№ 75868162, 08.08.2018, Апеляційний суд Кіровоградської області

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 серпня 2018 року м. Кропивницький

справа № 387/593/17

провадження № 22-ц/781/1413/18

Головуючий у суді І-ї інстанції Майстер І.П.

Апеляційний суд Кіровоградської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Єгорової С.М., суддів: Дуковського О.Л., Кіселика С.А.,

секретар судового засідання Савченко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Паіцики Олега Васильовича, який представляє інтереси ОСОБА_3, на рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 21 травня 2018 року за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю "Згода", треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Новолутківська сільська рада Добровеличківського району Кіровоградської області, Державна архітектурно-будівельна інспекція у Кіровоградській області про усунення перешкод у володінні та користуванні майном,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 року Паіцика Олег Васильович, який діяє в інтересах ОСОБА_3, звернувся в суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Згода" (далі ТОВ "Згода"), треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Новолутківська сільська рада Добровеличківського району Кіровоградської області, Державна архітектурно-будівельна інспекція у Кіровоградській області, про зобов'язання відповідача усунути перешкоди у володінні та користуванні майном позивача шляхом знесення частини складського приміщення розташованого за адресою: АДРЕСА_3, яка знаходиться в 50 метровій зоні від домоволодіння АДРЕСА_3

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що ОСОБА_3 на праві приватної власності належить домоволодіння АДРЕСА_3. Поряд з її домоволодінням, на відстані 25,24 м., за адресою АДРЕСА_3, Добровеличківського району, Кіровоградської області відповідач збудував складське приміщення (ангар) для зернових культур та використовує його за призначенням. На неодноразові звернення позивача про усунення перешкод у володінні та користуванні майном відповідач не реагує, ігнорує вимоги про їх усунення, грубо порушуючи державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів, відповідно до яких визначено розміри санітарно-захисних зон для складів та овочесховищ. Порушення відповідачем цих правил заважає нормальному ритму життя позивача, що спонукало звернутися до суду з відповідним позовом.

Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 21 травня 2018 року відмовлено у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі позивачем ставиться питання про скасування судового рішення з підстав неправильного застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права і ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.

Зазначено, що суд неповно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам. Не дано оцінки тому, що спірне складське приміщення розташоване на відстані не більше 30 метрів від її будинку. По суті це приміщення виконує функції елеватора, в якому проводиться очищення, осушення, зберігання зерна, його відгрузка та вивезення. У зв'язку з цим з території складського приміщення майже цілодобово чути значний шум від механізмів та обладнання, що використовується відповідачем. Під час відвантаження та вивезення зерна (з літа до весни) з території складу піднімається пил, що осідає на подвір'ї позивача, викликає задуху, утруднює дихання її членів її сім'ї, шкодить їх здоров'ю. Через пил вона навіть не має можливості висушувати випрану білизну. Позивача також турбує протипожежна безпека її обійстя.

Складське приміщення побудоване відповідачем з грубим порушенням Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я від 19.06.96 року № 173 (із змінами), яких визначено санітарно-захисних зон для складів та овочесховищ. Згідно із додатком № 6 цих правил, розмір санітарно-захисної зони для складів зберігання зерна складає 50 метрів.

Відзначає, що дане порушення підтверджується зокрема висновком судової будівельно-технічної експертизи від 13.02.2018 року № 1535/1536/17-27, яку призначено судом за клопотанням сторони позивача.

Вважає, що порушення відповідачем Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів при зведені спірного складського приміщення є підставою для задоволення її позову.

ТОВ "Згода" подало відзив на апеляційну скаргу, в якому ставиться питання про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.

Учасники справи в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись відповідно до вимог ст.ст. 128-131 ЦПК України.

Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним нормам процесуального права.

В обґрунтування відмови у задоволенні позову суд посилався на те, що позивач не довела суду наявність однієї з двох умов-істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб та істотного порушення будівельних норм і правил, необхідних для постановлення рішення про знесення зведеної відповідачем споруди, що зведена відповідачем споруда порушує її права як власника домоволодіння по АДРЕСА_3, яка саме шкода та в якому розмірі спричинена її домоволодінню чи їй та її матері.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що судом не встановлена самочинність будівництва зерноскладів №1, №2, №3 за адресою Кіровоградська область, Добровеличківський район, с. Новолутківка, оскільки договором оренди землі від 26.12.2011 підтверджено факт надання земельної ділянки в оренду ТОВ "Згода", а свідоцтвом про право власності на нерухоме майно виконавчого комітету Новолутківської сільської ради від 27.12.2012 року підтверджується належність відповідачеві на праві власності 1/1 частки - будівлі зерноскладу №1 загальною площею 3511,0 кв. м., будівлі зерноскладу №2, С загальною площею 3801,8 кв. м., будівлі зерноскладу №3, П загальною площею 3541,2 кв. м.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є не порушеним.

Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню ( стаття 386 ЦК України).

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб ( ст. 316 ЦК України).

Статтею 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ст. 319 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Стаття 386 ЦК передбачає, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами статей 16, 386, 391 ЦК України.

Встановлено і підтверджується матеріалами справи, що згідно свідоцтва про право власності серії НОМЕР_3, індексний номер 47277340, виданого 10.11.2015 Реєстраційною службою Добровеличківського районного управління юстиції Кіровоградської області, встановлено, що ОСОБА_3 на праві власності належить земельна ділянка, кадастровий номер НОМЕР_2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,25 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна:771797335217 (а.с.11 т.1).

Листом Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Кіровоградській області Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 27.02.2017 №1011-1.30/4/28, ОСОБА_3 повідомлено, що 23.03.2017 посадовими особами Управління був здійснений виїзд, однак, уповноважені особи ТОВ "Згода" за вказаною адресою були відсутні, а також за місцем знаходження керівництво ТОВ "Згода" також було відсутнє. Працівником току було відмовлено посадовим особам Управління у доступі до приміщення складу. Пунктом 9 Порядку здійснення архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою КМУ від 23.05.2011 року № 553, визначено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб'єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об'єкт будівництва. За вищевказаних обставин провести перевірку, здійснити необхідні заміри та встановити відповідність санітарно-захисної зони вимогам ДБН Б.2.4-4-97 не вбачається можливим ( а.с.12 т.1).

Державною санітарно-епідеміологічною службою України, у листі № 04.01-20-256/35-П від 21.12.2015 повідомлено, що згідно із Додатком №6 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19.06.1996 року № 173( із змінами), розмір санітарно-захисної зони для складів зберігання зерна складає 50 метрів (а.с.13 т.1).

Відповідно до технічного звіту про геодезичні роботи щодо топографічного знімання земельної ділянки, розташованої за адресою: Кіровоградська область, Добровеличківський район, АДРЕСА_3 на замовлення ОСОБА_3 встановлено, що горизонтальна зйомка земельної ділянки виконана переважно полярним методом в масштабі 1:1000. В умовах обмеженої видимості були застосовані способи перпендикулярів, створів, зачісок та обміру будівель за допомогою металевої рулетки. Внаслідок горизонтальної зйомки вирахувано площу земельної ділянки та складено план інвентаризації земельної ділянки в масштабі 1:1000 ( а.с.14-18 т.1).

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно виконавчого комітету Новолутківської сільської ради від 27.12.2012 , встановлено, що ТОВ "Згода" має у приватній власності 1/1 частку - будівлі зерноскладу №1 загальною площею 3511,0 кв.м., будівлі зерноскладу №2, С загальною площею 3801,8 кв.м., будівлі зерноскладу №3, П загальною площею 3541,2 кв.м. Підстава видачі свідоцтва є рішення виконавчого комітету Новолутківської сільської ради № 46 від 25.10.2012 ( а.с.47 т.1).

Згідно витягу про державну реєстрацію прав, номер витягу 37020388 від 27.12.2012, реєстраційний номер 38863583, тип об'єкта комплекс будівель зерноскладів №1, №2, №3 за адресою АДРЕСА_3, с. Новолутківка, Добровеличківського району, Кіровоградської області, власником є ТОВ "Згода" ( а.с.48 т.1).

Відповідно до зареєстрованої інспекцією ДАБК декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 14.06.2012 за №КД 14212098359 проведена реконструкція критого току в с. Новолутківка, Добровеличківського району, Кіровоградської області, за проектною документацією - робочим проектом реконструкції критого току, наказ №50 від 29.03.2012 року, за своєю потужністю об'єкт, в тому числі спірний зерносклад призначений для зберігання зерна загальним об'ємом 10000 куб.м кожний. Користування земельною ділянкою під об'єктом будівництва на підставі договору оренди земельної ділянки від 26.12.2011 року. Забудовник задекларував, що на об'єкті виконані всі роботи, передбачені проектною документацією, згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами (а.с. 49-55 т. 1).

Як вбачається з договору оренди землі від 26.12.2011 року, укладеного між Новолутківською сільською радою та ТОВ "Згода", акту про передачу та прийом земельної ділянки, об'єктом оренди є земельна ділянка загальною площею 2,7763 га, у тому числі господарські двори - 2,7763 га, на якій знаходиться будівля складу (а.с.56-60 т.1).

З розрахунку розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, грошова оцінка яких проведена станом на 01 січня 2011 року, розмір орендної плати становить 34093,00 гривні (а.с.61 т.1).

Актом про встановлення та погодження в натурі меж земельної ділянки №2 без дати, підтверджено факт передачі ТОВ "Згода" в оренду терміном на 49 років з правом подальшого викупу для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, межі земельної ділянки визначено та погоджено в натурі та при визначення в натурі меж земельної ділянки було закладено 2 межових знаки довгострокового зберігання (а.с.62-63 т.1).

Відповідно до акту вибору території від 02.04.2010 року, визначено територію, яка може бути виділена площею 15000 м.кв., для споруд -7068 кв.м., що відповідає вимогам ДБН для розташування даного об'єкта під будівництво критого току в с. Новолутківка, Добровеличківського району (а.с.97-101 т.1).

Проте, зі схеми до зазначеного акту вибору території не вбачається узгодження місця розташування приміщень критого току з власниками сусідніх домоволодінь, відстань до яких менша мінімально допустимої за будівельними і санітарними нормами.

З витягу погосподарської книги №5 від 15.09.2016 року за № 301 та інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна ОСОБА_3 є власником житлового будинку з господарськими будівлями, по АДРЕСА_3 Добровеличківського району, Кіровоградської області (а.с.104-105 т.1).

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_3 належить житловий будинок АДРЕСА_3 (а.с.139 т.1), право власності набуте в порядку спадкування на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 14.04.2014 року (а.с.140 т.1).

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 10.11.2015 року, індексний номер 47277340 встановлено, що об'єктом нерухомого майна є земельна ділянка площею 0,25 га, за адресою АДРЕСА_3 (а.с.141 т.1).

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК).

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема висновком експерта (ч. 1, п. 2 ч.2 ст. 76 ЦПК).

Згідно висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 13.02.2018 № 1535/1536/17-27, проведеної на підставі ухвали Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 13 листопада 2017 року, встановлено, що фактичне розташування комплексу будівель зерноскладів АДРЕСА_3 по відношенню до житлового будинку за адресою Кіровоградська область, Добровеличківський район, АДРЕСА_3, а саме зерноскладу № 2 не відповідає вимогам державних будівельних норм п.4.5 ДБН 360-92**, згідно яких відстань між житловим будинком та зерноскладом повинна бути не менш 50 м., фактично вона дорівнює 25.3 м. Вирішення цього питання можливе частковим демонтажем зерноскладу №2 до виконання відстані вказаної у п.4.5 ДБН 360-92**, а саме 50 метрів від житлового будинку до найближчого зерноскладу. (а.с.156-161 т.1).

В суді першої інстанції експерт ОСОБА_6 пояснював, що дійсно має місце порушення п.4.5 ДБН 360-92, усунення такого порушення можливе лише демонтажем зерноскладу № 2.

Суд першої інстанції зазначив, що встановлення порушення будівельних та санітарних норм при проведенні будівництва не є підставою для знесення будівель, що використовуються ТОВ „Згода".

Колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції.

Ухвалюючи рішення про відмову у позові, суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що спірний зерносклад, побудований відповідачем з порушенням державних будівельних норм, порушує права ОСОБА_3, оскільки спірне нерухоме майно розташовано на відстані від належного останній на праві власності в порядку спадкування житлового будинку - 25.3 м, всупереч вимогам п.4.5 ДБН 360-92**, згідно яких відстань між житловим будинком та зерноскладом повинна бути не менш 50 м., та позбавляє позивача можливості безпечно володіти і користуватись своїм майном: земельною ділянкою і житловим будинком, не зазнаючи шкідливого впливу від наближеності зернового складу, для розміщення якого передбачена захисна зона 50 метрів.

Як зазначено у висновку судової будівельно-технічної експертизи відповідно до акту вибору території від 02.2010 року було вибрано розташування двох приміщень току в с. Новолутківка Добровеличківського району Кіровоградської області поряд з існуючим зерноскладом, який розташований з дотриманням необхідної відстані до житлової забудови. Проте запроектовані зерносклади розташували в бік житлових забудов, що призвело до порушення будівельних норм щодо мінімальних санітарно-захисних розривів для всіх виробничих будівель і складів.

Згідно зі ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, не відведеній для цієї мети, чи без належного дозволу, чи належним чином затвердженого проекту, чи з істотними порушеннями будівельних норм та правил. Згідно з Порядком надання дозволу на виконання будівельних робіт, самочинними вважається такі роботи, що ведуться без дозволу на їх виконання, що надається інспекціями архітектурно- будівельного контролю, без перереєстрації цього дозволу в установлені строки, а також виконання не вказаних в дозволі будівельних робіт, без розробленої та узгодженої в установленому порядку проектної документації, з грубим порушенням будівельних норм та правил, проектних рішень, самочинне змінення архітектурного виду будівель і споруд під час їх експлуатації, а також будівництво будівель та споруд на земельній ділянці, без належно оформлених прав.

Таким чином, будівля може бути визнана самочинною при наявності хоча би однієї із вказаних умов: - зведення об'єкту нерухомості на земельній ділянці без оформлення належним чином прав на цю земельну ділянку; - зведення об'єкту нерухомості на ділянці, що виділена для іншої мети; - відсутність належним чином розробленої та погодженої проектної документації, необхідних дозволів на будівництво об'єкту; - істотне порушення містобудівних та будівельних норм та правил.

Згідно зі ст. 23 Закону України "Про планування та забудову територій" під будівництвом розуміється не тільки здійснення нового будівництва, але й реконструкція, реставрація, капітальний ремонт, облаштування об'єктів містобудування, розширення та технічне переоснащення підприємств. Тому негативні наслідки у формі передбаченою законом відповідальності, наступають у всіх випадках самочинної поведінки при будівництві, незалежно від його форм.

Відповідно до п.4.5 Державні будівельні норми України ДБН 360-92** Містобудування „Планування і забудова міських і сільських поселень» - Мінімальні санітарно-захисні розриви для всіх виробничих будівель і складів, які не виділяють у навколишнє середовище шкідливих з неприємним запахом і пожежонебезпечних речовин, не створюють підвищення рівнів шуму, вібрації, електромагнітних випромінювань і не вимагають під'їзних залізничних шляхів, повинні бути не менше 50 м.

Відстань від житлового будинку по АДРЕСА_3, до збудованого зерноскладу №2 по АДРЕСА_3 дорівнює 25,3 м., що не відповідає будівельним нормам п.4.5 ДБН 360-92**. Ця відстань підтверджується технічним звітом ТОВ «Укрлендпроект», який виконано на підставі технічного завдання від 02 березня 2016 року (а.с.14-18 т.1).

Судом першої інстанції не взято до уваги доводи позивача про те, що внаслідок розташування зерноскладу № 2 на відстані від належного їй будинку менше 50 м, фактично 25.3 м, порушується нормальний ритм життя через шум і пил при очищенні та сушінні зерна, з'явилась велика кількість жуків та пилу на території її домоволодіння, не враховано висновок будівельно-технічної експертизи від 13.02.2018 № 1535/1536/17-27, відповідно до якого фактичне розташування комплексу будівель зерноскладу №2 по відношенню до житлового будинку позивача не відповідає вимогам державних будівельних норм п.4.5 ДБН 360-92**, чинить перешкоди позивачу у користуванні і володінні майном.

Вказані доводи не спростовані відповідачем, який заперечує наявність порушень, проте не надає можливості посадовим особам державної архітектурно-будівельної інспекції провести перевірку, здійснити заміри та встановити відповідність санітарно-захисної зони вимогам ДБН Б.2.4-4-97 (а.с.12, 24).

Під час розгляду справи в суді першої інстанції ТОВ „Згода" подало заяву про застосування позовної давності до позовних вимог ОСОБА_3, посилалось на те, що її право власності на житловий будинок АДРЕСА_1зареєстровано 14.04.2014 року, їй стало відомо про порушення вказані у позовній заяві, а з позовом ОСОБА_3 звернулася лише 10.07.2017 року, тобто з пропуском строку позовної давності.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 ЦК України).

Встановлено, що ОСОБА_3 набула право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_3 в 2015 році, що підтверджується копією свідоцтва про право власності серії НОМЕР_3, індексний номер 47277340, виданого 10.11.2015 Реєстраційною службою Добровеличківського районного управління юстиції Кіровоградської області (а.с.11 т.1).

Позивач зверталася до державної архітектурно-будівельної інспекції у Кіровоградській області Державної архітектурно-будівельної інспекції України щодо встановлення наявності порушень її прав з боку відповідача, листом від 27.02.2017 року №1011-1.30/4/28 її повідомлено, що 23.03.2017 року посадові особи здійснили виїзд, однак, за відсутності уповноважених осіб ТОВ "Згода" працівником току було відмовлено у доступі до приміщення складу. Пунктом 9 Порядку здійснення архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою КМУ від 23.05.2011 року № 553, визначено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб'єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об'єкт будівництва. За вищевказаних обставин провести перевірку, здійснити необхідні заміри та встановити відповідність санітарно-захисної зони вимогам ДБН Б.2.4-4-97 визнано неможливим (а.с.12 т.1).

Листом Державної санітарно-епідеміологічної служби України від 21.12.2015 року позивача повідомлено, що згідно з додатком №6 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19.06.1996 року № 173 ( із змінами), розмір санітарно-захисної зони для складів зберігання зерна складає 50 метрів (а.с.13 т.1).

Також, позивачем в 2016 році замовлено технічний звіт про геодезичні роботи щодо топографічного знімання земельної ділянки, розташованої за адресою: Кіровоградська область, Добровеличківський район, АДРЕСА_3, згідно якого відстань між вказаним будинком та складським приміщенням відповідача встановлено 25,24 кв. м. ( а.с.14-18 т.1).

За таких підстав, ОСОБА_3 не пропущено встановлений законом строк позовної давності звернення до суду за захистом своїх порушених прав.

Відповідно до частин першої та другої статті 389 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

З урахуванням змісту статті 376 ЦК України в поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 цього Кодексу вимоги про знесення самочинно збудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умови доведеності факту такого порушення самочинною забудовою.

Зазначені положення узгоджуються з нормами статей 3, 15, 16 ЦК України.

Таким чином, суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і, залежно від установленого, - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до частини сьомої статті 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.

Збудований об'єкт нерухомості може бути знесений особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за її рахунок лише на підставі судового рішення у випадках, передбачених частинами четвертою та сьомою статті 376 ЦК України: а) якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, що здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці; б) якщо така забудова порушує права інших осіб; в) якщо проведення перебудови об'єкта є неможливим; г) особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, відмовляється від проведення перебудови відповідно до прийнятого судом рішення.

Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише за умови вжиття всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту), допустиме лише за умови, якщо неможливо здійснити перебудову нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови.

Судом встановлено, що спірний зернослад розташований на земельній ділянці, яка передана на підставі договору оренди землі у користування "Згода", відстань від житлового будинку по АДРЕСА_3, до збудованого зерноскладу №2 по АДРЕСА_3 дорівнює 25,3 м., що не відповідає будівельним нормам п. 4.5 ДБН 360-92**.

Захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння, передбачений статтею 391 ЦК України.

Згідно з положеннями цієї статті власник майна має право вимагати усунення будь-яких порушень його права власності, гарантованого статтею 41 Конституції України, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням володіння.

Підставою для подання позову згідно з цією нормою є вчинення третьою особою перешкод власнику, посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей.

Право власності має захищатися лише при доведеності самого факту його порушення із застосування наслідків.

Вирішуючи питання про знесення нерухомого майна, суди в кожному випадку з'ясовують, яку частину земельної ділянки займає споруджена будівля, її розмір і конфігурацію, яка частина будівлі підлягає знесенню, чи не вплине знесення окремих конструктивних елементів будинку на його міцність і безпечність.

Відповідач не надав належних та допустимих доказів того, що самочинне будівництво проведено відповідно до будівельних норм та стандартів, узгоджується із екологічними, пожежними та санітарними нормами. Дії відповідача порушують загальні засади цивільного законодавства України, оскільки кожен громадянин України має право розраховувати, що будівництво буде здійснюватися у встановленому законом порядку без створення загрози для оточуючих, у випадку ігнорування законних вимог державних органів та не вжиття заходів до приведення будівництва у відповідність з будівельними нормами, права позивача підлягають захисту у судовому порядку.

У зв'язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, на підставі ст. 376 ЦПК України, оскаржене судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог та усунення позивачу перешкод у володінні та користуванні її майном шляхом зобов'язання відповідача частково демонтувати зерносклад № 2 по вул. Стрижака в с. Новолутківка Добровеличківського району Кіровоградської області до виконання відстані вказаної у п.4.5. Державних будівельних норм України 360-92, а саме 50 метрів від житлового будинку АДРЕСА_2, до найближчого зерноскладу.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, відповідно до вимог статті ст. 141 ЦПК України та Закону України "Про судовий збір", з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 371, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Апеляційний суд Кіровоградської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Паіцики Олега Васильовича, який представляє інтереси ОСОБА_3, задовольнити частково.

Рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 21 травня 2018 року скасувати.

Позов ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю "Згода", треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Новолутківська сільська рада Добровеличківського району Кіровоградської області, Державна архітектурно-будівельна інспекція у Кіровоградській області про усунення перешкод у володінні та користуванні майном задовольнити частково.

Усунути ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідент. номер НОМЕР_1, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_3, перешкоди у володінні та користуванні її майном шляхом зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "Згода", ЄДРПОУ 31174509, місцезнаходження: вул. Центральна, 84, смт. Добровеличківка, Кіровоградської області, частково демонтувати зерносклад № 2 по вул. Стрижака в с. Новолутківка Добровеличківського району Кіровоградської області до виконання відстані вказаної у п.4.5. Державних будівельних норм України 360-92, а саме 50 метрів від житлового будинку АДРЕСА_2, до найближчого зерноскладу.

У відшкодування понесених судових витрат стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Згода", ЄДРПОУ 31174509, місцезнаходження: вул. Центральна, 84, смт. Добровеличківка, Кіровоградської області,на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідент. номер НОМЕР_1, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_3, сплаченого судового збору в сумі 1600 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня їїприйняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення (постанову) складено 14 серпня 2018 року.

Головуючий: С.М. Єгорова

Судді: О.Л. Дуковський

С.А. Кіселик