрасова, 234) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1, 73003, м. Херсон, вул. Перекопська, 10а) середній заробіток за час затримки виплати одноразової грошової допомоги в сумі 48046,65 грн. (сорок вісім тисяч сорок шість гривень, шістдесят п’ять копійок).

Зобов'язати Державну установу «Північна виправна колонія (№ 90)» у 10-денний строк з моменту набрання цим рішення законної сили, подати до суду звіт про його виконання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Гомельчук С.В.

кат. 12.3