Решение № 75724442, 11.06.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2018 року Справа № 804/3243/18 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кучма К.С., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до адміністративного суду із вищезазначеною позовною заявою, в якому просив визнати неправомірною відмову відповідача у проведенні перерахунку пенсії йому на підставі довідки №148 від 02 квітня 2018 року; зобов’язати відповідача провести перерахунок пенсії йому з 03 квітня 2018 року на підставі довідки №148 від 02 квітня 2018 року, і в подальшому проводити нарахування та виплати пенсії згідно чинного законодавства.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, та віднесений до 1 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також є інвалідом 2-ї групи. У зв’язку з аварією на Чорнобильській АЕС він був призваний на спеціальні збори. Перебував у зоні відчуження 5 днів, працював на Промисловому майданчику 4 енергоблоку Чорнобильської АЕС, за що отримав грошові кошти згідно максимального розміру премії 60% тарифної ставки в місяць та 100% тарифної ставки. Зазначені обставини були досліджені Довгинцівським районним судом м.Кривого Рогу по справі №211/4674/17 за його позовом до Дніпропетровської обласної адміністрації, Дніпропетровської регіональної комісії з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження 1986-1990 роках. На виконання вимог суду, отримав відповідну довідку та звернувся до пенсійного фонду, але йому було відмовлено в перерахунку, у зв’язку з тим, що в рішенні відсутнє зобов’язання пенсійного фонду зробити перерахунок.

Ухвалою суду від 10 травня 2018 року було відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні за статтею 263 КАС України. Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, в якому зазначено, що позивач при виконанні робіт по ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС не проходив дійсну строкову службу, а був призваний для проходження військових зборів. Так, відповідно до документів з пенсійної справи дійсну строкову службу позивач проходив з 27.10.1979 р. по 22.11.1981 р., та брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні відчуження з 30.04.1986 р. по 25.05.1986 р.

Відповідач також зазначив, що відмова у перерахунку пенсії позивачу була обґрунтованою, згідно п.2.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсії, відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Пенсійного фонду України №22-1 від 25 листопада 2005 року. Після прийняття розпорядження ОСОБА_2 Міністрів СРСР №964 від 17.05.1986 року робота працівника оплачувалась у кратному розмірі, виходячи з тарифної ставки за місцем роботи, без застосування підвищених тарифів та подвійного посадового окладу та окладу за спеціальними званнями згідно постанови ОСОБА_2 комітету КПРС, Президії Верховної ОСОБА_2 СРСР, ОСОБА_2 Міністрів СРСР та Всесоюзної ОСОБА_2 Професійних Спілок №524-156 від 07.05.1986 року.

Тому відповідачем заперечується застосування вищезазначеної постанови оскільки розпорядження ОСОБА_2 Міністрів СРСР №964 від 17.05.1986 року для визначення зон небезпеки території зони відчуження вводить нові умови оплати праці замість попередніх. Встановлені граничні розміри премій було дозволено підвищувати до 60% тарифної ставки на місяць відповідно до постанови ОСОБА_2 Міністрів УРСР і Укрпрофради №207-7 від 10.06.1986 року. У разі прийняття рішення щодо підвищення граничного розміру премії до 60%, в положення про преміювання вносились відповідні зміни. Позивачем не було надано відповідного положення про преміювання по підприємству, тому відповідач вважає, що позовні вимоги є безпідставними та просить відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю.

Відповідно до ч.3 ст.194 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, та віднесений до 1 категорії.

Згідно посвідчення серія Є №016911, виданого Управлінням праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Довгинцівського районної в місті ради 12 червня 2017 року, позивач також є інвалідом 2 групи та прирівняний до ветеранів війни.

Позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію по інвалідності, як особа, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

ОСОБА_3 Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу по справі №211/4674/17 за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Дніпропетровської регіональної комісії з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії було встановлено, що позивач перебував в зоні відчуження з 07 травня 1986 року, протягом 5 днів та відповідно до цього на нього розповсюджується дія нормативно-правових актів, щодо максимального розміру премії 60% тарифної ставки в місяць та 100% тарифної ставки.

На виконання вищевказаного рішення суду від 13 грудня 2017 року Дніпропетровська обласна державна адміністрація видала позивачу довідку №148 від 02.04.2018 року про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках з урахуванням 60% премії та 100% тарифної ставки.

Судом також встановлено, що 03 квітня 2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою щодо проведення йому перерахунку пенсії з наданою довідкою №148 від 02.04.2018 року. 11 квітня 2018 року відповідач листом №37/03.13-35 відмовив у проведенні перерахунку позивачу пенсії, так як постановою Довгинцівського районного суду не зобов’язано органи Пенсійного фонду України проводити перерахунок по інвалідності в розмірі відшкодування фактичних збитків відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Аналізуючи виникли правовідносини суд зазначає наступне.

Згідно зі ст.54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.

Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.

ОСОБА_3 Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі по тексту - Порядок № 1210).

Відповідно до п.1 Порядку № 1210 цей Порядок визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - пенсії). Пенсії за бажанням осіб можуть призначатися, виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.

Відповідно до п.7 Порядку № 1210 пенсії призваних на військові збори військовозобов'язаних, які брали участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та працювали у зоні відчуження в 1986-1990 роках, призначаються виходячи із заробітної плати, яку вони одержували за основним місцем роботи, з урахуванням фактично відпрацьованого часу у зоні відчуження, характеру виконуваної роботи, місця і тривалості робочого дня (незалежно від періоду проведення розрахунку оплати праці за умови, якщо такий розрахунок проведено на підставі первинних документів про місце роботи і тривалість робочого дня згідно із сумарною кратністю оплати праці, встановленою у відповідні періоди за зонами небезпеки: у III зоні - 5, II - 4, I - 3). При цьому в усіх випадках заробітна плата для розрахунку пенсії не повинна бути нижчою від фактично одержаної суми у зазначений період.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами, організаціями (військоматами).

Згідно з пунктом 2.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією.

Тобто, відповідач має право видати довідку про розмір заробітної плати відповідно до даних, що містяться у розрахунковому листі позивача за відповідний період.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові №358/1179/17 від 13.02.2018 року.

Проте встановлено, що фактично сплачено та отримано позивачем у період 07, 08, 09, 10, 14 травня 1986 року у загальній сумі 654,56 крб., що підтверджується довідкою №148 від 02.04.2018 року.

Після аварії на ЧАЕС 26.04.1986 р. Уряд колишнього СРСР та Української РСР ухвалили рішення із грифом «таємно» щодо оплати праці осіб-ліквідаторів. Після зняття грифа «таємно» та для «службового користування» стало відомо, що при нарахуванні заробітної плати не були враховані вимоги нормативних матеріалів: розпорядження РМ СРСР від 17.05.1986 р. № 964; постанова РМ СРСР від 07.05.1986 р. № 524-156; розпорядження РМ СРСР від 23.05.1986 р. № 1031; постанова РМ СРСР від 05.06.1986 р. № 655-195; постанова РМ УРСР від 10.06.1986 р. № 207-7 та ін.

У вищеназваних нормативно-правових актах йдеться про умови оплати праці і матеріального забезпечення робітників підприємств, організацій і закладів, які брали участь на роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, дія яких поширюється як на військовослужбовців, так військовозобов'язаних запасу, яких було призвано на військові збори та які в 1986-1990 роках виконували роботи в зоні відчуження, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС.

ОСОБА_3 Міністрів СРСР, Всесоюзної ОСОБА_2 Професійних Спілок від 5 червня 1986 року № 665-195 «Про умови оплати праці і матеріального забезпечення працівників підприємств, організацій і установ, зайнятих на роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і попередженням забруднення навколишнього середовища», надано право керівникам міністерств і відомств та їх заступникам проводити оплату праці працівників, зайнятих на роботах по ліквідації наслідків аварії у відповідних зонах небезпеки, в розмірах, передбачених розпорядженням ОСОБА_2 Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року № 964.

Оплата праці робітників і службовців, відряджених у зону ЧАЕС та призваних на військові збори, за якими відповідно до чинного законодавства зберігалась за основним місцем роботи середньомісячна заробітна плата, відповідно абзацу 4 пункту 1 ОСОБА_3 Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05 червня 1986 року № 665-195 (абз.4 п.п.1 п.1 ОСОБА_3 Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 року №207/7), провадилась у III, II, I зонах небезпеки у 4-кратному, 3-кратному та 2-кратному розмірі (із врахуванням 100 % тарифної ставки), виходячи з тарифної ставки, встановленої за основним місцем роботи.

Якщо відрядженим особам за основним місцем роботи зберігали грошове забезпечення, то показник кратності для розрахунку оплати праці за роботу в зоні відчуження зменшувався на одиницю.

Відповідно до постанови Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 7 травня 1986 року № 153/10-43 премія за роботу в зоні ЧАЕС виплачувалась у відповідності з діючими на підприємстві системами преміювання. Встановлені граничні розміри премій було дозволено підвищувати до 60 % тарифної ставки (окладу) на місяць (підпункт 4 пункту 1 постанови ОСОБА_3 Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 року № 207-7).

Згідно з ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

В силу ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд вважає за необхідне у задоволенні позову відмовити, оскільки відсутні підстави для перерахунку пенсії позивача на підставі довідки №148 від 02.04.2018 року, виданою Дніпропетровської обласною державною адміністрацією, так як немає первинних документів про преміювання у розмірі 60% працівників, які виконували роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕСу ДП "Рудоуправління".

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 205, 241 - 246, 250, 263 КАС України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України

Суддя ОСОБА_4