№ 75729521, 26.07.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/6653/17

Категорія: 10 Головуючий в 1 інстанції: Балан Я. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.,

суддів - Стас Л.В., Градовського Ю.М.

за участі секретаря - Скоріної Т.С.

представника відповідача - Пономаренко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держпраці в Одеській області про зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Головного управління Держпраці в Одеській області (далі - ГУ Держпраці в Одеській області), в якому просив зобов'язати прийняти рішення щодо проведення спеціального розслідування нещасного випадку, що стався з ним 02.08.2017 року близько 15 год. 15 хв. у м. Білгород-Дністровському Одеської області на вулиці Кишинівській та утворити комісію із спеціального розслідування, відповідно до встановленого законодавством порядку.

В обґрунтування позову зазначив, що посилання суб'єкта владних повноважень на відсутність повідомлення з боку його роботодавця про факт настання нещасного випадку не може бути підставою для відмови в проведенні спеціального розслідування, за умови звернення потерпілого до територіального органу Держпраці.

Також зазначає, що відмова суб'єкта владних повноважень в ініціюванні проведення спеціального розслідування нещасного випадку, який призвів до настання тяжких наслідків, позбавляє можливості отримання, передбаченого Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», відповідного матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг за фактом настання страхового випадку на виробництві.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07 березня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, керуючись Порядком проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232 (далі - Порядок №1232), виходив з того, що обов'язковою умовою для створення комісії - є наявність повідомлення про нещасний випадок з боку роботодавця. Оскільки такого повідомлення від роботодавця до ГУ Держпраці в Одеській області не надходило, то підстав для проведення останнім спеціального розслідування та утворення відповідної комісії - немає.

Також суд першої інстанції зазначив, що ставить під сумнів належність нещасного випадку до виробничого, оскільки позивач працював у ФОП ОСОБА_3 сторожем у магазині «Айсберг», а нещасний випадок стався за іншою адресою у магазині «Переможненський». Доказів працевлаштування у магазині «Переможненський» за сумісництвом суду не надано.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове - про задоволення позову.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на вимоги пунктів 7 та 36 Порядку №1232 та зазначає, що, враховуючи положення вказаних пунктів та характер отриманої ним травми, розслідування такого нещасного випадку належить до компетенції територіального органу Держпраці, тобто належить до спеціального розслідування. У свою чергу, на думку апелянта, ініціювання проведення спеціального розслідування не вимагає обов'язкового отримання відповідачем повідомлення роботодавця або лікувального закладу про настання нещасного випадку.

До суду апеляційної інстанції ОСОБА_2 не з'явився, належним чином повідомлений про день, місце та час слухання справи.

Представник ГУ Держпраці в Одеській області у суді апеляційної інстанції заперечувала проти задоволення апеляції, підтримавши доводи, що зазначені у відзиві на апеляційну скаргу.

Так, відповідач вважав, що правова позиція суду першої інстанції відповідає вимогам законності та обґрунтованості, а апеляція позивача не містить у собі мотивів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторони належним чином повідомленої про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

Перевіривши правильність встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 23.06.2017 року позивач був працевлаштований до ФОП ОСОБА_3, сторожем у магазин «Айсберг», за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, вул. 8 Березня, буд. 3.

02.08.2017 року за адресою: м. Білгород-Дністровський, вул. Кишинівська, буд. 206 у магазині «Переможненський» при заправці кондиціонеру «LG» стався вибух балону, внаслідок чого постраждав ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який отримав відкритий перелом кісток лівої голені та закритий перелом лівого стегна, що підтверджується рапортом Начальника караулу 16 ДПРЧ 2 ДПРЗ ГУ ДСНС України в Одеській області Галицького Є.С. (а.с.20).

Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого №17814/924/936 від 20.10.2017 року, наданої відділенням судинної хірургії відділення мікрохірургії Одеської обласної клінічної лікарні, пацієнт ОСОБА_2 поступив 02.08.2017 року до відділення ортопедії і травматології із наступним діагнозом: відкритий перелом обох кісток лівої голені у нижній третій із зміщенням відломків. Рвано-різана рана в області середньої третьої правого стегна по внутрішній поверхні. Ускладнення основного діагнозу: великий дефект м'яких тканин нижній треті лівої голені із оголенням сухожилля розгиначів пальців стопи і сухожилля великоберцового м'яза, оголення області перелому великоберцової кістки. Великий дефект м'яких тканин медіальної поверхні середньої треті правого стегна. Супутній діагноз: стриктура уретри (а.с.21-22).

Під час лікування позивачу було проведено вісім операцій.

Лікувальний заклад, який надавав медичну допомогу ОСОБА_2 також не повідомив органи Держпраці про наявність нещасного випадку.

24.10.2017 року на адресу ГУ Держпраці в Одеській області від позивача надійшов запит на інформацію з приводу наявності повідомлення про нещасний випадок, який з ним стався (а.с.27).

На даний запит надана відповідь про відсутність будь-яких повідомлень від підприємства та лікувально-профілактичних закладів про звернення потерпілого з приводу нещасного випадку на виробництві, який стався 02.08.2017 року близько 15 год. 15 хв. у м. Білгород-Дністровський, Одеської області по вулиці Кишинівській (а.с.54).

02.11.2017 року позивач звернувся до ГУ Держпраці в Одеській області з заявою в якій просив прийняти рішення про проведення спеціального розслідування нещасного випадку та утворити комісію із спеціального розслідування, забезпечивши право участі його представника під час її засідань (а.с.55).

Зі змісту вказаної заяви вбачається, що позивач 02.08.2017 року, за дорученням ОСОБА_5, який є пов'язаною особою з його роботодавцем, в робочий час у приміщенні магазину «Переможненський» виконував роботи, пов'язані з заправкою кондиціонера.

При виконанні робіт відбувся вибух балону з фреоном, у результаті чого він отримав тяжкі тілесні ушкодження.

У вказані заяві позивач наполягає на тому, що роботодавець повинен був організувати розслідування вказаного нещасного випадку та повідомити про це органи Держпраці.

До повноважень роботодавця, на думку позивача, не входить надавати оцінку чи пов'язаний нещасний випадок з виробництвом чин ні та вирішувати питання про ініціювання розслідування, оскільки обставини нещасного випаду з'ясовуються тільки під час розслідування, створеною для цих завдань комісією.

08.11.2017 року ГУ Держпраці в Одеській області відмовило у проведенні спеціального розслідування нещасного випадку, обґрунтовуючи це відсутністю повідомлення роботодавця про нещасний випадок та надала позивачу рекомендації звернутися до роботодавця з вимогою надати таке повідомлення та надати медичний висновок про ступінь тяжкості виробничої травми відповідно до Класифікатора розподілу травм за ступенем тяжкості (а.с.57).

01.12.2018 року позивачу встановлена ІІ група інвалідності.

Колегія суддів не погоджується з аргументами суду першої інстанції, які лягли в основу судового рішення про відмову ОСОБА_2 в позові, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах:

- пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці;

- соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

- встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності.

Положення про Державну службу України з питань праці, що затверджено постановою Кабінету міністрів України в статті 1 встановлює, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Пункт 13 статті 4 вказаного нормативного акта встановлює, що Держпраці відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює контроль за своєчасністю та об'єктивністю розслідування нещасних випадків на виробництві, їх документальним оформленням і веденням обліку, виконанням заходів з усунення причин нещасних випадків, а пункт 27 встановлює, що дана установа проводить, у тому числі, розслідування та веде облік аварій і нещасних випадків, які підлягають спеціальному розслідуванню, аналізує їх причини, готує пропозиції щодо запобігання таким аваріям і випадкам.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про охорону праці» роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об'єднаннями профспілок.

За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов'язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування.

У разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого з його змістом питання вирішуються посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці, рішення якої є обов'язковим для роботодавця.

Рішення посадової особи органу державного нагляду за охороною праці може бути оскаржене у судовому порядку.

На виконання вказаної статті, Кабінетом Міністрів України був затверджений Порядок №1232.

Колегія суддів вважає обґрунтованою позицію апелянта про те, що вказаний нормативно-правовий акт, умовно поділяє порядок розслідування нещасних випадків на ті, що розслідуються безпосередньо за рішенням роботодавця (п.10-35) та на ті, що розслідуються за рішенням Держпраці (п.36-56).

Так, відповідно до п. 36 спеціальному розслідуванню підлягають, у тому числі нещасні випадки, що спричинили тяжкі наслідки, у тому числі з можливою інвалідністю потерпілого. Спеціальне розслідування нещасних випадків, що спричинили тяжкі наслідки, у тому числі з можливою інвалідністю потерпілого, проводиться за рішенням Держпраці або його територіальних органів залежно від характеру і ступеня тяжкості травми.

Віднесення нещасних випадків до таких, що спричинили тяжкі наслідки, у тому числі з можливою інвалідністю потерпілого, здійснюється відповідно до Класифікатора розподілу травм за ступенем тяжкості, затвердженого МОЗ.

Пункт 3.1. Класифікатора розподілу травм за ступенем тяжкості відносить травми, отримані позивачем до травм, які призвели до тяжких наслідків.

Та, вказаний пункт відносить до травм з тяжкими наслідками закриті та відкриті переломи довгих кісток кінцівок.

Пункт 37 Порядку №1232 встановлює обов'язок роботодавця повідомити протягом однієї години з використанням засобів зв'язку та протягом трьох годин подати на паперовому носії повідомлення згідно з додатком 2 про нещасний випадок, що спричинив тяжкі наслідки, у тому числі і територіальний орган Держпраці за місцезнаходженням підприємства.

Є переконливою та мотивованою позиція апелянта про те, що Порядок №1232 не містить жодної норми, яка б визначала підставу для проведення спеціального розслідування тільки за повідомленням роботодавця.

Дійсно, системний аналіз даного нормативного акта, зокрема, п.7, може свідчити про те, що розслідування проводиться у разі виникнення нещасного випадку, тобто сам факт виникнення нещасного випадку є юридичною підставою для проведення його розслідування.

Суд першої інстанції, при вирішенні справи, не прийняв до уваги доводи позивача про те, що проведення спеціального розслідування не може бути поставлено виключно в залежність від виконання роботодавцем покладених на нього законодавством обов'язків.

Втім, як обґрунтовано зазначив апелянт, реалізація прав потерпілої особи як процес виконання Державою, в особі органів конституційних гарантій, наданих такій особі не може залежати від законослухняності третіх осіб, зокрема тих, що наймають таку особу за трудовим договором.

Суд першої інстанції помилково вважав обґрунтованими доводи суб'єкта владних повноважень про те, що в правовій ситуації, яка склалася, позивач повинен звернутися до роботодавця з вимогою надати до територіального органу Держпраці відповідне повідомлення про надання нещасного випадку і тільки після цього, у останнього, виникнуть підстави для проведення спеціального розслідування.

На думку колегії суддів, таке тлумачення наведених вище правових норм, порушує, гарантовані Конституцією України права особи на соціальний захист, а також на повне відшкодування шкоди від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Так, відповідно до статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

При цьому, колегія суддів враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovdandPine v. The Czech Republic), «Ґаші проти Хорватії» (Gashiv. Croatia), «Трго проти Хорватії» (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу «належного урядування», згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Оскільки, саме держава не виконала свій обов'язок запровадити чітку процедуру проведення спеціального розслідування нещасного випадку на виробництві, що сприяло б юридичній визначеності у спірних правовідносинах, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.03.2018 року у справі №819/1249/17.

Суд апеляційної інстанції також не погоджується з доводами суду першої інстанції, що позивач повинен був виконати рекомендації ГУ Держпраці в Одеській області про надання певного переліку документів.

Так, відповідно до п.38 Порядку №1232 спеціальне розслідування нещасного випадку (крім випадків, передбачених пунктом 39 цього Порядку) проводиться комісією із спеціального розслідування нещасного випадку (далі - спеціальна комісія), утвореною територіальним органом Держпраці за місцезнаходженням підприємства або за місцем настання нещасного випадку, у разі, коли нещасний випадок стався з фізичною особою - підприємцем чи особою, що забезпечує себе роботою самостійно, або внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (події) за погодженням з органами, представники яких входять до її складу.

Пункт 42 Порядку встановлює, що спеціальна комісія зобов'язана:

1) обстежити місце, де стався нещасний випадок, одержати письмові чи усні пояснення від роботодавця і його представників, посадових осіб, працівників підприємства, потерпілого (якщо це можливо), опитати осіб - свідків нещасного випадку та осіб, причетних до нещасного випадку;

2) визначити відповідність умов праці та її безпеки вимогам законодавства про охорону праці;

3) визначити необхідність проведення лабораторних досліджень, випробувань, технічних розрахунків, експертизи для встановлення причини нещасного випадку і розроблення плану заходів щодо запобігання подібним нещасним випадкам;

4) вивчити первинну медичну документацію (журнал реєстрації травматологічного пункту лікувально-профілактичного закладу, звернення потерпілого до медичного пункту або медико-санітарної частини підприємства, амбулаторну картку та історію хвороби, документацію відділу кадрів, відділу (служби) охорони праці тощо);

5) з'ясувати обставини і причини настання нещасного випадку;

6) визначити, пов'язаний чи не пов'язаний нещасний випадок з виробництвом;

7) установити осіб, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці, а також розробити план заходів щодо запобігання подібним нещасним випадкам;

8) зустрітися з потерпілим (якщо це можливо) або членами його сім'ї чи уповноваженою особою, яка представляє його інтереси, щодо роз'яснення їх прав у зв'язку з настанням нещасного випадку.

Отож, наведені законодавчі норми спростовують доводи суду першої інстанції про наявність обов'язку у потерпілого перебирати на себе повноваження спеціальної комісії.

Із рішення суду також слідує висновок, що нещасний випадок, який стався з позивачем не пов'язаний з виробництвом.

Апелянт, вважаючи, що вказаний довід суду є необґрунтованим, цілком слушно зауважує, що питання пов'язаності чи непов'язаності нещасного випадку з виробництвом є виключною компетенцією спеціальної комісії, як наведено вище у п.п.6 п.42 Порядку №1232.

Суд першої інстанції не повинен був досліджувати вказані обставини, оскільки це не було предметом позовних вимог і на момент розгляду справи, був відсутній висновок спеціальної комісії до виключних повноважень якої відноситься вирішення даного питання.

Аналіз судового рішення свідчить про те, що судом неправильно було витлумачено норми матеріального права, що регулюють порядок проведення спеціального розслідування нещасного випадку.

Відповідно до ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держпраці в Одеській області про зобов'язання вчинити певні дії - скасувати.

Ухвалити у справі нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Держпраці в Одеській області про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Зобов'язати Головне управління Держпраці в Одеській області прийняти рішення щодо проведення спеціального розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_2 02.08.2017 року близько 15 год. 15 хв. у м. Білгород-Дністровському Одеської області на вулиці Кишинівській та утворити комісію із спеціального розслідування відповідно до встановленого законодавством порядку.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Доповідач - суддя І.О. Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя Ю.М. Градовський

Повне судове рішення складено 31.07.2018 року.