Постановление суда № 75674620, 01.08.2018, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

№ 336/2631/18/18

пр. № 2-с/336/11/2018

УХВАЛА

Іменем України

01 серпня 2018 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Дацюк О.І., при секретарі Скибі О.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про скасування судового наказу, виданого Шевченківським районним судом м. Запоріжжя за заявою ОСОБА_1 про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,—

ВСТАНОВИВ:

29.05.2018 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя був виданий судовий наказ за заявою ОСОБА_1 про стягнення з ПАТ «Запоріжжяобленерго» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з 01.09.2017 року по 07.03.2018 року в сумі 29025,47 гривень та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 42932,75 гривень.

11.07.2018 року ПАТ «Запоріжжяобленерго» звернулось до суду з заявою про скасування судового наказу, посилаючись на ненадання заявником доказів наявності заборгованості із заробітної плати на час звернення з заявою та невідповідність вказаного заявником розміру заборгованості реальному розміру заборгованості.

Судом заява про скасування судового наказу призначалась до розгляду двічі, а саме на 23.07.2018 року та на 01.08.2018 року.

Однак, в жодне с судових засідань ПАТ «Запоріжжяобленерго» свого представника не направило, про місце та час розгляду заяви сповіщені в установленому порядку, причини неявки суду не повідомили, будь-яких клопотань чи доказів не направили.

В судовому засіданні 23.07.2018 року заявник та її представник проти задоволення заяви заперечували, вказуючи, що наявність та розмір заборгованості з заробітної плати підтверджені довідкою, виданою ПАТ «Запоріжжяобленерго», натомість як заперечення боржника нічим не підтверджені.

При вирішенні заяви суд виходить з наступного.

Заявник, вказуючи про те, що ОСОБА_1 не доведено наявності заборгованості на час звернення з заявою, водночас жодним чином не спростовує тверджень стягувача щодо її розміру, як і не вказує чому саме, на переконання заявника, заборгованість із виплати заробітної плати не відповідає реальному розміру заборгованості.

Стягувачем на підтвердження розміру заборгованості із заробітної плати надано довідку про наявність такої заборгованості, яка видана саме ПАТ «Запоріжжяобленерго», та щодо якої представник підприємства своєї незгоди не висловив.

Суд намагався з’ясувати такі обставини та саме для того викликав представника ПАТ «Запоріжжяобленерго» в судові засідання, однак, боржник виклики суду проігнорував, а на підтвердження обставин, на які посилався, жодного доказу не навів.

Відповідно до положень ст. 161 ч. 1 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд справи в розумний строк незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону спору про громадянські права та обов'язки цивільного характеру.

Порушення пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод констатував Європейський суд з прав людини у справі «Устименко проти України».

Зокрема, ЄСПЛ указав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного й обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи та постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий, лише коли він зумовлений особливими й непереборними обставинами (пункт 46 рішення у справі «Рябих проти Росії»).

Повноваження вищих судових органів щодо перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі «Пономарьов проти України»).

Враховуючи, що ПАТ «Запоріжжяобленерго» не обґрунтував незгоди з розміром заборгованості з заробітної плати та не вказав чому саме така заборгованість не відповідає реальній, не з'явився до суду та не надав пояснень з цього приводу, тож заяву про скасування судового наказу, який є рішенням суду, що захищає конституційне право особи на оплату праці, суд розцінює як намагання боржника у будь-який спосіб домогтись перегляду законного та обґрунтованого рішення суду, у зв’язку з чим підстав для задоволення заяви не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 170, 171, 353 ЦПК України, —

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про скасування судового наказу, виданого 29.05.2018 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя за заявою ОСОБА_1 про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Надіслати копію ухвали учасникам цивільної справи.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

З урахуванням положень п. 15.5 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’ятнадцяти днів з дня її постановлення через суд першої інстанції.

Суддя О.І. Дацюк