№ 75621086, 01.08.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/2913/18 Головуючий у 1-й інстанції: Геєць Ю.В.

Є.У.№ 335/14975/18 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2018 року м. Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

Головуючого: Кочеткової І.В.,

суддів: Маловічко С.В.,

Гончар М.С.

розглянув у письмовому позовному провадженні цивільну справу за заявою ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення,

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 20 червня 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

04 грудня 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про встановлення факту недійсності реєстрації права власності на нерухомість. Зазначав, що йому на праві власності належить квартира АДРЕСА_1, що підтверджується відповідними правоустановчими документами, зареєстрованими в Запорізькому ЗМБТІ 28.11.1998 р. за №201-р-356/2. Посилаючись на те, що в Єдиному державному реєстрі права власності на об'єкти нерухомого майна відсутній запис його права власності на об'єкт нерухомості, просив суд в порядку ст.259 ЦПК України встановити факт недійсності реєстрації його права власності на квартиру, здійсненої у 1998 році ЗМБТІ.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 02 травня 2018 року заяву залишено без руху як таку, що не відповідає вимогам ч. 4 ст. 294 ЦПК України, а саме: в заяві не зазначено заінтересованих осіб. Заявникові надано 10-деннимй строк для усунення недоліків заяви.

Копія ухвали отримана ОСОБА_3 11 травня 2018 року.

14 травня 2018 року від ОСОБА_3 надійшли заперечення, в яких останній вважає вимоги суду такими, що не ґрунтуються на положеннях ст. 294 ЦПК України. Вважає, що судом чиняться перешкоди у його доступі до правосуддя.

Ухвалою Орджокідзевського районного суду міста Запоріжжя від 20 червня 2018 року заяву ОСОБА_3 визнано неподаною та повернуто заявникові.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись напорушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.

За положенням ч.2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в п. 6 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зважаючи на вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на такі обставини.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що за формою і змістом заява не відповідала вимогам ст.175, 294 ЦПК України, у наданий судом строк недоліки заяви по суті справи заявник не усунув, а тому у відповідності до ч.3 ст.185 ЦПК України заява ОСОБА_3 про встановлення факту вважається неподаною і повертається заявникові.

Такі висновки суду першої інстанції узгоджуються з вимогами процесуального закону.

Відповідно до статті 256 ЦПК України 2004 року та роз'яснень, викладених у пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» , суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо, зокрема, згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.

Вирішуючи питання про прийняття заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, встановленим ст. 185 ЦПК, так і вимогам щодо її змісту, передбаченим ст. 294 ЦПК. Якщо в заяві не зазначено, який конкретно факт просить встановити заявник, з яких причин неможливо одержати або відновити документ, що посвідчує даний факт, якими доказами цей факт підтверджується або до заяви не приєднано довідки про неможливість одержання чи відновлення необхідних документів, суддя відповідно до ст. 185 ЦПК постановляє ухвалу про залишення заяви без руху і надає заявникові строк для виправлення недоліків. У разі невиконання цих вказівок заява вважається неподаною і повертається заявникові, про що суддя постановляє мотивовану ухвалу.

Як вбачається із заяви ОСОБА_3, поданої суду першої інстанції у грудні 2017 року, вищевказаним вимогам процесуального кодексу вона не відповідає, оскільки заявником не зазначено, заінтересовану особу.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність підстав для повернення заяви ОСОБА_3 відповідно до вимог ч. 3 ст. 185 ЦПК України.

Доводи ОСОБА_3 про те, що положення ст. 294 ЦПК не містять імперативну вимогу залучення заінтересованої особи, і що ЦПК взагалі не містить визначення «заінтересованої особи», є неспроможними.

За положенням ст.42 ч.3 ЦПК України у справах окремого провадження учасниками справи є заявник, інші заінтересовані особи.

До заінтересованих осіб належать ті, які беруть участь у справі і мають у ній матеріально-правову або державну чи громадську заінтересованість. Для них характерна юридична заінтересованість у справі. Заінтересованими є ті особи, взаємовідносини яких із заявником залежать від обставин, що підлягають встановленню і можу вплинути на їх права та обов'язки.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення питання.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що з вересня 2017 року ОСОБА_3 неодноразово звертався з аналогічними заявами до суду першої інстанції, з приводу таких звернень судом приймалися відповідні процесуальні документи, які були предметом апеляційного розгляду.

Вказана обставина у відповідності до ст.185 ч.4 п. 6 ЦПК України є самостійною підставою для повернення заяви.

З урахуванням наведеного апеляційний суд вважає, що ухвалу постановлено з додержанням вимог закону і підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 червня 2018 року по цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий:

Судді: