Решение № 76112152, 28.08.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 серпня 2018 року № 826/12581/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ТД Санбері»до1. Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві; 2. Державної фіскальної служби Українипровизнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД Санбері» (далі-позивач/ ТОВ «ТД Санбері») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі- відповідач-1/ ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві), Державної фіскальної служби України (далі- відповідач-2/ ДФС України), в якій просить суд:

- визнати протиправними дії ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів від 12.05.2016 №120520161 (реєстраційний номер - 9076121907);

- зобов'язати ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві поновити дію договору про визнання електронних документів від 12.05.2016 №120520161 (реєстраційний номер - 9076121907), укладеного між ТОВ «ТД Санбері» та ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві;

- визнати протиправними дії ДФС України щодо відмови у прийнятті декларації з податку на додану вартість за травень 2016 року подану позивачем засобами телекомунікаційного зв'язку;

- зобов'язати ДФС України прийняти декларацію з податку на додану вартість за травень 2016 року подану ТОВ «ТД Санбері» засобами телекомунікаційного зв'язку і вважати її прийнятою та зареєстрованою протягом операційного дня, коли їх було надіслано - 13.07.2016.

Позовні вимоги мотивовані тим, що договір про визнання електронних документів, укладений між платником податків та контролюючим органом, може бути розірвано у встановлених Законом випадках, які, в даному випадку, відсутні, зокрема, позивач вказує, що місце реєстрації підприємства не змінювалось, відповідає даним Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, відтак, на думку позивача, дії контролюючих органів з розірвання договору та відмови у прийнятті податкової звітності позивача є протиправними.

Відповідач-1, відповідач-2 проти задоволення позовних вимог заперечували, вказавши, що спірні дії вчинені в межах повноважень та у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки, при комплексному відпрацюванні податкових ризиків з податку на додану вартість, затверджений наказом ДФС України від 28.07.2015 року №543, встановлено, що господарські операції позивача відповідають критеріям оцінки ступеня ризику.

Справа розглянута в порядку письмового провадження, з огляду на наявне клопотання позивача, у відповідності до положень частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, за відсутності необхідності заслуховувати свідків чи експертів.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД Санбері» зареєстровано як юридична особа за кодом - 40256377, місцезнаходження: 03067, м. Київ, Солом'янський район, вул. Виборзька, 70, що підтверджуються даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 13 липня 2016 року.

12 травня 2016 року між ТОВ «ТД Санбері» та державною податковою інспекцією у Солом'янський районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві укладений договір про визнання електронних документів №1205201614.

Згідно із умовами договору орган ДФС зобов'язаний забезпечити приймання податкових документів в електронному вигляді та їх комп'ютерну обробку, забезпечити направлення квитанцій на електронну адресу платника податків. Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів. Орган ДФС має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місяця реєстрації. У разі припинення дії договору надісланий платником податків податковий документ в електронному вигляді не приймається.

У відповідності до квитанції №2 відповідачем прийнято вказаний договір, реєстраційний номер 9076121907.

ТОВ «ТД Санбері» 13.07.2016 через автоматизовану систему «Єдине вікно подання електронної звітності» засобами телекомунікаційного зв'язку складено і направлено до Державної фіскальної служби України податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2016 року.

Відповідно до квитанції №1 документ не прийнято, виявлені помилки: можливо, розірвано договір про визнання електронної звітності.

Як зазначає позивач, на його звернення представника позивача, співробітник контролюючого органу підтвердив розірвання договору, однак, письмового повідомлення про вказане позивач не отримував.

Вважаючи такі дії щодо розірвання договору в односторонньому порядку та відмови у прийняті податкової декларації протиправними, а свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Основні організаційно-правові засади електронного документообігу та використання електронних документів визначає Закон України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Згідно вказаного Закону, посилений сертифікат відкритого ключа -сертифікат ключа, який відповідає вимогам цього Закону, виданий акредитованим центром сертифікації ключів, засвідчувальним центром, центральним засвідчувальним органом.

Порядок електронного документообігу між платниками податків та контролюючими органами з приводу подання податкових документів в електронному вигляді із використанням електронного цифрового підпису регламентує Інструкція з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затверджена наказом ДПА України від 10.04.2008 року №233 (далі Інструкція).

Розділом І Інструкції визначено, що подання податкових документів в електронному вигляді це подання податкових документів до органів ДФС у визначеному для документообігу порядку за умови включення платника податків до системи подання податкових документів в електронному вигляді.

Виключні підставами для розірвання договору про визнання електронних документів в односторонньому порядку визначені у пункті 4 розділу 6 додатку 1 до Інструкції.

Вказаним пунктом визначено, що контролюючий орган має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадках ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованого або в разі зміни платником місця реєстрації.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в своїй постанові від 21.02.2018 року у справі № К/9901/3535/17.

Водночас, з заперечень відповідачів вбачається, що підставою для розірвання договору про визнання електронних документів від 12.05.2016 №120520161 , став наказ Державної фіскальної служби України «Про забезпечення комплексного контролю податкових ризиків з ПДВ» від 28.07.2015 №543, який прийнято з метою забезпечення стабільного розвитку економіки, рівних та конкурентних умов ведення бізнесу, унеможливлення фіскального тиску та нівелювання податкових ризиків у діяльності сумлінних платників податків, вжиття профілактичних заходів щодо запобігання вчиненню правопорушень, належної координації роботи органів державної фіскальної служби з упередження необґрунтованого формування податкового кредиту у значних розмірах. Вказаним наказом затверджено Рекомендований порядок взаємодії підрозділів ДФС при комплексному відпрацюванні податкових ризиків з податку на додану вартість.

Однак, суд зазначає, що рекомендований Порядок взаємодії підрозділів ДФС при комплексному відпрацюванні податкових ризиків з податку на додану вартість, затверджений наказом ДФС України від 28.07.2015 року №543, не є нормативно-правовим актом, а є лише актом рекомендаційного характеру, тому не може бути підставою для припинення чи призупинення дії договору про визнання електронних документів в односторонньому порядку.

Згідно частини першої статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Частиною 1 статті 654 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Отже, одностороннє розірвання договору означає односторонню волю сторони угоди, яка має право на вчинення таких дій, що, у свою чергу, передбачає доведеність з боку управленої сторони наявності обставин, з якими умови договору пов'язують можливість реалізації права однієї із сторін на одностороннє розірвання договору.

Як зазначалось вище, в межах спірних правовідносин законодавством встановлено виключні випадки, які дають право органу ДФС розірвати договір в односторонньому порядку, а саме: у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місця реєстрації.

Зважаючи на відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів на підтвердження існування обставин, з якими законодавство та умови угоди пов'язують можливість її одностороннього розірвання, а саме: доказів ненадання позивачем нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або доказів зміни місця реєстрації, іншого істотного порушення позивачем умов договору тощо, суд дійшов висновку про те, що у відповідача не було законних підстав для вчинення дій по розірванню укладеного із Товариством договору в односторонньому порядку.

Обставини ж комплексного відпрацювання підприємств групи ризику та необхідності звірки реєстраційних даних Товариства, на які посилається відповідачі у запереченнях, не є таким, що в силу згаданих положень законодавства зумовлюють підстави для розірвання договору про визнання електронних документів в односторонньому порядку.

Суд звертає увагу, що на час розгляду справи відповідачем-1 не заперечується те, що Договір про визнання електронних документів укладений між позивачем та відповідачем-1 розірвано, проте підстави розірвання даного договору не наведено та необґрунтовано.

Крім того, доказів повідомлення позивача про розірвання (припинення) договору відповідачами не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача визнання протиправними дій ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС України у м. Києві щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронної звітності 12.05.2016 №120520161 (реєстраційний номер 9076121907), укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю «ТД Санбері» та зобов'язання ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС України у м. Києві поновити дію договору про визнання електронної звітності 12.05.2016 №120520161 (реєстраційний номер 9076121907), укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю «ТД Санбері» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій ДФС України щодо відмови у прийнятті декларації з податку на додану вартість за травень 2016 року подану позивачем засобами телекомунікаційного зв'язку та зобов'язання ДФС України прийняти декларацію з податку на додану вартість за травень 2016 року подану ТОВ «ТД Санбері» засобами телекомунікаційного зв'язку і вважати її прийнятою та зареєстрованою протягом операційного дня, коли їх було надіслано - 13.07.2016, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, ТОВ «ТД Санбері» 13.07.2016 через автоматизовану систему «Єдине вікно подання електронної звітності» засобами телекомунікаційного зв'язку складено і направлено до Державної фіскальної служби України податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2016 року.

Відповідно до квитанції №1 документ не прийнято, виявлені помилки: можливо, розірвано договір про визнання електронної звітності.

Порядок подання податкової декларації до органів державної податкової служби регулюється статтею 49 Податкового кодексу України.

Згідно з п. 49.8. ПК України, прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу.

Відповідно до вимог п. 49.15 ст. 49 ПК України, податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв'язку, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням норм пунктів 48.3 і 48.4 статті 48 цього Кодексу та надсилання контролюючим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації.

Згідно ж приписів п. 49.10 ст. 49 ПК України, відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

У відповідності до п.п. 48.5.1. п.48.5 ст.48 ПК України податкова декларація має бути підписана керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до контролюючого органу. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником. Достатнім підтвердженням справжності документа податкової звітності є наявність оригіналу підпису уповноваженої особи на документі у паперовій формі або наявність в електронному документі електронного цифрового підпису платника податку.

Судом встановлено, що підставами для не прийняття податкових документів Товариства в електронному вигляді є розірвання відповідачем-1 договору про визнання електронної звітності.

Під час розгляду справи, судом встановлено протиправні дії відповідача-1 щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронної звітності, то відповідно договір на час подання спірної податкової звітності не втратив своєї юридичної значимості для реалізації позивачем свого права на подання звітності в електронному вигляді, відповідно, у відповідачів продовжували мати місце зобов'язання за цим договором, у тому числі з прийняття поданих позивачем засобами електронного зв'язку податкових документів.

Враховуючи викладене, відмова контролюючого органу у прийнятті податкової звітності з підстав розірвання (припинення) дії договору, також є протиправною.

В даному випадку, для захисту прав позивача, слід визнати подану товариством з обмеженою відповідальністю «ТД Санбері» податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2016 року такою, що подана датою (операційним днем) та часом фактичного отримання контролюючим органом засобами електронного зв'язку, а саме - 13.07.2016.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Згідно частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

В той же час, зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, передбачений пункту 4 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Санбері» задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронної звітності від 12.05.2016 №120520161 (реєстраційний номер 9076121907), укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «Санбері».

3. Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві поновити дію договору про визнання електронної звітності від 12.05.2016 №120520161 (реєстраційний номер 9076121907), укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «Санбері».

4. Визнати протиправними дії Державної фіскальної служби України щодо відмови у прийнятті декларації з податку на додану вартість за травень 2016 року подану товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «Санбері» засобами телекомунікаційного зв'язку.

5. Визнати подану товариством з обмеженою відповідальністю «ТД Санбері» податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2016 року такою, що подана датою (операційним днем) та часом фактичного отримання контролюючим органом засобами електронного зв'язку, а саме - 13.07.2016.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя С.К. Каракашьян