№ 75803021, 01.08.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1299/18 Справа № 209/2284/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - Багбая Є. Д. Доповідач - Макаров М.О.

Категорія 27

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати по цивільним справам Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Макарова М.О.

суддів - Деркач Н.М., Петешенкової М.Ю.

при секретарі - Керімовій-Бандюковій Л.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 24 жовтня 2017 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Позов мотивований тим, що між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 було укладено Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості до Умов та правил надання продукту кредитних карт від 22 жовтня 2012 року відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 27893,79 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав. У зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 05 травня 2016 року має заборгованість у розмірі 72448,76 гривень, яка складається з наступного: 27893,80 гривень - заборгованість за кредитом; 18005,44 гривень - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 21199,25 гривень - заборгованість по комісії за користування кредитом; 5350,27 гривень - штраф. Позивач просить суд стягнути з відповідача на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 72448,76 гривень за кредитним договором, також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 24 жовтня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що з позовом до суду банк звернувся лише у червні 2016 року, суд вважає можливим застосувати до спірних правовідносин загальний трирічний строк позовної давності за наявності відповідної заяви відповідача, що в силу вимог ст. 267 ЦК України є правою підставою для відмови у задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк".

В апеляційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк" просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що згідно умов договору строк виконання зобов'язань спливає 22 жовтня 2015 року, позивач же звернувся до суду з позовом до відповідача 13 червня 2016 року, тобто до спливу строку позовної давності.

Відповідно до п.3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Статтею 351 ЦПК України передбачено, що апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

А згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що 22 жовтня 2012 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 було укладено Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості до Умов та правил надання продукту кредитних карт від 22 жовтня 2012 року відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 27893,79 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав. У зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 05 травня 2016 року має заборгованість у розмірі 72448,76 гривень, яка складається з наступного: 27893,80 гривень - заборгованість за кредитом; 18005,44 гривень - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 21199,25 гривень - заборгованість по комісії за користування кредитом; 5350,27 гривень - штраф.

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач не здійснював платежі на виконання умов кредитного договору та не сплачував щомісячні платежі, а з даним позовом до суду банк звернувся у червні 2016 року.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач до ухвалення судом першої інстанції рішення по справі, звернувся до суду з заявою, в якій просив застосувати строк позовної давності до вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" та відмовити йому у задоволенні позову.

Так з виписки по особовому рахунку, наданої позивачем, вбачається, що з 22 жовтня 2012 року відповідач взагалі не вносив ніяких сум для погашення заборгованості за кредитом, а так як умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Відмовляючи у задоволенні позову, районний суд обґрунтовано виходив з того, що з позовом до суду банк звернувся лише у червні 2016 року, суд вважає можливим застосувати до спірних правовідносин загальний трирічний строк позовної давності за наявності відповідної заяви відповідача, що в силу вимог ст. 267 ЦК України є правою підставою для відмови у задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк".

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.

Так, згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Разом з цим, відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Статтею 258 ЦК України передбачена спеціальна позовна давність для окремих видів вимог, а згідно із частиною першою статті 259 ЦК України позовна давність, установлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Відповідно до розрахунку заборгованості, доданого позивачем до позовної заяви, ОСОБА_2 допустив порушення зобов'язання зі сплати кредиту 23 жовтня 2012 року.

Проте, з позовною заявою ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулись до суду лише у червні 2016 року, тобто з порушенням трирічного строку позовної давності.

Відповідач ОСОБА_2 в суді першої інстанції подав заяву про застосування строків позовної давності (а.с. 94-97).

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Що стосується доводів апеляційної скарги Банку про незаконність рішення суду то колегія суддів вважає їх необґрунтованими, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів на та не згодою з рішенням суду, а тому ці доводи не можуть бути підставою для скасування правильного по суті рішення, у зв'язку з чим апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

За таких обставин судом першої інстанції у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення - не встановлено, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду, справа розглянута в межах позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів, а тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.147, п.3 розділом ХІІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 24 жовтня 2017 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді Н.М. Деркач

М.Ю. Петешенкова