№ 75903866, 15.08.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 823/523/18 Суддя (судді) першої інстанції: П.Г. Паламар

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Ключковича В.Ю.,

Кучми А.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Прудиус І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві, у порядку ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 березня 2018 року (повний текст виготовлено 16 березня 2018 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2018 року позивач, ОСОБА_3, звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом у якому просив:

визнати неправомірними дії Золотоніського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо відмови в перерахунку пенсії учасника ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження строкової служби, що став особою з інвалідністю у зв'язку зі зміною ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зробити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_3, який внаслідок ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби став особою з інвалідністю, пенсію з інвалідності з 01 жовтня 2017 року в п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 16 березня 2018 року позовні вимоги задоволено частково:

визнано неправомірними дії Золотоніського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо відмови ОСОБА_3 в перерахунку пенсії учасника ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року;

зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області провести, з дня звернення з заявою про перерахунок, перерахунок та виплату ОСОБА_3 пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до ст.. 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

у задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Зокрема, відповідач зазначає, що позивач не має права на перерахунок пенсії, оскільки брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи не під час проходження дійсної строкової служби, а як військовозобов'язаний, що призваний на збори.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, у судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів на місці ухвалила проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Судом першої інстанції встановлено та сторонами не заперечується, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та віднесений до 1-ої категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, про що свідчить відповідне посвідчення НОМЕР_1 від 27 вересня 2007 року видане Черкаською обласною державною адміністрацією та вкладкою до нього НОМЕР_2.

Відповідно до копії військового квитка НОМЕР_3, позивач проходив строкову військову службу з 12 травня 1973 року по 11 червня 1975 року.

Згідно з посвідченням НОМЕР_4 від 23 березня 2015 року виданого управлінням праці та соціального захисту населення Чорнобаївської РДА, позивач є інвалідом війни ІІ групи.

Відповідно до архівної довідки № 70991 від 12 червня 2012 року, виданої галузевим Державним архівом Міністерства оборони України, позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧЕАС у період з 01 серпня 1988 року по 17 вересня 1988 року.

Згідно з висновком Обласної спеціальної лікарської комісії № 23 від 18 червня 2007 року, позивач має захворювання пов'язане з виконанням військового обов'язку під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Відповідно до довідки № 88 від 11 січня 2018 року, виданої Чорнобаївським районним військовим комісаріатом, позивач призваний на спец збори по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 01 серпня 1988 року по 17 вересня 1988 року.

У листопаді 2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2017 року № 851 «Про внесення змін до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Листом від 28 грудня 2017 року №70/З-10, відповідач відмовив позивачу у перерахунку пенсії та зазначив, ОСОБА_3, як військовозобов'язаний з 01 серпня 1988 року по 17 вересня 1988 року призваний на військові збори та безпосередньо виконував службові завдання з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Оскільки позивач проходив строкову військову службу, а участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС відбувалась не під час проходження останньої, то відсутні підстави для проведення перерахунку пенсії.

Вважаючи, що його права та законні інтереси порушено, позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив частково та зазначив, що ч. 3 ст. 59 Зaкoну Укрaїни «Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи» передбачає призначення та виплату пенсії особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, в тому числі військовозобов'язаним, а не виключно військовослужбовцям строкової служби.

Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Сторонами не заперечується, що позивач проходив строкову військову службу в період з 12 травня 1973 року по 11 червня 1975 року.

У період з 01 серпня 1988 року по 17 вересня 1988 року позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в складі військової частини 15731.

Так, положення ст. 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» стосуються військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

Частиною 3 ст. 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (у редакції Закону № 231-V) було визначено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п'ятикратного розміру заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.

Отже, у ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (у редакції, чинній до 01 жовтня 2017 року), було визначено одну категорію осіб, які мали право на обчислення пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, а саме: особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.

Проте, у ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (у редакції Закону № 796-XII - чинній з 01 жовтня 2017 року), передбачено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 01 січня відповідного року.

Відтак, Законом № 2148-VІІІ розширено перелік категорій осіб, на яких вказана норма розповсюджується, а саме: осіб, які брали участь у інших ядерних аваріях та випробуваннях, а також осіб, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, висловленою в ухвалі від 08 травня 2018 року у справі № 820/1148/18, таке право виникає у зазначених осіб лише за наявності трьох умов у сукупності (розширене тлумачення зазначеної статті без внесення змін до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не допускається):

1) особа має статус особи з інвалідністю;

2) особа отримала статус особи з інвалідність виключно внаслідок участі у ліквідації відповідних наслідків та у військових навчаннях;

3) особа брала участь у ліквідації відповідних наслідків та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби.

Отже, участь у ліквідації відповідних наслідків та військових навчаннях (зборах) повинні збігатись у часі з проходженням дійсної строкової служби.

Натомість, позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (з 01 серпня 1988 року по 17 серпня 1988 року) поза межами проходження дійсної військової служби (з 12 травня 1973 року по 11 червня 1975 року).

Таким чином, правомірним є висновок відповідача про те, що позивач не відповідає всім критеріям, наявність яких обумовлює право особи на вказаний перерахунок, відповідно до положень ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів дійшла висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.

Згідно з положеннями ст.. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог ч. 1 та 2 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, крім іншого, неправильне тлумачення закону.

Судом апеляційної інстанції встановлено невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Заслухавши у судовому засіданні доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково: скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Керуючись ст. 243, 315, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 березня 2018 року - задовольнити.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 березня 2018 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст.. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст виготовлено 15.08.2018

Головуючий суддя Л.В.Бєлова

Судді В.Ю. Ключкович,

А.Ю. Кучма