Решение № 75804470, 13.06.2018, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/901/18

2/296/1261/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

заочне

"13" червня 2018 р. м.Житомир

Корольовський районний суд міста Житомира в складі:

головуючого судді Сингаївського О.П.,

за участі секретаря судового засідання Галіцької А.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Житомира цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участі третьої особи Управління ведення реєстру територіальної громади Житомирської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

31 січня 2018 року позивач звернулась до Корольовського районного суду м. Житомира із вказаним позовом, в якому просить визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою № 46-Б в будинку № 2 по вул. Корольова у м. Житомирі.

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 зазначила, що до 09.03.2005 вона з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі і до моменту його розірвання ОСОБА_2 проживає окремо протягом двадцяти років. Вона залишилась проживати у вказаній квартирі, на утримання якої відповідач не несе витрати.

У судове засідання позивач не заявилась, подавши до канцелярії заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій позов підтримує повністю та просить його задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з'явився, заяви про розгляд справи за його відсутності суду не надав.

Від представника третьої особи до суду надійшло повідомлення про розгляд справи за відсутності представника Управління ведення реєстру територіальної громади Житомирської міської ради, в якому управління при винесенні рішення у справі покладається на розсуд суду.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, суд вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності сторін і на підставі ч.1 ст.280 ЦПК України ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Ст.13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 видано ордер на жиле приміщення від 05.01.1989 серії ЛК № 1160 на займання жилої площі 17,5 кв.м. квартири АДРЕСА_1 (а. с. 6).

Відповідно копії довідки ТОВ «Керуюча Компанія «КомЕнерго-Житомир» від 30.01.2018 за № 236, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 зареєстровані у спірній квартирі (а. с. 7).

З акту ТОВ «Керуюча Компанія «КомЕнерго-Житомир» від 29.01.2018 вбачається, що у квартирі АДРЕСА_1 ОСОБА_2 не проживає протягом двадцяти років (а. с. 9), що підтвердили у судовому засіданні і свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4

З огляду на це, слід вважати, що відповідач у вказаній квартирі не проживає, за користування нею та комунальні послуги не сплачує і це спричиняє позивачу незручності у користуванні своєю власністю.

На ствердження вибуття, суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресована кореспонденція, утворення сім'ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).

Пункт 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року N 2 "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" зазначає, що відповідно до ст.107 ЖК наймач або член його сім'ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред'явлення позову про це.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

За таких обставин та враховуючи викладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 ґрунтуються на вимогах Закону.

Керуючить ст.ст.3, 4, 5, 7-13, 17, 43, 49, 76-81, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 352, 430 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1задовольнити.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою № 2 в будинку № 46-Б по вул. Корольова у м. Житомирі.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення, подавши апеляційну скаргу Апеляційному суду Житомирської області через Корольовський районний суд м. Житомира протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя О. П. Сингаївський