Решение № 75935621, 13.08.2018, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/2311/17

Провадження № 2/545/107/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" серпня 2018 р. Полтавський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Стрюк Л.І.,

при секретарі Артеменко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «СК «Граве Україна» про стягнення страхового відшкодування, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач у вересні 2017 року звернувся до Полтавського районного суду Полтавської області з позовом до відповідачів про стягнення страхового відшкодування. Свої вимоги обґрунтовував тим, що 12.02.2016 року ОСОБА_2, керуючи автомобілем НОМЕР_1, що належить ОСОБА_3 відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, рухаючись по 5 км автодороги Полтава-Олександрія, порушив вимоги п.12.1 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого допустив занос керованого ним автомобіля, виїзд на праве по ходу його руху узбіччя, де скоїв зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, який стояв на узбіччі, під керуванням водія ОСОБА_4, що належав позивачу. Внаслідок ДТП транспортний засіб отримав пошкодження. Позивач звернувся до страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування, проте йому відшкодована лише частина завданої шкоди в розмірі 12997,83 грн. Просив стягнути з ПАТ «СК «Граве Україна» на його користь 37002,83 грн. страхового відшкодування на відновлювальний ремонт та з ОСОБА_3 на його користь грошові кошти за завдану шкоду внаслідок ДТП в розмірі 20412 грн.

Після відкриття провадження у справі позивач надав суду заяву про відмову від частини позовних вимог щодо ОСОБА_3 та зменшив позовні вимоги до ПАТ «СК «Граве Україна» до 37 002 грн.17 коп.

Ухвалою суду від 13.08.2018 року прийнята відмова позивача від позовних вимог щодо ОСОБА_3 та закрито провадження у справі в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошові кошти за завдану шкоду внаслідок ДТП.

Представник відповідача - ПАТ «СК «Граве Україна» - подав письмові заперечення проти позову, у яких зазначив, що страхове відшкодування ОСОБА_1 визначене на підставі висновків звіту про вартість майнового збитку, що проводився суб’єктом оціночної діяльності; розмір збитків визначений на підставі протоколу огляду пошкодженого транспортного засобу, підписаного позивачем, на підставі якого розрахована вартість ремонту (без урахування зносу деталей). Оскільки надані позивачем відомості дефектів, пошкоджень і відмов, кошторис за №14 від 29.02.2016 року, складені ТОВ БФ «Габор» не передбачені законом як документальні підстави для нарахування страхового відшкодування , вартість ремонту розрахована всупереч закону без урахування зносу деталей, не містять відомостей про зв'язок виявлених пошкоджень із страховим випадком, який стався 12.02.2016 року; огляд транспортного засобу проводився без повідомлення та без участі представника відповідача особою, яка не є сертифікованим експертним оцінювачем; позивачем не надані докази щодо виконання зазначених у кошторисі робіт, тому вважає, що виплата страхового відшкодування без проведення відповідної експертизи неможлива. З цих підстав просив у позові відмовити.

У відзиві на змінені позовні вимоги також зазначив, що експерт у висновку №010418 від 15.04.2018 року не надав відповідей на питання щодо встановлення переліку пошкоджень, вартості відновлювального ремонту та матеріального збитку, завданого позивачу внаслідок ДТП 12.02.2016 року, оскільки він не оглядав невідновлений транспортний засіб. Також експертом зазначено, що після ДТП автомобіль позивача ремонтувався. Разом з тим, відсутні відомості про якість, обсяг та достатність проведених робіт, тому невстановленим є вплив на наявність та характер невідремонтованих пошкоджень автомобіля, що ідентифіковані ним станом на 22.03.2018 року та у зв’язку з яким експертом рекомендована заміна опорної рами. З огляду на те, що після ДТП частково відновлений автомобіль експлуатувався близько 2-х років, ця обставина призвела до погіршення технічного стану автомобіля, що не пов’язане із страховим випадком та не охоплюється страховим відшкодуванням.

У судовому засіданні представник позивача підтримав зменшені позовні вимоги та надав пояснення, які за змістом аналогічні тим, що викладені в позовній заяві. Також додав, що внаслідок недостатності коштів, виплачених страховою компанією, ремонт автомобіля проведений частково; визнав той факт, що автомобіль експлуатувався.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог із підстав, викладених у запереченнях та відзиві.

Третя особа – ОСОБА_2 у судове засідання не з’явився, про причини неявки не повідомив.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про відмову в задоволенні позову з таких підстав.

Встановлено, що 12.02.2016 року ОСОБА_2, керуючи автомобілем НОМЕР_1, що належить ОСОБА_3 відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, рухаючись по 5 км автодороги Полтава-Олександрія, порушив вимоги п.12.1 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого допустив занос керованого ним автомобіля,виїзд на праве по ходу його руху узбіччя, де скоїв зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, який стояв на узбіччі, під керуванням водія ОСОБА_4, що належав позивачу відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу(а.с.5,6,7). Згідно з вироком Полтавського районного суду Полтавської області від 20.05.2016 року ОСОБА_2 визнаний винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 210 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, без позбавлення права керування транспортними засобами (а.с.8-9).

Згідно з полісом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортів № АІ / 8871447 ОСОБА_3 застрахував свою цивільно-правову відповідальність у ПАТ «СК «Граве Україна» (а.с.14).ОСОБА_1 23.02.2016 року звернувся до ПАТ «СК «Граве Україна» із заявою-повідомленням про випадок з транспортним засобом (а.с.59). 24.02.2016 року проведений огляд транспортного засобу та складено відповідний протокол (а.с.60). Згідно із звітом №79-D/18/2 від 15.03.2016 року матеріальний збиток, завданий власнику КТЗ ГАЗ 3309 АП 18-09 внаслідок його пошкодження, складає 15 597,40 грн. (а.с.61-70).

ОСОБА_1 20.05.2016 року звернувся до ПАТ «СК «Граве Україна» із заявою про виплату страхового відшкодування (а.с.71). Як вбачається із довідки ПАТ КБ «Приват банк» ОСОБА_5 виплачено страхове відшкодування у розмірі 12 997,83 грн.(а.с.15).

Таким чином, спір між сторонами стосується виплати страхового відшкодування за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести та обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Згідно зі статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

З огляду на зазначені положення ЦК України факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання.

Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка її завдала. Сторонами деліктного зобов'язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Разом з тим, правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.

Відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов'язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5).

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

За змістом статей 9, 22-28, 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування.

При цьому в Законі України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено порядок розрахунку шкоди, пов'язаної з пошкодженням транспортного засобу. Так, відповідно до статті 29 цього Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Такий розрахунок здійснюється згідно з Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика).

Відповідно до пунктів 1.6, 8.1 та 8.3 Методики відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісного транспортного засобу чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту. Вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників колісного транспортного засобу та величини втрати товарної вартості.

Тому вартість відновлювального ремонту пошкодженого у ДТП транспортного засобу більша за вартість матеріального збитку, а вартість матеріального збитку - це та сума, яку за Законом № 1961-IV має сплатити страховик як страхове відшкодування.

З огляду на зазначене сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому внаслідок ДТП шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов'язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов'язком боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.

Згідно із висновком судової автотоварознавчої експертизи № 010418 від 15.04.2018 року, виявлена невідремонтована деформація поперечних балок та коробів задніх та передніх виносних опор рами підйомника. Тріщини по зварювальним швам приварювання поперечної задньої балки з правої та лівої сторони до подовжньої балки опорної рами. Деформація провушин виносних опор та опорних плит. Зміщення по вісі опорної рами відносно шасі підйомника. Деформація кронштейнів кріплення настилу до опорної рами підйомника. Транспортна стійка – зміщена відносно вертикалі, деформує кабіну. У зв’язку з існуванням зазначених пошкоджень судовим експертом рекомендовано провести заміну позиції – опорної рами. На підставі зафіксованих пошкоджень судовим експертом розрахована вартість відновлювального ремонту вантажопідйомника АП 18-09 заводський номер 233 на шасі вантажного автомобіля НОМЕР_3 у цінах на час проведення експертизи та за умови, що виявлені пошкодження відносяться до наслідків ДТП, яка сталася 12.02.2016 року, що становить 116 928, грн.; матеріальний збиток завданий власнику вантажопідйомника АП 18-09 заводський номер 233 на шасі вантажного автомобіля НОМЕР_3 у цінах на час проведення експертизи та за умови, що виявлені пошкодження відносяться до наслідків ДТП, яка сталася 12.02.2016 року, який з технічної точки зору становить 56768 грн.60 коп.(а.с.142-151).

Суд вважає обґрунтованими заперечення відповідача, оскільки експерт у зазначеному висновку не надав відповідей на питання щодо встановлення переліку пошкоджень, вартості відновлювального ремонту та матеріального збитку, завданого позивачу внаслідок ДТП 12.02.2016 року, оскільки він не оглядав невідновлений транспортний засіб. Також експерт зазначив, що після ДТП автомобіль позивача ремонтувався; ця обставина позивачем не заперечується. Проте будь-які відомості про якість, обсяг та достатність проведених робіт відсутні, тому невстановленим є вплив на наявність та характер невідремонтованих пошкоджень автомобіля, що ідентифіковані експертом станом на 22.03.2018 року та у зв’язку з яким рекомендована заміна опорної рами. З огляду на те, що після ДТП частково відновлений автомобіль експлуатувався близько 2-х років, його пробіг за цей час склав 4 583 км=42463км-37 880 км(37 880 км – показник одометра безпосередньо після ДТП, що зазначено в експертному звіті за №79-D/18/2 від 15.03.2016 року; 42463 км – показник одометра на момент огляду експертом 22.03.2018 року), позивачем не спростовані твердження відповідача про те, що ця обставина призвела до погіршення технічного стану автомобіля та не пов’язана із страховим випадком і не охоплюється страховим відшкодуванням.

Також позивачем не надано належних, допустимих та достовірних доказів, які б спростовували твердження відповідача про те, що страхове відшкодування йому визначене відповідно до закону, на підставі висновків звіту про вартість майнового збитку, що проводився суб’єктом оціночної діяльності; розмір збитків визначений на підставі протоколу огляду пошкодженого транспортного засобу, підписаного позивачем, на підставі якого розрахована вартість ремонту (без урахування зносу деталей), без будь-яких зауважень з його боку.

Окрім того, у наданій позивачем відомості дефектів, пошкоджень і відмов та кошторисі за №14 від 29.02.2016 року, складеному ТОВ БФ «Габор», також не значиться про необхідність заміни опорної рами, а вказано лише про виконання ремонтних робіт(усунути деформації опорної рами, виконати ремонт за допомогою зварювання, усунути зміщення опорної рами відносно шасі.

Згідно з ремонтною калькуляцією № 18792 від 15.03.2016 року в переліку робіт, на підставі якого відповідачем здійснено страхове відшкодування позивачу в 2016 році, зокрема, включена вартість таких робіт : 5152 рама вантажної платформи ремонтувати; 5254 опорний кронштейн п пр. ремонтувати; без № рама вантажної платформи ремонтне фарбування ; без № опорн кронштейн п пр. фарбувати (а.с.65).

Будь - яких доказів того, що виявлені несправності автомобіля НОМЕР_3 на момент проведення експертизи знаходяться у безпосередньому причинному зв’язку із ДТП 12.02.2016 року, та не спричинені експлуатацією транспортного засобу протягом більше двох років після ДТП та впливом інших факторів, суду не надано.

Таким чином, у задоволенні позову слід відмовити.

Питання щодо судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 81, 263,265 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «СК «Граве Україна» про стягнення страхового відшкодування - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до апеляційного суду Полтавської області або через Полтавський районний суд Полтавської області протягом 30 днів з дня його проголошенняшляхом подачі апеляційної скарги.

Позивач: ОСОБА_1, адреса місцепроживання : АДРЕСА_1.

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Граве Україна», код ЄДРПОУ 19243047, місцезнаходження : м.Київ, вул. Велика Василівська, буд. 65.

Третя особа: ОСОБА_6, місцепроживання : м.Кам’янське Дніпропетровської області, вул. Залізняка, 31.

Повне рішення складене 16.08.2018 року.

Суддя: ОСОБА_7