Решение № 75615596, 31.07.2018, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/856/16-ц

Номер провадження 2/623/6/2018

РІШЕННЯ

іменем України

31 липня 2018 року м. Ізюм

Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

в складі: головуючого - судді: Одарюка М. П.

за участю секретаря судового засідання: Соломка В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ізюмі справу № 623/856/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Ізюмської міської ради Харківської області про поновлення порушеного права та встановлення меж земельної ділянки, -

встановив:

Зміст позовних вимог, пояснення сторін.

В березні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про поновлення порушеного права та встановлення меж земельної ділянки.

В обґрунтування позову посилається на те, що в жовтні 2012 року придбав житловий будинок з надвірними будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 1196 кв.м.

Вказана земельна ділянка межує із землями Ізюмської міської ради та сусідами по АДРЕСА_2. В документації - генеральному плані від 01.04.1968 року та технічних паспортах 1991 років - колишніх власників будинку, довжина земельної ділянки по лінії: Б-В-47 м, ширина ділянки: В-Г - 33,4 м, ширина : А-Б -27,10 м, довжина: А-Г-34,3 м. загальна площа земельної ділянки 1196 кв.м. По документації, яку видало ТОВ « Фірма -Земля» від 09.04.2012 року довжина земельної ділянки: Б-В-39,94 м, ширина ділянки: В-Г-29,35 м, ширина А-Б-26,64 м, довжина: А-Г-33,321м, загальна площа -1161 кв.м. Для усунення розбіжностей в документах позивач звернувся до ТОВ « Фірма - Земля», але йому було відмовлено в усній формі. Директор фірми визнав помилки в документації, але виправляти їх відмовився. Позивач вважає, що частина землі, яку сусіди зайняли відноситься безпосередньо до його земельної ділянки. Вирішити суперечку мирним шляхом із сусідами не вдалося. Просить суд з урахуванням уточненої позовної заяви від 11.07.2018 зобов'язати відповідачей: ОСОБА_2, ОСОБА_3, Ізюмську міську раду відновити стан і межі земельної ділянки, який існував до порушення прав згідно рішення Ізюмського міськвиконкому від 14.07.1953 року № 14/214, загальною площею -1196 кв.м. та відповідно відповідно судової земельно - технічної експертизи № 17621 від 28.02.2018 року, згідно якої довжина земельної ділянки з по АДРЕСА_1 -27,10 м., з сторони АДРЕСА_3-47,0 м, по межі домоволодіння АДРЕСА_2 -34,3 м, з тильної сторони ( фасаду) до в'їзду ( проїзду) -33,4 м. - протягом одного місяця з моменту винесення рішення по даній справі. У випадку невиконання зобов'язання відповідачами про відновлення стану і меж земельної ділянки відповідно до висновку судової земельно - технічної експертизи № 17621 від 28.02.2018 року винести ухвалу про примусове виконання вищезазначеного рішення відділом державної виконавчої служби Ізюмського міськрайонного управління юстиції.

Відповідач, ОСОБА_2, заперечував проти позовних вимог, посилаючись на те, що ОСОБА_1, самовільно, без отримання будівельного паспорту забудови земельної ділянки , з порушенням п. 3.22 ДБН 360-9288» Містобудування. Планування та забудова міських та сільських поселень», без отримання права на виконання будівельних робіт веде будівельні роботи по будівництву прибудови до житлового будинку, стіна якої перекрила проїзну частину в'їзду, не лишивши заїзду до трьох домоволодінь по АДРЕСА_1. Позивач, мотивуючи наявністю технічної документації із землеустрою, яка погоджена Ізюмською міською радою Харківської області і наявністю кадастрового номеру земельної ділянки, також має наміри встановити паркан на відстані 1 м від зазначеної прибудови і взагалі перекрити проїзд , залишивши прохід в 0,5 м, що не дасть можливість заїзду власного автотранспорту, в тому числі пожежної або скорої до трьох присадибних ділянок.

У відзиві на заяву про уточнення позовних вимог відповідач вказує на те, що позивач на сьогодні так і не оформив ні право власності, ні право користування земельною ділянкою, а коли купував будинок, бачив технічну документацію і знав, що придбав разом з будинком право саме на цю земельну ділянку у розмірі зазначеному у технічній документації, так як саме цей розмір земельної ділянки належав колишньому власнику будинку ОСОБА_4

Одночасно відповідач звертає увагу, що відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав згідно рішення Ізюмського міськвиконкому від 14.07.1953 року № 14/214 є виключною компетенцією Ізюмської міської ради, а тому суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Відповідач, ОСОБА_3, надала суду письмову заяву про розгляд справи без її участі, з'явитися у судове засідання не має можливості у зв'язку з похилим віком та станом здоров'я. Проти позову не заперечує ( Том 1, а.с.61).

Відповідач, Ізюмська міська рада Харківської області, надали суду письмову заяву про розгляд справи без участі їх представника.

Інші відповідачі про причини своєї неявки не повідомили, про час, місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Зважаючи на тривалі строки розгляду справи, те, що відповідачі у судові засідання не з`явились, що свідчить про відсутність наміру приймати участь у судовому засіданні безпосередньо або через їх представників, то суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю сторін.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, підтверджується письмовими доказами та не оспорюється сторонами, що позивачу на підставі договору купівлі - продажу житлового будинку від 08.05.2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Ізюмського міського нотаріального округу, Харківської області, Кардашиною Г.І. та зареєстрованого в реєстрі за № 1120, належить житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 1196 кв.м. (Том 1, а.с.10-12).

Власником зазначеного домоволодіння згідно договору купівлі - продажу був ОСОБА_4.

Відповідачі є власниками домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2

Згідно довідки про приналежність будов домоволодіння АДРЕСА_1:

-ОСОБА_6 на підставі договору забудови від 04.05.1941 року,

-ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право власності на спадщину за законом від 02.12.1978 року,

-ОСОБА_4 на підставі договору дарування від 12.11.1991 року;

-ОСОБА_1- на підставі договору купівлі - продажу від 08.05.2012 року

(інвентаризаційна справа).

Згідно копії умови про право забудування земельної дільниці від 04 червня 1941 року ОСОБА_6 міськгосп віддає забудовникові земельну дільницю, що знаходиться за адресою в АДРЕСА_4, що межує згідно з ситуаційним планом, що прикладається до цієї умови й має міру по суміжностях зі сторін: з переднього боку на протязі 25 метрів , з правого боку на протязі 34 метрів, з лівого боку - вільний вчасток на протязі - 34 метрів з заднього боку -25 метрів, а разом мірою 1200 метрів , терміном на 50 років ( а.с.14 інвентаризаційної справи).

Згідно проекту достройки жилої площі к дому г-н. ОСОБА_6 розташованому по АДРЕСА_1 № 370 від 16/07.1970 року площа земельної ділянки складає 1196 кв.м. ( а.с.43 інвентаризаційна справа).

Із копії архівного витягу додаток № 3 до рішення виконкому № 14/214 від 14.07.1953 року - результати обміру міських земель будівничого кварталу № 33 м. ОСОБА_6 по АДРЕСА_4 у фактичному використанні та зареєстровано земельна ділянка 1196 кв.м (а.с.186).

Згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно ОСОБА_4 належав житловий будинок з надвірними будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 1196 кв.м. ( а.с.105 інвентаризаційна справа).

Отже, на 2012 рік площа земельної ділянки домоволодіння будинку АДРЕСА_1 складала 1196 кв. метрів, тоді як відповідно до пояснювальної записки ТОВ «ФІРМА -ЗЕМЛЯ» фактична площа землекористування на момент виконання робіт складає 0.1161 га з яких: для будівництва і обслуговування жилого будинку та господарських будівель 0.1000 га, для ведення особистого селянського господарства 0.1161 га (Том 1, а.с.13).

28 липня 2016 року рішення № 0471 від 28 липня 2017 року дозволено позивачу здійснювати розробку технічної документації з землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості) на присадибну земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 площею орієнтовно 1000 кв. метрів для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд з метою передачі даної земельної ділянки у приватну власність. ( Том 2 а.с.197 ).

На час звернення ОСОБА_1 до суду спірна земельна ділянка не приватизована, тобто знаходиться в користуванні позивача.

Відповідно до висновку судової земельно - технічної експертизи № 17621 від 28.02.2018 року фактичні розміри, конфігурація та площа земельної ділянки, встановлені при виконанні землевпорядних робіт ТОВ «Земельно - кадастрове підприємство» в 2016 році по АДРЕСА_1 не відповідають розміром меж, конфігурацією, та площею земельній ділянці, що була виділена за рішенням Ізюмського міськвиконкому від 14.07.1953 року за № 14/2124 (а.с.90-97).

Відповідно до ст. 158 Земельного Кодексу України земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, вирішує земельні спори щодо меж земельних ділянок за межами населених пунктів, розташування обмежень у використанні земель та земельних сервітутів. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.

За змістом роз'яснень, які містяться в п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно із ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України шляхом визнання права, зобов'язання відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, запобігання вчинення дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, визнання угоди недійсною, визнання недійсним рішення органів виконавчої влади або місцевого самоврядування, відшкодування заподіяних збитків, застосування інших передбачених законом способів.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем обраний спосіб захисту шляхом відновлення стану земельної ділянки (Том 2 а.с.146-148).

Згідно зі ст. 55 Закону України «Про землеустрій» встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографогеодезичних та картографічних матеріалів. Межі земельної ділянки в натурі закріплюються межовими знаками встановленого зразка, крім того, межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам.

Відповідно до ст. 198 ЗК України кадастрові зйомки це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок.

Кадастрова зйомка включає, зокрема, погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами.

Відповідно до вимог частин 1-3 ст. 107 ЗК України підставою для відновлення меж є дані земельно - кадастрової документації.

У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки. У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.

Отже, при розгляді справи судом було достовірно встановлено, що на теперішній час площа спірної земельної ділянки не збігається з площею земельної ділянки, яка зазначена у договорі купівлі продажу спірного будинку від 08.05.2012 року.

У висновку експерта також зазначено Схеми і плани, що представлені в інвентаризаційній справі Ізюмського МЕТІ (інвентарний номер 533) та технічному паспорті на садибний (індивідуальний) будинок, розглянуті вище, складались у відповідності до Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української PCP Затверджено Заступник Міністра комунального господарства Української PCP від 31 січня 1966 р., що діяла на час складання даних документів (втратила чинність від 19.01.1996р) Слід зауважити, що відповідно до п. 5 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Держбуду України від 24.05.2001 р. N 127 та п.п.3.3.4., 3.3.5, 3.3.6, 3.3.7. "Методичних рекомендацій з питань технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна", при складанні планів обміри земельної ділянки виконуються по осьових лініях меж, розташованих між ділянками та по зовнішній стороні огорож (за наявності), які виходять на вулиці, проїзди, майданчики тощо. Під час обмірювальних робіт складаються абриси на земельну ділянку з нанесенням усіх наявних будинків, господарських будівель і споруд, меж та угідь (двору, саду, городу тощо (додаток 1.13) При обмірювальних роботах складаються абриси земельних ділянок та схематичні плани земельної ділянки, які складаються безмасштабно.

Обміри земельної ділянки виконуються по осьових лініях меж, розташованих між ділянками та по зовнішній стороні огорож (за наявності), які виходять на вулиці, проїзди, майданчики тощо. У випадку відсутності межових знаків (відкритих меж), без яких важко встановити точно межі садибних ділянок, рекомендується керуватися усією сукупністю обставин, ... визначаючи межі умовно.

Згідно Методичних рекомендацій [5.9] «При проведенні експертизи, на предмет визначення розташування межі суміжного землекористування відповідно до правовстановлюючих документів необхідні прив'язки капітальних будов сторін до межі суміжного землекористування. Тобто, крапкою відліку при визначенні суміжної межі приймаються капітальні будови.

У випадку, коли при забудові земельної ділянки, забудовник зміщає капітальну будову (найчастіше житловий будинок) у процесі будівництва стосовно зазначеної прив'язки щодо проекту будівництва, визначення межі суміжного землекористування можливо тільки шляхом геодезичної зйомки всіх земельних ділянок, розташованих на даній вулиці»

Враховуючи, що точки межі земельної ділянки АДРЕСА_1 та лінійні проміри між ними, вказані на планах інвентаризаційної справи №533 не мають прив'язки до пунктів державної геодезичної мережі, на план в додатку №1 до висновку вони нанесені схематично виходячи з припущення, що обміри земельної ділянки виконувались по осьових лініях огорожі розташованій між ділянками АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 , з боку вулиці (АДРЕСА_1), та розташування будівлі в межах земельної ділянки домоволодіння.

На плані в додатку №1 до висновку експертизи, на межі, нанесені згідно Технічної документації із землеустрою розробленою ТОВ «Земельно-Кадастрове підприємство» в 2016р., а подальшому занесені до даних Державного земельного кадастру про земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_1) було накладено проміри, виконані техніком.

Результати схематичного відображення межі земельної ділянки АДРЕСА_1, згідно

матеріалів інвентаризаційної справи Ізюмського МЕТІ (інвентарний номер 533),

графічно наведено на плані у додатку№1 до висновку експертизи.

Таким чином, проаналізувавши дані, представлені на дослідження можна

зробити висновок, що згідно матеріалів інвентаризаційної справи земельна

ділянка під домоволодіння АДРЕСА_1 проходить таким чином: по АДРЕСА_1 - по прямій лінії розміром - 27,1м, далі під кутом до вулиці через дальній кут сараю літ. «Д» по прямій вздовж в'їзду (проїзду) -47,0 м. З тильної сторони під кутом до в'їзду (проїзду) по прямій - 33,4м, далі по межі з сусіднім домоволодінням - 34,3м. Загальна площа земельної ділянки складає-1196кв.м.

Згідно з матеріалами Технічної документації із землеустрою, розробленої ТОВ «Земельно-Кадастрове підприємство» в 2016 р., даних, занесених до Державного земельного кадастру, про земельну ділянку, кути поворотів межі земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер НОМЕР_1) мають прив'язку до пунктів державної геодезичної мережі. Площа земельної ділянки складає 1000кв.м.

Графічно порівнявши данні Технічної документації із землеустрою

(занесеними до Державного земельного кадастру) із схемами і ескізами земельної ділянки, що міститься в матеріалах інвентаризаційної справи Ізюмського МЕТІ (інвентарний номер 533) розроблених згідно рішення виконавчого комітету Ізюмського міської ради депутатів трудящихся від 14.07.1953 року за № 14/21 і інших рішень виконавчого комітету Ізюмського міської ради депутатів трудящихся, можна зробити висновок, що вони не збігаються.

Конституцією України ( ст..41) та ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась 17 липня 1997 року відповідно до Закону від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, №4, №7 та №11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, не залежно від волі інших осіб ( статті 316,317,319,321 ЦК України).

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права.

Згідно ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядженням своїм майном, навіть, якщо він не позбавлений володіння цим майном.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Кечко проти України" зазначив, що поняття "власності", яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу N 1 ( 994_535 ) Конвенції з прав людини і основоположних свобод, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як "майнові права", і, таким чином, як "власність" в цілях вказаного положення. Питання, що потребує визначення, полягає в тому, чи мав відповідно до обставин справи, взятих в цілому, заявник право на матеріальний інтерес, захищений статтею 1 Протоколу N 1 (див. Broniowski v. Poland, N 31443/96, пар. 98).

На підставі викладеного, суд вважає, що порушене право позивача підлягає захисту шляхом відновлення меж земельної ділянки.

Що стосується вимог відповідачів про застосування строку позовної давності суд зазначає наступне.

Статтею 261 ЦК України визначено, що початком перебігу строку є день, коли особа довідалась або повинна була (могла) довідатися про порушення свого права.

Таким чином, для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.

При цьому норма ч.1 ст.261 ЦК містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав, отже, обов'язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

В заяві про поновлення строку позовної давності від 02.04.2018 року позивач вказує на те, що після придбання будинку восени 2015 року він вирішив встановити паркан біля меж своєї земельної ділянки на межі з боку АДРЕСА_2. Відповідач, ОСОБА_2 заперечував проти встановлення паркану за наявними межами. Після розмови з відповідачем ОСОБА_2 позивач самостійно зробив заміри своєї земельної ділянки і виявив невідповідність в технічній документації, адже в договорі купівлі - продажу житлового будинку розмір земельної ділянки вказаний 1196 кв.м. Таким чином позивач дізнався про порушення свого права тільки восени 2015 року.

З позовом до суду позивач звернувся 30 березня 2016 року, тобто без пропуску строку позовної давності.

Не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача в частині винесення ухвали про примусове виконання вищезазначеного рішення відділом державної виконавчої служби Ізюмського міськрайонного управління юстиції, оскільки примусове виконання рішень передбачене ЗУ « Про виконавче провадження».

З урахуванням наведеного та керуючись ЗК України, статтями 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 223, 259, 263-265, 268 ЦПК України

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Ізюмської міської ради Харківської області про поновлення порушеного права та встановлення меж земельної ділянки задовольнити частково.

Зобов'язати відповідачей: ОСОБА_2, ОСОБА_3, Ізюмську міську раду відновити стан і межі земельної ділянки, який існував до порушення прав згідно рішення Ізюмського міськвиконкому від 14.07.1953 року № 14/214, загальною площею -1196 кв.м., довжина земельної ділянки з по АДРЕСА_1 -27,10 м., з сторони АДРЕСА_3-47,0 м, по межі домоволодіння АДРЕСА_2 -34,3 м, з тильної сторони ( фасаду) до в'їзду ( проїзду) -33,4 м. - протягом одного місяця з моменту винесення рішення по даній справі.

В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області або безпосередньо до Апеляційного суду Харківської області шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Ізюмського міськрайонного суду М.П. Одарюк