Решение № 75773216, 01.08.2018, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

01 серпня 2018 року м. Рівне №817/1203/18

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дорошенко Н.О. за участю секретаря судового засідання Янчар О.П. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: ОСОБА_1, представник ОСОБА_2,

відповідача: представник ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Національної поліції в Рівненській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 в квітні 2018 року звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Рівненській області та, з урахуванням уточненої позовної заяви від 14.05.2018 (а.с.11-13), просив визнати протиправними та скасувати накази від 26.03.2018 №293 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності", від 27.03.2018 №49 о/с "По особовому складу; поновити на службі на посаді поліцейського відділу спеціальної поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що підставою для звільнення його зі служби в поліції були висновки за результатами службового розслідування, в яких відповідач констатував факт керування позивачем транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння. Позивач зазначив, що своєї вини в скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, тобто керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, він не визнав, а на час прийняття оскаржених наказів судове рішення у справі про адміністративне правопорушення не ухвалене.

Крім того, позивач вказав, що накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім видом дисциплінарного впливу, в той час, як у спірному наказі не наведено жодного обґрунтування застосування такого заходу, не враховано позитивні характеристики та нагороди по службі позивача.

На підставі вищевикладеного позивач просив скасувати оскаржені накази та поновити його на посаді поліцейського.

Ухвалою суду від 15.05.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи визначено за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідач позову не визнав. Представник відповідача подав суду відзив на позов (а.с.23-25), у якому зазначив, що 19.03.2018 о 08:00 год. у місті Рівному сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля позивача, в результаті якої при зіткненні автомобілі отримали незначні ушкодження. Разом з тим, згідно з висновком лікувального закладу від 19.03.2018 позивач перебував у стані алкогольного сп’яніння, що підтверджується показаннями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Водночас, у ході перегляду відеофайлів з відеореєстраторів працівників патрульної поліції взято до уваги, що позивач дійсно проходив тест на огляд визначення стану алкогольного сп’яніння за допомогою газоаналізатора "Alkotest" на місці зупинки транспортного засобу, результати якого показали 0,66 проміле. Враховуючи, що за результатом службового розслідування беззаперечно встановлено факт порушення позивачем службової дисципліни, яке виразилось у порушенні Правил дорожнього руху у вигляді керування транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння, а також службову характеристику позивача, надану т.в.о. заступника начальника відділення спеціальної поліції майора поліції ОСОБА_6, згідно з якою позивач за час проходження служби зарекомендував себе посередньо, посадові обов’язки виконує безініціативно, не дисциплінований, представник відповідача зазначив, що дисциплінарне стягнення до позивача у вигляді звільнення зі служби в поліції застосовано підставно, з урахуванням тяжкості проступку та обставин його скоєння. Наголосив, що зазначена подія стала можливою внаслідок особистих негативних якостей позивача та свідомого ігнорування ним Правил дорожнього руху, норм Закону України "Про Національну поліцію" та Дисциплінарного статуту.

Крім того, відповідач вважає безпідставним посилання позивача на передчасне, тобто до винесення рішення суду про встановлення вини у вчиненні адміністративного правопорушення, його звільнення, оскільки позивача було звільнено за вчинення дисциплінарного проступку. При цьому, Головне управління Національної поліції в Рівненській області діяло не як суб’єкт адміністративної юрисдикції, а як орган, в якому позивач проходив службу, та який, відповідно, має повноваження застосовувати дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з органів поліції, яке в подальшому було реалізовано наказом від 27.03.2018 за №49.

Окрім цього, представник відповідача вказав, що наказом від 25.05.2018 № 95 о/с внесено часткові зміни до наказу від 27.03.2018 № 49 о/с, наказано вважати, що позивач звільнений зі служби в Національній поліції з 30.03.2018.

За наведеного представник відповідача вважає позовні вимоги безпідставними, відтак просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.

07.06.2018 позивач подав відповідь на відзив (а.с.75-76), у якій зазначив про порушення відповідачем місячного строку накладення дисциплінарного стягнення з винесенням наказу від 25.05.2018 №95о/с про внесення часткових змін в наказ від 27.03.2018 №49 о/с в частині звільнення позивача зі служби 30.03.2018, з яким позивача під розписку не було ознайомлено.

Крім того зауважив, що пояснення свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 щодо підтвердження факту перебування позивача у стані алкогольного сп’яніння під час події, що мала місце 19.03.2018, надані у різні дні, істотно різняться за змістом. Також звернув увагу, що підстави для сумніву в об’єктивності встановлення факту перебування позивача у стані алкогольного сп'яніння дає і те, що при визначенні стану сп'яніння за допомогою газоаналізатора "Alkotest" № 6820 о 09:08 19.03.2018 співробітниками УПП в Рівненській області і такого ж газоаналізатора № 6810, проведеного о 09:40 19.03.2018, вбачаються значні розходження в кількості наявного алкоголю в організмі позивача за досить короткий проміжок часу, при цьому в сторону збільшення (було - 0,66, стало - 0,75 проміле), хоча, як зазначив позивач, з часом вміст алкоголю в організмі без додаткового його вживання повинен зменшуватися, а не збільшуватися. Це все, на думку позивача, може свідчити про неналежний технічний стан приладів, якими проводилось обстеження на предмет наявності алкоголю в його організмі. Водночас, наполягав, що надана йому характеристика від т.в.о. заступника начальника ВСП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_6 є необ'єктивною. За наведеного, вважає заперечення відповідачем позовних вимог необґрунтованим.

Під час судового розгляду справи позивач та його представник позовні вимоги підтримали, просили суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача заперечувала проти задоволення позову з підстав, викладених у відзиві на позов, просила суд відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, перевіривши їх зібраними у справі доказами, оцінивши їх у сукупності, відповідно до вимог закону, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, з урахуванням такого.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 16.08.1999 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ України; з 07.11.2015 прийнятий на службу до Національної поліції згідно з наказом ГУНП від 07.11.2015 №13о/с. Обіймав посаду поліцейського відділення спеціальної поліції ГУНП в Рівненській області, спеціальне звання - старший сержант поліції (а.с.18-19,53-58).

Наказом Головного управління Національної поліції в Рівненській області від 26.03.2018 № 293 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" за порушення службової дисципліни, пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", статті 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 № 3460-ІУ, що виразилось у порушенні Правил дорожнього руху у вигляді керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, керуючись статтею 19 Закону України "Про Національну поліцію", статтями 2, 4, 12, 13 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, на поліцейського відділу спеціальної поліції ГУНП в Рівненській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції на підставі частини першої пункту 6 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (а.с.16).

Наказом Головного управління Національної поліції в Рівненській області від 27.03.2018 № 49 о/с "По особовому складу" старшого сержанта поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік) за пунктом 6 частини 1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) (а.с.17).

Наказом від 25.05.2018 №95 о/с "По особовому складу" унесено часткові зміни до наказу Головного управління Національної поліції в Рівненській області від 27.03.2018 № 49 о/с в частині звільнення старшого сержанта поліції ОСОБА_1, поліцейського відділення спеціальної поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області, та наказано уважати, що він звільнений зі служби в Національній поліції 30.03.2018 (а.с.60).

Не погоджуючись із наказами про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення зі служби, позивач звернувся до суду.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи правомірність оскаржених позивачем наказів відповідно до наведених у КАС України критеріїв, суд враховує таке.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію" № 580-VIII від 02.07.2015 (далі - Закон № 580-VIII).

Відповідно до приписів частини першої статті 17 Закону № 580-VІІІ поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Згідно з пунктами 1, 2 частини 1 статті 18 Закону № 580-VІІІ поліцейський зобов’язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.

Статтею 18 Закону № 580-VІІІ визначені основні обов’язки поліцейського.

Так, відповідно до частини першої цієї статті, поліцейський зобов’язаний:

1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

2) професійно виконувати свої службові обовязки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обовязків, наказів керівництва;

3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;

4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я;

5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у звязку з виконанням службових обовязків;

6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Згідно з частиною першою статті 19 Закону № 580-VІІІ у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до частини другої статті 19 Закону № 580-VІІІ підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Пунктом 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VІІІ визначено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Пунктом 9 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Закону України "Про Національну поліцію" від 23.12.2015 № 901-VIII визначено, що до набрання чинності Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції" поширити на поліцейських дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" № 3460-IV від 22.02.2006 (далі – Дисциплінарний статут).

Таким чином, до затвердження відповідним законом Дисциплінарного статуту Національної поліції України підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності визначаються Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" від 22.02.2006 за № 3460-ІV (далі Дисциплінарний статут).

Так, відповідно до статті 5 Дисциплінарного статуту, за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

В свою чергу, в розумінні статті 2 Дисциплінарного статуту, дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Службовою дисципліною відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту є дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається: створенням належних умов проходження служби особами рядового і начальницького складу; набуттям високого рівня професіоналізму; забезпеченням гласності та об'єктивності під час проведення оцінки результатів службової діяльності; дотриманням законності і статутного порядку; повсякденною вимогливістю начальників до підлеглих, постійною турботою про них, виявленням поваги до їх особистої гідності; вихованням в осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей; забезпеченням соціальної справедливості та високого рівня соціально-правового захисту; умілим поєднанням і правильним застосуванням заходів переконання, примусу, дисциплінарного та громадського впливу; належним виконанням умов контракту про проходження служби.

Суд встановив, що 19.03.2018 о 10:10 год. у м. Рівне по вул. Дубенській 163 А поліцейським роти №2 батальйону УПП в Рівненській області ДПП капралом поліції ОСОБА_7 складено відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення серії БД №057364 за статтею 124 КУпАП внаслідок порушення вимог пункту 13.3 Правил дорожнього руху (а.с.41).

Згідно з вказаним протоколом 19.03.2018 о 8:00 год. у місті Рівному по вулиці Дубенській поблизу АЗС "WOG" водій ОСОБА_1, керуючи автомобілем Volkswagen Transporter, державний номерний знак НОМЕР_1, під час здійснення випередження не дотримався безпечного інтервалу та допустив зіткнення з автомобілем Skoda Octavia А5, державний номерний знак НОМЕР_2, з лівого боку, що рухався в попутному напрямку, в результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження.

В акті огляду на стан алкогольного сп’яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 19.03.2018 о 9:08 год., складеному капралом поліції ОСОБА_7, зазначено, що огляд позивача проведений за допомогою "Alkotest Drager № 6280" у зв’язку з виявленими ознаками: запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці. Результати огляду на стан сп’яніння: 0,66 проміле (а.с.34).

У вказаному акті міститься підпис ОСОБА_1, що ним не заперечувалось, а також свідків: ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

У висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, складеному 19.03.2018 Комунальним закладом "Рівненський обласний центр психічного здоров’я населення", зазначено, що на підставі даних, що містяться в акті медичного огляду особи, що керує транспортним засобом, з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 218, складеному о 9 год. 32 хв. 19.03.2018, ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп’яніння (а.с.44).

Відповідно до висновку Комунального закладу "Рівненський обласний центр психічного здоров'я населення" № 218 від 19.03.2018 результат обстеження позивача о 09 год. 32 хв. технічним засобом "Alkotest Drager" становив 0,75 проміле (а.с.123,42).

Відібрання зразків крові позивача або проведення будь-яких інших лабораторних досліджень в Комунальному закладі "Рівненський обласний центр психічного здоров’я населення" не проводились.

Матеріалами справи також підтверджено, що 19.03.2018 о 10:10 год. у м. Рівне по вул. Дубенській 163 А поліцейським роти №2 батальйону УПП в Рівненській області ДПП рядовим поліції ОСОБА_8 складено відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення серії БД №057463 за частиною першою статті 130 КУпАП внаслідок порушення вимог пункту 2.9 А Правил дорожнього руху (а.с.35).

За даними цього протоколу 19.03.2018 о 8:00 год. у місті Рівному по вулиці Дубенській поблизу АЗС "WOG" водій ОСОБА_1 керував автомобілем Volkswagen Transporter, державний номерний знак НОМЕР_1, в стані алкогольного сп’яніння. Огляд проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора "Alkotest № 6280" у присутності двох свідків, що підтверджується тестом №705 від 19.03.2018, результати огляду становлять 0,66 проміле. З результатами огляду гр. ОСОБА_1 не згідний та направлений до медичного закладу, що підтверджується висновком на стан алкогольного сп’яніння №218 від 19.03.2018.

У рапорті на ім'я начальника Управління патрульної поліції в Рівненській області ДПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_9 поліцейський роти №2 батальйону УПП в Рівненській області ДПП рядовий поліції ОСОБА_8 зазначив, що "в ході з’ясування обставин, що водій автомобіля Volkswagen Transporter не дотримався безпечного інтервалу під час випередження автомобіля Skoda Octavia та допустив з ним зіткнення, про що свідчили пошкодження на транспортному засобі Skoda Octavia, спілкуючись із водієм Volkswagen Transporter були виявлені ознаки, що свідчили про можливий стан алкогольного сп’яніння. Водієві було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп’яніння у присутності двох свідків на місці зупинки автомобіля, на що він погодився. Результати огляду були позитивні та становили 0,66 проміле. З результатами водій не погодився, після чого був направлений в медичний заклад, у якому результат огляду становить 0,75 проміле, що підтверджується висновком лікаря" (а.с.43).

Відповідно до статті 14 Дисциплінарного статуту, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Відповідно до пункту 1.2 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 12.03.2013 за №230, службове розслідування комплекс - заходів, які здійснюються у межах компетенції з метою уточнення причин і умов подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, ступеня вини особи (осіб), якою (якими) вчинено дисциплінарний проступок, а також з’ясування інших обставин.

Наказом Головного Управління Національної поліції в Рівненській області від 20.03.2018 № 535 за фактом складення на поліцейського ВСП ГУНП старшого сержанта поліції ОСОБА_1 адміністративних протоколів за статтею 124 та частиною першою статті 130 КУпАП за скоєння ДТП та перебування у стані алкогольного сп’яніння, призначено службове розслідування (а.с.26).

За результатами службового розслідування складено висновок службового розслідування, затверджений 26.03.2018 начальником ГУНП в Рівненській області полковником поліції ОСОБА_10, згідно з яким за наслідками описаної вище дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 рекомендований до звільнення зі служби в Національній поліції на підставі ч.1 п.6 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" (а.с.27-29).

Отже, підставою дисциплінарної відповідальності став дисциплінарний проступок, визначення якому дає стаття 2 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, і такою підставою можуть бути виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність в діях ОСОБА_1 ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки порушника, наслідків та причинного зв'язку між ними.

Як встановлено з наданих відповідачем доказів, під час оформлення матеріалів про вчинення адміністративних правопорушень 19.03.2018 ОСОБА_1 не відмовлявся від обстеження на стан алкогольного сп'яніння, однак висловлював незгоду з результатами такого обстеження як на місці зупинки транспортного засобу, так і в медичному закладі.

У ході судового розгляду справи позивач факт перебування 19.03.2018 в стані алкогольного сп’яніння заперечував.

Суд враховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 №1103 затверджено Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду (далі - Порядок №1103). Цей Порядок визначає процедуру направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - огляд), і проведення такого огляду.

Згідно з пунктом 2 Порядку №1103 огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.

Пунктами 3, 4 Порядку № 1103 визначено, що огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться у присутності двох свідків. Не можуть бути залучені як свідки працівники Національної поліції або особи, щодо неупередженості яких є сумніви.

Як встановлено судом, огляд позивача щодо встановлення стану алкогольного сп’яніння за місцем дорожньо-транспортної пригоди у місті Рівному по вулиці Дубенській поблизу АЗС "WOG" 19.03.2018 проводився з використанням "Alkotest drager № 6280" у присутності двох свідків: ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

Судом досліджені копії письмових пояснень свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_4, які є ідентичними за змістом та заповнені з використанням ідентичних бланків з надрукованим текстом (а.с.31,32). В обох поясненнях зазначено, що ОСОБА_1 19.03.2018 не згідний на проведення огляду на стан визначення алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, а саме за допомогою газоаналізатора "Alkotest № 705-6280".

Суд зазначає, що вказані обставини не відповідають обставинам справи, які встановлені в судовому засіданні, у тому числі в результаті перегляду відеозаписів з нагрудної відеокамери поліцейського, позаяк ОСОБА_1 від проведення огляду на стан сп'яніння не відмовлявся ні на місці зупинки транспортного засобу, ні в медичному закладі.

На думку суду, використання бланків пояснень із заздалегідь вдрукованим текстом, зокрема відносно відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та направлення особи до медичного закладу, не відповідає критерію об’єктивності та порушує принцип добровільності та достовірності під час відібрання показань свідків.

Окрім цього, в обох поясненнях зазначено, що у громадянина ОСОБА_1 наявні ознаки алкогольного сп’яніння: запах алкоголю з порожнини рота; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Судом встановлено, що означені пояснення ОСОБА_5 та ОСОБА_4 вказаними громадянами не підписані, наявний лише підпис інспектора Солоняк Р.В., який такі пояснення відібрав. Підпис осіб, в яких відібрані пояснення, наявний лише в частині надрукованого тексту про ознайомлення зі змістом статті 63 Конституції України та згоди на обробку їх персональних даних.

Матеріалами справи стверджено, що вищевказані пояснення ОСОБА_5 та ОСОБА_4, відібрані інспектором Солоняк Р.В., були враховані відповідачем під час проведення службового розслідування щодо позивача, однак відсутність підписів опитаних осіб залишилась поза увагою відповідача.

Окрім цього, в матеріалах службового розслідування наявні власноручно написані та підписані пояснення громадян ОСОБА_5 та ОСОБА_4 від 21.03.2018 (а.с.50,51), у яких зазначено, що 19.03.2018 у м. Рівне по вул. Дубенській поряд із автозаправкою WOG були запрошені працівниками поліції в якості свідків під час оформлення адміністративних матеріалів по статті 130 КУпАП на ОСОБА_1, який поводив себе ввічливо, коректно і тактовно, за відсутності жодних ознак алкогольного сп’яніння.

Протилежні за змістом відомості щодо наявності ознак алкогольного сп'яніння у ОСОБА_1, відображені в поясненнях одних і тих же осіб, не були критично оцінені відповідачем під час службового розслідування.

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_4 пояснили, що ОСОБА_1 від проходження огляду на виявлення стану алкогольного сп’яніння за місцем дорожньо-транспортної пригоди 19.03.2018 не відмовлявся, такий огляд пройшов, проте був не згоден з його результатами. Підтвердили, що в поясненнях, вміщених на аркушах справи 31, 32, відомості про наявність ознак алкогольного сп'яніння у ОСОБА_1 не відповідають дійсності та написані не ними. Пояснення від 21.03.2018 (а.с.50,51) підтвердили.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 підтвердила, що ОСОБА_1 погодився за місцем дорожньо-транспортної пригоди пройти огляд на встановлення стану алкогольного сп’яніння, проте не погодився з його результатом. Пояснити, чому в акті огляду від 19.03.2018 (а.с.34) вказано про згоду ОСОБА_1 з відповідними результатами огляду, свідок не змогла за давністю подій.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснив, що огляд ОСОБА_1 проводився із застосуванням газоаналізатора Drager, у присутності свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, пояснення яких (а.с.31,32) були ним долучені до протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП, та направлені до суду. Виявлений результат складав 0,66 проміле, після чого водій був направлений на проходження відповідного медогляду до медичного закладу, результат огляду у якому показав стан алкогольного сп’яніння 0,75 проміле. Водночас свідок зазначив, що поведінка ОСОБА_1 була адекватною.

Окрім цього, свідок ствердив, що поясненнях громадян ОСОБА_4 та ОСОБА_5, відібраних інспектором Солоняком Р.В. (а.с.31,32), частина рукописного тесту про наявність у ОСОБА_1 явних ознак алкогольного сп'яніння виконана особисто ОСОБА_8, а відсутність підписів свідків під текстом пояснень, які були направлені до суду разом з протоколом про адміністративне правопорушення, пояснив відсутністю відповідної графи для підпису у бланках пояснень.

Згідно з пунктом 5 Порядку № 1103 результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду, форма якого затверджується МОЗ за погодженням з МВС. У разі встановлення стану сп’яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Акт огляду на стан сп’яніння за результатами такого огляду, проведеного поліцейським, складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається в поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення в разі встановлення стану сп’яніння.

Підтвердження стану сп'яніння в результаті огляду та згода водія транспортного засобу з результатами такого огляду є підставою для його притягнення згідно із законом до відповідальності.

Аналіз наведених положень Порядку № 1103 дає підстави для висновку, що як факт підтвердження стану сп'яніння в результаті такого огляду, так і згода водія транспортного засобу з результатами огляду, в сукупності дають підстави для притягнення водія до відповідальності.

Судом встановлено, що за місцем зупинки транспортного засобу за результатом огляду позивача на визначення стану алкогольного сп’яніння за допомогою газоаналізатора "Alkotest Drager № 6280" було виявлено 0,66 проміле, з чим позивач не погодився та був направлений для проходження медичного огляду до закладу охорони здоров'я. Обставини щодо наявності ознак алкогольного сп’яніння позивача заперечені свідками ОСОБА_5 та ОСОБА_4

За таких обставин, стан сп'яніння позивача за результатом огляду на місці дорожньо-транспортної пригоди не є підтвердженим у розумінні пункту 5 Порядку № 1103.

Відповідно до пунктів 6 та 10 Порядку № 1103 водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.

Огляд може також проводитися в спеціально обладнаних пересувних пунктах (автомобілях), що належать закладам охорони здоров'я і відповідають установленим МОЗ вимогам.

Співставлення акту огляду на стан алкогольного сп’яніння з використанням спеціальних технічних засобів, складеного 19.03.2018 о 9 год. 08 хв. (а.с.34) та висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, Комунального закладу "Рівненський обласний центр психічного здоров’я населення" (а.с.44), оформленого на основі акту медичного огляду №218, складеного 19.03.2018 о 9 год. 32 хв. (а.с.123), дає підстави для обґрунтованих сумнівів у достовірності виявлених показників стану алкогольного сп’яніння позивача: 0,66 проміле о 9 год. 08 хв. та 0,75 проміле о 9 год. 32 хв., тобто в сторону збільшення, хоча у відповідний проміжок часу позивач постійно перебував у присутності працівників поліції.

Крім того, у судовому засіданні здійснено перегляд відеофайлів з відеореєстраторів працівників патрульної поліції та взято до уваги відсутність візуальних ознак стану алкогольного сп’яніння ОСОБА_1, зафіксованих на вказаних відеоматеріалах.

Відповідно до приписів розділу ІІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України N 1452/735 від 09.11.2015, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 р. за № 1413/27858, огляд у закладах охорони здоров'я щодо виявлення стану сп'яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря – фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством.

Метою цього огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп'яніння в обстежуваної особи.

Проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов'язкове.

Метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп'яніння.

Використання в закладах охорони здоров'я для проведення лабораторних досліджень вимірювальної техніки та обладнання, дозволених МОЗ, підтверджується сертифікатом відповідності та свідоцтвом про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.

Не зважаючи на встановлені під час огляду позивача в медичному закладі розбіжності в сторону збільшення з показниками вимірювальної техніки на місці зупинки транспортного засобу, проведення лабораторних досліджень щодо визначення стану сп'яніння позивача проведене не було. Акт медичного огляду № 218 від 19.03.2018 (а.с.123) відомостей про дату останньої повірки спеціального технічного засобу не містить.

Встановлені в судовому засіданні фактичні обставини справи свідчать про те, що матеріали, які були в розпорядженні відповідача під час проведення службового розслідування та з урахуванням яких відповідач вважав встановленим факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку - керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, складені з порушенням установленого порядку, є неповними, містять недостовірні та суперечливі відомості, а відтак не є належними, допустимими та достовірними доказами в розумінні ст.ст.73-75 КАС України, які підтверджують факт перебування позивача 19.03.2018 в стані алкогольного сп'яніння під час керування транспортним засобом. З огляду на наведене, факт порушення позивачем службової дисципліни в ході судового розгляду справи не підтверджений.

В силу положень статті 14 Дисциплінарного статуту при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Як встановлено судом, на час проведення службового розслідування та винесення оскаржуваних наказів позивач дисциплінарних стягнень не мав; за період служби неодноразово заохочувався, нагороджений нагрудним знаком "За відзнаку в службі", медаллю "15 років сумлінної служби", є учасником бойових дій (а.с.77-79).

Суд також наголошує, що відповідно до приписів пункту 14 Дисциплінарного статуту, звільнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу. Судом не встановлено об’єктивних та беззаперечних підстав для звільнення позивача, адже зазначені вище обставини є істотними при вирішенні питання про притягнення особи до дисциплінарної відповідальності, а їх неврахування відповідачем вказує на порушення встановленої процедури щодо накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд також враховує положення частини шостої статті 78 КАС України, відповідно до якої вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов’язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Постановою судді Рівненського міського суду Рівненської області від 04.06.2018 у справі №569/5301/18, яка набрала законної сили 15.06.2018, провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП закрито на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення (а.с.150).

Крім того, постановою судді Рівненського міського суду Рівненської області від 14.06.2018 у справі №569/5249/18, яка набрала законної сили 25.06.2018, провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 КУпАП закрито на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення (а.с.155-155).

Відповідно до постанови у справі №569/5249/18 від 14.06.2018 судом встановлено, що працівниками поліції був порушений порядок огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, визначений статтею 266 КУпАП та підзаконними нормативними актами.

За таких обставин справи, суд дійшов висновку, що протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 складений з порушенням законодавства, а в матеріалах адміністративної справи відсутні докази, з точки зору їх допустимості, достовірності та достатності, які б підтверджували скоєння останнім правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

Отже, судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено відсутність події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, що в силу частини шостої статті 78 КАС України є обов’язковим до врахування судом під час розгляду даної справи про наслідки дій позивача, що слугувало, в свою чергу, для винесення спірних наказів у даній справі.

У зв'язку з наведеним, суд зазначає, що висновки відповідача за результатами службового розслідування, що стали підставою для накладення на позивача дисциплінарного стягнення та його звільнення зі служби в поліції, ґрунтуються виключно на припущеннях наявності алкогольного сп'яніння позивача під час керування транспортним засобом 19.03.2018 та спростовані постановою судді Рівненського міського суду Рівненської області від 14.06.2018 у справі №569/5249/18, яка має преюдиційне значення при розгляді даної справи.

У зв'язку з цим, суд погоджується з позицією позивача, що оскаржені ним накази про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції та про звільнення зі служби в поліції є протиправними, не підтверджені наявними матеріалами службового розслідування із встановленням конкретних фактів порушень, вчинених позивачем.

Відповідно до статті 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до частини другої цієї ж статті, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За результатами розгляду справи, суд дійшов висновку, що Головне управління Національної поліції в Рівненській області, як суб'єкт владних повноважень, не довело правомірності своїх рішень щодо накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Таким чином, суд дійшов висновку, що наказ Головного управління Національної поліції в Рівненській області від 26.03.2018 № 293 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" про накладення на поліцейського відділу спеціальної поліції ГУНП в Рівненській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, слід визнати протиправним та скасувати.

Враховуючи скасування вищевказаного наказу, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Рівненській області від 27.03.2018 за №49 о/с "По особовому складу" про звільнення старшого сержанта поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції на підставі пункту 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби.

Згідно з частиною першою статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

З огляду на те, що судом встановлено протиправність звільнення позивача зі служби в поліції, суд дійшов висновку, що позивач підлягає поновленню на тій посаді та в тому органі, з якого він був протиправно звільненим.

Щодо строку поновлення позивача на службі, то суд враховує, що наказом від 25.05.2018 №95 о/с "По особовому складу" відповідачем унесено часткові зміни до наказу Головного управління Національної поліції в Рівненській області від 27.03.2018 № 49 о/с в частині звільнення позивача зі служби з 30.03.2018 (а.с.60). Підпис про ознайомлення позивача з наказом від 25.05.2018 №95 о/с "По особовому складу" про внесення змін до наказу від 27.03.2018 № 49 о/с в частині звільнення зі служби з 30.03.2018 відсутній.

Судом достовірно встановлено, що згідно з записом у трудовій книжці серії АН №031412 ОСОБА_1 звільнений зі служби в поліції 27.03.2018 на підставі наказу ГУНП від 27.03.2018 №49 о/с (а.с.18-19).

Крім того, запис про звільнення позивача 27.03.2018 зі служби в поліції у запас ЗС за пунктом 6 (у зв’язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) на підставі наказу ГУНП від 27.03.2018 №49 о/с внесено до послужного списку позивача (а.с.53-58), копія якого надана до справи представником відповідача. Інші записи щодо дати звільнення відсутні.

Таким чином, будь-які зміни до документів, в яких відображаються відомості щодо роботи (служби) особи, на підставі наказу від 25.05.2018 №95 о/с "По особовому складу" фактично внесені не були, що свідчить про відсутність правових наслідків такого наказу.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 на посаді поліцейського відділення спеціальної поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області слід поновити з 28.03.2018, тобто з наступного дня після дати звільнення, підтвердженої документально.

Позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу чи зобов'язання відповідача нарахувати й виплатити заробіток за час вимушеного прогулу, позивачем у даній справі не заявлено.

Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, що пунктом 6 розділу III "Окремі питання виплати грошового забезпечення" Порядку та умову виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом МВС України від 06.04.2016 №260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за № 669/28799, встановлено, що поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення. Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.

Таким чином, обов'язок відповідача щодо проведення розрахунку з працівником, поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, виникає в силу прямого припису нормативно-правового акту, а відтак права та законні інтереси позивача в зазначеній частині підлягають відновленню в поза судовому порядку.

Підсумовуючи наведене, за результатами системного аналізу приписів зазначеного в судовому рішенні законодавства у взаємозв’язку з обставинами даної справи, суд дійшов висновку адміністративний позов слід задовольнити повністю.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 244 КАС України при ухваленні рішення, суд, окрім іншого, вирішує, чи є підстави допустити негайне виконання рішення.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Таким чином, рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді поліцейського відділення спеціальної поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області підлягає негайному виконанню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору та ним не заявлено у порядку частини 7 статті 139 КАС України про понесення інших судових витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень КАС України, у суду відсутні підстави для вирішення питання розподілу судових витрат на підставі статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 (35600, м. Дубно, вул. Пилипинського,19, РНОКПП НОМЕР_3) до Головного управління Національної поліції в Рівненській області (33028 м. Рівне, вул. Хвильового,2, ідентифікаційний код 40108761) задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Рівненській області від 26.03.2018 № 293.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Рівненській області від 27.03.2018 № 49 о/с.

Поновити ОСОБА_1 на посаді поліцейського відділення спеціальної поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області з 28.03.2018.

Рішення суду про поновлення на посаді виконується негайно.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 07 серпня 2018 року.

Суддя Дорошенко Н.О.