Решение № 75830729, 07.08.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 серпня 2018 року № 826/7945/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Вєкуа Н.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військово-медичного управління Служби Безпеки України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до військово-медичного управління Служби безпеки України про:

- визнання дій військово-медичного управління Служби безпеки України щодо зняття з обліку на медичне обслуговування в поліклініці військово-медичного управління Служби безпеки України ОСОБА_1 протиправними та такими, що не відповідають нормам статей 14, 20, 21 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", статей 1-2, 11 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Інструкції про порядок медичного забезпечення в Службі безпеки України;

- зобов'язання військово-медичного управління Служби безпеки України поновити в обліку на медичне обслуговування в поліклініці військово-медичного управління Служби безпеки України ОСОБА_1 та члена його сім'ї (дружину) ОСОБА_2 згідно статей 14, 20, 21 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", статей 1-2, 11 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Інструкції про порядок медичного забезпечення в Службі безпеки України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що зняття позивача з медичного обліку у військово-медичному управлінні Служби безпеки України є безпідставним та грубим порушенням п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки п. 5 ст. 20 вищевказаного Закону надає право позивачу користуватися при виході на пенсію та зміні місця роботи поліклініками, до яких вони були прикріплені під час роботи .

Відповідач у запереченнях на позовну заяву просить у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки вважає, що у зв'язку з тим, що позивач звільнився на пенсію з Управління державної охорони України, його право на безоплатну медичну допомогу має бути забезпеченим Управлінням державної охорони України за рахунок кошторисних призначень цього відомства, що практично здійснено шляхом включення прізвища позивача до додатку 3 (позиція 511) до Договору від 03.03.2017 № 109-2017.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.09.2018 відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представником відповідача заявлено клопотання про залучення Управління державної охорони України в якості третьої особи.

Судом протокольною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити повністю, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представники відповідача проти позову заперечив, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Суд ухвалив перейти до письмового розгляду справи з урахуванням вимог частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» внесені зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, які набрали чинності 15 грудня 2017 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Приписами п. 10 ч. 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

ОСОБА_1 звільнений на пенсію з Управління державної охорони України 10 липня 1994 року. У серпні 2015 року позивач звернувся до поліклініки військово-медичного управління Служби безпеки України з метою пройти медогляд, проте йому було відмовлено на підставі того, що позивача знято з медичного обліку у зв'язку з тим, що останнього немає у списках осіб, які обслуговуються у військово-медичному управління Служби безпеки України, наданих Управлінням державної охорони України.

12 листопада 2015 року позивач звернувся з листом до начальника військово-медичного управління Служби безпеки України з проханням поновити його в обліку на медичне обслуговування у військово-медичному управлінні Служби безпеки України.

Листом № 20/ш-157/226/17 від 16.12.2015 військово-медичного управління Служби безпеки України позивачу було відмовлено у поновленні в обліку на підставі п. 3.4 Інструкції про порядок медичного забезпечення в Службі Безпеки України та п. 11 Порядку надання медичної допомоги у військово-медичних закладах і взаєморозрахунків за неї між військовими формуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.1999 № 1923

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб» медична допомога військовослужбовцям і працівникам Управління державної охорони України подається в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2007 року № 972-р «Про надання медичної допомоги військовослужбовцям Управління державної охорони», зокрема визначено:

СБУ здійснює медичне та санаторно-курортне обслуговування військовослужбовців Управління державної охорони України та членів їх сімей, пенсіонерів з числа зазначених військовослужбовців, на яких поширюється дія статті 11 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у військово-медичних закладах охорони здоров'я СБУ до створення військово-медичних закладів Управління державної охорони України.

Управління державної охорони України здійснює оплату наданої медичної допомоги категоріям осіб, зазначеним у пункті 2 цього розпорядження, у визначеному законодавством порядку.

Порядок надання медичної допомоги в Службі безпеки України визначений Інструкцією про порядок надання медичної допомоги в Службі безпеки України, затвердженої наказом Служби безпеки України від 08.10.2007 № 718, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 31.10.2007 за № 1238/14505 (далі - Інструкція).

Пунктом 3.3 Інструкції визначені категорії осіб, які мають право перебувати на медичному забезпеченні у лікувально-профілактичних закладах Служби безпеки України та отримувати безоплатну медичну допомогу за рахунок бюджетних призначень, виділених Службі безпеки України.

Згідно з пунктом 3.4 Інструкції, військовослужбовці, особи рядового і начальницького складу, пенсіонери з числа військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу, члени їх сімей Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, а також інших, утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів отримують медичну допомогу в закладах охорони здоров'я СБУ в порядку, передбаченому законодавством України та угодами, укладеними цими органами з відповідними закладами охорони здоров'я СБУ.

Порядок надання медичної допомоги у військово-медичних закладах і взаєморозрахунків за неї між військовими формуваннями затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 1999 року № 1923 (далі - Порядок № 1923).

Відповідно до пункту 1 Порядку № 1923 визначено механізм надання лікувально-профілактичної допомоги, проведення санаторно-курортного лікування, військово-лікарської, лікарсько-льотної, судово-медичної, судово-психіатричної експертиз, патолого-анатомічних досліджень, забезпечення лікарськими і протезними засобами (далі - медична допомога) осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців, які проходять строкову військову службу та військову службу за контрактом, Збройних Сил, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, СБУ, Служби зовнішньої розвідки та інших військових формувань, Держспецтрансслужби, у тому числі курсантів і слухачів військово-навчальних закладів (далі - військовослужбовці) у військово-медичних закладах інших військових формувань та надання установами, закладами і підрозділами державної санітарно-епідеміологічної служби Міноборони, МВС, Адміністрації Держприкордонслужби, СБУ, Головного управління Національної гвардії, інших центральних органів виконавчої влади, яким підпорядковані військові формування (далі - центральні органи виконавчої влади, яким підпорядковані військові формування) послуг щодо забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя.

Крім того, Дія цього Порядку поширюється на Держспецзв'язку, Управління державної охорони, Національне антикорупційне бюро та ДСНС (пункт 1-1 Порядку № 1923).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 1923, медична допомога військовослужбовцям надається військово-медичними закладами інших військових формувань у разі відсутності за місцем проходження ними військової служби військово-медичних закладів відповідних військових формувань або відсутності у них необхідних відділень, фахівців чи спеціального медичного обладнання та у невідкладних випадках.

Витрати на надання медичної допомоги військовослужбовцям у військово-медичних закладах інших військових формувань відшкодовуються цим закладам центральними органами виконавчої влади, яким підпорядковані військові формування, в яких проходять службу зазначені військовослужбовці, за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання цих військових формувань (пункт 3 Порядку № 1923).

Відповідно до пункту 11 Порядку № 1923 пенсіонерам з числа військовослужбовців, яким відповідно до законодавства надані пільги щодо безоплатного користування військово-медичними закладами відповідних військових формувань, медична допомога у військово-медичних закладах інших військових формувань надається на умовах, передбачених цим Порядком для надання медичної допомоги військовослужбовцям.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що позивач проходив військовому службу в Управлінні державної охорони України та після звільнення з військової служби на пенсію залишений на медичному обліку в Управлінні державної охорони України.

Крім того, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЄС у 1986 році та має пільги, визначені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зокрема щодо користування при виході на пенсію та зміні місця роботи поліклініками, до яких вони були прикріплені під час роботи.

Таким чином, позивач має право після виходу на пенсію з Управління державної охорони України користуватися створеною в Управлінні державної охорони України військово-медичною службою, а при зміні місця роботи залишатися в ній на обліку.

Оскільки, в Управління державної охорони України на сьогодні відсутня достатня лікувальна матеріально-технічна база цим відомством з дати його утворення щороку укладаються договори з військово-медичним управлінням Служби безпеки України про надання медичної допомоги та відшкодування витрат.

Крім того, станом на 2017 рік укладено договір між Управлінням державної охорони України та військово-медичним управлінням Служби безпеки України від 03.03.2017 № 109-2017. Відповідно до умов вказаного договору відповідач зобов'язаний надавати медичну допомогу співробітникам та пенсіонерам Управління державної охорони України, а Управління державної охорони України відшкодовувати такі витрати відповідача за надану медичну допомогу, пенсіонерам з числа військовослужбовців Управління державної охорони України медична допомога надається згідно зі списком, який є додатком 3 до договору від 03.03.2017 № 109-2017.

Суд звертає увагу на те, що позивача включено до вищезазначеного договору (позиція 511 додатку 3 до Договору від 03.03.2017 № 109-2017) та він отримує безоплатну медичну допомогу в закладах охорони здоров'я СБУ як пенсіонер Управління державної охорони України та учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЄС у 1986 році. Що не заперечується позивачем.

Таким чином, позовні вимоги позивача щодо визнання дій військово-медичного управління Служби безпеки України щодо зняття з обліку на медичне обслуговування в поліклініці військово-медичного управління Служби безпеки України ОСОБА_1 протиправними та такими, що не відповідають нормам статей 14, 20, 21 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", статей 1-2, 11 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Інструкції про порядок медичного забезпечення в Службі безпеки України, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Також, щодо позовних вимог щодо зобов'язання військово-медичного управління Служби безпеки України поновити в обліку на медичне обслуговування в поліклініці військово-медичного управління Служби безпеки України ОСОБА_1 та члена його сім'ї (дружину) ОСОБА_2 згідно статей 14, 20, 21 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", статей 1-2, 11 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Інструкції про порядок медичного забезпечення в Службі безпеки України, суд зазначає наступне.

Відповідно до Інструкції та Порядку № 1923 встановлено, що медична допомога в закладах охорони здоров'я СБУ надається пенсіонерам з числа військовослужбовців УДО України на підставі договорів та угод, укладених між УДО та відповідними закладами охорони здоров'я СБУ.

Отже, дана позовна вимога також не підлягає задоволенню, оскільки згідно з законодавчо встановленим порядком на відповідача не покладено обов'язок поновлювати в обліку на медичне обслуговування в поліклініці відповідача, зокрема позивача. Разом з тим, на момент звернення позивача з даним позовом до суду, останній перебував на обліку на медичне обслуговування в поліклініці військово-медичного управління Служби безпеки України відповідно до договору від 03.03.2017 № 109-2017, укладеного між УДО України та відповідачем.

Оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Керуючись статтями 77-78, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (04209, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги).

Суддя Н.Г. Вєкуа