Постановление суда № 75964147, 20.08.2018, Приморський районний суд Запорізької області

Копія Справа № 326/930/18

Провадження № 1-кп/326/124/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2018 року м. Приморськ

Приморський районний суд Запорізької області в складі:

головуючої - судді Чапланової О.М.,

при секретарі Назаровій А.Г.,

за участю: прокурора Глянь О.С.,

потерпілого ОСОБА_1,

представника потерпілого – адвоката ОСОБА_2,

захисника – адвоката ОСОБА_3,

обвинуваченого ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі Приморського районного суду Запорізької області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018080340000131 від 05.03.2018 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.365 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду Запорізької області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018080340000131 від 05.03.2018 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.365 КК України.

Обвинувальний акт затверджений прокурором 23 червня 2018 року. Згідно із розписками обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_3 отримали копію обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування 25 червня 2018 року.

Ухвалою суду від 27 червня 2018 року по вказаному кримінальному провадженню було призначене підготовче судове засідання на 25 липня 2018 року, яке за клопотанням представника потерпілого – адвоката ОСОБА_2, та у зв’язку із хворобою обвинуваченого ОСОБА_4 було відкладено на 20.08.2018 року.

Прокурор – Глянь О.С., у підготовчому судовому засіданні просив призначити кримінальне провадження до судового розгляду у відкритому судовому засіданні. Вважає, що під час досудового розслідування були дотримані всі вимоги КПК України, обвинувальний акт складено відповідно до вимог ст. 291 КПК України, підстав для закриття провадження чи повернення обвинувального акту не вбачає. Заперечив проти задоволення клопотання захисника про повернення обвинувального акту, вважаючи зазначене клопотання безпідставним.

Потерпілий ОСОБА_1 та його представник – адвокат ОСОБА_2, підтримали думку прокурора про призначення кримінального провадження до судового розгляду у відкритому судовому засіданні. Клопотання про повернення обвинувального акту прокурору вважають безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню, а обвинувальний акт таким, що відповідає вимогам ст. 291 КПК України.

Крім цього, ОСОБА_2 заявив клопотання про прийняття до розгляду у даному у кримінальному провадженні цивільного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди, яке ухвалою, занесеною до журналу судового засідання, було задоволено.

Захисник обвинуваченого – адвокат ОСОБА_3, заявив клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, оскільки він не відповідає вимогам КПК України. Свої вимоги захисник мотивував тим, що ст. 365 КК України, за якою обвинувачується ОСОБА_4, передбачає таку кваліфікуючу ознаку, як завдання істотної шкоди. Істотною вважається така шкода, яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Зазначена кваліфікуюча ознака в обвинувальному акті не указана. В порушення ст. 291 КПК України обвинувальний акт не містить читку правову кваліфікацію кримінального правопорушення, тому підлягає поверненню.

Обвинувачений – ОСОБА_4, підтримав клопотання захисника про повернення обвинувального акту прокурору.

Суд, заслухавши думку учасників кримінального провадження, вивчивши обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, приходить до таких висновків.

Відповідно до п.1 ч.3 ст. 42 КПК України, пунктів «а» та «b» ч.3 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше право: бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього; мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України обвинувачення – це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Частиною 4 статті 110 КПК України встановлено, що обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України.

Отже, обвинувальний акт це - обґрунтоване відповідно до норм права і сукупністю досліджених доказів твердження органу досудового слідства і прокурора про вчинення певною особою конкретного кримінально караного діяння, яке створює умови для реалізації повноважень учасниками процесу з метою подальшого вирішення кримінальної справи по суті в судовому порядку і можливого покарання обвинуваченого, винність якого хоча й обґрунтована, проте залишається версією обвинувачення в силу презумпції невинуватості і свободи оцінки доказів. Обвинувальним актом встановлюються межі кримінальної відповідальності особи та гарантується можливість реалізації прав особи як обвинуваченого.

До того ж відповідно до вимог ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Обвинувачення повинно бути конкретним, обвинувачена особа реалізує своє право на захист від пред'явленого їй конкретного обвинувачення.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу, тобто за наявності таких порушень вимог процесуального закону, які перешкоджають призначенню справи до судового розгляду. Отже, повернення обвинувального акту прокурору передбачає не формальну невідповідність такого акту вимогам закону, а наявність в ньому таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

У формулюванні обвинувачення повинні бути відображені обставини, які відповідно до ст. 91 КПК України, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме: про подію кримінального правопорушення (час, місце спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету вчинення кримінального правопорушення, обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого та інші.

Правова кваліфікація дій особи в обвинувальному акті повинна містити не тільки посилання на окрему статтю і частину цієї статті кримінального закону, а й точне формулювання у тому числі й об'єктивної сторони кримінального правопорушення, а також кваліфікуючих ознак конкретного кримінального правопорушення.

Наведене свідчить про те, що в обвинувальному акті повинен мати місце як виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, так і формулювання обвинувачення.

ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 365 КК України, а саме: у перевищенні влади та службових повноважень працівником правоохоронного органу, тобто умисному вчиненні працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень, що супроводжувалися насильством, за відсутності ознак катування.

Відповідальність за ч.2 ст. 365 КК України настає за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті (перевищення влади або службових повноважень, тобто умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень, якщо вони завдали істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, інтересам юридичних осіб),- якщо вони супроводжувалися насильством або погрозою застосування насильства, застосуванням зброї чи спеціальних засобів або болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування.

З об'єктивної сторони злочин може вчинятися у формі: 1) перевищення влади або 2) перевищення службових повноважень, які завдали істотної шкоди. При цьому дії службової особи характеризуються тим, що завжди:1) обумовлені службовим становищем винного; 2) пов’язані з реалізацією його службових повноважень щодо потерпілого; 3) явно виходять за межі тих прав та повноважень, які надані особі за посадою або у зв’язку зі здійсненням службових обов’язків; 4) завдають істотну шкоду чи тяжкі наслідки; 5) перебувають у причинному зв’язку з цими наслідками.

Згідно п.3 примітки до ст. 364 КК України, істотною шкодою, зокрема у ст. 365 КК України, вважається така шкода, яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

При цьому, відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 27 жовтня 2016 року справа № 5-99кс16, істотною шкодою у ст.ст. 364, 364-1, 365, 365-2, 367 КК України на даний час, може бути майнова шкода, або прояви немайнової шкоди, але тільки ті, які можуть одержати майнове відшкодування, тобто істотною шкодою може рахуватися будь-яка за своїм характером шкода, якщо вона піддається грошовій оцінці та відповідно до такої оцінки досягла встановленого законодавцем розміру, який в сто і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.

В обвинувальному акті зазначено, що в результаті умисних неправомірних дій ОСОБА_4 відповідно до висновку експерта потерпілому спричинені тілесні ушкодження у вигляді синця лівої щоки, забійної рани та крововиливу на слизовій оболонці верхньої губи, струсу головного мозку, що являються легкими тілесними ушкодженнями, які викликали короткочасний розлад здоров’я. Про завдання діями обвинуваченого істотної шкоди в обвинувальному акті не зазначено. Більш того, зазначено, що матеріальна шкода вказаним кримінальним правопорушенням не завдана.

За конкретних обставин справи, наслідки нематеріального характеру, які піддаються грошовій оцінці (реальна шкода) та відповідно до такої оцінки досягли встановленого розміру «істотної шкоди» із заподіянням шкоди охоронюваним Конституцією України чи іншими законами прав та свобод людини і громадянина (соціального, політичного, морального, організаційного чи, іншого характеру), можуть бути із: спричинення фізичної шкоди - витрати на лікування потерпілої особи, які не обчислені, і з обвинувального акту порушення цього конституційного права ОСОБА_1 не дістало грошової оцінки, не встановлено та не розкрито в чому полягає власне істотна шкода.

У п.п.2,3,5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень» від 26.12.2003 року №15 роз'яснено, що:

- при розгляді справ про перевищення влади або службових повноважень суди відповідно до вимог КПК України повинні з'ясувати службове становище й коло повноважень особи, обвинувачуваної у вчиненні злочину; мотиву, мети і характеру вчинених дій, їх зв'язку зі службовим становищем зазначеної особи та наслідками, що настали. Суди зобов'язані вимагати від органів досудового слідства долучення до матеріалів кримінальних справ про перевищення влади або службових повноважень копій нормативно-правових актів, положень, інструкцій, інших документів, що розкривають характер повноважень службової особи;

- відповідальність за ст.365 КК настає лише за умови, що дії службової особи були зумовлені її службовим становищем і пов'язані з її владними чи службовими повноваженнями. Якщо такого зв'язку не встановлено, дії винного за наявності до того підстав можуть кваліфікуватися за статтями названого Кодексу, що передбачають відповідальність за злочини проти особи, власності, громадського порядку тощо;

- під перевищенням влади або службових повноважень треба розуміти: а) вчинення дій, які є компетенцією вищестоящої службової особи цього відомства чи службової особи іншого відомства; б) вчинення дій, виконання яких дозволяється тільки в особливих випадках, або з особливого дозволу, або з додержанням особливого порядку, - за відсутності цих умов; в) вчинення одноособово дій, які могли бути вчинені лише колегіально; г) вчинення дій, які ніхто не має права виконувати або дозволяти.

При цьому орган досудового розслідування не зазначив, ні при викладенні фактичних обставин кримінального правопорушення, ні в формулюванні обвинувачення, чи були дії обвинуваченого зумовлені його службовим становищем і пов'язані з його владними чи службовими повноваженнями працівника правоохоронного органу, як суб'єкта складу злочину, передбаченого ч.2 ст.365 КК України, коло його повноважень, які саме посадові обов’язки ним виконувались під час вчинення кримінального правопорушення, у чому саме виразилося перевищення влади або службових повноважень, мотив та мету вчинення кримінального правопорушення. За відсутності вказаного формулювання обвинувачення не відповідає кваліфікації злочину.

Такий виклад фактичних обставин справи унеможливить зміну обвинувачення в суді стосовно даних обставин, оскільки зміна обвинувачення в суді згідно вимог ст. 338 КПК України передбачає виключно зміну правової кваліфікації та/або обсягу обвинувачення, але не стосується викладу фактичних обставин кримінального правопорушення.

Суд зазначає, що у кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду.

Суд вважає, що вказані вище недоліки фактично унеможливлюють здійснення судового розгляду, оскільки згідно з вимогами п.13 ч.1, ст.3 та ч.1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, а неконкретність обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, порушує право обвинуваченого ОСОБА_4 на захист.

На стадії підготовчого провадження виконується функція контролю за досудовим розслідуванням, відповідність вимогам КПК України обвинувального акта та організаційна (підготовча) функція до наступної стадії судового провадження - судового розгляду з метою створення належних умов для успішного виконання завдань кримінального судочинства.

Указані порушення, які допущені органом досудового розслідування при викладенні фактичних обставин вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення та складанні обвинувального акта, на думку суду є істотними, оскільки торкаються прав та законних інтересів останнього, зокрема, порушують його право знати у чому його обвинувачують, та захищатись від обвинувачення, і у свою чергу перешкоджають суду повно та всебічно розглянути кримінальне провадження і можуть суттєво вплинути на постановлення законного та обґрунтованого судового рішення.

З урахуванням викладеного, обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору другого відділу процесуального керівництва управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Запорізької області, як такий, що не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись: ст.ст. 110, 291, 293, 314, 369-372, 376, 392-393, 395 КПК України, -

УХВАЛИВ:

Клопотання захисника – адвоката ОСОБА_3, задовольнити.

Повернути обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018080340000131 від 05 березня 2018 року, за обвинуваченням ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.365 КК України, прокурору другого відділу процесуального керівництва управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Запорізької області для усунення недоліків, у зв’язку з його невідповідністю вимогам Кримінального процесуального кодексу України.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя: підпис ОСОБА_5

З оригіналом згідно: суддя О.М. Чапланова

20.08.2018