Постановление суда № 75615447, 01.08.2018, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/9653/18

Провадження № 1-кс/638/3078/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про арешт майна

01 серпня 2018 року Дзержинський районний суд міста Харкова у складі:

Слідчого судді Шишкіна О.В.,

за участю секретаря Голуб Ю.О.

Прокурора Аракеляна В.О.

слідчого Євсюкової О.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ Шевченківського ВП ГУ НП в Харківській області капітана поліції Євсюкової О.Е., погоджене прокурором Харківської місцевої прокуратури №1 Курило Д.С. поданого в рамках досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018221090000120 від 18.04.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, про арешт майна , -

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області капітан поліції Євсюкова О.Е. звернулась до суду із клопотанням про арешт майна.

В обґрунтування клопотання слідчим вказано про те, що 25.07.2018 року ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбачених ч. ч. 2 ст. 307 КК України.

Під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_3 при невстановлених в ході досудового розслідування обставинах придбав та почав зберігати особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - «Канабіс». Після чого, маючи корисливий мотив, з метою особистого збагачення, та діючи з прямим умислом на збут особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено - «Канабісу», 05.07.2018 року перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1, під час проведення негласної слідчої дії - контроль за вчиненням злочину у формі оперативної закупки за грошову винагороду у сумі 300 гривень збув ОСОБА_4 прозорий полімерний пакет, в якому знаходилась речовина рослинного походження сіро-зеленого кольору, яка згідно висновку судової експертизи № 1744 від 16.07.2018 з дослідження матеріалів речовин та виробів за експертною спеціальністю 8.6 «дослідження наркотичних засобів, психотропних речовин їх аналогів та прекурсорів» є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - «Канабісом», маса якого у висушеному стані складає 0,6869 г.

У цей же день, о 18 год. 10 хв. перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2, ОСОБА_4 добровільно видав працівникам поліції прозорий полімерний пакет, в якому знаходився особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - «Канабіс», який йому збув за вищевказаних обставин ОСОБА_3

Крім цього, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_3 у невстановленої в ході досудового слідства особи придбав та почав зберігати особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - «Канабіс», з метою подальшого збуту. Після чого, маючи корисливий мотив,

з метою особистого збагачення, та діючи з прямим умислом на збут особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено - «Канабіс» 25.07.2018 близько 15 год. 55 хв. під час проведення негласної слідчої дії - контроль за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, ОСОБА_3 зустрівся з ОСОБА_4 по АДРЕСА_3, якому за грошову винагороду в розмірі 300 гривень незаконно збув прозорий полімерний пакет з фіксаторами, в якому знаходилась речовина рослинного походження сіро-зеленого кольору.

25.07.2018 року о 16:00 годині, в порядку ст.208 КПК України за адресою: м. Харків, вул. Сумська 77/79, було фактично затримано ОСОБА_3 Під час затримання було здійснено особистий обшук останнього, в ході якого було виявлено та вилучено наступне: 1) Грошові кошти в сумі 300 гривень трьома купюрами номіналом по 100 гривень, серія номер: МГ 2998186, ЕХ 4974487, ЕЦ 4461208; 2) Змиви окремо правої та лівої долонь рук ОСОБА_3, на відібрання яких останній надав добровільну згоду; 3) Зразок чистого ватного тампону; 4) Мобільний телефон «Nomi i181» в корпусі чорного та жовтого кольору IMEI: НОМЕР_1, НОМЕР_2, всередині якого знаходиться сім-карта мобільного оператора ПрАТ «ВФ Україна».

В обґрунтуванні клопотання слідчим зазначено, що повернення вилученого майна може негативно вплинути на встановлення істини по кримінальному провадженню та встановлення всього кола осіб, причетних до скоєння вказаного кримінального правопорушення, оскільки у разі повернення зазначених предметів можуть бути вжиті заходи та вчинені дії направлені на їх знищення, що може значно ускладнити або взагалі унеможливить встановлення об'єктивної істини у кримінальному провадженні. А також призначення та проведення необхідних судових експертиз.

Відповідно до вимог ст.ст. 214, 223 КПК України, після внесення повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, слідчий або прокурор розпочинають досудове розслідування, виконують слідчі (розшукові) дії, спрямовані на отримання (збирання) доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно ст. 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення. Згідно п. 3 вказаної статті, тимчасово також може бути майно, яке є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення речових доказів. У цьому випадку, за ч. 3 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

Крім того, відповідно до вимог ст. 170 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. 2 статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року позбавлення майна в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права є допустимим. При цьому Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania), п. 78, вказав на те, що при вирішення питання виправданості такого втручання є необхідним підтримання «справедливої рівноваги» між загальним інтересом суспільства та захистом основних прав конкретної особи. Необхідну рівновагу не буде забезпечено, якщо відповідна особа несе «особистий і надмірний тягар».

Крім того, на підставі вимог ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя враховує, що виходячи з положень Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.

Також, у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції зазначено, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.) ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним, тобто для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи (справа «Ізмайлов проти Росії», п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.).

У судовому засіданні слідчим суддею встановлено, що клопотання не суперечить вищезазначеним вимогам КПК України, тобто містить правові підстави для арешту майна, достатність доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, вказівки на розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та є пропорційним, тобто відповідає тяжкості правопорушення і не становитиме особистий і надмірний тягар для володільця майна.

Тож, слідчий суддя погоджується з висловленою у судовому засіданні думкою слідчого про те, що необхідно накласти арешт на майно на підставі ст. 170 КПК України, оскільки є достатні підстави вважати, що це майно відповідає критеріям, зазначеним у частині другій статті 170 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.172 КПК України, клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Враховуючи викладене, слідчий суддя дослідивши матеріали клопотання, долучені до нього документи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку вважає, що наявні у провадженні докази, передбачені параграфами 3-5 Глави 4 КПК України (показання, речові докази і документи та інші) свідчать про те, що клопотання в цій частині є обґрунтованим, та підлягає задоволенню.

За таких обставин, клопотання слідчого підлягає задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 170-173 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого СВ Шевченківського ВП ГУ НП в Харківській області капітана поліції Євсюкової О.Е., погоджене прокурором Харківської місцевої прокуратури №1 Курило Д.С. поданого в рамках досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018221090000120 від 18.04.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, про арешт майна - задовольнити.

Накласти арешт на вилучені предмети 25.07.2018 року під час проведення особистого обшуку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме на:

1)Грошові кошти в сумі 300 гривень трьома купюрами номіналом по 100 гривень, серія номер: МГ 2998186, ЕХ 4974487, ЕЦ 4461208;

2)Змиви окремо правої та лівої долонь рук ОСОБА_3, на відібрання яких останній надав добровільну згоду;

3)Зразок чистого ватного тампону;

4)Мобільний телефон «Nomi i181» в корпусі чорного та жовтого кольору IMEI: НОМЕР_1, НОМЕР_2, всередині якого знаходиться сім-карта мобільного оператора ПрАТ «ВФ Україна».

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до апеляційного суду Харківської області протягом п'яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя: О.В. Шишкін