Решение № 76026507, 22.08.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2018 року м. Житомир справа № 806/2868/18

категорія 10.3.4

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Капинос О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання протиправною бездіяльність, зобов"язання здійснити перерахунок і виплатити в повному обсязі щорічну разову грошову допомогу в розмірі 7719,00 грн.,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:

Визнати протиправною бездіяльність Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо ненарахування та невиплати в повній сумі щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня за 2018 рік, як інваліду війни ІІ-ї групи, у розмірі визначеному ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Зобов’язати Житомирський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат зробити перерахунок, нарахувати та виплатити в повному обсязі не виплачену щорічну разову грошову допомогу до 5 Травня за 2018 рік у розмірі - 7719 грн. відповідно до ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачу, як інваліду війни ІІ групи, щорічно повинна надаватися разова грошова допомога до 5-го травня згідно положень ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком. Всупереч зазначеним вимогам, належна грошова допомога у 2018 році виплачувалась в неповному розмірі. Розмір мінімальної пенсії за віком з 01.01.2018 становить 1373 грн. Проте, допомога йому була виплачена в розмірі 3265 грн.. Отже, вважає, що недоплачена допомога складає 7719 грн. Отже, відмову відповідача у перерахунку разової грошової допомоги вважає протиправною, тому звернувся до суду.

Ухвалою від 05.07.2018 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення учасників справи.

До суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову за безпідставністю. У відзиві зазначив, що враховуючи те, що Закон України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28.12.2014 прийняти пізніше Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", то відповідно, до спірних правовідносин щодо визначення розміру одноразової грошової допомоги до 5 травня застосовуються норми Закону України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин". Враховуючи викладене, виплата позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі 3265 грн. за 2018 рік здійснена з дотриманням діючого на час виплати чинного законодавства.

Розгляд справи проводиться без повідомлення учасників справи відповідно до ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є інвалідом війни ІІ групи, що підтверджується посвідченням серії ААБ №043297 . (а.с.4)

На звернення позивача стосовно того, що належна йому грошова допомога у 2018 році протиправно виплачується у неповному розмірі , відповідач листом від 23.05.2018 №02/611 повідомив, що пунктом 26 Прикінцевих положень Бюджетного кодексу України установлено, що норми статей 12,13,14,15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов"язкового державного соціального страхування". У 2018 році ОСОБА_1 виплачено разову грошову допомогу до 5 травня у сумі 3265 грн., як особі з інвалідністю внаслідок війни 2 групи, у розмірі встановленому постановою Кабінетом Міністрів України від 14.03.2018 №170 "Деякі питання виплати у 2018 році разової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії та соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань". Підстави для проведення перерахунку розміру допомоги виплаченої у 2018 відсутні.(а.с.19)

Згідно довідки від 21.05.2018 №9294/08, виданої Житомирським обласним центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, ОСОБА_1 виплачено разову грошову допомогу до Дня Перемоги як ветерану війни у розмірі 3265 грн. за 2018 рік. (а.с.20)

Відповідно до статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Частиною другою статті 95 Конституції України передбачено, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Пунктом третім статті 116 Конституції України передбачено, що Кабінет Міністрів України забезпечує проведення, зокрема, політики у сфері соціального захисту.

Згідно з частиною першою статті 17 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

Законом України від 28 грудня 2014 року № 79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" (далі - Закон № 79-VIII), який набрав чинності 01 січня 2015 року, розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України" доповнено пунктом 26, яким передбачено, зокрема, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Таким чином, із набранням чинності Закону № 79-VIII, Кабінету Міністрів України надано повноваження щодо визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, встановленої статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Наведені положення Закону № 79-VIII не були визнані неконституційними та є чинними.

З метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 14.03.2018 року № 170 "Деякі питання виплати у 2018 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань".

Відповідно до п.п. 1 п. 1 вказаної постанови було встановлено, що у 2018 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня інвалідам війни ІІ групи здійснюється у розмірі 3265 грн.

Вважаючи, що допомога має бути виплачена у більшому розмірі, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку діям відповідача, суд виходить з наступного.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 95 Конституції України, виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Нормативно-правові акти, які видані Кабінетом Міністрів України в межах своїх повноважень, підлягають обов'язковому застосуванню судами під час вирішення справ про соціальний захист громадян.

Конституційний Суд України в рішенні від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 визначив, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України. Однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості.

Таким чином, Кабінет Міністрів України уповноважений на підставі конкретних положень закону, прийнятого Верховною Радою України, та з метою забезпечення проведення політики у сфері соціального захисту, визначати розміри соціальних виплат. Відповідні акти Кабінету Міністрів України є обов`язковими для виконання (частина перша статті 117 Конституції України).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №592/6028/17.

Слід також зауважити на тому, що Конституційний Суд України у рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 наголосив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 28 рішення Європейського суду з прав людини "ОСОБА_2 проти України" від 03 червня 2014 року (заява № 43331/12) зазначено про те, що зменшення розміру пенсійного забезпечення не є порушенням права власності у розумінні Протоколу №1, оскільки таке зменшення відбувається шляхом внесення законодавчих змін до акта, яким встановлено таке право власності. Суд зауважив, що першою і найважливішою вимогою статті 1 Протоколу №1 є те, що будь-яке втручання з боку державних органів в мирне володіння майном, повинно бути законним і що воно повинне переслідувати законну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, необхідно знайти справедливий баланс до вимог загальних інтересів спільноти та вимог захисту основних прав особистості. Необхідний баланс не буде знайдений, якщо особі або особам доводиться нести індивідуальний і надмірний тягар. Зменшення розміру пенсії могло бути обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансових труднощів, з якими зіткнулася Україна.

Суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у справі "Ейрі проти Ірландії" констатував, що здійснення соціально - економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" від 12.10.2004 року .

Відповідно до положень ч.1 ст. 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, довгострокових зобов'язань за енергосервісом, узятих на облік органами Казначейства України; щодо завдань (проектів) Національної програми інформатизації - після їх погодження з Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації.

Таким чином, виплата щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2018 році не може бути здійснена позивачу в розмірі 10984 грн., оскільки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 березня 2018 року № 170 "Деякі питання виплати у 2018 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" позивач має право на отримання в 2018 році разової грошової допомоги до 5 травня, як особа з інвалідністю II групи внаслідок війни в розмірі 3265 грн.

З огляду на зазначене, протиправна бездіяльність щодо невиплати відповідачем у бажаному позивачем розмірі разової грошової допомоги відсутня, тому вимога щодо зобов"язання виплатити таку допомогу у розмірі 7719 грн. (10974-3265) також безпідставна.

Щодо клопотання позивача про направлення до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності Закону України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28.12.2014 №79 в частині зменшення виплат інвалідам війни 2 групи щорічної разової грошової допомоги до 5 травня встановлених ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Відповідно до ч.4 ст.7 КАСУ якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії. У такому випадку суд після винесення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України.

Однак, суд не вбачає підстав для звернення до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності Закону України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28.12.2014 №79, тому відмовляє у задоволенні клопотання. Крім того, таке звернення є правом, а не обов"язком суду.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідачем доведено правомірність його дій, а тому позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 9,77,242-246,371 Кодексу адміністративного судочинства,

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 11500, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (вул.Черняховського,105, м.Житомир, 10005, код ЄДРПОУ 20405992) про визнання протиправною бездіяльність, зобов"язання здійснити перерахунок і виплатити в повному обсязі щорічну разову грошову допомогу відповідно ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в розмірі 7719,00 грн., відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя О.В. Капинос