Решение № 75774028, 02.08.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 серпня 2018 року №826/11698/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_1 доДержавної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києвіпро визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась фізична особа-підприємць ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1) з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - відповідач, контролюючий орган, ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 12.05.2015 року №000049/26-57-21-30.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.08.2016 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/11698/16 та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що актом про результати фактичної перевірки № 26/238/21/НОМЕР_1 від 10.04.2015 року встановлено, що супровідні документи на товар, що реалізується, в наявності, а уся алкогольна продукція, отримана за даними супровідними документами, містить марки акцизного податку встановленого зразка. Позивач звертає увагу, що веде роздрібну торгівлю алкогольними напоями, у тому числі - на розлив, а тому частина продукції знаходиться у торговельному залі у відкритому вигляді, у процесі реалізації, що унеможливило збереження на них марок акцизного збору. Відтак, прийняте відповідачем рішення про застосування фінансових санкцій від 12.05.2015 року №000049/26-57-21-30 є протиправним, та таким, що підлягає скасуванню.

У своїх запереченнях проти позову представник відповідача стверджував, що ГУ ДФС у м. Києві була проведена фактична перевірка з питань дотримання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової чи роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами позивача, за результатами якої складено акт фактичної перевірки від 10.04.2015 року №26/238/21/НОМЕР_1, у якому зафіксовано факт зберігання з метою подальшої реалізації алкогольних напоїв, описаних у Додатку 1 до акту перевірки, без марок акцизного податку встановленого зразка, чим порушено норми чинного законодавства.

Додатково, зі змісту адміністративного позову від 29.07.2016 року вбачається, що позивач просить визнати причини пропуску строку звернення до суду поважними, які суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів визнав поважними у судовому засіданні 13.06.2017 року.

18.08.2016 року від позивача через канцелярію суду надійшло пояснення у справі, яким надано суду документи на виконання ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.08.2016.

29.08.2016 року від представника відповідача через канцелярію суду надійшло заперечення на адміністративний позов.

Розпорядженням щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ №1447 від 04.04.2017 року, адміністративну справу №826/11698/16 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 12.05.2015 року №000049/26-57-21-30 передано на повторний автоматичний розподіл справ між суддями.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.04.2017 року прийнято до провадження адміністративну справу №826/11698/16 суддею Шрамко Ю.Т. та призначено справу до судового розгляду.

У призначеному судовому засіданні 13.06.2017 позивач підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач у призначене судове засідання явку своїх представників не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується поштовою кореспонденцією з відміткою «вручено» від 17.05.2017 (Т.1, арк. 68).

Крім того, позивачем надано документи витребувані судом, які долучені до матеріалів справи у судовому засіданні (Т.1, арк. 70-79).

Згідно ч. 6 ст. 128 КАС України (у редакції, яка діяла станом на час вчинення відповідної процесуальної дії), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи положення ч. 6 ст. 128 КАС України, беручи до уваги, що прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 13.06.2017, суд ухвалив перейти до розгляду справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані особами, які беруть участь у справі, документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, на підставі наказу від 16.03.2015 №325 про проведення фактичної перевірки, 02.04.2015 року посадовими особами ГУ ДФС у м. Києві була проведена фактична перевірка з питань дотримання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової чи роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами у кафетерії ФОП ОСОБА_1, за адресою: АДРЕСА_2 (Т.1, арк. 58).

За результатами вказаної перевірки виявлено факт зберігання з метою подальшої реалізації алкогольних напоїв без наявності марок акцизного податку встановленого зразка, чим порушено положення статті 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» та складено акт фактичної перевірки від 10.04.2015 №26/238/21/НОМЕР_1 (Т.1, арк. 48-51).

Відповідно до акту опису залишків продукції, яка знаходиться у позивача без марок акцизного податку встановленого зразка за адресою: АДРЕСА_2., виявлено пляшку горілки «Перепелка» міцністю 40%, ємністю 1 л, вартістю 98,00 грн., а також пляшку горілки «Спиртпром» міцністю 40%, ємністю 0,5 л, вартістю 45,00 грн., всього на загальну суму 143,00 грн. (Т.1, арк. 55).

На підставі вказаного акту перевірки позивача ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято рішення про застосування фінансових санкцій від 12.05.2015 року №000049/26-57-21-30, згідно якого встановлено порушення положень абз.15 ч.2 ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» - зберігання алкогольних напоїв з метою подальшої реалізації без марок акцизного податку встановленого зразка, згідно з абз.15 ч.2 ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» застосовано до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн. (Т.1, арк. 60-61).

За наслідками адміністративного (досудового) оскарження рішення про застосування фінансових санкцій, рішеннями ГУ ДФС у м. Києві від 15.07.2015 року №2016/С/26-15-10-08-16 та ДФС України від 04.08.2015 року №7559/С/99-99-10-01-02-25 залишено без змін рішення ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві від 12.05.2015 року №000049/26-57-21-30, а скарги позивача - без задоволення (Т.1, арк. 25-36).

Позивач не погоджуючись з рішеннями контролюючих органів за результатами адміністративного (досудового) оскарження звернувся з адміністративним позовом до суду. Відтак, постановою Окружного адміністративного суду у м. Києві від 25.04.2016 у справі №826/20719/15, за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м. Києві про скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 12.05.2015 року №000049/26-57-21-30, позовні вимоги задоволено повністю та скасовано оскаржуване рішення (Т.1, арк. 12-13).

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2016 у справі №826/20719/15, постанову Окружного адміністративного суду у м. Києві від 25.04.2016 скасовано та прийнято нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з підстав, що предметом оскарження у даній справі є рішення про застосування фінансових санкцій від 12 травня 2015 року №000049/26-57-21-30, яке прийняте ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві, в той час, як фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 подано позов до ГУ ДФС у м. Києві, яке не приймало спірного рішення та не являється належним відповідачем у даній справі (набрало законної сили 19.07.2016) (Т., арк. 8-11).

Враховуючи вищеописані аргументи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та порушення прав позивача з боку відповідача, що підтверджується нижчевикладеним.

Спірні правовідносини регулюються ст.ст. 19, 55 Конституції України, Податковим кодексом України (далі - ПК України), Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 481/95-ВР (далі - ЗУ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»), Положенням про виготовлення, зберігання та продажу марок акцизного податку на маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1251, у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У силу зазначених вище приписів позивач звернувся з позовом до суду для оскарження рішення органів державної влади, а саме: Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києві.

Згідно пп.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Пунктом 80.2 ст.80 ПК України визначено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з обставин, визначених зазначеним пунктом.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу від 16.03.2015 №325 про проведення фактичної перевірки, 02.04.2015 року посадовими особами ГУ ДФС у м. Києві була проведена фактична перевірка з питань дотримання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової чи роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами у кафетерії ФОП ОСОБА_1, за адресою: АДРЕСА_2 (Т.1, арк. 58).

Відповідно до частини 4 статті 11 ЗУ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.

Частиною 1 статті 11 ЗУ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» закріплено, що маркування алкогольних напоїв, крім продукції, зазначеної у частині другій цієї статті, які реалізуються в Україні, здійснюється таким чином: на лицьовій стороні етикетки кожної пляшки або самої пляшки (іншого посуду) алкогольних напоїв, крім продукції, зазначеної у частині другій цієї статті, які реалізуються через торговельну мережу, в доступній для споживача формі згідно з чинним законодавством про мови вказуються: загальна та власна назви виробу; найменування виробника; знак для товарів і послуг; географічна назва місця виготовлення виробу, якщо найменування виробника не відображає місця розташування суб'єкта господарювання; вміст спирту (% об.); місткість посуду; вміст цукру (якщо це регламентується нормативними документами); позначення нормативного документа (для продукції вітчизняного виробництва, призначеної для реалізації на території України).

Штриховий код повинен бути нанесений на видиму сторону етикетки, або контретикетки, або пляшки (іншого посуду). На видимій стороні етикетки, або контретикетки, або корка, або пляшки (іншого посуду) виробу повинні бути зазначені дата виготовлення виробу, код суб'єкта господарювання та номер ліцензії на виробництво.

За результатами фактичної перевірки позивача, виявлено факт зберігання з метою подальшої реалізації алкогольних напоїв без наявності марок акцизного податку встановленого зразка та складено акт фактичної перевірки від 10.04.2015 №26/238/21/НОМЕР_1 (Т.1, арк. 48-51).

Відповідно до акту опису залишків продукції, яка знаходиться у позивача без марок акцизного податку встановленого зразка за адресою: АДРЕСА_2., виявлено пляшку горілки «Перепелка» міцністю 40%, ємністю 1 л, вартістю 98,00 грн., а також пляшку горілки «Спиртпром» міцністю 40%, ємністю 0,5 л, вартістю 45,00 грн., всього на загальну суму 143,00 грн. (Т.1, арк. 55).

Згідно з пунктом 20 Положення про виготовлення, зберігання та продажу марок акцизного податку на маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1251, вважаються такими, що немарковані: алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками; алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з порушенням вимог цього Положення, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції; алкогольні напої з марками, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.

Водночас, 06.04.2015 року позивачем подано ГУ ДФС у м. Києві пояснювальну записку, в якій зазначено, що відкрита під час перевірки пляшка горілки «Перепелка» міцністю 40%, ємністю 1 л, вартістю 98,00 грн. була без акцизної марки, тому що ця марка знаходиться під репер капом і неперекладна, а пляшка горілки «Спиртпром» міцністю 40%, ємністю 0,5 л, вартістю 45,00 грн. без акцизної марки, тому що дуже слабо приклеєні.

При цьому, частиною 6 статті 153 ЗУ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» встановлено, що продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки суб'єктам господарювання громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб'єктів господарювання громадського харчування, суб'єктів господарювання з універсальним асортиментом товарів.

З системного аналізу викладених норм вбачається, що зберігання та реалізація алкогольних напоїв за наявності марки акцизного збору встановленого зразка на пляшці або на іншій тарі згідно із законодавством розповсюджується не на не відкорковані напої, а на продаж повної (всієї) пляшки або іншої тари з алкогольним напоєм, натомість, у разі реалізації у закладах громадського харчування алкогольних напоїв на розлив чинним законодавством не вимагається наявності марки акцизного збору на такій пляшці або іншій тарі.

Крім того, суд зауважує, що відкривання відповідної пляшки або іншої тари для реалізації алкогольних напоїв на розлив виключає збереження марки акцизного збору встановленого зразка на пляшці або на іншій тарі.

Відповідно до абзацу 15 частини 2 статті 17 ЗУ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17 000,00 гривень.

Відтак, на підставі акту фактичної перевірки від 10.04.2015 №26/238/21/НОМЕР_1 позивача, ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято рішення про застосування фінансових санкцій від 12.05.2015 року №000049/26-57-21-30, яким застосовано до позивача фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. (Т.1, арк. 60-61).

Водночас, єдиною підставою для прийняття органом державної фіскальної служби рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій є зафіксовані актом перевірки порушення вимог відповідних положень чинного законодавства. В свою чергу, в акті фактичної перевірки від 10.04.2015 №26/238/21/НОМЕР_1 не зазначено місця зберігання пляшок без марки акцизного податку, не вказано чи призначались вони для продажу чи знаходились в реалізації на розлив.

Разом з тим, жодних інших доказів, які б підтверджували факт зберігання та продажу позивачем немаркованих в розумінні пункту 20 Положення про виготовлення, зберігання та продажу марок акцизного податку на маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1251 алкогольних напоїв, відповідачем суду не надано.

Внаслідок викладеного, суд дійшов до висновку, що посадові особи Головного управління Державної фіскальної служби у Києві необґрунтовано дійшли висновку про порушення позивачем вимог чинного законодавств, а саме: статті 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а тому у Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києві були відсутні належні правові підстави для прийняття оскаржуваного рішення від 12.05.2015 року №000049/26-57-21-30 про застосування штрафних санкцій у розмірі 17 000,00 гривень, у зв'язку з чим останнє є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст.6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до положень ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У силу ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції від 29.07.2016 №0.0.592454605.1, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 580,00 грн.

Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд вказує про присудження на користь позивача судових витрат у розмірі 580,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 5-11, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києві про застосування фінансових санкцій від 12.05.2015 року №000049/26-57-21-30.

3. Присудити на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса: 03162, АДРЕСА_1) документально підтверджені судові витрати у розмірі 580,00 грн. (п'ятсот вісімдесят гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києві (код ЄДРПОУ 39513550, адреса: 03115, м. Київ, вулиця Верховинна, 9).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Шрамко