Решение № 75956718, 09.08.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 серпня 2018 року №826/15353/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1доДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києвіпро скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, контролюючий орган, ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №4262-13 від 21.06.2016 року на суму 439,23 грн., №4265-13 від 21.06.2016 року на суму 14601,38 грн., №4264-13 від 21.06.2016 року на суму 1194,65 грн. про зобов'язання сплатити податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015 рік (з урахуванням уточнюючого адміністративного позову від 24.10.2016).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що будівлі промисловості (складські приміщення), якими володіє позивач, не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а тому податкове повідомлення-рішення №4265-13 від 21.06.2016 року на суму 14 601,38 грн. є протиправним. Крім того, позивач вказує, що податок на нерухоме майно є місцевим податком, а відтак нові (змінені) податки прийняті у 2015 році, можуть бути визнані обов'язковими тільки у 2017 році, відповідно до приписів податкового законодавства. Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а свої права та законні інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

У своїх запереченнях проти позову представник відповідача стверджує, що позивач є власником нежитлових приміщень, які є об'єктом оподаткування податком, який є обов'язковим платежем, відповідно до приписів податкового законодавства, а тому контролюючим органом правомірно прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.10.2016 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення виявлених недоліків.

24.10.2016 року від позивача через канцелярію суду надійшло клопотання, яким усунуто виявлені судом недоліки.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.10.2016 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/15353/16, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

28.11.2016 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява про виправлення механічної помилки, яка була прийнята судом 29.11.2016 року.

19.12.2016 року від представника відповідача надійшло заперечення на адміністративний позов, який прийнятий судом 20.12.2016 року.

Розпорядженням щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ №2727 від 07.04.2017 року, адміністративну справу №826/15353/16 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень передано на повторний автоматичний розподіл справ між суддями.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.04.2017 року прийнято до провадження адміністративну справу №826/15353/16 суддею Шрамко Ю.Т. та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні 13.06.2017 представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Крім того, позивачем у призначеному судовому засіданні надано письмові пояснення у справі, які прийнято судом.

Відповідач у призначене судове засідання явку своїх представників не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується письмовою розпискою від 27.04.2017 року (Т.1, арк. 68).

Згідно ч. 6 ст. 128 КАС України (у редакції, яка діяла станом на момент вчинення відповідної процесуальної дії), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи положення ч. 6 ст. 128 КАС України, беручи до уваги, що прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 13.06.2017 суд ухвалив перейти до розгляду справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані особами, які беруть участь у справі, документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до заяви від 12.02.2015 року, позивачу на праві приватної власності від 22.01.2015 року належить 1/2 частина квартири від загальної площі 78,68 м., за адресою: АДРЕСА_1; нежитлове приміщення загальною площею 107,00 м. кв., за адресою: АДРЕСА_3 та від 10.01.2012 року на нежитлове приміщення загальною площею 1198,8 м. кв., за адресою: АДРЕСА_4 (Т.1, арк. 61).

Відтак, контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення №4262-13 від 21.06.2016 року на суму 439,23 грн., №4265-13 від 21.06.2016 року на суму 14601,38 грн., №4264-13 від 21.06.2016 року на суму 1194,65 грн. про зобов'язання сплатити податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015 рік (Т.1, арк. 31а-32).

Спірні правовідносини регулюються ст.ст. 19, 55, 67 Конституції України, Податковим кодексом України (далі - ПК України), Законом України від 28.12.2014 № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів щодо податкової реформи» (далі - Закон № 71-VIII), у редакції, яка діяла станом на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У силу зазначених вище приписів позивач звернувся з позовом до суду для оскарження рішення органів державної влади, а саме: Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

01 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28.12.2014 № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів щодо податкової реформи», яким було внесено зміни до Податкового кодексу України та введено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

На виконання вимог Закону № 71-VIII, 22.12.2015 року Київська міська рада прийняла рішення №57/57 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві та акцизного податку», яким затверджено положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в м. Києві.

Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України, об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

При цьому, відповідно до пункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема, виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Підпунктом 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України передбачено, що базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.

Тобто, із набранням чинності вказаними положеннями ПК України, фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (за винятком тих, які не є об'єктами оподаткування відповідно до підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України) є платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Разом з тим, пунктом 8.1 статті 8 ПК України визначено, що в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Згідно зі статтею 265 ПК України податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, транспортного податку та плати за землю.

Пунктом 10.1 статті 10 ПК України визначено, що місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно.

Відповідно до пункту 12.3 статті 12 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Отже, з аналізу вищевикладених норм вбачається, що встановлення податку на майно, зокрема податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є безумовним обов'язком місцевої ради, який повинен бути виконаний шляхом прийняття відповідного рішення.

Підпункт 12.3.4. пункту 12.2 статті 12 ПК України імперативно врегульовує порядок опублікування та застосування рішень місцевої ради про встановлення місцевих податків.

Так, рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Підпунктом 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 ПК України встановлено, що у разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об'єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

Відповідно до підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК України податкове законодавство ґрунтується на принципі стабільності.

Так, згідно з вказаною нормою зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Оскільки відповідне рішення прийняте місцевою радою 22 грудня 2015 року, а плановий період для позивача 2016 рік, то застосування контролюючим органом положень ПК України з урахуванням внесених Законом №71-VIII змін щодо оподаткування нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2017 року.

Враховуючи вищевикладене, у контролюючого органу були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та визначення позивачу грошових зобов'язань за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015 рік.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року (справа № 813/3803/16).

Крім того, як вбачається з письмових заперечень відповідача, контролюючий орган погоджується в частині того, що складські приміщення промислових підприємств не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (Т.1, арк. 56).

Відповідно до пункту 86.1 статті 81 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки. До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання (за наявності) та штрафних (фінансових) санкцій. Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов'язання визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пункт 58.1 статті 58 ПК України).

Відтак, у матеріалах справи відсутні, а відповідачем як суб'єктом владних повноважень не надано належних доказів, які стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а саме: акту перевірки, розрахунку до податкового зобов'язання.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідачем не надано доказів, на які останній посилається у своїх письмових запереченнях, а саме: витяги про державну реєстрацію №32575160, №32575824 від 22.01.2015 року, №32814171 від 10.01.2015 року (Т.1, арк. 52-55). Таким чином, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які підтверджують право власності позивача на нерухоме майно.

Внаслідок викладеного, суд дійшов висновку, що посадовими особами Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення не в межах приписів встановлених чинним податковим законодавством, а тому податкові повідомлення-рішення №4262-13 від 21.06.2016 року на суму 439,23 грн., №4265-13 від 21.06.2016 року на суму 14601,38 грн., №4264-13 від 21.06.2016 року на суму 1194,65 грн. про зобов'язання сплатити податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015 рік є протиправними, та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст.6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до положень ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У силу ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції від 15.09.2016 року №4, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 551,21 грн.

Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд вказує про присудження на користь позивача судових витрат у розмірі 551,20 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 5-11, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса: 01010, АДРЕСА_2) до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39669867, адреса: 01011, м. Київ, вулиця Лєскова, 2) задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №4262-13 від 21.06.2016 року на суму 439,23 грн., №4265-13 від 21.06.2016 року на суму 14601,38 грн., №4264-13 від 21.06.2016 року на суму 1194,65 грн. про зобов'язання сплатити податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015 рік.

3. Присудити здійснені ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати у розмірі 551,20 грн. (п'ятсот п'ятдесят одна гривня 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Шрамко