№ 76069785, 22.08.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 524/374/16-ц Номер провадження 22-ц/786/1793/18Головуючий у 1-й інстанції Савічев В. О. Доповідач ап. інст. Кривчун Т. О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2018 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого: судді Кривчун Т.О.

Суддів: Бондаревської С.М., Кузнєцової О.Ю.

секретар: Філоненко О.В.

за участю представника відповідача - Кременчуцької міської ради Полтавської області - Коробова Д.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Кременчуцької міської ради Полтавської області

на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 05 лютого 2016 року

по справі за позовом ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства «Кременчуцький завод залізобетонних шпал» в особі виконуючого обов'язки голови правління Крючкова Павла Робертовича, Кременчуцької міської ради Полтавської області, третя особа: Реєстраційна служба Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області, про визнання права власності.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до місцевого суду з вказаним позовом, уточненим в ході судового розгляду, до відповідачів, посилаючись на те, що він з 01.01.2016 року зареєстрований в колишньому гуртожитку ВАТ «Кременчуцький завод залізобетонних шпал» в АДРЕСА_1, яка знаходиться на першому поверсі. Балансоутримувачем вказаного гуртожитку з 2012 року є Кременчуцька міська рада.

Вказує, що між ним та керівництвом ВАТ «Кременчуцький завод залізобетонних шпал» 01.01.2016 року було досягнуто усної домовленості щодо передачі позивачу в безоплатне та безстрокове користування нежитлового приміщення загальною площею 12,8 кв.м., що знаходиться на першому поверсі вказаного гуртожитку.

Зазначає, що, оскільки він 10 років вільно та відкрито володіє вказаним нежитловим приміщенням, власник якого відсутній, то наявні підстави для застосування до даних правовідносин положення ст.344 ЦК України.

З урахуванням наведеного прохав визнати за ним, ОСОБА_3, право власності на нерухоме майно - нежитлове приміщення загальною площею 12,8 кв.. по АДРЕСА_1, в порядку набувальної давності.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 05 лютого 2016 рокупозовну заяву ОСОБА_3 задоволено.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на нерухоме майно нежитлове приміщення загальною площею 12,8 кв.м. по АДРЕСА_1, в порядку набувальної давності.

З цим рішенням не погодилась Кременчуцька міська рада Полтавської області, яка в поданій апеляційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначають, що при вирішенні питання про визнання права власності на майно в порядку набувальної давності необхідно виходити з того, що задоволення таких вимог можливе лише за таких умов: добросовісності заволодіння, відкритості, безперервності, безпритульності володіння та в разі відсутності власника такого майна. При цьому, апелянт зазначає, що Кременчуцька міська рада Полтавської області з 02.03.2012 рокує власником спірного майна на підставі чинних рішень та акту приймання-передачі, підписаного з відповідачем ВАТ «Кременчуцький завод залізобетонних шпал».

Зауважують, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції не дослідив обставину щодо належного власника нежитлового приміщення площею 12,8 кв.м. по АДРЕСА_1 та не дав цій обставині належного значення, що призвело до незаконного визнання за позивачем права власності на спірний об'єкт нерухомого майна та позбавлення Кременчуцької міської ради захистити права та законні інтереси територіальної громади м. Кременчука.

Також, вказують, що даний спір виник з приводу нерухомого майна, а саме нежитлового приміщення площею 12,8 кв.м. по АДРЕСА_1, яке знаходиться в Крюківському районі м. Кременчука, а тому за правилами виключної підсудності даний спір повинен був розглядатися в Крюківському районному суді Полтавської області.

У судовому засіданні представник відповідача - Кременчуцької міської ради Полтавської області - доводи, наведені в апеляційній скарзі, підтримав та прохав її задовольнити.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, вислухавши пояснення учасників процесу, дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

У відповідності до ч.ч.1-5 ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ч.1 ст.264 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Як убачається з матеріалів справи, зокрема, копії паспорта ОСОБА_3 серії НОМЕР_1, він зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 22.10.2010 року (а.с.6).

Згідно відомостей з технічного паспорту на громадський будинок нежитлове приміщення по АДРЕСА_1, виготовленого ТОВ «Кременчуцька інжинірингова компанія» 29.01.2016 року на замовлення ОСОБА_3, спірний об'єкт нерухомого майна має загальну площу 12,8 кв.м. (а.с.27-30).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 50682268 від 24.12.2015 року, власником нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1, є Кременчуцька міська рада Полтавської області на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, серія та номер:НОМЕР_2, виданого 04.02.2015 року Реєстраційною службою Кременчуцького міського управляння юстиції (а.с.16-17).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що даний спір підсудний Автозаводському районному суду м. Кременчука Полтавської області та, оскільки відбулося фактичне відкрите та безперервне володіння ОСОБА_3 чужим майном та у володільця відсутній договір оренди, найму, зберігання тощо, що могло б виключити застосування інституту набувальної давності, то наявні підстави для визнання за позивачем права власності на спірний об'єкт нерухомого майна.

Проте, колегія суддів вважає такі висновки передчасними з огляду на порушення судом правил територіальної юрисдикції (підсудності) при розгляді даної справи, що є обов'язковою підставою для скасування рішення суду і направлення справи для розгляду за визначеною законом підсудністю.

Відповідно до п.5. ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю.

Відповідно до вимог ч.1 ст.378 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що справа не підлягає направленню на новий розгляд у зв'язку з порушеннями правил територіальної юрисдикції (підсудності), якщо учасник справи, який подав апеляційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не заявив про непідсудність справи.

Так, матеріалами справи встановлено, що апелянт - Кременчуцька міська рада Полтавської області - була визначена відповідачем по даній справі.

Проте відомостей про отримання ними повісток про розгляд даної справи, матеріали справи не містять.

Оскаржуване судове рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 05 лютого 2016 року було постановлено без участі представника апелянта, копію даного рішення Кременчуцькій міській раді, у передбачені законом строки, також не направлено.

З наведеного вбачається, що апелянт, при розгляді даної справи судом першої інстанції, з об'єктивних причин не мав реальної можливості заявити про її непідсудність Автозаводському районному суд м. Кременчука Полтавської області, при цьому він порушує дане питання в апеляційній скарзі.

При відкритті провадження по даній справі та розглядаючи даний спір, місцевий суд не звернув увагу на вимоги ч.1 ст.114 ЦПК України, а саме порушення правил територіальної підсудності.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Отже, висловлювання «судом, встановленим законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (ч.1 ст.8 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» в редакції, чинній на момент відкриття провадження у справі та постановлення оскаржуваного рішення).

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності.

Так, підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції (статті 108 - 114 ЦПК в редакції, чинній на момент відкриття провадження у справі та постановлення оскаржуваного рішення).

Відповідно до ч.1 ст.114 ЦПК України (в редакції, чинній на момент відкриття провадження у справі та постановлення оскаржуваного рішення) позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Згідно п.37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №3 від 01.03.2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», право вибору між судами, яким згідно із правилом загальної підсудності (ст.109 ЦПК України) і правилом альтернативної підсудності (ст.110 ЦПК України) підсудна справа, належить виключно позивачеві (ч.14 ст.110 ЦПК України), за винятком виключної підсудності, встановленої ст.114 ЦПК України.

Як убачається з п.п.41,42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» №3 від 01.03.2013 року перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність (стаття 114 ЦПК) є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально.

У разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об'єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності.

Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК). Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Як убачається зі змісту позовних вимог, ОСОБА_3 прохав визнати за ним право власності на нерухоме майно - нежитлове приміщення загальною площею 12,8 кв.м. по АДРЕСА_1, в порядку набувальної давності, тобто даний спір є спором з приводу нерухомого майна та, згідно вимог ч.1 ст.114 ЦПК України (в редакції, чинній на момент відкриття провадження у справі та постановлення оскаржуваного рішення), повинен розглядатися за місцем його знаходження.

При цьому, спірне нерухоме майно розташоване за адресою: АДРЕСА_1, та територіально віднесено до Крюківського району м. Кременчука Полтавської області, а тому спір, що виник стосовно нього підлягає розгляду саме Крюківським районним судом м. Кременчука Полтавської області.

Згідно ч.4 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про скасування ухваленого судом першої інстанції рішення, у зв'язку з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності) та направлення справи на розгляд за встановленою законом підсудністю до Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області.

Керуючись ст.ст.368, 374, 378, 381,382,383,384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Кременчуцької міської ради Полтавської області, -задовольнити частково.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 05 лютого 2016 року, - скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства «Кременчуцький завод залізобетонних шпал» в особі виконуючого обов'язки голови правління Крючкова Павла Робертовича, Кременчуцької міської ради Полтавської області, третя особа: Реєстраційна служба Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області, про визнання права власності, -направити на розгляд за встановленою законом підсудністю до Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

ГОЛОВУЮЧИЙ : /підпис/ Т.О. Кривчун

СУДДІ : /підпис/ С.М. Бондаревська

/підпис/ О.Ю. Кузнєцова

ЗГІДНО:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області Т.О. Кривчун