№ 76001039, 20.08.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2018 року справа №805/3326/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Арабей Т.Г., Гаврищук Т.Г., Казначеєва Е.Г., за участю секретаря судового засідання – Святодух О.Б., представника позивача - адвоката – Бичкова О.Є., представника відповідача – Єгорова О.В., діючого за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року у справі № 805/3326/17-а за позовом Приватного акціонерного товариства «Харцизький трубний завод» до Офісу великих платників податків про визнання протиправним та скасування наказу від 25 вересня 2017 року № 2096 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПрАТ «Харцизький трубний завод», -

ВСТАНОВИВ:

27 вересня 2017 року, Приватне акціонерне товариство «Харцизький трубний завод» звернулось до суду із позовом до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним та скасування наказу від 25 вересня 2017 року № 2096 “Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПрАТ “Харцизький трубний завод” (а.с. 4-7).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року у справі № 805/1907/17-а позовні вимоги задоволено, визнано протиправним та скасовано наказ від 25 вересня 2017 року № 2096 “Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПрАТ “Харцизький трубний завод” (а.с. 93-96).

Не погодившись із судовим рішенням, Офіс великих платників податків подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що за результатами аналізу податкової інформації щодо ПрАТ “Харцизький трубний завод” встановлено факти, що ймовірно свідчать про порушення платником податкового законодавства, а саме не нарахування останнім податкових зобов’язань з податку на додану вартість на суму втрачених товарів/необоротних активів.

23 серпня 2017 року відповідачем на адресу позивача направлено лист про надання пояснень та їх документальних підтверджень щодо вартості втрачених оборотних активів станом на 15 березня 2017 року, а також причин не нарахування податкових зобов’язань по операціям, що не є господарською діяльністю.

Листом від 13 вересня 2017 року позивач відмовив у наданні пояснень та їх документальних підтверджень, тобто у строк, передбачений п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України, запитувана інформація надана не була.

Крім того, апелянтом зазначено, що мораторій на проведення перевірок, передбачений діючим законодавством , не може застосовуватись платниками податків щодо податкових (звітних) періодів після перереєстрації підприємства на території України, враховуючи те, що позивач перереєструвався у 2015 році, на нього мораторій не розповсюджується.

Зазначив, що в запит на надання інформації містить вся необхідна інформація для його належного виконання (а.с. 101-103).

Представник апелянта в судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просив суд її задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати, задовольнити позов у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засідання заперечував проти задоволення апеляційної скарги, наполягав на тому, що постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції – скасувати, з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Приватне акціонерне товариство “Харцизький трубний завод” зареєстроване в якості юридичної особи (ЄДРПОУ 00191135), місцезнаходження: 87504, Донецька область, м. Маріуполь, проспект Ілліча, буд. 54, корпус 4, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 20-25)

16 березня 2017 року Приватне акціонерне товариство “Харцизький трубний завод ” звернулось до Запорізького управління Офісу великих платників податків державної фіскальної служби з повідомленням про втрату первинних документів з тих підстав, що виробничі потужності та інше майно позивача перебуває у заволодінні представників так званої “ДНР” з 15 березня 2017 року (а.с. 14).

Ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 17 травня 2017 року по справі № 235/1758/17 встановлено, що 22 березня 2017 року за заявою ПрАТ “Харцизький трубний завод” до ЄРДР внесено відомості про обставини захоплення 15 березня 2017 року адміністративної будівлі ПрАТ “Харцизький трубний завод” невідомими особами (а.с 11-13)

23 серпня 2017 року Запорізьке управління Офісу великих платників податків листом за №44846/10/28-10-47-06 звернулось до керівника товариства з запитом про надання пояснень та їх документальних підтверджень стосовно причин не нарахування податкових зобов’язань по операціях, що не є господарською діяльністю платника податків в податкових деклараціях з ПДВ за січень-липень 2017 року та надання даних щодо вартості втрачених оборотних активів за даними бухгалтерського та податкового обліку (а.с. 28).

У відповідь на вказаний запит ПрАТ “Харцизький трубний завод” листом №1-01/95 від 13 вересня 2017 року відмовило в наданні запитуваної інформації з приводу складення запиту контролюючим органом з порушенням вимог законодавства України, а саме без зазначення конкретного порушення, допущеного підприємством, та інформації, яка належним чином підтверджує ці порушення. Також, позивачем в даному листі вказано на обставини втрати первинної документації підприємства внаслідок незаконного заволодіння виробничих потужностей ПрАТ “Харцизький трубний завод” представниками так званої “ДНР” (а.с.29).

Наказом Офісу великих платників податків ДФС України від 25 вересня 2017 року № 2096 на підставі пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України призначено проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПрАТ “Харцизький трубний завод” з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість внаслідок вибуття товарів, виробничих запасів та інших оборотних активів за період січень-червень 2017 року (а.с 8-9).

26 вересня 2017 року ПрАТ “Харцизький трубний завод” відмовилось від підпису у направленні на проведення документальної позапланової виїзної перевірки та від допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, про що відповідачем складено відповідні акти від 26 вересня 2017 року (а.с. 31-33).

Правомірність прийняття контролюючим органом вищевказаного наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки є спірним питанням даної справи.

Задовольняючи у задоволені позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що спірний наказ є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з рішенням суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених Кодексом.

Згідно із абзацом четвертим підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених Кодексом.

Перелік обставин, за наявності яких контролюючий орган може призначити документальну позапланову перевірку, передбачено пунктом 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Закону України від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" (далі по тексту - Закон № 1797), який набрав чинності з 1 січня 2017 року (за виключенням окремих статей), до Податкового кодексу України вносяться зміни, що стосуються контрольно-перевірочної роботи.

Законом № 1797 уточнено підстави для проведення позапланових документальних перевірок. Зокрема, підпункт 78.1.1 пункту 78.1статті 78 Податкового кодексу України доповнено змістом, що надає можливість проведення позапланової перевірки також у разі отримання інформації, яка свідчить про порушення вимог податкового законодавства.

При цьому підпунктами 78.1.1, 78.1.9 п. 78.1 ст. 78 Кодексу встановлено термін для надання платниками податків пояснень на запит контролюючого органу - 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту, та вимоги до його змісту.

Отримання податкової інформації та направлення запитів контролюючими органами регламентовано статтею 73 Податкового кодексу України та постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1245 "Про затвердження Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом" (далі - Порядок). Зокрема, чітко визначено перелік підстав для направлення суб'єкту господарювання запиту про подання інформації, а також вимоги до його оформлення.

Так, відповідно до пункту 73.3 статті 73 Кодексу контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

За змістом пункту 10 Порядку встановлено, що запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу. У запиті зазначаються: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.

У разі, коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому пункту 73.3 статті 73 Кодексу, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що вимоги, які висуваються до змісту запиту є нормативно визначеними і поширювальному тлумаченню не підлягають.

З матеріалів справи вбачається, що запит, направлений відповідачем на адресу позивача містив вказівку на фактичну і правову підстави направлення запиту - підпункти 78.1.1, 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, а також обставини, встановлені за наслідком опрацювання податкової інформації. Запит містив опис інформації, що запитується, та орієнтовний перелік документів, що її підтверджують (а.с.28).

За таких обставин на позивача покладався обов'язок щодо надання інформації, про надання якої і складений запит податкового органу.

Відповідно до статті 81 Податкового кодексу України у наказі на проведення документальної позапланової перевірки повинно бути зазначено підставу для її проведення із зазначенням відповідного підпункту пункту 78.1 статті 78 Кодексу.

До матеріалів справи долучено наказ відповідача від 25 вересня 2017 року № 2096, який відповідає цим вимогам (а.с. 8).

При цьому, окремі дефекти запиту про надання інформації і наказу про призначення податкової перевірки для вирішення оспорюваного питання значення немає, оскільки відповідно до усталеної судової практики, зокрема, відсутність або неповнота посилань на конкретні пункти Кодексу не повинні розглядатися як підстава для визнання наказу протиправним, якщо зі змісту такого наказу видається за можливе ідентифікувати передбачену законодавством фактичну підставу для призначення відповідної перевірки.

Фактичною підставою для проведення позапланової виїзної перевірки позивача стало ненадання ним пояснень та їх документального підтвердження на обов'язковий письмовий запит. Письмовий запит щодо необхідності подання пояснень сформовані податкових органом на підставі податкової інформації, яка була отримана та опрацьована відповідно до поданих позивачем податкових декларацій з податку на прибуток за 1 квартал 2017 року за півріччя 2017 року,додатків РІ до декларацій.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики.

Враховуючи вищевикладене суд апеляційної інстанції вважає, що податковий орган при направленні запиту про надання інформації, а також винесенні спірного наказу діяв на підставі, в порядку і у спосіб, передбачений законодавством.

Щодо посилання позивача на встановлення мораторію на проведення перевірок органами і посадовими особами, уповноваженими законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, суд зазначає наступне.

Статтею 3 Закону № 1669-VІІ встановлено мораторій на проведення перевірок органами і посадовими особами, уповноваженими законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, у період та на території проведення антитерористичної операції тимчасово забороняється проведення планових та позапланових перевірок суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність у зоні проведення антитерористичної операції, крім позапланових перевірок суб’єктів господарювання, що відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України критеріїв оцінки ступеня ризику від провадження господарської діяльності віднесені до суб’єктів господарювання з високим ступенем ризику.

Пунктами 5, 6, 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1726-VІІІ встановлено, що: на період проведення антитерористичної операції забороняється проведення перевірок органами Державної фіскальної служби України суб'єктів господарювання, що провадять діяльність в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та в населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення; заборона на проведення планових та позапланових перевірок суб'єктів господарювання (в тому числі проведення перевірок органами Державної фіскальної служби України) поширюється також на суб'єктів господарювання, які здійснили державну реєстрацію зміни місцезнаходження з території проведення антитерористичної операції на територію, підконтрольну Україні, і які втратили первинну документацію щодо здійснення ними господарської діяльності на території та в період проведення антитерористичної операції; заходи державного нагляду (контролю) щодо діяльності суб'єктів господарювання, зазначених у пунктах 5 та 6 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення” цього Закону, можуть здійснюватися у разі їх ліквідації (реорганізації) або за письмовою заявою таких суб'єктів господарювання. Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджуються та актуалізуються Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України від 05 квітня 2007 року № 877-V “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” (надалі - Закон № 877- V), державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Частиною 2 ст. 2 Закону № 877-V визначено, що дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів валютного контролю, митного контролю на кордоні, державного експортного контролю, контролю за дотриманням бюджетного законодавства, банківського нагляду, державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, державного нагляду (контролю) в галузі телебачення і радіомовлення.

Разом з тим, посилання позивача на положення Законів № 1669, № 877, № 1726 як підставу правового регулювання спірних правовідносин, є неприйнятним з огляду на системний аналіз статей 1, 5, 7 Податкового кодексу України, за якими серед загальних засад встановлення податків і зборів пунктом 7.3 статті 7 передбачено, що будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Стаття 2 Податкового кодексу України встановлює, що зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.

Оскільки норми наведених сторонами законів не відповідають встановленим Податковим кодексом України засадам, їх положення не можуть застосовуватись у межах спірних відносин.

Зазначена позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, яка викладена у судовій постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 805/2210/17-а.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем доведено правомірність своїх дій відповідно до вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до положень ч.1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

З врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про наявність підстав для скасування постанови суду першої інстанції згідно ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 250, 272, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС - задовольнити.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року у справі № 805/3326/17-а – скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволені позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Харцизький трубний завод» до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним та скасування наказу від 25 вересня 2017 року № 2096 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПрАТ «Харцизький трубний завод» - відмовити у повному обсязі.

Вступна та резолютивна частини проголошені в судовому засіданні 20 серпня 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 22 серпня 2018 року.

Судді Т.Г.Арабей

Е.Г. Казначеєв

Т.Г. Гаврищук