Решение № 76082243, 24.07.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2018 року Справа № 804/4375/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 за участі секретаря судового засіданняОСОБА_2 за участі: представника позивача представника позивача представник відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Комунального підприємства «Дніпропетровська дирекція будівництва метрополітену» Дніпропетровської міської ради до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Дніпропетровська дирекція будівництва метрополітену» Дніпропетровської міської ради (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просить визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.02.2017 року № НОМЕР_1, від 28.02.2017 року № НОМЕР_2, від 28.02.2017 року № НОМЕР_3, від 28.02.2017 року № НОМЕР_4.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що 30.03.2016 року Дніпропетровською міською радою було прийняте рішення № 8/5 «Про внесення змін до рішення міської ради від 27.12.2010 № 5/6 «Про місцеві податки та збори на території міста», яким внесено доповнення до рішення міської ради від 27.12.2010 року № 5/6 «Про місцеві податки та збори на території міста», з урахуванням змін, внесених рішеннями міської ради від 28.12.2011 року № 9/19, від 25.12.2013 року № 8/45, від 18.06.2014 року № 7/53, від 28.01.2015 року № 7/60, від 15.07.2015 року № 3/65, яким позивачу було надано право на пільги щодо сплати земельного податку. У зв'язку з зазначеним, позивачем було подано до контролюючого органу уточнюючу податкову декларацію від 14.04.2016 року № НОМЕР_5, якою з квітня 2016 року підприємство задекларувало зменшення раніше нарахованих податкових зобов'язань по земельному податку в повному обсязі на підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 30.03.2016 року № 8/5. В подальшому постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20.04.2016 року у справі № 200/26369/15-а рішення Дніпропетровської міської ради від 15.07.2015 року № 3/65 «Про внесення змін до рішення міської ради від 27.12.2010 № 5/6 «Про місцеві податки та збори на території міста» було скасовано. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016 року у справі № 200/26369/15-а вищевказана постанова була залишена без змін. Однак, 06.06.2017 року Вищим адміністративним судом України у провадженні № К/800/20232/16 (№ 200/26369/15-а) була прийнята ухвала про задоволення касаційної скарги Дніпропетровської міської ради та скасовано постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20.04.2016 року. З огляду на викладене, позивач вважає, що пільгу щодо земельного податку позивачем не було втрачено і у останнього не виникло зобов'язань щодо коригування сплати податку на землю у 2016 році та сплати податку на землю.

Ухвалою суду від 13.06.2018 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд останньої за правилами загального позовного провадження.

10.07.2018 року на адресу суду від представника відповідача надійшов письмовий відзив на позов, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що ухвала Вищого адміністративного суду України про скасування постанови Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20.04.2016 року та ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016 року і направлення справи № 200/26369/15-а на новий розгляд до суду першої інстанції набула законної сили лише 06.06.2017 року. Таким чином, за результатами проведеної перевірки КП «Дніпропетровська дирекція будівництва метрополітену» Дніпропетровської міської ради складено акт від 14.02.2017 року № 672/04-36-14-01/35986512, а отже оскаржувані податкові повідомлення-рішення є такими, що винесені із додержанням вимог податкового законодавства.

12.07.2018 року на адресу суду від представника позивача надійшли письмові пояснення, в яких останній зазначив, що оскільки Вищим адміністративним судом України у провадженні № К/800/20232/16 (№ 200/26369/15-а) була прийнята ухвала про задоволення касаційної скарги Дніпропетровської міської ради та скасовано постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20.04.2016 року, то у Комунального підприємства «Дніпропетровська дирекція будівництва метрополітену» не виникло зобов’язань щодо коригування сплати земельного податку у 2016 році та сплати податку на землю.

24.07.2018 року на адресу суду від позивача надійшла письмова відповідь на відзив, в якій було підтримано позицію викладену в позовній заяві та зазначено, що відзив відповідача є законодавчо необґрунтованим та таким, що не спростовує доводи, викладені в позовній заяві як підстави для задоволення позову.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, надали пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві та у відповіді на відзив, просили суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилаючись на письмовий відзив, що міститься в матеріалах справи, у зв'язку з чим у задоволенні позовної заяви просив відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Комунальне підприємство «Дніпропетровська дирекція будівництва метрополітену» Дніпропетровської міської ради (код ЄДРПОУ 35986512) зареєстровано 27.06.2008 року та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Центральному районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, з 12.01.2017 року перебуває в стані припинення.

На підставі наказу від 23.01.2017 року № 266 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки КП «Дніпропетровська Дирекція Будівництва Метрополітену» Дніпропетровської міської ради, направлень від 24.01.2017 року № 5099, від 24.01.2017 року № 5100 Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області проведено перевірку Комунального підприємства «Дніпропетровська дирекція будівництва метрополітену» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 29.01.2017 року, та з питання дотримання законодавства щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 року по 29.01.2017 року.

За результатами означеної перевірки було складено акт від 14.02.2017 року № 672/04-36-14-01/35986512.

На підставі акта від 14.02.2017 року № 672/04-36-14-01/35986512, відповідачем було прийнято та направлено позивачу оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а саме податкові повідомлення-рішення від 28.02.2017 року № НОМЕР_1, від 28.02.2017 року № НОМЕР_2, від 28.02.2017 року № НОМЕР_3, від 28.02.2017 року № НОМЕР_4.

Правомірність винесених ГУ ДФС у Дніпропетровській області податкових повідомлень-рішень є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Щодо податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_3 від 28.01.2017 року.

Судом встановлено, що КП «Дніпропетровська дирекція будівництва метрополітену» задекларувало податкові зобов'язання в декларації за 2016 рік від 27.01.2016 року № НОМЕР_6 на підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 15.07.2015 року № 3/65 «Про внесення змін до рішення міської ради від 27.12.2010 № 5/6 «Про місцеві податки та збори на території міста», яким внесено зміни до рішення міської ради від 27.12.2010 № 5/6 «Про місцеві податки та збори на території міста», з урахуванням змін, внесених рішеннями міської ради від 28.12.2011 року № 9/19, від 25.12.2013 року № 8/45, від 18.06.2014 року № 7/53, від 28.01.2015 року № 7/60, а саме: п.п. 4.2 п. 4 рішення установлено ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку.

Так, пунктом 3 додатку 2 до рішення міської ради від 15.07.2015 року № 3/65 визначено перелік пільг щодо сплати земельного податку для юридичних осіб.

Відповідно до положення п. 3 рішення міської ради від 15.07.2015 року № 3/65, установлено, що це рішення набуває чинності з 01.01.2016 року.

30.03.2016 року Дніпропетровська міська рада прийняла рішення № 8/5 «Про внесення змін до рішення міської ради від 27.12.2010 № 5/6 «Про місцеві податки та збори на території міста», яким внесено доповнення до рішення міської ради від 27.12.2010 № 5/6 «Про місцеві податки та збори на території міста», з урахуванням змін, внесених рішеннями міської ради від 28.12.2011 року № 9/19, від 25.12.2013 року № 8/45, від 18.06.2014 року № 7/53, від 28.01.2015 року № 7/60, від 15.07.2015 року № 3/65, а саме:

доповнено пункт 3.1 додатка 2 підпунктами 3.1.10, 3.1.11 та 3.1.12 у такій редакції:

«3.1.10. комунальні підприємства, які надають послуги у сфері міського електротранспорту і метрополітену за регульованими тарифами;

3.1.11. суб'єкти господарювання за земельні ділянки, які використовуються для будівництва об'єктів метрополітену;

3.1.12. суб'єкти господарювання за земельні ділянки, на яких розміщено транзитні модульні містечка для внутрішнього переміщення осіб (до 01.01.2018)».

У зв'язку з встановленою пільгою для суб'єктів господарювання за земельні ділянки, які використовуються для будівництва об'єктів метрополітену, КП «Дніпропетровська дирекція будівництва метрополітену» подано до ДПІ уточнюючу податкову декларацію від 14.04.2016 року № НОМЕР_7, якою з квітня 2016 року задекларовано зменшення раніше нарахованих податкових зобов'язань по земельному податку в повному обсязі на підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 30.03.2016 року № 8/5.

Відповідач обґрунтовуючи порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2016 рік посилається на постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20.04.2016 року у справі № 200/26369/15-а, якою рішення Дніпропетровської міської ради від 15.07.2015 року № 3/65 «Про внесення змін до рішення міської ради від 27.12.2010 № 5/6 «Про місцеві податки та збори на території міста» скасовано.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного суду від 06.07.2016 року у справі № 200/26369/15-а вищевказану постанову залишено без змін.

Проте, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.06.2017 року у справі № 200/26369/15-а (провадження К/800/20232/16) постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20.04.2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Судом встановлено, що на час розгляду даної справи рішення Дніпропетровської міської ради від 15.07.2015 року № 3/65 «Про внесення змін до рішення міської ради від 27.12.2010 № 5/6 «Про місцеві податки та збори на території міста» не скасовано. Отже дане рішення є чинним та має бути застосовано КП «Дніпропетровська дирекція будівництва метрополітену» з урахуванням змін, внесених рішенням Дніпропетровської міської ради № 8/5 від 30.03.2016 року.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Прийняття рішень, вчинення дій суб'єктами владних повноважень передбачає, зокрема, дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення (дії), є критерієм, який випливає з принципу пропорційності (адекватності). Дотримання принципу пропорційності особливо важливе при прийнятті рішень або вжитті заходів, які матимуть вплив на права, свободи та інтереси особи. Метою дотримання цього принципу є досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямовані рішення або дії суб'єкта владних повноважень, та інтересами конкретної особи. Принцип пропорційності, зокрема, передбачає, що:

- здійснення повноважень, як правило, не повинно спричиняти будь-яких негативних наслідків, що не відповідали б цілям, які заплановано досягти;

- якщо рішення або дія можуть обмежити права, свободи чи інтереси осіб, то такі обмеження повинні бути виправдані необхідністю досягнення більш важливих цілей;

- несприятливі наслідки для прав, свобод та інтересів особи внаслідок рішення чи дії суб'єкта владних повноважень, повинні бути значно меншими від тієї шкоди, яка могла б настати за відсутності такого рішення чи дії;

- для досягнення суспільно-корисних цілей необхідно обирати найменш «шкідливі» засоби.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами п. 284.1 ст. 284 Податкового кодексу України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

Органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки рішення щодо ставок земельного податку та наданих пільг зі сплати земельного податку юридичним та/або фізичним особам за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Нові зміни щодо зазначеної інформації надаються до 1 числа першого місяця кварталу, що настає за звітним кварталом, у якому відбулися зазначені зміни.

Відповідно до вимог п. 284.2 ст. 284 Податкового кодексу України, якщо право на пільгу у платника виникає протягом року, то він звільняється від сплати податку починаючи з місяця, що настає за місяцем, у якому виникло це право. У разі втрати права на пільгу протягом року податок сплачується починаючи з місяця, що настає за місяцем, у якому втрачено це право.

Таким чином, суд, враховуючи чинність рішення Дніпропетровської міської ради від 15.07.2015 року № 3/65 «Про внесення змін до рішення міської ради від 27.12.2010 № 5/6 «Про місцеві податки та збори на території міста» та той факт, що Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області не доведено правомірності та обґрунтованості встановленого порушення з урахуванням вимог, визначених ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_3 від 28.01.2017 року, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог і системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, які наявні в матеріалах справи.

Щодо податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_4 від 28.02.2017 року, суд зазначає наступне.

Як зазначено в акті перевірки від 14.02.2017 року № 672/04-36-14-01/35986512 в 2015 році позивачем звітність по платі за землю надавалась до контролюючого органу щомісячно.

Згідно наданих позивачем податкових декларацій по земельному податку за вересень та листопад 2015 року, задекларована пільга по сплаті земельного податку згідно рішення Дніпропетровської міської ради від 29.12.2014 року № 8/59 у розмірі 100%.

Звітність по земельному податку за період жовтень та грудень 2015 року підприємством до контролюючого органу надана не була.

Як встановлено матеріалами справи, вказана обставина не заперечується позивачем.

Відповідно до вимог п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

При цьому, відповідно до вимог п. 286.3 ст. 286 Податкового кодексу України, платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов'язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.

Відповідно до положень п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України, неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов’язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170,00 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_4 від 28.02.2017 року.

Щодо податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 28.02.2017 року та повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 28.02.2017 року, суд зазначає наступне.

Під час проведення перевірки було встановлено, що згідно ІС «Податковий блок» - «ІКП» за кодом платежу 18010500 земельний податок з юридичних осіб станом на 07.02.2017 року за позивачем рахується штрафна санкція за несвоєчасну сплату земельного податку у розмірі 8881,68 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем до контролюючого органу 27.01.2016 року подано податкову декларацію - Податковий розрахунок земельного податку за 2016 рік, реєстраційний № 29005547811, в якій платником зазначена сума земельного податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного (звітного) періоду у розмірі 147 810,84 грн., щомісячні нарахування - 12 317,57 грн.

Отже, платник податків, самостійно визначив суму податкового зобов’язання, що підлягає сплаті в бюджет.

Окрім цього, позивачем, 14.04.2016 року було подано до контролюючого органу уточнену податкову декларацію - Податковий розрахунок земельного податку за 2016 рік № НОМЕР_7. Платником зазначена сума земельного податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного (звітного) періоду у розмірі 36 952,71 грн. за періоди січень-березень 2016 року, а з квітня 2016 року підприємство задекларувало зменшення раніше нарахованих податкових зобов'язань по земельному податку в повному обсязі на підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 30.03.2016 року № 8/5 «Про внесення змін до рішення міської ради від 27.12.2010 № 5/6 «Про місцеві податки та збори на території міста». Задекларовані суми земельного податку за період січень-березень 2016 року сплачені підприємством 01.07.2016 року, про що зазначається відповідачем. Проведеною перевіркою встановлено, що самостійно визначена сума податкового зобов'язання за періоди серпень - грудень 2016 року не була самостійно сплачена позивачем у встановлені законодавством строки, внаслідок чого в інтегрованій картці платника податків позивача за платежем земельний податок з юридичних осіб рахується податковий борг.

Згідно з положеннями п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 285.1 ст. 285 Податкового кодексу України, базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Згідно з п. 285.2 ст. 285 Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв’язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Відповідно до п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до п. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Відповідно до п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно положень п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Відповідно до п.п. 14.1.152 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, погашення податкового боргу - зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

Відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов’язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень п. 87.9 ст. 89 Податкового кодексу України, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Відповідно до п. 110.1 ст. 110 Податкового кодексу України, платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, — у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, — у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, враховуючи викладене вище та той факт, що позивач підтвердив, що невчасно сплатив податкові зобов’язання з земельного податку за період січень-березень 2016 року, і застосована штрафна санкція відповідає наведеним нормам Податкового кодексу України, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 28.02.2017 року та податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 28.02.2017 року.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судові витрати, підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, пропорційно до розміру задоволених позивних вимог.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Комунального підприємства «Дніпропетровська дирекція будівництва метрополітену» Дніпропетровської міської ради (код ЄДРПОУ 35986512, вул. Курчатова, 8, м. Дніпро, 49038) до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856, вул. Сімферопольська, 17-А, м. Дніпро, 49005) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.02.2017 року № НОМЕР_3.

В іншій частині позовних вимог, а саме в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.02.2017 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 та № НОМЕР_4 – відмовити.

Відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, проте, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повний текст рішення суду складений 03 серпня 2018 року.

Суддя ОСОБА_1