Постановление суда № 75855430, 13.08.2018, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

308/5777/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.08.2018 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі головуючого судді Фазикош О.В., суддів Бедьо В.І. та Данко В.Й.., за участю секретаря Вереш А.В., прокурора Машкаринець Т.М., обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2., захисника ОСОБА_1 - ОСОБА_3, захисників ОСОБА_2 - ОСОБА_4, ОСОБА_5, представника потерпілого ОСОБА_6, розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018070030000655 від 27.02.2018 року про обвинувачення

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, українця, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, тимчасово непрацюючого, учасника бойових дій (антитерористична операція на Сході країни), має на утриманні двох неповнолітніх дітей, раніше не судимого, проживаючого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28, ч.1 ст. 14 та ст. 113, ч.2 ст. 28 та ч.1 ст. 263, ч.2 ст. 258, ч. 2 ст.28 та ч.2 ст. 194 КК України,

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянина України, українця, учасника бойових дій (антитерористична операція на Сході країни), військовий пенсіонер, інвалід 2 групи, на утриманні неповнолітніх дітей немає, раніше не судимого, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_5, проживаючого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_6 «А», Кіровоградської області,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28, ч.1 ст. 14 та ст. 113, ч.2 ст. 28 та ч.1 ст. 263, ч.2 ст. 258, ч. 2 ст.28 та ч.2 ст. 194 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018070030000655 від 27.02.2018 р. про обвинувачення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у вчиненні ними кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 14 та ст.113, ч.2 ст.28 та ч. 1 ст. 263, ч.2 ст. 258, ч.2 ст. 28 та ч. 2 ст.194 КК України.

В підготовчому судовому засіданні прокурор просив постановити ухвалу про призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту, вважаючи, що під час досудового розслідування були дотримані всі вимоги КПК України, підстав для закриття провадження чи повернення обвинувального акту не вбачає.

Крім того, в судовому засіданні заявив клопотання про продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з тих підстав, що строк дії обраного запобіжного заходу ухвалою колегії суддів Ужгородського міськрайонного суду від 26.06.2018 року обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_1 закінчується 24 серпня 2018 року. Підставою для продовження даного запобіжного заходу є наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а саме з підстав того, що наявні ризики для кримінального провадження, які існували під час обрання останнім запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки останні обвинувачуються у вчиненні готування до вчинення з метою ослаблення держави вибухів, підпалів або інших дій, спрямованих на зруйнування або пошкодження об’єктів, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, за попередньою змовою групою осіб, носіння, зберігання, придбання, вибухових пристроїв, без передбаченого законом дозволу, вчиненні терористичного акту, тобто вибуху, що заподіяв значної майнової шкоди, з метою провокації міжнародного ускладнення, за попередньою змовою групою осіб, умисному знищенні та пошкодженні чужого майна, вчиненого шляхом вибуху, за попередньою змовою групою осіб, що свідчить про можливість їх переховування від суду, враховуючи кількість та тяжкість злочинів та не допущення вчинення інших умисних кримінальних правопорушень.

Захисник ОСОБА_1 - ОСОБА_3, у підготовчому судовому засіданні просив повернути обвинувальний акт у кримінальному провадженні прокурору, оскільки такий не відповідає вимогам ст.291 КПК України. Крім того, захисник клопотав про відмову в задоволенні клопотання про продовження дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав думку захисника.

Захисники ОСОБА_2 - ОСОБА_4, ОСОБА_5, у підготовчому судовому засіданні просили повернути обвинувальний акт у кримінальному провадженні прокурору, оскільки такий не відповідає вимогам ст.291 КПК України. Крім того, захисники клопотали про відмову в задоволенні клопотання про продовження дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2.

Обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав думку захисників.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання захисників про повернення обвинувального акту прокурору, посилаючись на його відповідність вимогам ст. 291 КПК України.

Представник потерпілого ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримала думку прокурора.

Вислухавши думку учасників судового провадження щодо можливості призначення судового розгляду, думку прокурора, який заперечив проти клопотання захисників обвинувачених про повернення обвинувального акту прокурору, з’ясувавши думку інших учасників судового провадження, дослідивши обвинувальний акт, та додані до нього документи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України.

Згідно ч.4 ст.110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам передбаченим ст.291 КПК України.

Згідно положень ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити такі відомості: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім’я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім’я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім’я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом’якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 9) дату та місце його складення та затвердження.

Відповідно до ч.4 ст. 219 КПК України до обвинувального акта додається: 1) реєстр матеріалів досудового розслідування; 2) цивільний позов, якщо він був пред’явлений під час досудового розслідування; 3) розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред’явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу); 4) розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред’явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного; 5) довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації. Надання суду інших документів до початку судового розгляду забороняється.

З положень вказаної статті слідує, що формулювання обвинувачення має міститись у обвинувальному акті після викладення фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими та правової кваліфікації кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.

Як вбачається із змісту п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин, правову кваліфікацію кримінального правопорушення кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими.

Таким чином, згідно вимог закону, формулювання обвинувачення та правова кваліфікація кримінального правопорушення викладається в обвинувальному акті у такому виді, як це вважає за правильне прокурор. Питання про узгодженість викладення в обвинувальному акті, власне, фактичних обставин справи, а також узгодженість викладених фактичних обставин справи з формулюванням обвинувачення та з правовою кваліфікацію кримінального правопорушення, як і конкретизація правової кваліфікації кримінального правопорушення не може бути предметом розгляду у підготовчому судовому засіданні, оскільки на цій стадії судового розгляду провадження суд не вправі входити в оцінку вказаних обставин та доказів.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 314 КПК України на стадії підготовчого судового засідання суд має встановити, чи відповідає по формі обвинувальний акт вимогам ст. 291 КПК України і повернення обвинувального акту може мати місце, коли обвинувальний акт не відповідає вимогам вказаної статті. Самі обставини, викладені в обвинувальному акті, формулювання обвинувачення та правова кваліфікація кримінального правопорушення, тобто суть обвинувального акту є предметом розгляду в судовому засіданні провадження по суті.

Посилання захисників обвинувачених на те, що в обвинувальному акті у вступній частині вказана дата внесення відомостей про кримінальне правопорушення до реєстру досудового розслідування 27.02.2017 року, а не 27.02.2018 року, суд до уваги не приймає, оскільки згідно реєстру матеріалів досудового розслідування дата внесення відомостей про кримінальне правопорушення до реєстру досудового розслідування зазначена 27.02.2018 року, а інше зазначення цієї дати в обвинувальному акті суд сприймає як описку.

Щодо посилання захисників обвинувачених на те, що в обвинувальному акті відсутні анкетні відомості обвинувачених, є необгрутованими, враховуючи, що такі зазначені відповідно до положень ст. 291 КПК України.

Не є підставою для повернення обвинувального акта прокурору і незгода сторони захисту з викладенням обставин справи та формулюванням обвинувачення, оскільки відповідно до п. 5 ч.2 ст. 291 КПК України прокурор вільний у виборі фактичних обставин кримінального правопорушення, які він вважає встановленими. Доводи про те, що вказаний в обвинувальному акті висновок експерта, не може бути зазначений при викладенні фактичних обставин кримінального правопорушення та формулюванні обвинувачення, не може бути підставою для повернення обвинувального акту прокурору.

В той же час невідповідність реєстру вимогам КПК колегія суддів не вважає порушеннями вимог ст.. 291 КПК та підставою для повернення обвинувального акту прокурору, оскільки ніяких вимог щодо змісту реєстру, який додається до обвинувального акту діючим кримінально процесуальним законом не передбачено.

Законодавець чітко встановив вимоги до змісту обвинувального акта та підстави для повернення його судом першої інстанції прокурору.

Повернення обвинувального акта прокурору передбачає не формальну невідповідність такого акта вимогам закону, а наявність у ньому таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що обвинувальний акт в даному кримінальному провадженні складений в цілому у відповідності до вимог ст. 291 КПК України, а саме, в ньому міститься виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

У зв’язку з цим доводи викладенні в клопотанні захисників підлягають перевірці під час судового розгляду, дослідження доказів, оцінки процесуальних рішень на відповідність їх вимогам КПК України та на достовірність і допустимість доказів, що суд не має права робити під час підготовчого розгляду.

Підстави передбачені пунктами 4-8 ч. 1 та ч. 2 ст. 284 КПК України для закриття кримінального провадження відсутні. Підстав для затвердження угоди не має.

Територіальна підсудність провадження визначена правильно.

Ухвалою другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 23 липня 2018 року клопотання захисника ОСОБА_3 про направлення кримінального провадження № 12018070030000655 за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 14 ст. 113, ч. 2 ст. 258, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 194 КК з Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області до Кіровського районного суду міста Кіровограда залишено без задоволення.

В підготовчому судовому засіданні, після виконання вимог ст. 342-345 КПК України дослідивши обвинувальний акт та додані до нього документи відносно вищевказаних осіб, суд приходить до висновку про можливість призначення судового розгляду.

Частиною 3 ст. 315 КПК України передбачено, що під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. Виходячи з положень ст.ст. 22, 201 КПК України обов'язок доказування наявності підстав для зміни запобіжного заходу покладається на сторону, яка звернулася із клопотанням про зміну раніше застосованого запобіжного заходу.

Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України суд, незалежно від наявності клопотань зобов’язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 26.06.2018 року запобіжний захід, обраний обвинуваченим у вказаному кримінальному провадженні закінчується 24 серпня 2018 року.

У відповідності до вимог ст. 177 КПК України - метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Застосування таких заходів завжди пов'язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Підставами застосування запобіжного заходу є обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризику (ризиків), перелік яких встановлено пунктами 1 - 5 ч. 1 ст. 177 КПК.

Згідно ч.5 ст. 176 КПК України, до особи, яка обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ст. 109-114-1, 258-258-5, 260, 261 КК України, запобіжні заходи у вигляді особистого зобов'язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави не можуть застосовуватися.

Проте, вказана норма не узгоджується із §3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що передбачає право на свободу на особисту недоторканість, а також практиці Європейського суду з прав людини. Наприклад, у справі «Хайредінов проти України» передбачено, що якщо закон встановлює презумпцію щодо обставин, які стосуються підстав утримання під вартою, необхідно переконливо довести наявність конкретних обставин, які переважають над правилом поваги до особистої свободи. Тобто такі обставини мають встановлюватись у конкретному судовому засіданні, а не законодавчо. Така ж думка висловлена у рішенні ЄСПЛ «Харченко проти України».

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «Калашник проти Росії» тримання під вартою до вирішення питання про винність особи не має бути «загальним правилом», і слід виходити з презумпції залишення обвинуваченого на свободі. Якщо законом встановлено презумпцію щодо обставин, які стосуються підстав тримання під вартою, має бути, крім того, переконливо доведена наявність конкретних обставин, які переважують правило поваги до особистої свободи.

Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» вказав, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів». Отже, суд приймає до уваги тяжкість інкримінованих кримінальних правопорушень та покарання, що підвищує ризик зникнення обвинувачених від правосуддя.

У рішенні Європейського суду «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 р. зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв’язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами. Суд приймає до уваги, що обвинуваченим інкримінується вчинення злочинів, а саме, готування до вчинення з метою ослаблення держави вибухів, підпалів або інших дій, спрямованих на зруйнування або пошкодження об’єктів, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, за попередньою змовою групою осіб, носіння, зберігання, придбання, вибухових пристроїв, без передбаченого законом дозволу, вчиненні терористичного акту, тобто вибуху, що заподіяв значної майнової шкоди, з метою провокації міжнародного ускладнення, за попередньою змовою групою осіб, умисному знищенні та пошкодженні чужого майна, вчиненого шляхом вибуху, за попередньою змовою групою осіб, що свідчить про можливість їх переховування від суду, враховуючи кількість та тяжкість злочинів та не допущення вчинення інших умисних кримінальних правопорушень.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, для застосування стосовно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 більш м’якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.

Суду не надано достатньо доказів обставин, які свідчать про наявність необґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченими кримінальних правопорушень та наявність підстав вважати, що ОСОБА_1, ОСОБА_2., залишаючись на волі, не будуть ухилятись від суду.

Згідно положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Одночасно, в рішенні Харченко проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом свободи особистості.

З огляду на наведене, суд бере до уваги, що ОСОБА_1, ОСОБА_2., обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушеннь, які у відповідності до ст.12 КК України відноситься до особливо тяжких злочинів, зокрема санкція яких передбачає позбавленням волі на строк до п’ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої, враховує особу обвинувачених, що ОСОБА_1, є учасником бойових дій (антитерористична операція на Сході країни), військовий пенсіонер, інвалід 2 групи, раніше не судимий, ОСОБА_2 є учасником бойових дій (антитерористична операція на Сході країни), має на утриманні двох неповнолітніх дітей, раніше не судимий, а також стан здоров’я обвинувачених.

Суд враховує, що стороною захисту не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що ризик переховування цих обвинувачених, а також ризик їх впливу на інших учасників процесу, матеріали відносно яких було виділено в окреме провадження, або взагалі перестали існувати, або зменшилися настільки, що й такий запобіжний захід як інший не пов'язаний із позбавленням волі здатний їм запобігти, а тому підстав для зміни застосованого до обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на інший не пов'язаний із позбавленням волі суд не вбачає.

Заслухавши учасників судового засідання, враховуючи вищенаведені ризики і обставини, які у своїй сукупності беруться до уваги судом при вирішенні питання про продовження обраного обвинуваченим запобіжного заходу, суд вважає, що обставини, зазначені при обранні запобіжного заходу продовжують існувати і по даний час, судове провадження не закінчено, ОСОБА_1, ОСОБА_2., перебуваючи на волі можуть ухилятися від явки до суду і виконання процесуальних рішень, а також перешкоджати встановленню істини у справі, з метою забезпечення дієвості кримінального провадження та процесуальної поведінки обвинувачених, запобіжний захід обвинуваченим ОСОБА_1, ОСОБА_2., у вигляді тримання під вартою необхідно продовжити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 176-178, 183, 314, 315, 331, 372 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Кримінальне провадження за №12018070030000655 від 27.02.2018 року про обвинувачення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 ч.1 ст.14 ст.113, ч.2 ст.258, ч.2 ст.28 ч.1 ст.263, ч.2 ст.28 ч.2 ст.194 КК України, призначити до розгляду у відкритому судовому засіданні на 23 серпня 2018 року на 15 год. 30 хв.

Продовжити дію запобіжного заходу ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7, у вигляді тримання під вартою на період судового розгляду справи, але не більше ніж на 60 днів – до 09 жовтня 2018 року.

Продовжити дію запобіжного заходу ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, у вигляді тримання під вартою на період судового розгляду справи, але не більше ніж на 60 днів – до 09 жовтня 2018 року.

У судове засідання викликати учасників судового провадження.

Роз’яснити учасникам провадження про їх право ознайомлення з матеріалами кримінального провадження на підставі їх письмового клопотання.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: О.В. Фазикош

Судді: В.Й. Данко

ОСОБА_7