Решение № 76131821, 23.08.2018, Любешівський районний суд Волинської області

Справа №162/342/18

Номер провадження 2/162/175/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

23 серпня 2018 року смт. Любешів

Любешівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого-судді Гладіч Н.І.,

за участю секретаря Будько І.М.,

представника позивача Токара А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Любешів цивільну справу за позовом Любешівської районної державної адміністрації Волинської області до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав,-

ВСТАНОВИВ:

Любешівська районна державна адміністрація звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, в якому просить позбавити відповідачів батьківських прав відносно неповнолітньої дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 та неповнолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3.

В поданому до суду позові зазначають, що 23 квітня 2018 року органом опіки і піклування Любешівської районної державної адміністрації надано висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо неповнолітніх дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3.

З метою захисту прав та інтересів неповнолітніх дітей Любешівська районна державна адміністрація, як орган опіки та піклування, вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відносно неповнолітніх дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зловживають спиртними напоями та не ведуть належного догляду за дітьми.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 неодноразово притягалися до адміністративної відповідальності за ч.1, ч.2 ст.178 та за ч.2 ст.184 КУпАП.

В даний час неповнолітні діти проживають з бабусею ОСОБА_7.

Вказують, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 неодноразово надавали пояснення працівникам служби у справах дітей та обіцяли, що виправлять свою поведінку, будуть належним чином піклуватися про своїх дітей. Проте, незважаючи на численні розмови щодо неналежного виконання батьківських обов"язків, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не змінили свій спосіб життя. З огляду на вищевикладене, служба у справах дітей Любешівської

районної державної адміністрації прийшла до висновку, що розв"язання проблеми неналежного виховання дітей в сім"ї ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є неможливою.

В судовому засіданні представник позивача Токар А.В. позовні вимоги із зазначених підстав підтримав та дав пояснення аналогічні тим, що вказані в позовній заяві, просить позов задовольнити повністю, позбавити батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відносно неповнолітніх дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не ведуть належного догляду за дітьми, не піклуються про дітей, не займаються їхнім утриманням та вихованням, зловживають спиртними напоями, ніде не працюють. Вважає, що відповідачів доцільно позбавити батьківських прав відносно їхніх неповнолітніх дітей. Оскільки відповідачі в судове засідання не з"явилися, не заперечував щодо ухвалення заочного рішення.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, причин своє неявки суду не повідомили, не заявили клопотання про відкладення розгляду справи та не подали відзиву на позовну заяву.

За погодженням представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Заслухавши учасників процесу, допитавши свідків, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є підставними та підлягають до задоволення з наступних підстав.

Статтею 18 Конвенції про права дитини регламентовано, що батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов'язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до ст. 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них.

Так, в процесі розгляду справи в присутності директора ЗОШ І-ІІІ ст. с. Велика Глуша Любешівського району ОСОБА_9 було опитано неповнолітніх дітей: ОСОБА_4, ОСОБА_10, та ОСОБА_7, які розказали, що проживають разом з бабусею ОСОБА_7, де до них ставляться дуже добре, бабуся постійно піклується про них і вони надалі хочуть проживати з бабусею. В процесі розмови діти повідомили, що в будинку батьків, де вони раніше проживали, у них не було умов для проживання та загального розвитку, мати з батьком часто приходили додому в нетверезому стані, не піклувалися про них.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_9 - директор ЗОШ І-ІІІ ст. с. Велика Глуша Любешівського району показала, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не цікавляться навчанням та шкільним життям дітей, безвідповідально ставляться до їх виховання в сім"ї та не ведуть належного догляду за дітьми.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засідання показала, що є матір"ю відповідача ОСОБА_2 та відповідно бабусею неповнолітніх ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_7. Вказала, що з сином ОСОБА_2 та невісткою ОСОБА_3, відповідачами по справі, мала неодноразові розмови про те, що за дітьми необхідний належний догляд, однак вони ухиляються від своїх батьківських обов"язків та належних висновків не зробили, тому вона була змушена забрати дітей до себе.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_11 - голова Великоглушанської сільської ради Любешівського району Волинської області показала, що за час проживання на території сільської ради ОСОБА_2 та ОСОБА_3 характеризуються негативно, умови проживання незадовільні, вони зловживають спиртними напоями, ведуть аморальний спосіб життя, не працевлаштовані. Неодноразово сільською радою та фахівцями служби у справах дітей здійснювались обстеження їхніх житлових умов, проводились виховні, профілактичні бесіди з ними, однак вони продовжують вести аморальний спосіб життя.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є батьками неповнолітніх дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3.

З досліджених судом актів обстеження умов проживання сім"ї ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 14 квітня 2018 року та від 11 червня 2018 року вбачається, що неповнолітні діти: ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 проживають в будинку бабусі, житлово-побутові умови є задовільними.

Згідно наданих Великоглушанською сільською радою Любешівського району Волинської області характеристик відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за місцем проживання характеризуються негативно, зловживають спиртними напоями та не ведуть належного догляду за дітьми.

З висновку органу опіки та піклування Любешівської райдержадміністрації від 26 квітня 2018 року вбачається, що позбавлення батьківських прав відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо неповнолітніх дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 є доцільним в інтересах неповнолітніх дітей .

Пленум Верховного Суду України в пунктах 15, 16 постанови від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз'яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.

Показання свідків та дослідженні в судовому засіданні письмові докази повністю узгоджуються між собою, а тому оцінка їх, як в цілому, так і кожного окремо, на глибоке переконання суду, беззаперечно підтверджують факт невиконання відповідачами своїх батьківських обов'язків по вихованню дітей.

Крім того, неявка відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судові засідання без поважних причин, які були повідомлені про дату, час та місце проведення таких судових засідань, на глибоке переконання суду, свідчить про небажання відповідачів заперечувати проти позову належними та допустимими доказами, доводити суду ті обставини, що свідчать про належне виконання ними батьківських обов'язків, та на думку суду, свідчать про байдужість відповідачів до долі своїх дітей.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З урахуванням викладеного, оцінивши всі наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 свідомо не виконують своїх батьківських обов'язків, а тому є всі підстави для задоволення позову та позбавлення відповідачів батьківських прав відносно неповнолітніх дітей.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору слід стягнути з відповідача.

На підставі ст.ст.150, 164 СК України, керуючись ст.ст. 5,12,76,81,141,263-265, 280, 281 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Любешівської районної державної адміністрації Волинської області до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав задовольнити повністю.

Позбавити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, жителів АДРЕСА_1, батьківських прав відносно неповнолітньої дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, про що слід зробити відмітку в актовому записі про народження № 11 від 03 березня 2011 року, складеного Великоглушанською сільською радою Любешівського району Волинської області, неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, про що слід зробити відмітку в актовому записі про народження № 36 від 09 вересня 2008 року, складеного Великоглушанською сільською радою Любешівського району Волинської області та неповнолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, про що слід зробити відмітку в актовому записі про народження № 23 від 08 серпня 2006 року, складеного Великоглушанською сільською радою Любешівського району Волинської області.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в користь держави судовий збір в розмірі по 352 (триста п"ятдесят дві) гривні 40 копійок з кожного (отримувач коштів: ГУК у місті Києві /місто Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача: 31211256026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106).

Копію рішення після набрання ним законної сили скерувати до Любешівського районного відділу ДРАЦСу Головного територіального управління юстиції у Волинській області.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача в порядку ст.284 ЦПК України.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результами апеляційного розгляду справи.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Волинської області через Любешівський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий: