Решение № 75894607, 06.08.2018, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.08.2018м. ДніпроСправа № 904/1488/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мельниченко І.Ф. за участю секретаря судового засідання Левицької К.Ю.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроолія", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліка-Нова", м. Дніпро

про стягнення заборгованості в сумі 3 092 624, 18 грн.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1; дов. б/н від 13.01.18 р.; представник;

від відповідача ОСОБА_2 дов. б/н від 01.08.18 р. представник.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпроолія" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення 3 000 000 грн., що складають суму заборгованості за Договором позики № 2509/17 від 25.09.2017 р., 20 219, 18 грн. - річних, 72 405 грн. - інфляції.

Ухвалою від 16.04.2018 р. відкрито провадження у справі № 904/1488/18, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 08.05.2018 р.

Одночасно із позовною заявою ТОВ «Дніпроолія» звернулась до господарського суду із заявою про забезпечення позову, в якій останній просить накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю “Ліка-Нова” в межах суми заявлених позовних вимог – 3 096 624, 18 грн.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2018 р. у задоволенні заяви ТОВ “Дніпроолія” про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою від 08.05.2018 р. за клопотанням відповідача господарським судом відкладено підготовче засідання до 22.05.2018 р.

ТОВ "Ліка-Нова" заперечує проти задоволення вимог позивача та зазначає, що посилання останнього на те, що строк повернення отриманої позики до 31 грудня 2017 року, не відповідають дійсності, оскільки строк повернення позики відповідно до п. 4.1. Договору позики складає 31 грудня 2020 року. З огляду на викладене, відповідач вважає вимоги позивача щодо стягнення суми позики та нарахованих на неї сум річних та інфляції безпідставними та необґрунтованими.

Крім того, відповідач зазначає, що ним або його представником не отримувалась претензія про повернення суми позики.

До того ж, відповідач заперечує і проти вимог позивача в частині витрат на професійну правничу допомогу в сумі 100 000 грн., вважаючи їх не доведеними.

Ухвалою від 22.05.2018 р. за клопотанням позивача господарським судом відкладено підготовче засідання до 13.06.2018 р.

Ухвалою від 13.06.2018 р. господарським судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 16.07.2018 р. та відкладено підготовче засідання до 26.06.2018 р., а також зобов’язано відповідача надати копію договору безпроцентної позики № 2509/17 від 25.09.2017 р.

ТОВ «Дніпроолія» не погоджується із доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, зазначаючи, що твердження останнього про те, що строк повернення позики не настав, ні яким чином не підтверджено, оскільки, не надано копію договору позики, який би містив вказану умову.

Крім того, позивач вказує на те, що примірник відзиву, який був надісланий на адресу останнього, суттєво відрізняється від тієї редакції, яка надійшла на адресу суду, а тому вказаний доказ, на думку позивача, відповідно до приписів ч. 9 ст. 80 ГПК України не повинен братись судом до уваги.

До того ж, позивач повідомляє про те, що 22.12.2017 р. невідомими особами було викрадено, зокрема, оригінал Договору безпроцентної позики № 2509/17 від 25.09.2017 р., що підтверджується довідкою Слідчого відділення Шевченківського відділення поліції Дніпропетровського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області від 05.04.2018 № 458/308, складеної в межах кримінального провадження № 12018040640000693.

Разом з тим, позивач вважає, що наявні в матеріалах справи докази, а саме, платіжні доручення та банківські виписки підтверджують факт виникнення між сторонами правовідносин з договору позики.

Вказані вище обставини викладені ТОВ «Дніпроолія» у відповіді на відзив, яка надійшла до суду 14.06.2018 р.

14.06.2018 р. ТОВ «Ліка-Нова» подано клопотання про залучення додаткових доказів до матеріалів справи.

Ухвалою від 25.06.2018 р., у зв'язку з відпусткою судді Мельниченко І.Ф., господарським судом призначено підготовче засідання на 05.07.2018 р.

26.06.2018 р. відповідач подав заперечення на відповідь позивача, та зазначив, що належним чином виконав свій обов’язок щодо надіслання на адресу позивача відзиву на позовну заяву, що підтверджується наданими доказами. Крім того, відповідач вважає, що наданий витяг з ЄРДР про відкрите кримінальне провадження № 12018040640000693 не є належним доказом втрати оригіналу спірного договору, оскільки, у вказаному кримінальному провадженні потерпілою особою є ТОВ «Алом».

Крім того, відповідач не погоджується із посиланнями позивача на те, що позика повинна бути повернута не пізніше 31 грудня 2017 року, оскільки, вважає даний факт ні яким чином не підтверджений.

В підготовчому засіданні 05.07.2018 р. господарським судом Дніпропетровської області було досліджено оригінал договору позики № 2509/17 від 25.09.2017 р., який був наданий відповідачем, а також додаткові угоди до нього.

Ухвалою від 05.07.2018 р. господарським судом Дніпропетровської області відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залучення додаткових доказів, оскільки останні подані з порушенням встановленого строку та без доказів направлення їх позивачу.

Крім того, у вказаній вище ухвалі господарським судом вирішено питання про закриття підготовчого провадження та справу призначено до розгляду на 06.08.2018 р.

06.08.2018 р. у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення (ст.240 Господарського процесуального кодексу України.).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

25.09.2017 р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпроолія», як Позикодавцем (Позивач у даній справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ліка-Нова», як Позичальником (Відповідач у даній справі) укладено Договір безпроцентної позики № 2509/17 (далі – Договір).

Факт укладення вказаного вище Договору визнається сторонами, про що останніми зазначено у своїх письмових поясненнях.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

На виконання умов вказаного Договору, у період з 25.09.2017 р. по 20.12.2017 р. позивач надав відповідачу позику на загальну суму 135 141 800 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями та банківськими виписками, копії яких залучені до матеріалів справи (том 1, а.с. 12-190).

Відповідач здійснив повернення позики на загальну суму 10 855 300 грн., про що свідчать банківські виписки, копії яких залучені до матеріалів справи (том 1, а.с. 191-236).

Звертаючись із даним позовом, позивач посилається на те, що згідно умов Договору позики № 2509/17 від 25.09.2017 р. строк повернення позики настав 31 грудня 2017 року, проте, у встановлений строк відповідач позику в сумі 124 286 500 грн. не повернув, у зв’язку з чим позивач звернувся до відповідача із письмовою претензією.

З огляду на те, що претензія позивача залишилась без відповіді, позивач звернувся до суду із вимогою про стягнення частини заборгованості в сумі 3 000 000 грн. та вимогою про стягнення річних в сумі 20 219, 18 грн., а також інфляції грошових коштів в сумі 72 405 грн.

Заявлені вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1047 Цивільного кодексу України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як вже зазначено вище, ТОВ «Дніпроолія» звертаючись із даним позовом посилається на те, що сторони дійшли згоди про те, що строк повернення позики - 31.12.2017 р., проте, належних доказів, які б це підтверджували, позивачем суду не надано.

До матеріалів справи позивачем не залучено ні оригіналу Договору безпроцентної позики № 2509/17 від 25.09.2017 р., ні його копії, які б містили зобов'язання відповідача щодо повернення позики саме 31.12.2017 р.

Не надавались такі докази позивачем і для огляду в судових засіданнях протягом розгляду даної справи, як не надавались останнім і будь-які інші докази, які б містили інформацію про обов'язок повернення отриманої позики саме 31.12.2017 р.

До того ж, господарський суд звертає увагу на наступне.

Посилання ТОВ «Дніпроолія» на викрадення оригіналу спірного договору невідомими особами, про що, зокрема, свідчить наявність відомостей у Єдиному реєстрі досудових розслідувань (кримінальне провадження № 12018040640000693) та відповідна довідка Слідчого відділення Шевченківського відділення поліції Дніпропетровського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області, не звільняє позивача від обов’язку доказування факту настання строку повернення спірної позики та відповідно прострочення відповідача.

Не заслуговують також на увагу і посилання ТОВ «Дніпроолія» на приписи абз. 2 ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, яким встановлено обов'язок позичальника повернути позику протягом 30 днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги з огляду на те, що дана норма розповсюджується на той випадок, якщо договором не встановлений строк повернення позики, або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги.

Доказів, які б свідчили про те, що строк повернення позики сторонами в спірному договорі встановлено не було, або такий строк в договорі було визначено моментом пред’явлення вимоги, позивачем суду не надано.

Крім того, сторонами неодноразово у судових засіданнях та у своїх письмових поясненнях визнавалось, що строк повернення позики сторонами правочину було встановлено, проте, спір між останніми виник з приводу конкретної дати її повернення.

До того ж слід зазначити, що лист № 13/03/18/2 від 13.03.2018 р. (том 1 а.с. 237-241), який містив вимогу позивача про повернення позики, та який направлявся на адресу відповідача, останнім отриманий не був.

Як вбачається із листа підприємства зв’язку «Укрпошта» № 39-Ю-02-19844/1434 від 11.06.2018 р. (том 2, а.с. 110), вимога позивача, яка наведена у листі № 13/03/18/2 від 13.03.2018 р., повернута за закінченням терміну зберігання - 29.03.2018 р. за зворотною адресою та отримана представником підприємства позивача - 30.03.2018 р.

Таким чином, зважаючи на вище викладене, позивачем не доведено належними доказами прострочення відповідача, а тому вимоги останнього щодо стягнення позики в сумі 3 000 000 грн. задоволенню не підлягають.

Не підлягають задоволенню і вимоги позивача щодо стягнення річних в сумі 20 219, 18 грн. та 72 405 грн. інфляції, оскільки дані вимоги є похідними від вимоги про стягнення суми основної заборгованості, яку судом вище визнано необґрунтованою.

Разом з тим, в матеріалах справи міститься копія Договору безпроцентної позики № 2509/17 від 25.09.2017 р. (том 2, а.с. 111-112) та додаткові угоди до нього (том 2, а.с. 113-118), яка містить умову про те, що строк повернення позики до 31 грудня 2025 року.

Вказана вище копія Договору безпроцентної позики № 2509/17 від 25.09.2017 р. надана відповідачем 14.06.2018 р., проте, остання судом в якості доказу не приймається, з огляду на наступне.

Так, відповідачем був поданий відзив на позовну заяву 22.05.2018 р. (том 2, а.с. 34), в переліку додатків до якого був зазначений Договір безпроцентної позики № 2509/17 від 25.09.2017 р., проте, фактично останній суду наданий не був, як і не був він надісланий на адресу позивача, про що представником останнього було наголошено у підготовчому засіданні.

Ухвалою від 13.06.2018 р. господарський суд зобов'язав відповідача надати копію договору безпроцентної позики № 2509/17 від 25.09.2017 р.

Відповідно до ч. 3, 4, 5, 9 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об’єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Вказана вище копія Договору позики надійшла до суду 14.06.2018 р. разом із клопотанням про залучення доказів (том 2, а.с. 105-106), проте, господарський суд зауважує, що подання даного доказу до суду після спливу строку для надання доказів, не звільняє відповідача від обов'язку обґрунтувати поважність причин його пропуску.

З огляду на те, що відповідачем жодним чином не було обґрунтовано неможливість його подання до суду разом із відзивом на позов та зважаючи на те, що даний доказ не був направлений на адресу позивача, що є порушенням вимог ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у господарського суду відсутні підстави для врахування даного доказу при розгляді справи.

Керуючись ст.ст. 530, 1047, 1049, 1050 Цивільного кодексу України, статтями 73, 74, 75, 80, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроолія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліка-Нова" про стягнення заборгованості в сумі 3 092 624, 18 грн. - відмовити.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Повне рішення складено 16.08.2018

Суддя ОСОБА_3