Постановление суда № 75636484, 02.08.2018, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

м. Суми

02.08.2018

Справа № 920/578/18

Суддя господарського суду Сумської області Резніченко О.Ю., розглянувши матеріали заяви Комунального підприємства "Теплогарант" (вул. Садова, 39-а, м. Конотоп, Сумська область, 41600, код 32325215)

про видачу судового наказу щодо стягнення з Житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства "Житлосервіс" (вул. Будівельників, 12, м. Конотоп, Сумська область, 41600, код 31097440) 24 724 грн. 11 коп., в тому числі 15 000 грн. 00 коп. основного боргу за укладеним між сторонами договором № 2 про надання фінансової позики від 21.12.2015, 4067 грн. 82 коп. пені, 4455 грн. 00 коп. інфляційних втрат, 1201 грн. 29 коп. 3% річних у зв'язку з несвоєчасним поверненням фінансової позики,

УСТАНОВИВ:

Згідно зі ст. 147 Господарського процесуального кодексу України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.

Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги.

За приписами ст. 148 Господарського процесуального кодексу України, судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 154 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п’яти днів з дня її надходження. Розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника. За результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.

За приписами п. 8 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.

Відповідно до ч. 3 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог.

За загальним правилом, при розгляді вимог в порядку наказного провадження суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті (п. 7 ч. 1 ст. 155 ГПК). Водночас, підставою для відмови у видачі наказу є, зокрема, встановлення судом обставин, що з поданої заяви про видачу судового наказу не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги. Такі підстави для відмови у видачі судового наказу свідчать про наявність у суду обов’язку здійснити певний аналіз обґрунтованості вимог заявника на предмет наявності/порушення його права.

30.07.2018 до господарського суду Сумської області надійшла заява Комунального підприємства "Теплогарант" про видачу судового наказу щодо стягнення з Житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства "Житлосервіс" 24 724 грн. 11 коп., в тому числі 4067 грн. 82 коп. пені у зв'язку з несвоєчасним поверненням фінансової позики.

Статтею 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Враховуючи, що пеня як різновид неустойки є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання, що передбачено ч. 1 ст. 546 ЦК України, правочин щодо неустойки повинен бути вчинений у письмовій формі.

В обґрунтування стягнення пені заявник у заяві посилається на п. 5.1. договору № 2 про надання фінансової позики від 21.12.2015, укладеного між сторонами.

Разом з цим, вказаним пунктом договору не передбачено відповідальності Житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства "Житлосервіс" у вигляді пені за несвоєчасне повернення грошових коштів (позики).

За умовами п. 5.1. договору сторони несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов’язань за даним договором відповідно до чинного законодавства України.

При цьому чинним законодавством також не передбачено розміру пені за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Як зазначено у статті 1 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Отже, стягнути пеню можна лише в тому випадку, якщо це прямо передбачено умовами письмового договору між сторонами.

Враховуючи зазначене, оскільки з поданої заяви не вбачається виникнення права грошової вимоги у заявника щодо стягнення пені, суд відмовляє у видачі судового наказу в цій частині на підставі п. 8 ч. 1 ст. 152 ГПК України.

Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків (ч. 1 ст. 153 ГПК України).

Відповідно до ст. 151 Господарського процесуального кодексу України, у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред’явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

На підставі викладеного, керуючись ст. 147, 148, 152-155, 175, 234, 235 ГПК України,

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у видачі судового наказу за заявою Комунального підприємства "Теплогарант" (вул. Садова, 39-а, м. Конотоп, Сумська область, 41600, код 32325215) щодо стягнення з Житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства "Житлосервіс" (вул. Будівельників, 12, м. Конотоп, Сумська область, 41600, код 31097440) 4067 грн. 82 коп. пені у зв'язку з несвоєчасним поверненням фінансової позики.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

3. Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 255-257 Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання ухвали – 02.08.2018

СУДДЯ О.Ю.РЕЗНІЧЕНКО