Решение № 75800934, 09.08.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 серпня 2018 року № 826/14040/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіопласт»

до

Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про

визнання протиправним та скасування наказу від 18.10.2017 №11080, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Сіопласт» (далі також – позивач, ТОВ «Сіопласт») з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі також – відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 18.10.2017 №11080 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Сіопласт» (код 35848260)».

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.11.2017 відкрито провадження в адміністративній справі №826/14040/17, закінчено підготовче провадження та призначено дану справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем порушено порядок призначення документальної планової перевірки, а також процедуру проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Сіопласт», а саме: план-графік проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на IV-ий квартал 2017 року, відповідно до якого була призначена перевірка Товариства наказом №11080 від 18.10.2017, не оприлюднено на веб-сайті ДФС України; позивача неналежним чином (несвоєчасно) повідомлено про проведення вказаної перевірки. Відтак, позивач вважає правомірною відмову у допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення документальної планової виїзної перевірки, а сам наказ №11080 від 18.10.2017 протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

У призначеному судовому засіданні 29.11.2017 присутній представник відповідача заперечував проти задоволення позову та просив відмовити у задоволенні такого повністю, надавши суду письмові заперечення. Свої заперечення відповідач мотивував тим, що посадовими особами ГУ ДФС у м. Києві дотримано вимоги податкового законодавства щодо призначення документальної планової виїзної перевірки платника податків (позивача). Додатково представник відповідача наголосив на тому, що оприлюднення плану-графіку проведення документальних планових перевірок на 4-ий квартал 2017 року на офіційному веб-сайті центрального органу ДФС в силу законодавчих норм є неможливим у період, що передує перевірці, а тому такий план-графік за 2017 рік залишаються закритим.

Позивач у призначені судові засідання явку свого уповноваженого представника не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про дати, час та місце судових засідань. Поряд з цим, від представника позивача через канцелярію суду надійшла заява від 22.01.2018 про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, за наявними у справі доказами.

На підставі вищевикладеного суд, відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), ухвалив подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як стверджує позивач в тексті позовної заяви та не заперечує відповідач, 19.10.2017 на адресу ТОВ «Сіопласт» ГУ ДФС у м. Києві поштою (а саме рекомендованим листом №0411619229959) були надіслані повідомлення від 19.10.2017 року №391/26-15-14-01-01 та копія наказу ГУ ДФС у м. Києві від 18.10.2017 №11080 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Сіопласт» (код 35848260)». Вказані документи отримані ТОВ «Сіопласт» 23.10.2017, на підтвердження чого позивачем до матеріалів позову додані копія конверту та відомості з офіційного веб-сайту ПАТ «Укрпошта» щодо стану вручення поштового відправлення за №0411619229959.

Згідно тексту цього Наказу відповідач на підставі плану-графіка документальних перевірок суб’єктів господарювання на ІV-ий квартал 2017 року та відповідно до ст.ст. 20, 77, 82 Податкового кодексу України призначив документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Сіопласт» (код ЄДРПОУ 35848260) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2014 по 30.06.2017, тривалістю 10 робочих днів з 30.10.2017 по дату завершення перевірки.

У тексті Повідомлення від 19.10.2017 року №391/26-15-14-01-01 відповідач зазначив про проведення вказаної перевірки позивача у період з 30.10.2017 по 10.11.2017 з посиланням на підстави: згідно з планом-графіком проведення документальних перевірок суб’єктів господарювання на ІV-ий квартал 2017 року та наказу від 18.10.2017 №11080.

Копії таких Наказу та Повідомлення наявні у матеріалах справи.

За наслідками отримання цих документів позивач 27.10.2017 подав до ГУ ДФС у м. Києві лист вих. №138/10/2017 від 27.10.2017, в тексті якого повідомив контролюючий орган про відсутність, на думку товариства, правових підстав для допуску працівників Головного управління до проведення перевірки та навів обгрунтування на підтвердження своєї позиції.

Однак, 30.10.2017 посадовими особами ГУ ДФС у м. Києві складено акт відмови у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки ТОВ «Сіопласт» від 30.10.2017 №512/26-15-14-01-01.

В подальшому, як вбачається з копій поданих відповідачем до суду документів (такі документи надані разом клопотання вх. №23007/18 від 27.02.2018), ГУ ДФС у м. Києві було прийнято рішення №34230 від 30.10.2017 про застосування до ТОВ «Сіопласт» адміністративного арешту майна платника на підставі пп. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України («платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу»).

Не погоджуючись з правомірністю призначення відповідачем планової документальної виїзної перевірки та законністю наказу від 18.10.2017 №11080, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (тут і надалі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі – ПК України) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Так, за змістом пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Пунктом 77.1 ст. 77 ПК України встановлено, що документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

Відповідно до норми абз. 2 п. 77.1 ст. 77 ПК України в редакції Закону України від 21.12.2016 №1797-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» (останній набрав чинності з 1 січня 2017 року) план-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.

Тобто, за змістом наведеної норми Кодексу плани-графіки документальних планових перевірок за умовами цієї норми повинні бути оприлюднені на офіційному сайті центрального органу виконавчої влади починаючи з грудня 2017 року (аналогічний правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 20.06.2018 у справі №822/1138/17).

Згідно з п. 77.2 ст. 77 ПК України до плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Порядок формування та затвердження плану-графіка, перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

З метою забезпечення єдиного підходу до формування щоквартального плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків наказом Міністерства фінансів України від 02.06.2015 №524 затверджено Порядок формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків.

Згідно з п. 4 розд. І цього Порядку (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до плану-графіка відбираються платники податків відповідно до вимог статті 77 розділу II Податкового кодексу України (далі - Кодекс).

Необхідним є врахування також вимог пункту 102.1 статті 102 розділу II Кодексу в частині граничних термінів проведення перевірки та визначення податкового зобов'язання платника податків, а також періоду діяльності платника, який не було охоплено перевіркою, вимог пункту 77.3 статті 77 розділу II Кодексу у частині заборони проведення документальної планової перевірки за окремими видами зобов'язань перед бюджетами, крім правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати митних платежів, податків, зборів та єдиного внеску при виплаті (нарахуванні) доходів фізичним особам, податку на доходи фізичних осіб, та зобов'язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами..

Згідно з п. 3 розд. І Порядку узгоджені відповідно до Порядку координації одночасного проведення планових перевірок (ревізій) контролюючими органами та органами державного фінансового контролю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23 жовтня 2013 року №805, з органами державного фінансового контролю проекти планів-графіків на наступний квартал подаються до ДФС територіальними органами ДФС не пізніше 20 числа останнього місяця поточного кварталу у вигляді електронного файла. Разом з проектом плану-графіка (коригування плану-графіка) формуються інформаційно-аналітичні довідки за кожним платником податків засобами інформаційних систем ДФС.

Після остаточного узгодження електронних баз проектів планів-графіків територіальні органи ДФС надають департаментам податкового та митного аудиту, доходів і зборів з фізичних осіб паперовий варіант плану-графіка з відповідними додатками з дотриманням вимог направлення документів з грифом «ДСК» та за потреби обґрунтування підстав включення платника податків до плану-графіка.

Пунктом 5 розділу І Порядку передбачено, що план-графік складається із планів графіків територіальних органів Державної фіскальної служби та затверджується Головою Державної фіскальної служби.

Затверджений план-графік є обов'язковим для виконання всіма підрозділами територіальних органів Державної фіскальної служби.

У силу приписів норм п. 77.4 ст. 77 ПК України про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Системний аналіз наведених вище норм матеріального права дає підстави для висновку, що документальна виїзна планова перевірка платника податків можлива за умови включення останнього до плану-графіка проведення перевірок та прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу оформленого наказом рішення про проведення такої перевірки (дані висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, що наведена у постанові від 20.06.2018 у справі №818/48/16).

Нормами ч. 1, 2 ст. 73, ч. 2 ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проаналізувавши зміст оскаржуваного Наказу суд встановив, що він містить посилання на план-графік проведення документальних перевірок суб’єктів господарювання на 4-ий квартал 2017 року, до якого мало бути включене ТОВ «Сіопласт» (код ЄДРПОУ 35848260). Також у тексті відзиву на позовну заяву відповідач зазначив, що наказ ГУ ДФС у м. Києві від 18.10.2017 №11080 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Сіопласт» (код 35848260)» прийнято відповідно до плану-графіку проведення документальних перевірок суб’єктів господарювання на 4-ий квартал 2017 року.

Вказаний план-графік, як підтвердив відповідач, не був оприлюднений на офіційному сайті ДФС України, та залишається закритим. Між тим, на переконання позивача, ТОВ «Сіопласт» (код ЄДРПОУ 35848260) в дійсності не було включено до такого квартального плану-графіку взагалі.

З метою з’ясування наведених обставин, як таких, що мають значення для правильного вирішення даної справи по суті, суд своєю ухвалою від 06.11.2017 про відкриття провадження у справі зобов’язав відповідача надати до суду належним чином завірену копію плану-графіку перевірок за відповідний період, до якого включено ТОВ «Сіопласт» (пункт 6 такої ухвали).

Однак, відповідачем (суб’єктом владних повноважень) в силу невідомих суду причин вказані вимоги ухвали суду від 06.11.2017 виконані не були, та жодними належними документальними доказами обставина включення позивача до відповідного плану-графіку проведення документальних планових перевірок на 2017 рік не підтверджено.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідач, на якого у силу процесуальних норм покладений тягар доказування правомірності прийнятих ним рішень, документально не підтвердив факт включення ТОВ «Сіопласт» до плану-графіку проведення планових перевірок на 4-ий квартал 2017 року та, як наслідок, наявність підстав для прийняття наказу про проведення документальної планової виїзної перевірки позивача, що відповідно свідчить про протиправність такого Наказу.

Суд не приймає твердження позивача в позові, що фактично наказ від 18.10.2017 №11080 про проведення перевірки вручений позивачу 23.10.2017, а перевірка за оспорюваним Наказом та Повідомленням повинна була розпочатись 30.10.2017, а отже відповідачем не доведено право на проведення перевірки, встановлене п. 81.1 ст. 81 ПК України, оскільки це не відноситься до спірного питання даної справи.

Водночас відповідно до наявних у справі матеріалів суд встановив відсутність на час розгляду даної справи документальних доказів реалізації оскаржуваного Наказу, шляхом проведення планової документальної виїзної перевірки позивача та складання акту перевірки за наслідками такої перевірки. За таких обставин суд погоджується з правомірністю позовних вимог позивача в частині вимог скасувати оскаржуваний Наказ, оскільки дія такого акту індивідуальної дії наразі не вичерпана.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих учасниками справи доказів, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції від 01.11.2017 №154, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 1 600 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд вказує про присудження на користь позивача судових витрат у сумі 1 600 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 5-11, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Сіопласт» задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 18.10.2017 №11080 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Сіопласт» (код 35848260)».

3. Присудити здійснені товариством з обмеженою відповідальністю «Сіопласт» (код ЄДРПОУ 35848260, адреса: 03124, м. Київ, Солом’янський район, вулиця Миколи Василенка, будинок 7-А) документально підтверджені судові витрати у розмірі 1 600,00 грн. (одна тисяча шістсот гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (код ЄДРПОУ 39439980, адреса: 04116, м. Київ, вулиця Шолуденка, 33/19).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок