Постановление суда № 76140358, 30.08.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 0910/547/2012

Провадження № 22-ц/779/1073/2018

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Сабадах Б. В.

Суддя-доповідач Девляшевський

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2018 року м. Івано-Франківськ

Апеляційний суд Івано-Франківської області в складі:

судді-доповідача Девляшевського В.А.,

суддів: Максюти І.О., Малєєва А.Ю.,

секретаря Капущак С.В.,

з участю: апелянта ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4, представника АТ КБ «ПриватБанк» - Рокетської С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Косівського районного суду, постановлену головуючим суддею Сабадахом Б.В. 17 квітня 2012 року,

в с т а н о в и в:

У березні 2012 року представник ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із заявою про забезпечення позову та просив обмежити ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України до виконання нею своїх зобов'язань перед Банком. Позивач на обґрунтування поданої заяви вказав, що стало відомо про намір відповідача залишити межі України з метою ухилення від виконання взятих на себе зобов'язань.

Ухвалою Косівського районного суду від 17 квітня 2012 року заяву ПАТ КБ «ПриватБанк» про забезпечення позову задоволено. Обмежено громадянку України ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України до виконання нею своїх зобов'язань перед ПАТ КБ «ПриватБанк».

Не погоджуючись із даною ухвалою суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, у якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що представником ПАТ КБ «ПриватБанк» не обґрунтовано необхідність забезпечення позову і не надано жодного належного та допустимого доказу, який би це підтверджував. Крім того, апелянт зазначила, що обмеження у праві виїзду за кордон позбавляє її можливості отримати певні кошти за кордоном за ту чи іншу роботу та виконати боргове зобов'язання.

В доповненні до апеляційної скарги апелянт зауважує, що про оскаржувану ухвалу їй стало відомо тільки 11.07.2018 при перетині кордону, участі в засіданні при постановленні ухвали вона не брала та копію ухвали не отримувала. ОСОБА_3 вказує, що серед видів забезпечення позову, у редакції чинній на день постановлення оскарженої ухвали, не було такого виду забезпечення доказів як тимчасове обмеження особи у праві виїзду за межі України. Таким чином, суд на думку апелянта, вийшов за межі своїх процесуальних повноважень.

Посилаючись на вищенаведене, відповідач просить оскаржену ухвали суду скасувати, стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» судові витрати, просили її задовольнити.

В судовому засіданні апелянт та її представник апеляційну скаргу з вищенаведених мотивів підтримали.

Представник ПАТ КБ «Приватбанк» проти доводів апеляційної скарги заперечила, просила відмовити у її задоволені.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_3 та представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою, з огляду на таке.

Постановляючи ухвалу про задоволення заяви про забезпечення позову шляхом обмеження ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України до виконання нею своїх зобов'язань, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття такого заходу може утруднити в подальшому виконання рішення суду.

Однак, апеляційний суд не може погодитись з зазначеними висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Приписами ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантовано свободу пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Стаття 12 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права визначає право кожної людини покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані права не можуть бути об'єктом посягань ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав та свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Відповідно до ч. 2-3 ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен є вільним залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.

На здійснення цих прав не встановлюються жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для забезпечення громадського порядку, запобігання злочинам, для охорони здоров'я або моралі чи з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Судом встановлено, що ухвалою Косівського районного суду від 17 квітня 2012 року заяву ПАТ КБ «ПриватБанк» про забезпечення позову задоволено. Обмежено громадянку України ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України до виконання нею своїх зобов'язань перед ПАТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 41).

Рішенням Косівського районного суду від 21 травня 2012 року задоволено позов ПАТ КБ «Приватбанк» та стягнуто з ОСОБА_3 на користь Банку заборгованість за договором № б/н від 23.05.2008 по кредиту у розмірі 28322, 15 грн та 283,22 грн судового збору (а.с. 52-54).

Згідно копії Рішення про відмову в перетині державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку від 11.07.2018 ОСОБА_3 відмовлено у перетині державного кордону, у зв'язку з наявністю оскарженої ухвали (а.с. 69).

Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України, яка діяла на час винесення оскарженої ухвали, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. Перелік заходів забезпечення позову визначено ст. 152 ЦПК України.

Відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» ухилення громадянина від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи) або якщо щодо нього діють неврегульовані аліменти, договірні чи інші невиконані зобов'язання, є підставою для тимчасової відмови громадянину у виїзді за межі України.

Згідно вимог ст. 11 вищезазначеного Закону державному виконавцю надано право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон боржника - фізичної особи до виконання зобов'язань за рішенням.

Згідно ч. 1 ст. 377-1 ЦПК України (в редакції від 22.03.2012) питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Суд першої інстанції не звернув уваги на вищезазначені вимоги закону та прийшов до помилкового висновку про можливість вирішення даного питання до постановлення рішення у справі в порядку забезпечення позову.

За наведених обставин доводи апелянта є обґрунтованими, в зв'язку з чим ухвала суду підлягає скасування через порушення норм процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149-153, 260, 381 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Косівського районного суду від 17 квітня 2012 року скасувати та постановити нову. У задоволенні заяви ПАТ КБ «ПриватБанк» про забезпечення позову відмовити.

Стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_3 судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 352 грн.

Ухвала суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного її тексту.

Повний текст ухвали складено 30 серпня 2018 року.

Суддя-доповідач В.А. Девляшевський

Судді: А.Ю. Малєєв

І.О. Максюта