Постановление суда № 76086882, 22.08.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

22 серпня 2018 року м. Київ № 826/14519/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Вєкуа Н.Г., при секретарі судового засідання Багрій М.В., за участю представника позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву про відвід судді Вєкуа Н.Г. в адміністративній справі

за позовомДержавної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті КиєвідоТовариства з обмеженою відповідальністю «Деревообробна компанія «РОІК»про надання дозволу на погашення заборгованості, -ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Деревообробна компанія «РОІК», в якій, з урахуванням уточнення позовних вимог, просить суд надати дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу товариства з обмеженою відповідальністю «Деревообробна компанія «РОІК» (код ЄДРПОУ 32070241) за рахунок майна, що перебуває в податковій заставі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду від 07.04.2017 прийнятно справу до провадження та призначено до судового розгляду у судовому засіданні.

У судовому засіданні 22 серпня 2018 року представником відповідача ОСОБА_2 заявлено відвід судді Вєкуа Н.Г. Як зазначає представник відповідача ОСОБА_2 у заяві про відвід судді Вєкуа Н.Г. від розгляду справи № 826/14519/16, під час судового засідання представником відповідача ОСОБА_2 заявлено клопотання про перенесення розгляду справи на іншу календарну дату та час, а також надати представникові відповідача доступ до матеріалів справи для ознайомлення, оскільки представник раніше участі у справі не брав, з матеріалами не знайомився, справу не вивчав. Суд, заслухавши думку сторін та враховуючи всі наведені обставини, прийняв рішення про відмову у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2, що на думку представника відповідача ОСОБА_2 є порушенням норм процесуального права відповідача та його представника, та свідчить про зацікавленість судді Вєкуа Н.Г. в результаті розгляду справи.

В судовому засіданні заявник підтримав подану заяву та просив суд її задовольнити.

Вирішуючи заяву про відвід судді Вєкуа Н.Г., суд виходить з наступного.

Статтею 36 КАС України встановлено, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Частиною третьою статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

При цьому, суд, який розглядає справу має бути "безстороннім" і "незалежним" (стаття 6 частина 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод).

Поняття незалежності та об'єктивної безсторонності тісно пов'язані між собою.

З суб'єктивної точки зору, суд не повинен виявляти будь-яку упередженість або особисті переконання.

Об'єктивний підхід стосується надання судом необхідних гарантій для відсутності можливості будь-якого правомірного сумніву щодо безсторонності і незалежності суду.

Суд звертає увагу на те, що для відведення судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість.

Не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів) у зв'язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов'язані з прийняттям суддями рішень з інших справ, у т.ч. подібних.

Відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Газета Україна-центр" проти України" від 15 липня 2010 року зазначено, що відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатись на підставі суб'єктивного і об'єктивного критеріїв. У контексті суб'єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного. У контексті об'єктивного критерію слід визначити чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо безсторонності суддів. З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть бути важливими, або іншими словами, "правосуддя має не тільки чиниться, також має бути видно, що воно чиниться". На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти в громадськість.

Також, щодо об'єктивної неупередженості зазначено у справі "Фей проти Австрії". Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Посилання заявника на незгоду з процесуальними рішеннями судді під час розгляду справи, судом відхиляються, адже у випадку незгоди сторони по справі з процесуальними рішеннями судді, така сторона не позбавлена можливості оскаржити судове рішення в апеляційному та касаційному порядку за правилами, встановленими Кодексом адміністративного судочинства України.

Крім того, суд зазначає, що 20 серпня 2018 року під час судового засідання представником відповідача ОСОБА_3 заявлено аналогічне клопотання про перенесення розгляду справи на іншу календарну дату та час, надання представникові відповідача доступу до матеріалів справи для ознайомлення, оскільки представник раніше участі у справі не брав, з матеріалами не знайомився, справу не вивчав. Судом задоволено клопотання представника відповідача та призначено судове засідання на 22 серпня 2018 року. Однак, в судове засідання 22.08.2018 з'явився інший представник відповідача, який заявляючи аналогічне клопотання також посилається на необізнаність в даній справі, що судом розцінюється з боку відповідача та його представників як зловживання процесуальними правами.

Також, суд звертає увагу на те, що різними представниками відповідача під час проведення судових засідань 09.08.2018, 20.08.2018, 22.08.2018 заявлялось клопотання про зупинення провадження у справі ідентичне за його змістом та предметом, незважаючи на те, що судом було неодноразово відмовлено у задоволенні вищевказаного клопотання.

Беручи до уваги усі вищевказані обставини, суд приходить до висновку, що дії відповідача та його представників є зловживанням їх процесуальними правами та затягуванням розгляду спави.

Розглянувши заяву про відвід судді Вєкуа Н.Г., суд дійшов висновку про її необґрунтованість, оскільки відсутні визначені законом обставини, які викликають сумнів у неупередженості судді Вєкуа Н.Г. та не вбачає визначених законом підстав для задоволення цієї заяви, оскільки доводи представника відповідача ОСОБА_2, якими обґрунтована заява про відвід, не є підтвердженням упередженого ставлення судді Вєкуа Н.Г. щодо об'єктивного та справедливого вирішення даної справи.

Інші підстави для задоволення заяви про відвід відсутні.

Порядок вирішення заявленого відводу та самовідводу визначений статтею 40 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, частиною 4 передбачено, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України суд зупиняє провадження у справі в разі надходження заяви про відвід - до вирішення питання про відвід.

З огляду на викладене, оскільки суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу головуючого судді Вєкуа Н.Г., а тому, у відповідності до частини третьої статті 40 та пункту 8 частини другої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зупинити провадження в адміністративній справі № 826/14519/16 до вирішення заяви представника відповідача ОСОБА_2 про відвід судді Вєкуа Н.Г. та передати заяву для вирішення питання про відвід судді на автоматичний розподіл для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу.

Керуючись статтями 18, 31, 36, 39, 40, 236, 241, 242, 243 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Визнати заявлений представником відповідача ОСОБА_2 відвід судді Вєкуа Н.Г. - необґрунтованим.

2. Зупинити провадження у справі № 826/14519/16 до вирішення заяви представника відповідача ОСОБА_2 про відвід судді Вєкуа Н.Г.

3. Передати адміністративну справу № 826/14519/16 на автоматизований розподіл для визначення судді у порядку, встановленому ч. 1 ст. 31 Кодексу адміністративного судочинства України, для вирішення питання про відвід.

Ухвала, відповідно до ч. 1 ст. 256 КАС України, законної сили негайно після її проголошення та оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 23 серпня 2018 року.

Суддя Н.Г. Вєкуа