Решение № 75907588, 14.08.2018, Ренійський районний суд Одеської області

Справа № 510/1150/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.08.2018 р. Ренійський районний суд Одеської області

у складі: - головуючого судді Дудник В.І.;

-за участю секретаря Тєрєщенко С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (третя особа – Ренійська міська рада Одеської області) про позбавлення права користування житлом та зняття з реєстраційного обліку, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги визнав, щодо їх задоволення не заперечував, просив про розгляд справи без його участі.

Позивач на задоволенні позовних вимог наполягав, просив розглянути справу у його відсутності.

Представник третьої особи – Ренійської міської ради щодо позову заперечень, додаткових заяв не надав.

Відповідно до ч. 7 ст. 128 ЦПК України справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження.

В ході розгляду справи судом були дослідженні наступні докази: копія паспорту позивача; копія посвідки на постійне проживання, оформленої на ім’я відповідача; копія домової книги на житловий будинок № 8 по вул. 25 Чапаєвської дивізії в м. Рені; копія свідоцтва про право на спадщину за законом від 28.12.2004р.; копія свідоцтва про право на спадщину за законом від 22.03.1991р.

Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивач звернувся до суду із позовом та просить визнати відповідача ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням у житловому будинку № 8 по вул. 25 Чапаєвської дивізії в м.Рені Одеської області, зазначивши, що на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом від 22.03.1991р. та від 28.12.2004р. він є власником житлового будинку із надвірними спорудами, розташованого по вул. 25 Чапаєвської дивізії, 8 в м.Рені. Право власності на нерухомість зареєстровано за позивачем у встановленому законом порядку. Як вказує позивач, у липні 2007р. відповідач був тимчасово прописаний на належній йому житлоплощі, коли приїхав з Молдови та мешкав за даною адресою деякий час. Однак, за невідомим позивачу причинами у 2013р. відповідач виїхав з належного позивачу будинку, вивіз свої речі і за спірною адресою більше не з’являвся.

Таким чином, з 2013р. і по теперішній час відповідач на вищевказаній житлоплощі, де він був зареєстрований, не мешкає, реєстрація даної особи носить формальний характер. Вже пройшло майже 5 років з моменту реєстрації відповідача, він за місцем реєстрації не з’являвся, з реєстраційного обліку не знявся. У зв’язку із реєстрацією відповідача на житлоплощі позивач несе додаткові витрати по сплаті комунальних послуг, крім того, він, як власник житла, позбавлений можливості у вирішенні інших, передбачених чинним законодавством, питань.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані, знайшли своє підтвердження у судовому засіданні та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається житлове приміщення протягом 6 місяців. Положеннями ст. 72 ЖК України встановлено, що визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням внаслідок відсутності її понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Згідно із ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім’ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім’ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

За ч. 1 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Відповідно до положень ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

У відповідності із ст. 317, ст. 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до абз. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003р. реєстрація - це внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси, за якою з особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції. Документом, до якого вносяться відомості про місце проживання та місце перебування особи, є у т.ч. паспорт громадянина України.

Таким чином, правовою підставою для перебування на реєстраційному обліку є проживання чи перебування особи за певною адресою.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права користування житловим приміщенням.

Слід також зазначити, що ч. 2 п. 15 постанови Пленуму ВСУ «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 01.11.1996р. вбачає, що при розгляді спорів про право користування жилим приміщенням необхідно брати до уваги, що ст. 33 Конституції гарантує кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування та вільний вибір місця проживання. Це означає, що

наявність чи відсутність прописки самі по собі не можуть бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім'ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.

Виходячи із вищевказаного, матеріалів справи, доводів позивача, викладених у позові, відповідач ОСОБА_2 вже тривалий час не мешкає за спірною адресою, він не являється власником житла, у якому прописаний, не є членом родини позивача, його теперішнє місце проживання позивачу невідоме, оскільки він про себе не повідомляє, за місцем реєстрації не з’являється, в добровільному порядку не знявся з реєстраційного обліку зі вказаної адреси. Згідно наданих документів, позивач є власником житлового будинку № 8 по вул. 25 Чапаєвської дивізії в м. Рені, на житлоплощі якого рахується прописаним відповідач. У зв’язку із тим, що відповідач не проживає у будинку вже достатньо тривалий час, яких-небудь витрат по утриманню житла він не несе, його особистих речей там також немає. Договором, законом або рішенням суду не було встановлено право відповідача на користування ним будинком з підстав ст. 401 ЦК України. У зв'язку із вищевикладеним, є правові підстави для визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням.

Керуючись ст.ст. 12, 76 - 81, 128, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, ст. 41 Конституції України, ст. 317, 319, 405 ЦК України, ст.ст. 71, 72 Житлового кодексу України, ст. ст. 3, 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003р., -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 - визнати таким, що втратив право користування житловим приміщенням у житловому будинку № 8 по вул. 25 Чапаєвської дивізії в м. Рені Одеської області і зняти його з реєстраційного обліку за вказаною адресою.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Суддя В.І. Дудник