Приговор № 75864092 от 13.08.2018 , Коломацький районний суд Харківської області

Справа № 625/199/17 Провадження № 1-кп/625/4/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.08.18 року с. Різуненкове

Коломацький районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді - Лосєва Д.К.,

за участю секретарів - Калюжної Л.Д., Рахімової О.Б.,

прокурорів - Турбара А.В., Середи С.С.

захисника обвинуваченого - Неженець Т.І.

Представників потерпілих та цивільних позивачів - ОСОБА_2

цивільного позивача - ОСОБА_3

представника цивільного позивача - ОСОБА_4

представників цивільного відповідача - ОСОБА_5

обвинуваченого - ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с. Різуненкове Коломацького району Харківської області матеріали кримінального провадження №12017220000000583 від 19 квітня 2017 року за обвинуваченням ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Тимченки Чорнобаївського району Черкської області, громадянина України, освіта середня-спеціальна, перебуваючого у цивільному шлюбі, утриманців не маючого, офіційно непрацюючого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

19 квітня 2017 року близько 08:30 години ОСОБА_6. керуючи технічно справним автомобілем «Mercedes-Benz 313 CDI» д.н.з. НОМЕР_1, який належить ОСОБА_7 та рухаючись по автодорозі «Київ-Харків-Довжанський» зі сторони м. Києва в напрямку м. Харкова в районі 402км + 200 м на території Коломацького району Харківської області, в умовах недостатньої видимості дороги в напрямку руху, яка на момент події не перевищувала 100 м., у погодних умовах у вигляді дощу зі снігопадом, розпочав обгін попутно слідуючого автомобіля, не переконавшись в безпеці маневру та в тому, що зустрічна смуга вільна від транспортних засобів, тим самим грубо порушив вимоги п.п.10.1, 14.2 в) та 14.6 г) Правил дорожнього руху України, згідно з якими, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху; смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані; обгін заборонено: у кінці підйому, на мостах, естакадах, шляхопроводах, крутих поворотах та інших ділянках доріг з обмеженою оглядовістю чи в умовах недостатньої видимості. У зв'язку з невиконанням вказаних вимог Правил, ОСОБА_6 виїхав на зустрічну смугу та допустив зіткнення з зустрічним автомобілем «MAN 14.272» д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_8, який належить ОСОБА_3 в цей час рухався по своїй полосі руху в результаті чого загинули пасажири автомобіля «Mercedes-Benz 313 CDI» д.н.з. НОМЕР_1, а саме: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12. Крім того, під час дорожньо-транспортної пригоди було травмовано декілька пасажирів автомобіля «Mercedes-Benz 313 CDI» д.н.з. НОМЕР_1, а саме: ОСОБА_13, який отримав тяжкі тілесні ушкодження у вигляді поєднаної черепно-мозкової травми та травми обличчя у формі струсу головного мозку, втиснутих переломів передніх та зовнішніх відділів обох верхньо-щелепних пазух, перелами кісток гратчастого лабіринту, переламу переднього відділу нижньої щелепи в області перших зубів, переламу альвеолярного відростку верхньої щелепи, екстракції 1,2-го зубів на верхні щелепі праворуч, та 1,2-го зубів ліворуч, субкон'юнктивального крововиливу лівого ока, з наявністю синців в обох навколоочних областях, забито-рваної рани на переніссі, підборідді та слизової нижньої губи, множинних саден на обличчі, закриту травму груді у вигляді лівобічного гідро-пневмотораксу з колабуванням легені на 1/3 верхньої долі, на ? нижньої долі, травму правого променево-зап'ясткового суглобу у вигляді закритого уламкового внутрішньо-суглобового перелому мета епіфізу променевої кістки з незначним зміщенням та ОСОБА_14, яка отримала тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості у вигляді поєднаної черепно-мозкової травми та травми обличчя у формі струсу головного мозку з наявністю субкон'юнктивального крововиливу та множинних ран на верхньому повіці лівого ока, множинних саден на обличчі, закриту травму грудної клітини у вигляді косого перелому заднього відрізку 5-го ребра ліворуч, травму тазу у вигляді перелому лобкової кістки праворуч в області лівого крижовоклубового зчленування, травми лівого колінного суглобу у вигляді виливу крові в його порожнину.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у пред'явленому обвинуваченні визнав у повному обсязі і дав покази про обставини скоєння ним кримінального правопорушення відповідно до обвинувачення. В скоєному щиро розкаявся, крім того пояснив, що правопорушення вчинив з необережності.

Потерпіла ОСОБА_14 надала суду заяву, в якій просила суд розглядати кримінальне провадження за її відсутності та просила суд призначити ОСОБА_6 покарання у відповідності до вимог закону.

Потерпілі ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_13, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, яка діє у власних інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_21 та ОСОБА_22, який діє у власних інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_23 надали суду заяви в яких просили розглядати вищевказане кримінальне провадження за їхньої відсутності та просили призначити ОСОБА_6 покарання у виді 10 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Представник потерпілих ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_13, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_22 - ОСОБА_2 в судовому засіданні просила суд призначити ОСОБА_6 покарання у виді 10 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

ОСОБА_24, яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_9 та ОСОБА_25 надала суду заяву, в якій просила суд розглядати кримінальне провадження за її відсутності та за відсутності її представника ОСОБА_26, також просила суд призначити ОСОБА_6 покарання у відповідності до вимог закону.

Враховуючи, що обвинувачений не заперечує фактичні обставини скоєного кримінального правопорушення, як вони викладені вище, підтвердивши їх в судовому засіданні, а також, що ним та іншими учасниками судового провадження не оспорюються фактичні обставини справи, вказані в обвинувальному акті, вони правильно розуміють зміст цих обставин, переконавшись в добровільності їх позиції, з урахуванням думки учасників процесу, суд вважає, що дослідження доказів по справі, отриманих під час досудового провадження в судовому засіданні недоцільне, при цьому судом роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Таким чином, суд визнав за можливе розглянути вказану справу в порядку ч.3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого, а також дослідженням письмових доказів, що характеризують особу обвинуваченого.

За таких обставин, суд вважає, що вина ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення доведена повністю та його дії суд кваліфікує за ч. 3 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило загибель чотирьох потерпілих, а також завдало тяжкі тілесні ушкодження одному потерпілому та одному потерпілому завдало ушкодження середньої тяжкості.

Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_6 є громадянином України, на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди мав постійне місце проживання, за яким характеризується позитивно, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, перебуває у цивільному шлюбі, на момент затримання офіційно не працював, не судимий.

Крім того, як вбачається з досудової доповіді ОСОБА_6 не схильний до агресії, алкоголем не зловживає, наркотичних речовин не вживає, за попереднім місцем роботи у ПП «Союз-Авто-Експерес» з якого він був звільнений за власним бажанням 19.01.2017 року характеризуються, як висококваліфікований та дисциплінований працівник, який сумлінно ставився до своїх обов'язків, за час його роботи скарг від пасажирів на його роботу не надходило. Сусіди характеризують обвинуваченого, як неконфліктну особу, яка не порушує громадський порядок, з їх слів також вбачається, що ОСОБА_6 проживає разом із цивільною дружиною та дитиною. У 2015 році разом із цивільною дружиною взяли на виховання дитину. (т. 4 а.с. 178-179).

Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_6, згідно зі ст. 66 КК України, суд вважає щире каяття винного.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_6, згідно зі ст. 67 КК України, суд не вбачає.

Відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким злочином, конкретні обставини за яких вчинений злочин, наслідки злочину, вищезазначені дані про особу правопорушника, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, його ставлення до вчиненого та приходить до висновку, що ОСОБА_6 слід обрати основне покарання у вигляді позбавлення волі, в межах санкції ч. 3 ст. 286 КК України.

Крім того, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_6 додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на певний строк, в межах санкції ч. 3 ст. 286 КК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України ( в редакції Закону України № 838-VІІІ від 26 листопада 2015 року, який на підставі Закону України № 2046- VІІІ від 18 травня 2017 року втратив чинність з 21 червня 2017 року ), зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Суд вважає за необхідне, на підставі ч. 5 ст. 72 КК України ( в редакції Закону України №838-VІІІ від 26 листопада 2015 року, який на підставі Закону України № 2046- VІІІ від 18 травня 2017 року втратив чинність з 21 червня 2017 року ), зарахувати ОСОБА_6 строк його попереднього ув'язнення в період з 19 квітня 2017 року по 20 червня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_6, до набранням вироком законної сили та направлення його для подальшого відбуття покарання, суд вважає необхідним залишити без змін - тримання під вартою в Державній установі « Харківська установа виконання покарань (№27) ».

Згідно з ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому.

У відповідності до ч. 5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

1) Потерпілим ОСОБА_15 заявлено цивільний позов на суму 202980 гривень, в якому він просить суд стягнути з ТДВ «СК «Кредо» на його користь 38400 гривень страхового відшкодування моральної шкоди, стягнути з ТДВ «СТДВ «Глобус» на його користь 102000 гривень страхового відшкодування внаслідок смерті пасажира на транспорті та стягнути солідарно з ФО-П ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на його користь моральну шкоду у сумі 59600 гривень та 2980 гривень, які витрачені на поховання ОСОБА_12

2) Потерпілим ОСОБА_22 у власних інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_22 заявлено цивільний позов на суму 575154 гривень, в якому він просить суд стягнути з ТДВ «СК «Кредо» на його користь та на користь неповнолітнього ОСОБА_23 по 19200 гривень страхового відшкодування моральної шкоди та додатково на користь неповнолітнього ОСОБА_23 115200 гривень страхового відшкодування утриманцю померлої, а також на його користь витрати на поховання ОСОБА_11 та виготовлення пам'ятника в сумі 9954 гривень, стягнути з ТДВ «СТДВ «Глобус» на його користь та на користь неповнолітнього ОСОБА_23 по 51000 гривень страхового відшкодування внаслідок смерті пасажира на транспорті, а також стягнути солідарно з ФО-П ОСОБА_7 та ОСОБА_6 моральну шкоду на його користь у розмірі 129800 гривень та на користь неповнолітнього ОСОБА_23 у розмірі 179800 гривень.

3) Потерпілим ОСОБА_18 заявлено цивільний позов на суму 200000 гривень, в якому він просить суд стягнути з ТДВ «СК «Кредо» на його користь 38400 гривень страхового відшкодування моральної шкоди, стягнути з ТДВ «СТДВ «Глобус» на його користь 102000 гривень страхового відшкодування внаслідок смерті пасажира на транспорті та стягнути солідарно з ФО-П ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на його користь моральну шкоду у сумі 59600 гривень.

4) Потерпілими ОСОБА_16 та ОСОБА_20, яка діє у власних інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_21 заявлено цивільний позов на суму 715200 гривень, в якому вони просить суд стягнути з ТДВ «СК «Кредо» на користь ОСОБА_16 12800 гривень страхового відшкодування моральної шкоди в сумі 12800 гривень та 57600 гривень страхового відшкодування утриманцю померлого, на користь ОСОБА_20 та на користь неповнолітнього ОСОБА_21 по 12800 гривень страхового відшкодування моральної шкоди та додатково на користь неповнолітнього ОСОБА_21 57600 гривень страхового відшкодування утриманцю померлого, стягнути з ТДВ «СТДВ «Глобус» на користь ОСОБА_16, ОСОБА_20 та на користь неповнолітнього ОСОБА_21 по 34000 гривень страхового відшкодування внаслідок смерті пасажира на транспорті, а також стягнути солідарно з ФО-П ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_16, ОСОБА_20 та на користь неповнолітнього ОСОБА_21 по 153200 гривень моральної шкоди.

5) Потерпілим ОСОБА_17 заявлено цивільний позов на суму 16911 гривень 08 копійок, в якому він просить суд стягнути з ТДВ «СТДВ «Глобус» на його користь витрати на лікування та обстеження у розмірі 1911 гривень 08 копійок та стягнути солідарно з ФО-П ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на його користь моральну шкоду у сумі 10000 гривень.

6) Потерпілим ОСОБА_13 заявлено цивільний позов на суму 177810 гривень 87 копійок, в якому він просить суд стягнути з ТДВ «СТДВ «Глобус» на його користь витрати на лікування та обстеження у розмірі 77810 гривень 87 копійки та стягнути солідарно з ФО-П ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на його користь моральну шкоду у сумі 100000 гривень.

7) Потерпілим ОСОБА_19 заявлено цивільний позов на суму 26728 гривень 04 копійок, в якому він просить суд стягнути з ТДВ «СТДВ «Глобус» на його користь витрати на лікування та обстеження у розмірі 1728 гривень 04 копійки та стягнути солідарно з ФО-П ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на його користь моральну шкоду у сумі 25000 гривень.

8) Потерпілою ОСОБА_14 заявлено цивільний позов на суму 60982 гривень, в якому вона просить суд стягнути з ТДВ «СК «Кредо» на її користь 10982 гривень на відшкодування шкоди завданої злочином майнової шкоди згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/5453535 та стягнути з ОСОБА_6 та ФО-П ОСОБА_7 солідарно на її користь 50000 гривень на відшкодування моральної шкоди.

9) Неповнолітніми потерпілими ОСОБА_9 та ОСОБА_25 через свого законного представника ОСОБА_24 заявлено цивільний позов на суму 233400 гривень, в якому вони просять суд стягнути з ТДВ «СК «Кредо» на користь ОСОБА_9 76800 гривень, як страхове відшкодування матеріальної шкоди та 38400 гривень моральної шкоди, а також на користь ОСОБА_25 79800 гривень, як страхове відшкодування матеріальної шкоди та 38400 гривень моральної шкоди.

10) Цивільним позивачем ОСОБА_3 заявлено цивільний позов на суму 147879 гривень 04 копійки, в якому він просить суд стягнути з ФО-П ОСОБА_7 матеріальні збитки в розмірі 27879 гривень 04 копійки, стягнути з ТДВ «СК «Кредо» матеріальні збитки в розмірі 100000 гривень та стягнути з ФО-П ОСОБА_7 та ОСОБА_6 моральну шкоду у розмірі 20000 гривень.

Відповідач ТДВ СК «Кредо» цивільний позов ОСОБА_3 визнало в повному обсязі, оскільки згідно висновків експертних досліджень сума завданої шкоди ОСОБА_3 внаслідок ДТП перевищує встановлену полісом № АК/5453535 від 14 березня 2017 року страхову суму за шкоду завдану майну (т. 4 а.с. 219-221а), а цивільні позови ОСОБА_15, ОСОБА_22, який діє у власних інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_22, ОСОБА_18, ОСОБА_14, ОСОБА_16, ОСОБА_20, яка діє у власних інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_21, а також цивільні позови малолітніх ОСОБА_9 та ОСОБА_25 не визнало у зв'язку з тим, що пасажири автомобіля «Mercedes-Benz 313 CDI» д.н.з. НОМЕР_1 на момент ДТП були застраховані ТзДВ «СТзДВ «Глобус» за договором обов'язкового страхування від нещасних випадків на транспорті серії НВО-15-П-02 №1800017 від 25 січня 2017 року у відповідності до п. 6 ст. 7 ЗУ «Про страхування» (т. 3 а.с. 42-45, 57-60, т. 5 а.с. 207-210, 228-231, 240-243).

Відповідач ТДВ «СТДВ «Глобус» цивільні позови ОСОБА_15, ОСОБА_18, ОСОБА_17, ОСОБА_19, ОСОБА_13 ОСОБА_16,ОСОБА_22, який діє у власних інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_22, ОСОБА_20, яка діє у власних інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_21 не визнали, надали суду заперечення в якому вказували, що зазначені цивільні позови є передчасними, оскільки строк для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування або про відмову у здійсненні страхового відшкодування у ТДВ СТДВ «Глобус» не настав, оскільки справа за фактом ДТП розглядається у кримінальному провадженні (т.6 а.с.144-145).

Дослідивши заявлені цивільні позови, надані відзиви та заперечення, вислухавши думки учасників судового засідання суд вважає, що цивільні позови ОСОБА_15, ОСОБА_22, який діє у власних інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_22, ОСОБА_17, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню, а цивільні позови ОСОБА_18, неповнолітніх потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_25, які заявлені через свого законного представника ОСОБА_24 задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Щодо заявлених цивільними позивачами вимог про стягнення з ТДВ «СК «Кредо» сум та витрати на поховання та виготовлення пам'ятника ОСОБА_11 в сумі 9954 гривень суд зазначає наступне.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільної-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулює ЗУ «Про обов'язкове страхування правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до п. 32.3 ст. 32 ЗУ «Про обов'язкове страхування правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну життю та здоров'ю пасажирів, які знаходилися у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, та які є застрахованими відповідно до пункту 6 статті 7 Закону України "Про страхування", тобто які є застрахованими за обов'язковим особистим страхуванням від нещасних випадків на транспорті.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з договору обов`язкового страхування від нещасних випадків на транспорті серії НВО-15-П-02 № 1800017 від 25 січня 2017 року укладеного між ФОП ОСОБА_7 та ТзДВ «СТзДВ «Глобус» пасажири автомобіля Mercedes-Benz 313 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_1 на момент ДТП були застраховані у відповідності до п. 6 ст. 7 ЗУ «Про страхування», тобто від нещасних випадків на транспорті (т.4 а.с. 209-210).

Враховуючи вищевикладене, та приймаючи до уваги той факт, що пасажири автомобіля Mercedes-Benz 313 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_1 на момент ДТП були застраховані ТзДВ «СТзДВ «Глобус» у відповідності до п. 6 ст. 7 ЗУ «Про страхування», виходячи з приписів п. 32.3 ст. 32 ЗУ «Про обов'язкове страхування правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» суд вважає, що у задоволенні вимог цивільних позивачів слід відмовити.

Натомість вимога позивача ОСОБА_3 про стягнення з ТДВ «СК «КРЕДО» метріальних збитків підлягає задоволенню, з наступних підстав.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_6, була застрахована ТДВ СК «Кредо» згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/5453535 від 14.03.2017 року.

Відповідно до висновку судово-автотоварознавчої експертизи № 8261 від 23.06.2017 року вартість відновлювального ремонту автомобілю MAN 14.272, д.н.з. НОМЕР_2 - 345 533, 40 гривень, що перевищує ринкову вартість автомобілю MAN 14.272 - 208 139, 97 гривень на момент пошкодження.

Отже, автомобіль MAN 14.272 д.н.з. НОМЕР_2 згідно норм ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вважається фізично знищеним.

Відповідно до п. 30.2 ст. 30 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо транспортний засіб вважається знищеним його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-траспортної пригоди.

Як вбачається з доданого до уточненого позову ОСОБА_3 експертного дослідження № 1484 від 06.02.2018 року ринкова вартість автомобіля складає MAN 14.272 д.н.з. НОМЕР_2, після ДТП складає 80 260, 04 гривень (т. 4 а.с. 126 зв. сторона).

Страхова сума згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/5453535 від 14.03.2017 року за шкоду заподіяну майну потерпілого становить 100 000 гривень.

Отже, дотримуючись вимог ст. 9, п. 30.2 ст . 30 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування належне до виплати ТДВ СК «Кредо» ОСОБА_3 дорівнює 100000 гривень, оскільки сума завданої шкоди ОСОБА_3 перевищує встановлену полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/5453535 від 14.03.2017 року страхову суму за шкоду завдану майну.

Щодо заявленої вимоги ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_7 матеріальних збитків суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Оскільки різниця між ринковою вартістю автомобілю MAN 14.272 на момент ДТП (208139,97 гривень) та ринкова вартістю автомобіля MAN 14.272 після ДТП (80260,04 гривень) становить 127879, 93 гривень, проте 100 000 гривень відповідно до полісу страхування повинно відшкодовувати тому з відповідача ОСОБА_7 слід стягнути різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою у розмірі 27 879,93 гривень, як з особи яка застрахувала цивільну відповідальністю належного йому автомобіля.

Проте, оскільки позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_7 лише 27 879,04 гривень, а суд позбавлений можливості вийти за межі позовних вимог, суд приходить до висновку, що з відповідача ОСОБА_7 слід стягнути 27879,04 гривень.

Щодо заявлених цивільними позивачами ОСОБА_15, ОСОБА_22, який також діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_23, ОСОБА_19 ОСОБА_17, ОСОБА_29, ОСОБА_18, ОСОБА_20, яка також діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_21, ОСОБА_16 вимог про стягнення з ТДВ «СТДВ «Глобус» сум суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що цивільні позивачі ОСОБА_15, ОСОБА_22, ОСОБА_19, ОСОБА_13, ОСОБА_18, ОСОБА_20 звернулися до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування, що підтверджується заявами, які містяться в матеріалах справи (т. 6 а.с. 12, 31, 57, 67, 123, 136).

Відповідно до ст. 35 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування, вимоги до заяви перелічені у пунктах 35.1, 35.2 вищевказаного Закону.

Згідно до п. 36.2 ст. 36 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" рішення про здійснення страхового відшкодування або про відмову у здійсненні страхового відшкодування страховик зобов'язаний прийняти протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування. А якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.

За таких обставин та приймаючи до уваги той факт, що хоч і минуло 90 днів з дня отримання ТДВ «СТДВ «Глобус» заяв про виплату страхового відшкодування, але станом на день ухвалення вироку, строк для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування або про відмову у здійсненні страхового відшкодування у ТДВ «СТДВ «Глобус» не настав, а тому суд вважає, що позивачам слід відмовити в задоволенні вказаної вимоги, оскільки у зв'язку з розглядом справи за фактом ДТП перебіг вказаного строку припиняється до дати, коли страховику стане відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.

Стосовно заявлених цивільними позивачами вимог відносно солідарного стягнення з ФО-П ОСОБА_7 та ОСОБА_6 моральної шкоди, а також заявленої ОСОБА_15 вимоги про стягнення понесених витрат на поховання ОСОБА_12 у сумі 2980 гривень, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України відповідальність за моральну шкоду, завдану фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю покладається на особу, яка її завдала, за загальним правилом за наявності її вини.

Згідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України визначає: по-перше, відповідальну за моральну шкоду особу, а саме, особу, яка її завдала; та по-друге, загальні умови відшкодування моральної шкоди - і серед інших, - наявність вини заподіювача, крім випадків, встановлених ч. 2 ст. 1167 ЦК України.

У відповідності до ч. 2 ст. 1167 ЦК України передбачені спеціальні випадки відшкодування моральної шкоди, коли на відміну від загальних правил, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала, серед яких - і випадок відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Таким чином, ч. 2 ст. 1167 ЦК України передбачає підстави відшкодування моральної шкоди незалежно від вини заподіювача, проте не змінює відповідальну за відшкодування моральної шкоди особу, якою за змістом ст. 1167 ЦК України залишається особа, яка безпосередньо завдала моральну шкоду, а саме - винний водій.

Так, ст. 1187 ЦК України встановлює особливого суб'єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України таким суб'єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

При цьому судом береться до уваги абз. 2 п. 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» де зазначено, що якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).

Отже, враховуючи ст. ст. 1167, 1187 ЦК України та постанову пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» та приймаючи той факт, що ОСОБА_6 керував автомобілем «Mercedes-Benz 313 CDI» д.н.з. НОМЕР_1, який йому разом із реєстраційним документом на транспортний засіб надав власник вищевказаного автомобіля - ОСОБА_7, суд приходить до висновку, що саме ОСОБА_6 має нести відповідальність за завдання шкоди.

Належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_6 перебував у трудових відносинах із відповідачем ФО-П ОСОБА_7 суду не надано та судом не встановлено, а тому суд вважає, що вимога позивачів про стягнення з ФО-П ОСОБА_7 моральної шкоди задоволенню не підлягає.

Посилання представника потерпілих ОСОБА_2 на ту обставину, що ФО-П ОСОБА_7 та ОСОБА_6 перебували у трудових відносинах, хоч і не мали трудового договору судом до уваги не приймаються, оскільки відповідно до КзПП України трудові відносини підтверджуються трудовим договором, який укладається у письмовій формі.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди покладається лише на обвинуваченого ОСОБА_6, як на особу, яка несе відповідальність за завдання шкоди.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди потерпілим суд також враховує наступне.

Відповідно до ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів, а моральна шкода завдана смертю фізичної особи відшкодовується її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживають з нею однією сім'єю.

Так, судом встановлено, що в результаті ДТП, що сталася, позивач ОСОБА_15 втратив дружину, з якою він перебував у зареєстрованому шлюбі (т. 6 а.с. 20).

Позивач ОСОБА_22, який також діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_23 втратив дружину, з якою він перебував в зареєстрованому шлюбі та від якої у нього залишився син ОСОБА_23, ІНФОРМАЦІЯ_5, який як зазначає ОСОБА_22 є інвалідом з дитинства та внаслідок прогресуючих хвороб він не в повній мірі здатний до самообслуговування, має порушення зору, координації, помірну розумову відсталість.

Позивач ОСОБА_19 отримав чисельні травми, що підтверджуються випискою з медичної карти стаціонарного хворого № 1712 (т. 6 а.с. 58).

Позивач ОСОБА_17 отримав чисельні травми, що підтверджуються випискою з медичної карти стаціонарного хворого № 1716 (т. 6 а.с. 49).

Позивач ОСОБА_13 отримав чисельні травми, що підтверджуються виписками з медичних карт стаціонарного хворого №№ 2996, 18323, 2637 (т. 6 а.с. 68, 70, 71, 81).

Позивач ОСОБА_16 втратив батька, якого він дуже любив та поважав.

Позивачка ОСОБА_20, яка також діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_21 втратила чоловіка, від якого у неї залишився повнолітній син - ОСОБА_16, а також неповнолітній син - ОСОБА_21 ІНФОРМАЦІЯ_6 (т. 6 а.с. 139).

Позивачка ОСОБА_14 отримала чисельні травми, що підтверджуються випискою з медичних карти стаціонарного хворого №№ 1540, 987, 9.6512 (т. 2 а.с. 232-234).

За змістом п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", обов'язковому з'ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача та вина останнього в її заподіянні. Зокрема, суд повинен з"ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин та якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну шкоду та з чого він виходив при цьому.

Таким чином, особами, яка має право на відшкодування шкоди в зв'язку з смертю потерпілих ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_10, є потерпілі - ОСОБА_15, ОСОБА_22 та неповнолітній ОСОБА_23, ОСОБА_16, ОСОБА_20 та неповнолітній ОСОБА_21.

Суд також зазначає, що особами, які мають право на відшкодування шкоди у зв'язку зі смертю потерпілого ОСОБА_9 є його діти неповнолітні ОСОБА_9 та ОСОБА_25, проте у їхньому цивільному позову вимога про відшкодування моральної шкоди відсутня.

Визначаючи розмір моральної шкоди, який підлягає до стягнення з обвинуваченого ОСОБА_6, суд ураховує суть позовних вимог, характер дій особи, яка спричинила шкоду, ступінь моральних страждань позивачів, які отримали тілесні ушкодження внаслідок ДТП, а також суд бере до уваги негативні наслідки загиблих для них близьких людей та приходить до висновку, що з обвинуваченого ОСОБА_6 слід стягнути на користь ОСОБА_15 - 59600 гривень, на користь ОСОБА_22 - 129800 гривень, на користь неповнолітнього ОСОБА_23 - 179800 гривень, на користь ОСОБА_19 - 25000 гривень, на користь ОСОБА_17 - 10000 гривень, на користь ОСОБА_29 - 400000 гривень, на користь ОСОБА_16 - 153200 гривень, на користь ОСОБА_20 - 153200 гривень, на користь неповнолітнього ОСОБА_21 153200 гривень, на користь ОСОБА_14 - 50000 гривень, на користь ОСОБА_3 - 20000 гривень.

Слід також зазначити, що посилання позивача ОСОБА_18 на те, що він є особою, яка має право на відшкодування шкоди в зв'язку зі смертю потерпілого ОСОБА_9 спростовується наступним.

Відповідно до ч. 2 ст. 1168 ЦПК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Як вбачається з цивільного позову ОСОБА_18 він є братом померлого ОСОБА_9

Згідно заяви ОСОБА_18 про виплату страхового відшкодування Застрахованій особі від 03.07.2017 року померлий ОСОБА_9 проживав за адресою: Полтавська область, Кобеляцький р-н, с. Бригадирівка (т. 6 а.с. 123).

Як видно з паспорта ОСОБА_18 та його цивільного позову, місце реєстрації останнього АДРЕСА_2 (т. 6 а.с. 127-128).

Аналізуючи заяву ОСОБА_18 про виплату страхового відшкодування Застрахованій особі від 03.07.2017 року, де місце проживання ОСОБА_18 вказане як: АДРЕСА_2 та місце реєстрації, яке зазначене у паспорті ОСОБА_18 можна зробити висновок, що померлий ОСОБА_9 та ОСОБА_18 проживали окремо, а тому ОСОБА_18 не є особою, яка проживала з померлим, в зв'язку з чим ОСОБА_18 у задоволенні вимоги про стягнення моральної шкоди слід відмовити.

Вимога про стягнення витрат на поховання заявлена потерпілим ОСОБА_15 підлягає задоволенню повністю, оскільки підтверджена документально (том 6 а.с. 21).

Відшкодування судових витрат за проведення автотехнічної експертизи № 352/17 від 14 червня 2017 року в сумі 1186,44 грн., траспортно-трасологічної експертизи № 361/17 від 14 червня 2017 року в сумі 4449,15 грн., автотехнічної експертизи № 362/17 від 14 червня 2017 року в сумі 1483,05 грн., судової авто товарознавчої експертизи № 8261 від 23 червня 2017 року в сумі 2475,00 грн., судової автотехнічної експертизи № 495/17 від 19 червня 2017 року в сумі 1979,20 грн., а усього 11572, 84 грн. (1186,44 грн. + 4449,15 грн. + 1483,05 грн. + 2475,00 грн. + 1979,20 грн.) суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого ОСОБА_6

Долю речових доказів суд вважає за необхідне вирішити у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

Ухвалами слідчого судді Київського районного суду міста Харкова від 21 квітня 2017 року було накладено арешти: на автомобіль «MAN 14.272», д.н.з. НОМЕР_2, що належить ОСОБА_3 та на «Mercedes-Benz 313 CDI» д.н.з. НОМЕР_1, який належить ОСОБА_7 (т. 2 а.с. 69-76).

Приймаючи до уваги, що вказане майно не відповідає ознакам майна, визначеним в ч. 1 ст. 96-2 КК України, як таке, що підлягає спеціальної конфіскації, суд вважає за необхідне, відповідно до приписів ч. 4 ст. 174 КПК України, скасувати арешт щодо зазначеного майна.

Керуючись ст.ст. 124, 128, 369, 373, 374 КПК України, суд,

У Х В А Л И В :

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 9 (дев'ять) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_6 рахувати з 19 квітня 2017 року.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України № 838-VІІІ від 26 листопада 2015 року, який на підставі Закону України № 2046- VІІІ від 18 травня 2017 року втратив чинність з 21 червня 2017 року), зарахувати засудженому ОСОБА_6 строк його попереднього ув'язнення в період з 21 квітня 2017 року по 20 червня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід, обраний у відношеннні засудженого ОСОБА_6 залишити без змін - тримання під вартою в Державній установі « Харківська установа виконання покарань (№27) ».

Цивільний позов, заявлений ОСОБА_15 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження - с. Тимченки Чорнобаївського району Черкаської області, ідентифікаційний номер платника податків- НОМЕР_9, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_8, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 моральну шкоду в розмірі 59 600 (п'ятдесят дев'ять тисяч шістсот) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження - с. Тимченки Чорнобаївського району Черкаської області, ідентифікаційний номер платника податків- НОМЕР_9, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_8, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 витрати понесені на поховання ОСОБА_12 в розмірі 2 980 (дві тисячі дев'ятсот вісімдесят) гривень 00 копійок.