Решение № 75743370, 02.08.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 серпня 2018 року № 826/2005/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аблова Є.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» Черняхівської Олени Степанівни третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб Акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду місті Києва з позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» Черняхівської Олени Степанівни (далі - відповідач, уповноважена особа), третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит», в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та Кредит» Черняхівської О.С. щодо невключення ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

- зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та Кредит» Черняхівську О.С. подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію стосовно збільшення кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування коштів за вкладами АТ «Банк «Фінанси та Кредит» шляхом включення до їх числа ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодування у розмірі 199958,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем не включено позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, без законодавчо мотивованої причини для цього.

Під час судового розгляду справи представником позивача заявлені позовні вимоги підтримано у повному обсязі, які останній просив суд задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Відповідачем подано письмове заперечення проти позову, в якому зазначено, що відповідач діяв у відповідності до чинного законодавства, зокрема, вживав заходів з перевірки правочину, укладеного банком, на факт нікчемності, про що позивача повідомлено належним чином.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.08.2016 провадження у даній справі закрито.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2016 ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.08.2016 скасовано, а справу направлено на продовження розгляду до суду першої інстанції.

Автоматизованою системою документообігу Окружного адміністративного суду м. Києва адміністративну справу передано на розгляд судді Аблову Є.В.

28.11.2017 судом ухвалено про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Разом з тим, 15.12.2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 року №2147-VIIІ, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Так, суд звертає увагу на положення пункту 10 частини 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України у редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017р. № 2147-VIII, відповідно до якого справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

06.08.2015 року між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та кредит» укладено договір-заяву №307231/43835/7-15 про банківський строковий вклад (депозит) Стандарт на 7 місяців у національній валюті.

Відповідно до умов даного Договору Вкладник вносить, а Банк приймає грошові кошти в національній валюті на Вкладний рахунок №2630.1.062075.001 у сумі 199 958,00 гривень на строк з 06.08.2015 року по 06.03. 2016 року у порядку та на умовах, визначених в цьому договорі-заяві та в Основних умовах залучення банківських вкладів фізичних осіб та обслуговування вкладних рахунків у ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит». Договір-заяв та основі умови разом складають договір банківського вкладу.

Відповідно до умов Договору-заяви кошти у сумі 199 958,00 гривень було перераховано Вкладником на Вкладний рахунок 06.08.2015 року.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 17.09.2015 року №612 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 17.09.2015 року №171 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».

Відповідно до вищевказаного рішення у ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» запроваджено тимчасову адміністрацію на три місяці з 18.09. 2015 року до 17.12.2015 року включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора АТ «Банк «Фінанси та Кредит», визначені статтями 37-39 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», заступнику начальника відділу супроводження виведення неплатоспроможних банків з ринку департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_3 на три місяці з 18.09.2015 року до 17.12.2015 року включно.

Згідно з постановою Правління Національного Банку України від 17.12.2015 року № 898 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 18.12.2015 року № 230 «Про початок процедури ліквідації АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Вказаним рішенням розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», призначено Уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ «Банк «Фінанси та Кредит», заступнику начальника відділу супроводження виведення неплатоспроможних банків з ринку департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_3.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 01.09.2016 року №1703 змінено уповноважену особу Фонду, якій делегуються повноваження ліквідатора АТ «Банк «Фінанси та Кредит». Згідно з зазначеним рішенням, всі повноваження ліквідатора АТ «Банк «Фінанси та Кредит» делеговано провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_4 з 05.09.2016 року.

Відповідно до норм Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» позивач з моменту надходження коштів на Вкладний рахунок набув статусу не лише Вкладника, а й суб'єкта системи гарантування вкладів фізичних осіб, оскільки Банк є учасником Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. За таких обставин, на кошти, які залучено Банком від позивача на умовах Договору банківського вкладу (депозиту), у разі ліквідації Банку, поширюється гарантоване Фондом відшкодування в межах суми, визначеної законом.

В повідомленні на офіційному сайті Фонду від 22.12.2015 року зазначено, що у зв'язку з прийняттям виконавчою дирекцією Фонду рішення № 230 від 18.12.2015 року, Фонд з 23.12.2015 року розпочинає виплати коштів вкладникам АТ «Банк «Фінанси та Кредит». Для отримання коштів вкладники Банку з 23.12.2015 року по 03.02.2016 року включно можуть звертатися до установ банків-агентів Фонду.

Під час звернення 04.01.2016 року до ПАТ «ПУМБ» позивачу стало відомо, що його не включено до затвердженого виконавчою дирекцією Фонду загального реєстру вкладників АТ «Банк «Фінанси та Кредит» для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування.

За таких обставин, позивач звернувся із заявою до відповідача з проханням вказати причину невнесення його персональних даних станом на 23.12.2015 року у перелік на виплату сум відшкодування коштів за вкладами та внести його у зазначений перелік, однак, на момент звернення до суду з вказаним позовом, відповіді від відповідача не надійшло.

Позивач, вважаючи бездіяльність відповідача в частині не включення до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду протиправною, звернулась з даним позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлюються Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон).

Законом також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Відповідно до пункту 3 статті 2 Закону вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката (пункт 4 статті 2 Закону).

Згідно з пунктом 14 статті 2 Закону реєстр учасників Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - реєстр учасників Фонду) - реєстр, який ведеться Фондом та містить відомості про участь банку в системі обов'язкового гарантування вкладів фізичних осіб.

Система гарантування вкладів фізичних осіб - сукупність відносин, що регулюються цим Законом, суб'єктами яких є Фонд, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, банки та вкладники (пункт 15 статті 2 Закону).

Пунктом 17 статті 2 Закону передбачено, що уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Відповідно до частин першої та другої статті 3 Закону Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Фонд є суб'єктом управління майном, самостійно володіє, користується і розпоряджається належним майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії, що не суперечать законодавству та меті діяльності Фонду.

Згідно з частиною першою статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до частин першої-третьої статті 1068 ЦК України Банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом.

Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Пунктом 1.8 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою Постановою правління Національного банку України від 12.11.2003 року № 492, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.12.2003 року за №1172/8493 передбачено, що Банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки.

Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Зі змісту письмових заперечень відповідача від 28.03.2016 року № 15-15/542 вбачається, що позивача не було включено до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду, оскільки клієнтом Банку - юридичною особою ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «ЕКРАН-СЕРВІС» було проведено операції з метою ввести в оману Фонд щодо нібито наявності підстав для виплати відшкодування за рахунок державних коштів, а саме: ТОВ «ВКФ «ЕКРАН-СЕРВІС» перерахувало зі свого поточного рахунку у Банку у період з 10.03.2015 30.04.2015 року на карткові поточні рахунки у Банку, належні різним фізичним особам, у тому числі й позивачу, грошові кошти у сумах, кожна з яких не перевищує максимальної суми відшкодування вкладу, гарантованої державою, з метою подальшого отримання зазначеними фізичними особами як вкладниками, сум грошових коштів, що нібито належать цим фізичним особам, в межах сум гарантованого відшкодування від держави в особі Фонду.

В результаті зазначених операцій, як вказано у запереченнях відповідача, 20 фізичних осіб, що підтверджено випискою по особовому рахунку ТОВ «ВКФ «ЕКРАН-СЕРВІС» отримали кошти від зазначеної юридичної особи. При цьому, на рахунку у кожної фізичної особи, у тому числі й позивача, утворився залишок у розмірі приблизно 200 000,00 гривень.

В подальшому кошти з карткового рахунку НОМЕР_2 було перераховано на поповнення депозиту № 307231/43835/7-15.

Тому, на думку відповідача, ТОВ «ВКФ «ЕКРАН-СЕРВІС» намагається безпідставно збільшити суму, що підлягає відшкодуванню за рахунок Фонду, на 4 мільйони гривень, всупереч положенням Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Таким чином, як зазначено у вказаних запереченнях, наведені операції з перерахування коштів з відкритого у Банку поточного рахунку юридичної особи на відкриті у тому ж Банку рахунки фізичних осіб, у тому числі й на рахунок позивача, з призначенням «безвідсоткова позика», направлені на «дроблення» коштів на рахунку суб'єкта господарювання шляхом оформлення фіктивних платежів, щодо нібито надання безвідсоткової позики фізичним особам, мають на меті незаконне отримання відшкодування коштів клієнта - юридичної особи за рахунок коштів держави в особі Фонду.

З матеріалів справи також встановлено, що 28.01.2016 року за № 37-036-5087/16 Фондом гарантування вкладів фізичних осіб надано позивачу роз'яснення про те, що з питань стосовно суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, включення до переліку вкладників на отримання коштів, необхідно звертатися до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та Кредит».

Окрім того, до матеріалів справи також долучено лист Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та Кредит» від 03.02.2016 року № 3-037310/1580 з якого вбачається, що у рамках ліквідаційної процедури у Банку триває перевірка правових підстав розміщення коштів на рахунку позивача з урахуванням обмежень в діяльності Банку, які було встановлено НБУ під час віднесення Банку до категорії проблемних.

У подальшому, на адресу суду надійшли доповнення до заперечення відповідача проти позову, аналогічні попереднім. Відповідачем також було зазначено, що під час перевірки нікчемних правочинів було виявлено вчинення банком правочину, а саме: здійснено операції, що призвели до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням вимог статті 56 Закону України «Про Національний банк України».

В подальшому до суду надійшли додаткові пояснення відповідача до заперечення проти позову, в яких зазначено, що 19.01.2015 року Постановою Правління НБУ №34/БТ АТ «Банк «Фінанси та Кредит» віднесено до категорії проблемних та запроваджено обмеження в діяльності Банку, а саме: встановлено не допускати проведення будь - яких операцій за чинними договорами, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування. Вказана постанова Правління НБУ є банківською таємницею.

Постановою Правління НБУ №463/БТ від 16.07.2015 року строк віднесення банку до категорії проблемних продовжено на 30 днів.

У зв'язку з чим, як вказує відповідач у додаткових запереченнях, у період з 19.01.2015 року по 20.08.2015 року Банк втратив право на здійснення операцій щодо перерахування коштів, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб за рахунок Фонду.

У запереченнях також йдеться про те, що у до Банку надійшли платіжні доручення платника ТОВ «ВКФ «Екран-Сервіс» № 58 від 10.03.2015 року, № 72 від 16.03.2015 року, № 84 від 2003.2015 року на перерахування коштів через транзитний рахунок банку 290970902001 отримувачу ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) на платіжну карту НОМЕР_2 за призначенням: надання безвідсоткової позики, договір 066 від 10.03.2015 року.

З виписки по картковому рахунку вбачається, що 06.08.2015 року залишок на картковому рахунку позивача становив 199 958,00 гривень.

Разом з тим, суд не приймає до уваги посилання відповідача на наявність постанови Правління НБУ №34/БТ, якою ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» віднесено до категорії проблемних, а в подальшому строк віднесення банку до категорії проблемних продовжено на 30 днів, оскільки будь-яких доказів щодо доведення змісту вказаної постанови до співробітників ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» суду надано не було.

Окрім того, відповідно до пункту 2 частини другої та частини третьої статті 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання правочину недійсним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", передбачено, що правочином є правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб'єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків. Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту. Презумпція правомірності правочину закріплена у статті 204 ЦК України та може бути спростована насамперед нормою закону, яка містить відповідну заборону.

Відповідно до статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі статтею 321 ЦК України, право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право особи на мирне володіння майном знайшло своє відображення і у Рішеннях Європейського Суду з прав людини, зокрема, у справі «Золотас проти Греції» (№ 66610/09, 29/01/2013), згідно якого особа, яка розмістила грошову суму в банку, передавала йому право використання цієї суми, банк був зобов'язаний зберігати її, і в разі використання з метою отримання прибутку він повинен був повернути еквівалентну суму вкладнику після припинення дії угоди; отже, власник рахунку сумлінно міг вважати, що його вклад у банку знаходиться в безпеці, особливо при отриманні відсотків; власник рахунку правомірно вважав, що буде повідомлений про ситуації, що загрожує суті угоди з банком і його фінансовим інтересам, щоб він міг завчасно вчинити дії відповідно до закону і зберегти право на захист свого майна.

ТОВ "ВКФ "Екран-Сервіс", яким перераховано кошти на рахунки позивача, має право вільно розпоряджатись коштами, які є його власністю.

Відповідачем не надано доказів, що дії останніх щодо перерахунку коштів з власного банківського рахунку на рахунок іншої фізичної особи суперечить закону.

Крім того, відповідачем не надано доказів наявності інших підстав визначених частиною третьою статті 38 Закону внаслідок яких правочин позивача з ПAT «Банк «Фінанси та Кредит» є нікчемним. Жодних рішень суду чи інших документів Уповноваженою особою Фонду щодо визнання правочинів нікчемними суду надано не було.

Долучені відповідачем до матеріалів справи документи не можуть свідчити про нікчемність укладеного правочину.

Відповідно до частини четвертої статті 26 Закону Фонд не відшкодовує кошти: 1) передані банку в довірче управління; 2) за вкладом у розмірі менше 10 гривень; 3) за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника; 4) розміщені на вклад у банку особою, яка є пов'язаною з банком особою або була такою особою протягом року до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних; 5) розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, оцінювач, у разі якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 6) розміщені на вклад власником істотної участі банку; 7) за вкладами у банку, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку проценти за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", або мають інші фінансові привілеї від банку; 8) за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов'язань; 9) за вкладами у філіях іноземних банків; 10) за вкладами у банківських металах; 11) розміщені на рахунках, що перебувають під арештом за рішенням суду.

Однак, будь-яких підстав відповідно до статті частини четвертої статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» для відмови у відшкодування позивачу коштів судом не встановлено.

Враховуючи, що доводи відповідача про нікчемність правочину щодо перерахування грошових коштів з поточного рахунку ТОВ "ВКФ "Екран-Сервіс" на поточний рахунок позивача не знайшли підтвердження під час вирішення справи, отже ОСОБА_1 протиправно не включено до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Статтею 27 Закону визначено, що Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.

Отже, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію наділена повноваженнями щодо формування повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії, на підставі якого Фонд гарантування вкладів фізичних осіб формує Загальний реєстр вкладників.

Відповідно до пункту 12 розділу II Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 року №14 передбачено, що протягом процедури здійснення тимчасової адміністрації в банку уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників, яким необхідно здійснити виплати за рахунок цільової позики.

Пунктом 6 розділу III Положення № 14 передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно, зокрема: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників. Додаткова інформація залежно від її типу надається окремими файлами, що формуються згідно з додатками 9 та 10 до цього Положення.

Протиправність не включення позивача до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПAT «Банк «Фінанси та Кредит» вказує на наявність правових підстав для зобов'язання відповідача подати до Фонду інформацію щодо позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПAT "Банк "Фінанси та Кредит".

Із системного аналізу вищевикладеного суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання бездіяльності відповідача протиправною та зобов'язання вчинити дії.

Відповідачем під час розгляду справи не було доведено суду протилежного. Жодних доказів на спростування вимог позивача надано не було.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 КАС України).

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Суд не може витребувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази та документи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність достатніх підстав для їх задоволення у повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої-п'ятої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу адвоката ОСОБА_5 позивачем долучено до матеріалів справи договір про надання правової допомоги №11012016/9 від 11.01. 2016 року, додаткову угоду №1 до договору від 11.01.2016 року та квитанцію до прибуткового касового ордеру № 13 від 11.01. 2016 року на суму 1000,00 грн. (яка включала написання позовної заяви та подання її до суду, і в подальшому представництво інтересів у суді).

Керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» щодо не включення ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_1) до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

3. Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію стосовно збільшення кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування коштів за вкладами в публічному акціонерному товаристві «Банк «Фінанси та кредит» за рахунок включення до їх числа ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_1) за його вкладом в публічному акціонерному товаристві «Банк «Фінанси та Кредит» на рахунку № 2630.1.062075.001 із визначенням суми, що підлягає відшкодуванню в розмірі 199958,00 гривень.

4. Присудити на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2102,42 гривень.

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Є.В. Аблов