Постановление суда № 75999564, 27.07.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

27 липня 2018 року м. Київ № 826/9369/18

Cуддя Окружного адміністративного суду міста Києва Чудак О.М., розглянувши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-виробнича компанія "ЛЕОКОН ГРУПП" до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інженерно-виробнича компанія "ЛЕОКОН ГРУПП" (ТОВ "ІВК "ЛЕОКОН ГРУП") звернулося до суду з позовом до Державної фіскальної служби України (ДФС України), в якому висловило прохання:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 21 грудня 2017 року №456094/38185962;

- зобов'язати ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №2 від 17 листопада 2017 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2018 року позовну заяву ТОВ "ІВК "ЛЕОКОН ГРУП" залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків, зокрема, подання заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску.

На виконання вимог ухвали суду представником позивача подано заяву про усунення недоліків, в якій здійснено посилання на відсутність обставин пропуску строку звернення до суду, оскільки відповідно до пункту 56.18 статті 56, пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України строк оскарження рішення контролюючого органу становить 1095 днів, що підтверджується також і листом Вищого адміністративного суду України від 10 лютого 2011 року №203/11/13-11.

В свою чергу суд, розглянувши викладені ТОВ "ІВК "ЛЕОКОН ГРУП" обставини щодо строку звернення до суду, виходить з того, що відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини четвертої статті 122 КАС України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов’язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб’єкта владних повноважень.

Судом встановлено, що позивач скористався досудовим порядком вирішення спору та звернувся в порядку адміністративного оскарження до Комісії ДФС з розгляду скарг, рішенням якої від 04 січня 2018 року №1321/38185962 скаргу ТОВ "ІВК "ЛЕОКОН ГРУП" залишено без задоволення, а рішення Комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 21 грудня 2017 року №456094/38185962, яке і є предметом оскарження у даній справі – без змін.

При цьому до суду позивач звернувся лише 15 червня 2018 року, тобто з пропуском передбаченого частиною четвертою статті 122 КАС України тримісячного строку на оскарження саме рішення Комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 21 грудня 2017 року №456094/38185962 після застосування процедури досудового врегулювання спору.

Жодних причин пропуску такого строку ТОВ "ІВК "ЛЕОКОН ГРУП" не вказано, а посилання за застосування в такому випадку 1095 днів на оскарження рішення, суперечність між собою норм одного і того ж нормативно-правового акту, наявність неоднозначного (множинного) трактування прав, необхідність прийняття рішення на користь платника податків, застосування листа Вищого адміністративного суду України від 10 лютого 2011 року №203/11/13-11 та практики Європейського суду з прав людини, за встановлених судом обставин є помилковим.

Так, з листа Вищого адміністративного суду України від 10 лютого 2011 року №203/11/13-11, який має рекомендаційний характер, вбачається, що статтею 102 Податкового кодексу України врегульовано питання застосування строків давності визначення податкових зобов'язань, які становлять 1095 днів. Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Тобто, зі змісту даної норми випливає, що платник податків може звернутися до суду з вимогою щодо протиправності податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом 1095 днів з моменту отримання такого рішення.

Разом з тим, рішення про відмову у реєстрації податкової накладної товариства не є рішенням про нарахування грошового зобов’язання в розумінні статей 56, 102 Податкового кодексу України, а тому для оскарження такого рішення застосовується загальний строк звернення до суду – шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Будь-які суперечності та множинність трактування відповідно відсутні.

У випадку застосування адміністративного оскарження рішення про відмову у реєстрації податкової накладної, строк звернення до суду передбачений КАС України і складає три місяці.

Що стосується посилань на позицію й практику Європейського суду з прав людини, який зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992), правило встановлення обмежень доступу до суду у зв’язку із пропуском строку звернення повинно застосовуватись із певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму (рішення у справі «Ільхан проти Туреччини» від 27.06.2000), необхідним є дотримання судами правила вирішення колізій (рішення у справі «Щокін проти України» від 14.10.2010), то суд погоджується з позицією ТОВ "ІВК "ЛЕОКОН ГРУП" щодо їх застосування при вирішенні питання щодо причин пропуску строку звернення до суду.

Однак звертає увагу позивача, що без вказівки на обставини, які позбавили особу можливості своєчасно звернутися до суду, неможливим є вирішення питання про поважність причин, неможливим є застосування гнучкості чи будь-яких інших критеріїв, які б дозволили суду забезпечити особі доступ до правосуддя.

Тобто, суд не може підміняти законодавця вирішуючи який саме строк підлягає застосуванню до конкретного позову. Навпаки, застосовуючи встановлений строк суд повноважний спростити його формалізм.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Тобто, право особи на звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів передбачено конкретно визначеним строком. Це, насамперед, викликано специфікою спорів, що розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

Відповідно до пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Таким чином, при застосуванні процедури адміністративного оскарження (досудового порядку врегулювання спору), застосуванню підлягають положення частини четвертої статті 122 КАС України, якою передбачено строк звернення до суду, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб’єкта владних повноважень.

ТОВ "ІВК "ЛЕОКОН ГРУП" ні в позовній заяві, ні в заяві на усунення її недоліків не вказало причин пропуску вказаного судом строку, що, відповідно, позбавляє і суд можливості надати оцінку поважності причин його пропуску, адже лише наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації права на оскарження рішення Комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 21 грудня 2017 року №456094/38185962 в судовому порядку у строк, встановлений КАС України, може бути підставою для висновку про пропуск строку звернення до суду з поважних причин. Посилання на інший порядок застосування строків, такою причиною, на думку суду, не є.

Відповідно до частин першої, другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

За приписами пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 169, 248, 256 КАС України,

ухвалив:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-виробнича компанія "ЛЕОКОН ГРУПП" до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - повернути позивачу.

Копію ухвали про повернення позовної заяви разом позовною заявою і доданими до неї матеріалами надіслати позивачу.

Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини другої статті 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 295-297 КАС України.

Згідно з підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя О.М. Чудак