Решение № 75868994, 06.08.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.08.2018Справа № 910/6908/18

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.

за участю секретаря судового засідання: Яроменко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства

«Українська залізниця»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Скрап-Центр»

про стягнення 114 470, 00 грн.

Представники учасників справи:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Ковальова Л.П. за довіреністю від 25.10.2017.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Скрап-Центр» (далі - відповідач) про стягнення штрафу в сумі 114 470, 00 грн.

Позов мотивований тим, що відповідач, як вантажовідправник, в силу статті 307 Господарського кодексу України, статей 24, 118, 122, 129 Статуту залізниць України зобов'язаний сплатити на користь позивача штраф, оскільки допустив порушення при складенні перевізних документів, а саме зазначив у накладній неправильну масу вантажу, що було виявлено під час проведення переважування і про що було складено відповідний комерційний акт.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.06.2018 відкрито провадження у справі № 910/6908/18, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання призначено на 27.06.2018 року.

20.06.2018 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подано відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого відповідач проти задоволення позову заперечує, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження того, що маса вантажу у вагоні № 67158709 є іншою, ніж вказана відповідачем у залізничній накладній № 33326547. Також. Відповідач зазначає, що Комерційний акт складений з порушенням Правил складання актів, які зареєстровані в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855 та затверджені Наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334,

В судовому засіданні 27.06.2018 року оголошено перерву до 23.07.2018 року.

23.07.2018 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано відповідь на відзив.

23.07.2018 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

В судовому засіданні 23.07.2018 року оголошено перерву до 06.08.2018 року.

01.08.2018 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подані заперечення на відповідь на відзив.

Представник позивача в судове засідання 06.08.2018 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України визначені наслідки неявки в судове засідання учасника справи.

Зокрема, згідно із частиною 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Зважаючи на те, що неявка представника позивача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Водночас, оскільки суд надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 06.08.2018 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05.01.2018 року згідно з накладною № 33326547 зі станції Роток Південно-Західної залізниці на станцію Роя Донецької залізниці вантажовідправником - відповідачем було відправлено вагон № 67158708 з вантажем - лом чорних металів.

У графі 24 означеної накладної було вказано масу вантажу - 56 900 кг. Спосіб визначення маси - на вагонних вагах (150 т) (п. 26 залізничної накладної).

11.01.2018 року на проміжній станції Покровськ Донецької залізниці на підставі Акту загальної форми № 30312 від 10.01.2018 було здійснено комісійне переважування вагону № 67158708 та складено Комерційний акт № 482004/9 від 11.01.2018, згідно з яким комісією у складі: робітник станції - ОСОБА_3, робітник станції ОСОБА_4 (ком. агент), Заст. ДС ОСОБА_5 була проведена перевірка маси вантажу у вагоні. В документі зазначено: брутто відсутнє, тара вагонна - 21 850 кг., нетто 56 900 кг. При подаванні вагона на 150 т. статистичні ваги станції, повірені 24.07.2017, виявлено: фактична маса брутто вагона склала 77600 кг, тара вагона з ПД - 21 850 кг, нетто - 55750 кг, , що менше документа на 1150 кг. Поверхня вантажу нижче бортів на 10-30 см, вкрита листами, зварені, маються зазори між листами до 20 см, маркування рожевою фарбою. Вагон бездверний, люка укручені. Вагон прибував у технічному стані справний, в супроводженні ВОХР Благий, зданий під охорону ВОХР Шулякову. Зав. вантажним двором по штату нема.

На підставі ст. ст. 122, 118 Статуту залізниць України позивачем нараховано відповідачу штраф за невірно вказану у накладній масу вантажу у розмірі п'ятикратної провізної плати в загальній сумі 114 470, 00 грн., стягнення якого є предметом позову у даній справі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 5 ст. 306 Господарського кодексу України загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань (ст. 307 Господарського кодексу України).

Аналогічні положення містить і ст. 908 Цивільного кодексу України.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.(ч. 1 ст. 216 ГК України).

Приписами ст. 920 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про залізничний транспорт" законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.

Статут залізниць України затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457.

Стаття 5 Статуту відносить до компетенції Міністерства транспорту України затвердження нормативних документів на підставі цього Статуту, які є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Згідно зі ст. 6 Статуту накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Під час здавання вантажів для перевезення відправник повинен зазначити їх масу у накладній - основному перевізному документі, який підтверджує укладення договору перевезення вантажу (ст. 37 Статуту).

За правилами ст. 24 Статуту залізниці надано право періодично перевіряти кількість та масу вантажу, зазначених вантажовідправником у накладній, а ст. 122 Статуту установлено відповідальність вантажовідправника у вигляді штрафу за неправильне зазначення в накладній маси вантажу.

Наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 затверджено Правила оформлення перевізних документів. Наказом Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 № 138 "Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів" внесено зміни до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 та викладено їх в новій редакції.

Згідно з п. 1.2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, зі змінами, внесеними відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 № 138 (надалі - Правила), накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем. Для підтвердження приймання вантажу до перевезення один примірник накладної в паперовому вигляді з присвоєним їй номером і датою приймання вантажу надається відправнику. Порядок підтвердження приймання вантажу до перевезення за електронною накладною (із накладенням ЕЦП) визначається договором між вантажовласником і залізницею. Заповнення накладної здійснюється відправником, залізницею, одержувачем згідно з поясненнями, наведеними у додатку 3 до цих Правил.

Обов'язок відправника зазначати у накладній відповідні реквізити, в т.ч. масу вантажу, установлено пунктами 2.1, 2.2, 2.3 Правил. Так, вантажовідправником заповнюється, зокрема, графа накладної "маса вантажу в кг, визначена відправником", де зазначається маса вантажу у кілограмах. У разі визначення маси на вагонних вагах у відповідних графах зазначається маса брутто, тари вагона і нетто вантажу. Відправником також заповнюються графи: "Спосіб визначення маси", де зазначається яким способом визначено масу вантажу. При зважуванні вантажу необхідно зазначити тип ваг: "на товарних вагах", "на вагонних вагах вантажопідйомністю...т", "на елеваторних вагах" чи інших вагах; "Навантаження засобами" - зазначається "відправника", якщо навантаження здійснюється відправником. У графі 55 "Правильність внесених відомостей підтверджую" представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. Представник відправника повинен мати довіреність на оформлення перевезення.

Маса вантажу вважається правильною, якщо різниця між фактично виявленою масою і зазначеною в перевізних документах не перевищує 0,2% (п. 2.6 Правил).

Якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача, з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі ст. 118 Статуту залізниць України. При цьому, відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт (п.5.5 Правил).

Частиною 1 ст. 26 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що обставини, які можуть слугувати підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами. Аналогічну норму містить ст. 129 Статуту залізниць, відповідно до якої обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, складеними станціями залізниць. За правилами цієї статті комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеними у транспортних документах. Вказаною статтею передбачено, що порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами. Правила складання актів затверджені наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334 (далі - Правила).

Пунктом 10 Правил передбачено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Таким чином, пунктом 10 Правил складання актів чітко передбачено посади трьох осіб, які мають право підписувати комерційні акти.

Судом встановлено, що Комерційний акт було складено у присутності зам. ДС ОСОБА_5, ком. агента ОСОБА_4, робітника ОСОБА_3

Проте, з усіх вищевказаних осіб лише зам. ДС ОСОБА_5 (заступник начальника станції) є особою, яка уповноважена підписувати комерційні акти. Інші особи - ком. агент ОСОБА_4 та робітник ОСОБА_3 таких повноважень не мають.

У комерційному акті не обґрунтовано право підписання акта саме цими вказаними особами, не зазначено їх повноваження на підписання такого акта, в результаті чого акт не може вважатись таким, що складений відповідно до вказаних Правил. Зазначення в комерційному акті, що штатним розписом не передбачено посади завідувача вантажного двору судом до уваги не приймається, оскільки п. 10 Правил складання актів надано можливість підпису комерційного акту і іншим особам, зокрема начальнику вантажного району, складу, контейнерного відділу, сортувальної платформи. Разом з цим, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що вказаних посад штатним розписом також не передбачено, або того, що їх обов'язки покладено на інших працівників.

За таких обставин, суд вважає, що комерційний акт, яким засвідчено невідповідність маси вантажу даним, зазначеним у накладній, складений з порушенням вимог Правил складання актів, а тому в даному випадку є неналежним та недопустимим доказом відповідно до ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України.

Також, суд зазначає, що відповідно до пункту 28 "Правил приймання вантажів до перевезення", які зареєстровані в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 № 861/5082 вантажі, завантажені відправником у вагони відкритого типу (платформи, на піввагони, тощо) приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагону, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Відповідно до пункту 7 "Правил приймання вантажів до перевезення" маса вантажів, які перевозяться навалом насипом, наливом, визначається зважуванням на вагонних вагах.

Даний пункт кореспондується з "Правилами перевезення вантажів навалом і насипом", які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 № 542, пункт 1.1. яких трактує, що вантажі які не потребують упакування, в залежності від фракційного складу перевозяться навалом або насипом. У перевізних документах на ці вантажі у графі "найменування вантажу" проставляється "навалом".

У додатку № 1 до цих правил надано перелік вантажів, які допускаються до перевезення навалом або насипом серед яких зазначено - метали чорні.

Відходи та брухт чорних металів відповідно до довідника кодів товарів відповідно до Української класифікації товарів УКТ ЗЕД відносяться до групи 72 чорні метали та мають свій особистий код 7204.

Судом встановлено, що у графі 20 залізничної накладної зазначено "навал", тому вантаж може бути прийнятим до перевезення лише після зважування.

Крім цього, відповідно до пункту 5 "Правил приймання вантажів до перевезення" передбачено, що за домовленістю відправника, залізниці та одержувача вантажу можуть бути встановлені інші способи визначення маси.

Сторонами в накладній узгоджено порядок визначення маси вантажу на 150-тонних вагонних вагах. Графа 26 залізничної накладної відповідно до додатку 3 Правил оформлення перевізних документів "спосіб визначення маси" заповнюється відправником/залізницею та в ній зазначається спосіб визначення маси.

Залізнична накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача, а отже саме в ній сторони домовились щодо саме цього вагону про спосіб визначення маси.

Враховуючи той факт, що залізниця на станції Роток не має залізничних ваг, вантаж за домовленістю між залізницею та вантажовідправником зважувався на вагах заводський № 2378ВВ-150Е/2, що належать ПАТ «РОСАВА», повірених залізницею.

У відповідності з умовами укладеної з відповідачем Угоди № 20 від 10.03.2018 ПАТ «РОСАВА» 04.01.2018 о 21:00 год. забрало завантажений вагон з під'їзної колії вантажовідправника, здійснило зважування та перевезло вагон на залізничну станцію «Роток».

На підставі даних зважування прийомоздавальника ОСОБА_7 від 04.01.2018 на вагах № 2378ВВ-150Е/2 відповідачем у графу 24 залізничної накладної були занесені дані щодо ваги вантажу.

Таким чином, відповідач вніс дані в пункт 24 накладної щодо маси вантажу в перевізний документ на підставі даних ПАТ «РОСАВА», як було узгоджено залізницею та вантажовідправником у графі 26 залізничної накладної.

У розділі 9 залізничної накладної передбачено, що залізниця отримала від відповідача протокол радіаційного обстеження № 1 від 04.01.2018, сертифікат якості на метали чорні вторинні № 1 від 04.01.2018, посвідчення про вибухонебезпечність, хімічну та радіаційну безпечність № 1 від 04.01.2018, акт про походження брухту кольорових і чорних металів № 1 від 04.01.2018 - документи, в яких зазначена вага - 56900 кг. Залізницею вказані документи перевірено і негативних результатів перевірки щодо невідповідності жодного з них, в тому числі і ваги вантажу не повідомлено. Навпаки, вантаж прийнято до перевезення. За таких обставин, оскільки позивачем не було надано належних доказів на підтвердження того, що маса вантажу у вагоні № 67158709 є іншою, ніж вказана відповідачем у залізничній накладній № 33326547, Комерційний акт складений з порушенням Правил складання актів, які зареєстровані в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855 та затверджені Наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Доводи позивача, викладені у відповіді на відзив не спростовують зазначених вище висновків суду, у зв'язку з чим до уваги не приймаються.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 73, 76-79, 86, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Скрап-Центр» про стягнення 114 470, 00 грн.

2. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Відповідно до частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

4. Згідно з підпунктом 17.5. пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 13.08.2018 року.

Суддя М.Є. Літвінова