Постановление суда № 76003021, 22.08.2018, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

№ 201/477/17

провадження 6/201/118/2018

УХВАЛА

22 серпня 2018 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

в складі: головуючого

судді Антонюка О.А.

з секретарем Плевако О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську заяву Акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” про поворот виконання рішення суду від 25 вересня 2017 року, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 10 січня 2017 року звернувся до суду з позовом до відповідача ПАТ комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про стягнення збитків сумі 20 000 доларів США, 98 109.81 євро, 970 042.68 грн., моральної шкоди 419 350.15 грн., спричинених відповідачем внаслідок порушення зобов’язань, у тому числі за договорами депозитних вкладів.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 вересня 2017 року заява була задоволена частково: розірвано договори, укладені між ПАТ комерційний банк «ПРИВАТБАНК» і ОСОБА_1: від 09 липня 2015 року, від 24 вересня 2015 року, від 30 грудня 2015 року, від 15 липня 2016 року і від 16 вересня 2016 року, стягнуто з ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_1 всього 20 000 доларів США, 98 109.81 євро і 970 042 грн. 68 коп., в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» про відшкодування моральної шкоди відмовлено, стягнуто з ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» на користь держави судовий збір (стосовно вимог про розірвання договорів та стягнення сум) в сумі 8640 грн., судові витрати стосовно вимог про стягнення моральної шкоди віднесено за рахунок держави.

Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2017 року не задоволена апеляційна скарга банку, рішення районного суду не скасоване і залишене в силі. Постановою Верховного Суду від 11 квітня 2018 року задоволено касаційну скаргу ПАТ КБ “Приватбанк” і рішення районного та апеляційного судів скасовано, в задоволені позову відмовлено в повному обсязі.

Але на підставі рішення районного та постанови апеляційного судів були видані виконавчі листи і ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві пройшло виконання в межах стягнення сум з банку судових та виконавчих витрат загальною сумою 10 004 грн.. Отже рішення в цій частині було виконане і державним виконавцем 01 березня 2018 року через це виконавче провадження в цій частині було закрите через його виконання.

30 травня 2018 року нині вже АТ КБ “Приватбанк” звернулося до суду з заявою про поворот виконання рішення суду і просила у відповідності до норм чинного процесуального законодавства допустити поворот виконання рішення суду в частині виконаних вимог шляхом стягнення на користь банку з бюджету 10 004 грн..

Заявник або його представник в судове засідання не з’явилися, про день та час слухання справи повідомлялися, про причини неявки суду не повідомили. Вказаним, на думку суду, та в письмовому зверненні на адресу суду підтримали заяву про поворот виконання рішення суду і фактично не заперечували проти розгляду заяви за їх відсутності. Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності вказаного відповідача згідно ст. 223 ЦПК України.

Заінтересовані особи ОСОБА_1 і ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві в судове засідання не з’явилися, про день та час слухання справи повідомлялася, про причини неявки суду не повідомили. Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності вказаних осіб згідно ст. 223 ЦПК України.

З’ясувавши думку сторін, учасників спору, оцінивши добуті та надані докази, перевіривши матеріали заяви та цивільної справи, суд вважає заяву обгрунтованою та підлягаючою задоволенню.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов’язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно з вимогами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Примусове виконання рішень в Україні покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Відповідно до положення про Міністерство юстиції України, Міністерство юстиції України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Міністерство юстиції України є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади щодо забезпечення реалізації державної правової політики. Таким чином, при прийнятті до примусового виконання виконавчих документів, державний виконавець має діяти на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 444 ЦПК України «Поворот виконання рішення, постанови» 1. Суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. 2. Якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо під час нового розгляду справи він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) або задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. 3. Суд вирішує питання про поворот виконання, якщо за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. 4. Якщо скасовано рішення третейського суду, боржникові повертається все те, що з нього стягнуто на користь стягувача за вказаним рішенням. 5. Питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони. 6. До заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем. 7. За подання заяви про поворот виконання судовий збір не сплачується. 8. При вирішенні питання про поворот виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову. 9. Якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої - третьої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. 10. Заява про поворот виконання може бути подана протягом одного року з дня ухвалення відповідного рішення суду апеляційної чи касаційної інстанції або з дня ухвалення рішення при новому розгляді справи. Така заява розглядається у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника у двадцятиденний строк з дня надходження заяви, проте їх неявка не перешкоджає її розгляду.

Згідно ст. 446 ЦПК України “Підсудність справ” 1. Процесуальні питання, пов’язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом. 2. Процесуальні питання, пов’язані з виконанням рішень інших органів (посадових осіб), вирішуються судом за місцем виконання відповідного рішення.

В судовому засіданні встановлено, що дійсно ОСОБА_1 10 січня 2017 року звернувся до суду з позовом до відповідача ПАТ комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про стягнення збитків сумі 20 000 доларів США, 98 109.81 євро, 970 042.68 грн., моральної шкоди 419 350.15 грн., спричинених відповідачем внаслідок порушення зобов’язань, у тому числі за договорами депозитних вкладів. Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 вересня 2017 року заява була задоволена частково: розірвано договори, укладені між ПАТ комерційний банк «ПРИВАТБАНК» і ОСОБА_1: від 09 липня 2015 року, від 24 вересня 2015 року, від 30 грудня 2015 року, від 15 липня 2016 року і від 16 вересня 2016 року, стягнуто з ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_1 всього 20 000 доларів США, 98 109.81 євро і 970 042 грн. 68 коп., в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» про відшкодування моральної шкоди відмовлено, стягнуто з ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» на користь держави судовий збір (стосовно вимог про розірвання договорів та стягнення сум) в сумі 8640 грн., судові витрати стосовно вимог про стягнення моральної шкоди віднесено за рахунок держави.

Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2017 року не задоволена апеляційна скарга банку, рішення районного суду не скасоване і залишене в силі. Постановою Верховного Суду від 11 квітня 2018 року задоволено касаційну скаргу ПАТ КБ “Приватбанк” і рішення районного та апеляційного судів скасовано, в задоволені позову відмовлено в повному обсязі.

Але на підставі рішення районного та постанови апеляційного судів були видані виконавчі листи і ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві пройшло виконання в межах стягнення сум з банку судових та виконавчих витрат загальною сумою 10 004 грн.. Отже рішення в цій частині було виконане і державним виконавцем 01 березня 2018 року через це виконавче провадження в цій частині було закрите через його виконання.

Враховуючи наведене та приймаючи до уваги, що скасоване касаційною інстанцією рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 вересня 2017 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 про відшкодування збитків і моральної шкоди, розірвання договорів, суд вважає необхідним клопотання АТ КБ “Приватбанк” про поворот виконання рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 вересня 2017 року – задовольнити, а саме в порядку повороту виконання рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 вересня 2017 року у справі № 201/477/17: стягнути з державного бюджету України на користь АТ КБ “ПриватБанк” грошові кошти в сумі 10 004 грн..

Згiдно ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на якi вона посилається як на пiдставу своїх вимог i заперечень. Частиною 3 вказаної статтi передбачено, що доказуванню пiдлягають обставини, якi мають значення для ухвалення рiшення у справi i щодо яких у сторін та iнших осiб, якi беруть участь у справi, виникає спiр.

Згідно ст. 82 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов'язки сторін. Всі ці складові могли бути з'ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК, всебічне і повне з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об’єктивні підстави вважати, що заява підлягає задоволенню повністю.

Не може суд прийняти до уваги можливу незгоду інших осіб з певними положеннями заяви, оскільки вона спростовується вищенаведеним і нічим об’єктивно не підтверджена.

При таких обставинах суд вважає можливим заяву задовольнити та в порядку повороту виконання рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 вересня 2017 року у справі № 201/477/17: стягнути з державного бюджету України на користь АТ КБ “ПриватБанк” грошові кошти в сумі 10 004 грн..

Таким чином, викладені заявником обставини знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, переконливих доказів на спростування позиції заявника суду не надано, заява ґрунтується на законі та підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, ст. 4, 5, 18, 43, 49, 76-81, 84, 89, 258, 259, 263-265, 268, 444 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Заяву Акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” про поворот виконання рішення суду задовольнити.

В порядку повороту виконання рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 вересня 2017 року у справі № 201/477/17:

стягнути з державного бюджету України на користь АТ КБ “ПриватБанк” грошові кошти в сумі 10 004 грн..

Ухвала набирала законної сили 22 серпня 2018 року.

Ухвалу може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів з дня проголошення ухвали, а у разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя -