Постановление суда № 76086970, 27.08.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 УХВАЛА

27 серпня 2018 року м. Київ № 826/12873/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши у порядку письмового провадження заяву Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю про забезпечення їх позову до Відділу примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання недійсним рішення,

встановив:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася Фірма "Т.М.М." - Товариство з обмеженою відповідальністю з позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання недійсною постанови про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні №55614244 від 27 липня 2018 року.

23 серпня 2018 року до Окружного адміністративного суду міста Києва представником позивача подана заява про забезпечення їх позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа - виконавчого напису від 20 грудня 2017 року №7860, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Дмитром Олеговичем, та зупинення реалізації нерухомого майна в Державному підприємстві "Сетам".

В обґрунтування заяви представник позивача зазначив, що 11 липня 2018 року та 23 липня 2018 року державним виконавцем проведено опис та арешт майна боржника, про що винесено відповідні постанови, а 27 липня 2018 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель І.В. для участі у виконавчому провадженні №55614244 призначено суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання.

З огляду на викладене, представник позивача стверджує, що у випадку подальшого стягнення на підставі виконавчого документа цілком ймовірна реалізація майна, а відтак невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Окрім того, представник позивача послався на очевидну протиправність оскаржуваного рішення.

Суд, дослідивши подану заяву, при її вирішенні виходив з наступного.

Відповідно до частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

За приписами пунктів 4, 5 частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору та зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Виходячи з наведених норм в їх сукупності, забезпечення позову має на меті гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Тобто, у випадку звернення сторони із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із таким клопотанням та з цією метою обов'язково подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Як вбачається із викладених позивачем обставин та поданих документів державним виконавцем лише призначено суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні. Доказів наявності висновку чи будь-яких інших документів, які б давали підстави відповідачу передавати нерухоме майно для проведення прилюдних торгів, як і вчинення головним державним виконавцем будь-яких інших дій, які б свідчили про очевидне порушення прав боржника й неможливість виконання рішення у даній справі, Фірмою "Т.М.М." - Товариством з обмеженою відповідальністю не надано і не повідомлено.

Сама по собі незгода із прийнятим державним виконавцем рішенням є підставою для оскарження такого рішення й гарантується стороні відповідного виконавчого провадження.

Що ж стосується зупинення реалізації нерухомого майна, то також слід зазначити і те, що відповідно до пункту 2 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Позивач просить зупинити стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса шляхом фактично зупинення вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження №55215894. При цьому посилається на очевидну протиправність дій відповідача, пов'язаних з призначення суб'єкта оціночної діяльності.

Суд зазначає, що при застосуванні або Закону України "Про виконавче провадження", або заходів забезпечення позову, наступають такі ж правові наслідки, які перешкоджають подальшому вчиненню дій по виконавчому провадженню.

Однак, необхідно враховувати, що незважаючи на подібність положень, за своєю правовою природою зупинення виконавчого провадження та вжиття видів забезпечення позову різні, так як, по-перше, при застосуванні Закону України "Про виконавче провадження" проходить тимчасове зупинення виключно сфери дії примусового виконання боржником рішення, а при застосуванні процесуального кодексу тимчасово втрачається правова сила того рішення, що було зупинено.

Також є суттєва різниця в тому, як проходить ця процедура: за Законом України "Про виконавче провадження" - це повноваження державного виконавця, яке може бути оскаржене до суду, в іншому випадку - це повноваження суду, яке може бути оскаржене в апеляційному порядку. При цьому суд не може зупинити виконавче провадження, так як це виключне повноваження державного виконавця. Навіть у разі оскарження дій державного виконавця, який не зупинив виконавче провадження, суд вправі визнати його дії незаконними та зобов'язати зупинити виконавче провадження, а не сам зупиняє таке провадження.

Таким чином, суд вважає, що не може втручатися у процес здійснення виконавчих дій, а очевидної протиправності оскаржуваного рішення позивачем не доведено.

На підставі наведеного, керуючись статями 150-154, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

В задоволенні заяви Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю про забезпечення їх позову до Відділу примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання недійсним рішення, - відмовити повністю.

Відповідно до частини восьмої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалу про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя О.М. Чудак